Рішення № 141492710, 11.11.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
753/11821/26
Номер документу
141492710
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 753/11821/26

Провадження № 2/126/1778/2026

"11" листопада 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Споживчий центр" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з тих підстав, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.11.2023 уклали кредитний договір № 14.11.2023-100001298. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.11.2023 на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов кредитного договору № 14.11.2023-100001298 від 14.11.2023 позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 14.11.2023; сума кредиту 6000 грн.; строк, на який надається кредит 56 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 08.01.2024; період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту; продовження строку, на який надається кредит, не передбачено; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 (один) день користування кредитом; проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді; комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 900 грн.; неустойка 60 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Відповідно до договору від 14.11.2023 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., ОСОБА_1 14.11.2023 отримав кредитні кошти в розмірі 6000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 8584,15 грн., що складається з: тіла кредиту - 5478,10 грн., процентів - 3106,05 грн. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2555,90 грн. від 27.11.2023. При цьому під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.11.2023-100001298 від 14.11.2023 в розмірі 8584,15 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не заперечує самого факту укладення кредитного договору № 14.11.2023-100001298 та отримання кредитних коштів в сумі 6000 грн., а також про те, що 27.11.2023 ним було здійснено платіж в сумі 2555,90 грн. Разом з тим, сам факт здійснення часткового платежу не означає автоматичного визнання ним правильності всіх сум, як іпозивач у подальшому визначив, як проценти, комісію, неустойку чи інші платежі. Часткова сплата може свідчити про виконання ним частини зобов`язання, однак не звільняє позивача від обов`язку довести правомірність та розмір кожної складової заявленої до стягнення заборгованості. Позивач визначає заборгованість в розмірі 8584,15 грн., а саме: 5478,10 грн. - тіло кредиту, 3106,05 грн. - проценти. З поданих документів вбачається, що кредит становив 6000 грн., а договором передбачено процентну ставку 1,35 % за кожен день користування кредитом, а також договором передбачена комісія в розмірі 900 грн. При цьому сам позивач повинен надати суду повний та зрозумілий розрахунок заборгованості. Без деталізованого розрахунку неможливо належним чином перевірити обгрунтованість заявленої до стягнення суми. Договором передбачено фіксовану процентну ставку 1,35 % в день. Водночас Закон України № 3498-ІХ від 22.11.2023 передбачив, зокрема, максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1 %. Цей закон набрав чинності 24.12.2023. Кредитний договір між сторонами укладений 14.11.2023, тобто до набрання чинності зазначеним Законом, а строк кредитування за договором визначений до 08.01.2024. У зв`язку з цим, він не стверджує про автоматичне ретроактивне застосування зазначеного обмеження до всього періоду дії договору. Договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту в розмірі 900 грн. Водночас, у тому ж договорі прямо зазначено, що кредитодавець не надає супровідних послуг. У документах, наданих позивачем, передбачено неустойку в розмірі 60 грн. При цьому, у поданому позові позивач заявляє до стягнення 8584,15 грн., які визначає як 5478,10 грн. залишок тіла кредиту та 3106,05 грн. процентів. Окремої суми неустойки у розрахунку позивача не зазначено. Крім того, звертає увагу на розбіжність в документах, поданих позивачем. В одному з документів кредитного договору зазначено, що розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних. Водночас в іншому документі, який є складовою кредитної документації, зазначено, що розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 492,75 % річних. При цьому, 492,75 % математично відповідає річному еквіваленту договірної ставки 1,35 % на день. Позивач просить стягнути 8584,15 грн., посилаючись на те, що ця сума складається з 5478,10 грн. залишку тіла кредиту та 3106,05 грн. процентів. Він не заперечує, що після здіснення платежу 2555,90 грн. залишок основної суми кредиту може становити 5478,10 грн. відповідно до запропонованого позивачем порядку зарахування та у разі підтвердження правомірного нарахування комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 900 грн. Однак це саме по собі не доводить правомірності 3106,05 грн. процентів. Щодо судових витрат та заявлених 6000 грн. витрат на правничу допомогу. Вважає, що така сума не може бути стягнута автоматично лише на підставі заяви позивача. Позивач сам подав документи, з яких вбачається, що його представник Медведєва Н.О. є працівником ТОВ "Споживчий центр", а до матеріалів справи долучено її посадові документи. Водночас сам факт наявності у позивача працівника-юриста ще не означає автоматичного виникнення у відповідача обов`язку компенсувати 6000 грн. Просить відмовити ТОВ "Споживчий центр" у задоволенні позову в частині необгрунтованих та недоведених сум; у разі, якщо суд не вбачатиме підстав для повної відмови в позові - зменшити розмір заявленої до стягнення заборгованості до фактично та належним чином доведеного розміру; відмовити у стягненні 6000 грн. витрат на правничу допомогу; у разі встановлення судом наявності підстав для компенсації витрат на правничу допомогу - застосувати положення ст. 137 ЦПК України, зменшити їх розмір до співмірного та документально підтвердженого, з урахуванням ціни позову, складності справи, обсягу фактично виконаної роботи та часу, необхідного для її виконання.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» Чехун Ю.В. надала відповідь на відзив, відповідно до якого згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, загальні витрати за споживчим є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору. Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Також, законом України «Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Слід звернути увагу, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Щодо розрахунку заборгованості. Як було зазначено у позовній заяві, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 2555,90 грн. від 27.11.2023; при цьому під час формування довідки про заборгованість та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є обставиною, яка свідчить про визнання боргу відповідачем. Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Щодо комісії. Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 надав заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не довів належними та достатніми доказами правову та фактичну підставу для стягнення з відповідача 900 грн. комісії. Відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів та здійснення платежу у розмірі 2 555,90 грн. Однак це не означає визнання відповідачем правомірності кожної складової розрахунку позивача. Позивач повинен довести не лише факт існування кредитного договору, а й правомірність кожної суми, яку він просить стягнути. Особливо це стосується комісії 900 грн., оскільки саме щодо неї позивач у відповіді на відзив фактично наводить нове пояснення її економічної суті, яке має бути зіставлене з безпосереднім змістом договору. Наявність розрахунку, складеного самим позивачем, сама по собі не звільняє його від обов`язку довести правову підставу кожного включеного до нього платежу. Просить в задоволенні позову відмовити.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 14.11.2023 уклали кредитний договір № 14.11.2023-100001298.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 14.11.2023 на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов кредитного договору № 14.11.2023-100001298 від 14.11.2023 позичальнику надається кредит на наступних умовах:

дата надання/видачі кредиту 14.11.2023;

сума кредиту 6000 грн.;

строк, на який надається кредит 56 днів з дати його надання;

дата повернення (виплати) кредиту 08.01.2024;

період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту;

продовження строку, на який надається кредит, не передбачено;

процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35 % за 1 (один) день користування кредитом;

проценти розраховуються шляхом множення кредиту/залишку кредиту (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді;

комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 900 грн.;

неустойка 60 грн. за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до договору від 14.11.2023 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., ОСОБА_1 14.11.2023 отримав кредитні кошти в розмірі 6000 грн.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 8584,15 грн., що складається з: тіла кредиту - 5478,10 грн., процентів - 3106,05 грн.

Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2555,90 грн. від 27.11.2023.

При цьому під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості, що є підтвердженням існування та визнання такого боргу.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Також, Законом України «Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.

Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Слід звернути увагу, що Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доказів, на спростування викладених позивачем обставин та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суду не надано.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачені при зверненні до суду з цивільним позовом витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Оскільки представником позивача ТОВ "Споживчий центр" заявлено про те, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу у відповідності до ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, оскільки за домовленістю сторін оплата правничої допомоги здійснюється після винесення судом позитивного рішення за позовом, суд позбавлений можливості розглядати питання розподілу витрат на професійну правову допомогу до закінчення цього строку.

На підставі ст.ст. 1048, 1049, 1050, 1052 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141 ч.1, 258, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (01032, м. Київ вул. Саксаганського 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 14.11.2023-100001298 від 14.11.2023 в розмірі 8584,15 грн., що складається з наступного: 5478,10 грн. - тіло кредиту, 3106,05 грн. - проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О. Г. Рудь

Часті запитання

Який тип судового документу № 141492710 ?

Документ № 141492710 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141492710 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141492710 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141492710 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141492710, Бершадський районний суд Вінницької області

Судове рішення № 141492710, Бершадський районний суд Вінницької області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141492710 відноситься до справи № 753/11821/26

Це рішення відноситься до справи № 753/11821/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141478532
Наступний документ : 141492713