Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 474/553/26
Провадження № 2/474/523/26
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
12.11.26 с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Сокола Ф.Г.
за участю секретаря судового засідання Тодосьєвої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
21.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 201164 від 18.09.2025 у розмірі 13 585 грн. 56 коп., яка складається: 7 919 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 601 грн. 40 коп. - заборгованість за відсотками та комісією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.09.2025р. між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредіплюс» (далі ТОВ «ФК «Кредіплюс») та відповідачем було укладено електронний кредитний договір про споживчий кредит № 201164 (який складається з: Індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування; графіку платежів; Публічної частини, спільної для всіх клієнтів), шляхом приєднання позичальника до публічної частини, прийняття умов індивідуальної частини та графіку платежів, підписання індивідуальної частини електронним підписом.
На виконання умов кредитного договору первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки.
10.10.2025р. між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 10102025, згідно з яким та Реєстром прав вимоги № 5 від 03.02.2026р., платіжної інструкції, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит у строки передбачені кредитним договором, та загальний розмір боргу станом на 22.06.2026р. становить 14 985 грн. 56 коп., з яких: 7 919 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 5 065 грн. 56 коп. - проценти, 601 грн. - комісія, 1 400 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.
Позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 585 грн. 56 коп., вказуючи, що вимоги про стягнення штрафних санкцій ним у межах даного позову - не заявляються.
Витрати на правову допомогу - 7 000 грн.
Представниця позивача Кукса К. в судові засідання призначені на 17.09.2026р. та 12.11.2026р. не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду. Водночас у прохальній частині позовної заяви, просила розгляд позовної заяви здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, дала згоду на заочний розгляд справи.
Відповідач в судові засідання призначені на 17.09.2026р. та 12.11.2026р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомлена про час, дату і місце судового розгляду, шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, а також через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позовну заяву, заяви про розгляд справи у його відсутність чи відкладення розгляду справи.
12.11.2026р. судом в порядку, визначеному ст.ст. 280, 281 ЦПК України, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
З огляду на приписи ст.ст. 211 та 223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу по суті без участі сторін за наявними у справі доказами.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
18.09.2025р. о 13:31:46 позичальник звернувся до ТОВ «ФК «Кредіплюс» з Заявою на видачу кредиту № 100937451, яка підписана ним електронним підписом одноразовим ідентифікатором 2dd09c8a, у якій пропонував товариству на підставі договору видати йому кредит у розмірі 8 190 грн. 00 коп. У ній же погодив спосіб отримання публічної частини договору, інших документів та повідомлень від кредитодавця: смс-повідомлення на Viber/WhatsApp чи в іншій формі повідомлень на вказаний ним номер мобільного телефону.
18.09.2025р. о 13:31:46 позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту (додаток до Договору про споживчий кредит № 201164).
У додатки до позову позивачем надано Договір про споживчий кредит (публічна частина в редакції з 01.07.2024р.).
Вказаної дати між відповідачем та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», шляхом підписання зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором 29a2623f, укладено договір про споживчий кредит № 201164 (індивідуальна частина) (далі - договір № 201164).
Відповідно до розд. 1 договору № 201164, договір, що укладається складається з Індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів (містить персональні умови кредитування) та Публічної частини Договору про споживчий кредит (загальної для всіх клієнтів). Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту. З моменту підписання індивідуальної частини/акцепту Договір про споживчий кредит набуває чинності. Підтвердив, зокрема і те, що до укладенням договору отримав та ознайомився з його складовими (індивідуальною частиною, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною), Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, та інформацією вказаною у ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Згідно з п.п. 2.1-2.2.1 розділу 2 договору № 201164 «Індивідуальні умови кредитування позичальника», сторони погодили, що кредитодавець зобов`язався надати позичальникові грошові кошти у сумі визначеній п. 2.2.1, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та проценти у рекомендовану дату платежу, але пізніше дати остаточного погашення заборгованості у п. 2.6 договору. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Сума кредиту 8 109 грн., яка надається: 6 000 грн. 66 коп. - на рахунок позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; 2108 грн. 34 коп. шляхом погашення заборгованості позивальника за комісією нарахованої згідно п. 2.5 індивідуальної частини договору.
У п.п. 2.3 розділу 2 договору № 201164 визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360% річних, тип процентної ставки фіксована. Проценти нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту протягом строку кредитування у п. 2.6 індивідуальної частини та/або графіку платежів.
Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту 1 грн., стандартний 100 грн. Комісія за надання кредиту 2 108 грн. 34 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 26% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту (п. 2.2.1 індивідуальної частини) (п.п. 2.4-2.5 договору № 201164).
Відповідно до п.п. 2.6 - 2.6.1 договору № 201164 загальний строк кредитування 98 днів, з 18.09.2025р. до 25.12.2025р. Періодичність виплат по кредиту, процентів та комісії за кредитом 1 раз на 2 тижні.
Загальні витрати за кредитом 7 180 грн. 90 коп. Денна процентна ставка 7 180 грн. 90 коп./ 8 109 грн. 00 коп./98*100%=0,9036% в день (п.п. 2.7 - 2.7.1 договору № 201164).
У п. 2.8 - 2.9.1 договору № 201164 зазначено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 31355,53% та орієнтовна загальна вартість кредиту 15 289 грн. 90 коп.
Відповідальність сторін за порушення строків виконання грошового зобов`язання у виді штрафу та пені передбачена у п. 2.10 договору № 201164. Якщо позичальник не сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати визначеної графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6 день від дати неналежної сплати позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 200 грн., а починаючи з сьомого дня пеню у розмірі 20 грн. за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБ України, що діяла у період за який сплачується пеня та не більше 15% суми простроченого платежу. Сукупно сума неустойки не може перевищувати 50% від загальної суми одержаного кредиту (а у випадку якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру 1 мінімальної заробітної плати не може перевищувати розміру подвійної суми одержаної позичальником за договором).
Порядок укладення договору визначений у розділі 5 договору № 201164, зокрема, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в ІКС кредитодавця та доступний через його веб-сайт. Ідентифікація та верифікація проводиться на підставі інформації та ідентифікаційних документів отриманих особисто від позичальника або через систему BankID НБУ.
Додатком до договору про споживчий кредит № 201164 є Графік платежів, у якому визначено строк кредитування з 18.09.2025р. до 25.12.2025р., сума процентів 5 065 грн. 56 коп., сума комісії за обслуговування кредиту 7 грн. та комісія за надання кредиту 2 108 грн. 34 коп. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 13 181 грн. 56 коп.
Також до договору № 201164 позивачем долучено Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» в редакції № 25-од від 26.06.2024р.
У довідці від 09.04.2026р. № 1670/09-04 первісний кредитор підтвердив успішність операції згідно договору № 1412/22-1 від 14.12.2022р. укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім» - ОСОБА_1 , дата 18.09.2025р., сума 8 109 грн. 00 коп., призначення видача кредиту № 201164.
Факт перерахування позичальнику коштів за договором № 201164 підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260702/111742-БТ від 03.07.2026р. з випискою по рахунку, згідно яких ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку 18.09.2025р. зараховано кошти в сумі 6 000 грн. 66 коп.
З картки обліку виконання договору № 201164 вбачається, що 18.09.2025р. ОСОБА_1 надано кредит у сумі 8 109 грн. Заборгованість за тілом кредиту на кінець періоду 7 919 грн. 00 коп. У період з 19.09.2025р. до 25.12.2025р. (98 днів) позичальнику нараховувалися відсотки за процентною ставкою 360% річних, загальний розмір яких на кінець період, з врахуванням погашень, склав 5 065 грн. 56 коп. Також 02.10.2025р. нарахована комісія за управління кредитом у сумі 1 грн. та 16.10.2025р., 30.10.2025р., 13.11.2025р., 27.11.2025р., 11.12.2025р., 25.12.2025р. - у сумі 100 грн. щоразу, залишок на кінець періоду 601 грн., погашення не вчинялися. Пеня нарахована 08.10.2025р., 22.10.2025р., 05.11.2025р., 19.11.2025р., 03.12.2025р., 17.12.2025р., 31.12.2025р. - 200 грн. щоразу, та заборгованість на кінець періоду 1 400 грн., погашення не вчинялися.
Визначення поняття «Комісія за управління кредитом» наведене у розділі «Терміни та визначення» договору № 201164, згідно з яким це комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним тарифом.
10.10.2025р. між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити факторові права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Акту приймання-передачі реєстру прав вимог по формі у додатку № 3.
03.02.2026р. між сторонами договору факторингу № 10102025 підписано Акт приймання-передачі реєстру № 5, та витяг з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102025 Реєстр прав вимог № 5, у якому боржником значиться ОСОБА_1 номер кредитного договору № 201164, сума боргу: 7 919 грн. 00 коп. тіло кредиту, 5 065 грн. 56 коп. відсотки, 601 грн. 00 коп. комісія, 1 400 грн. штрафи/пеня.
У період з 10.02.2026р. до 12.02.2026р. між сторонами договору факторингу № 10102025 проведено фінансування про що надано платіжні інструкції № 920, № 922 та № 924, відповідно.
У виписці з особового рахунку за кредитним договором № 201164, що виготовлена ТОВ «Юніт Капітал» за період з 03.02.2026р. до 01.05.2026р. значиться наступна заборгованість: 7 919 грн. 00 коп. тіло кредиту, 5 065 грн. 56 коп. відсотки, 601 грн. 00 коп. комісія, 1 400 грн. штрафи/пеня.
Встановивши вказані обставини, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
За правилам ч. 1 ст. 1049 та ст. 1050 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.
У п.п. 5, 6, 12 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію № 675-VІІІ від 03.09.2015р. зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону України Про електронну комерцію, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України Про електронну комерцію, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За такого, суд вважає доведеними обставини укладення між відповідачем та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», кредитного договору, в т.ч. в електронній формі, та перерахування йому кредитних коштів згідно його умов, невиконання позичальником обов`язку щодо повернення у погоджені сторонами строки отриманої суми кредиту та процентів, комісії, сплата яких передбачена кредитним договором, а також обставини набуття позивачем прав кредитора у спірних правовідносинах, а саме права вимоги до відповідача згідно договору факторингу та відповідного реєстру прав вимоги.
Щодо вимог про стягнення комісії за управління (обслуговування) кредитом 601 грн. 00 коп., то слід зазначити наступне.
Так, 10.06.2017р. набув чинності Закон України Про споживче кредитування № 1734-VІІІ, у зв`язку із чим у Законі України Про захист прав споживачів текст ст. 11 викладено в такій редакції: Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України Про споживче кредитування.
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів з набуттям чинності Закону України Про споживче кредитування залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про споживче кредитування, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України Про споживче кредитування, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України Про споживче кредитування, передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону № 1734-VІІІ, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Тобто, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України Про споживче кредитування щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України Про споживче кредитування.
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги товариства, що пов`язані з обслуговуванням кредиту. Товариство, заявляючи вимоги про стягнення комісії, не зазначило переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що реально були надані відповідачу та за які ним встановлена комісія за обслуговування кредиту, як і докази надання таких послуг, в тому числі більше одного разу на місяць.
За такого, суд вважає, що вимоги щодо стягнення комісії за управління кредитом нарахованої за зниженим та стандартним тарифами в розмірі 601 грн. не підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення неустойки (штраф/пеня) у розмірі 1 400 грн. 00 коп. - позивачем не заявлені, а тому підстави для застосування п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин - відсутні.
В зв`язку з вищевикладеним позов підлягає частковому задоволенню в сумі 12 984 грн. 56 коп., з них: 7 919 грн. 00 коп. тіло кредиту та 5 065 грн. 56 коп. заборгованість за процентами.
За приписами ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
За приписами ст. 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.
Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.
Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч. 4 ст. 62 ЦПК України.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до ст. 19 Закон № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Позивач також просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026р. між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» і ТОВ «Юніт Капітал», протокол погодження послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026р., додаткову угоду № 25771533049 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026р., у якій конкретизовану справу про стягнення заборгованості у якій адвокат зобов`язується надати послуги клієнту ( ОСОБА_1 договір № 201164 від 18.09.2025р.), акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026р. на загальну вартість 7 000 грн. (складання позовної заяви 5 000 грн. у часі 2 год., вивчення матеріалів справи 1 000 грн. у часі 2 год., підготовка адвокатського запиту 500 грн. у часі 1 год. та підготовка і подача клопотання про отримання інформації щодо зарахування коштів - 500 грн. у часі 1 год.).
У постанові Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц розглядалося питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони. У ній ВС зазначив, зокрема наступне: У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп, виходив з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ Фінансова компанія Дніпрофінансгруп з 15 000 грн. до 3 000 грн. Посилання в касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 14 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18, від 26 липня 2022 року у справі № 910/1209/21, від 28 червня 2023 року у справі № 463/2001/19, та на те, що заявником ОСОБА_1 не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, як зазначено вище у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Аналогічні висновки містяться і у постанові ВС у справі № 522/10526/22 від 05.08.2026р., при розгляді касаційної скарги ГО Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів, у якій останнє просило скасувати додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2026 року та стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн., з наступних підстав касаційного оскарження судового рішення заявником - неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суд вважає послуги адвоката наведені у п. 2 Акту прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026р. за своєю суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви до суду, а тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, тому визначена їх вартість є завищеною та підлягає зменшенню.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням обсягу фактично виконаної адвокатом роботи із представництва позивача в суді (складання позовної заяви, адвокатського запиту, заяви про витребування доказів), принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи принцип диспозитивності щодо заявлених позивачем вимог, суд з врахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та часткове задоволення позову на 95,58%, приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 800 грн. 00 коп.
На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн. 40 коп., понесені позивачем при подачі позову до суду, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 544 грн. 72 коп. (95,58%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258- 268, 273, 279-283 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ заборгованість за кредитним договором № 201164 від 18.09.2025р., станом на 22.06.2026р., в сумі 12 984 (дванадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 56 коп., з яких: 7 919 (сім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5 065 (п`ять тисяч шістдесят п`ять) грн. 56 коп. - заборгованість за відсотками.
Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ заборгованості за кредитним договором № 201164 від 18.09.2025р., станом на 22.06.2026р., в сумі 601 (шістсот одна) грн. 00 коп. - заборгованість за комісією за управління кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ судові витрати: витрати зі сплати судового збору в сумі 2 544 (дві тисячі п`ятсот сорок чотири) грн. 72 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 117 (сто сімнадцять) грн. 68 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 200 (дві тисячі двісті) грн. 00 коп. покладаються на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ.
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ЮНІТ КАПІТАЛ (код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 13 листопада 2026 року.
Суддя Ф.Г. Сокол
Судове рішення № 141491214, Врадіївський районний суд Миколаївської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 474/553/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: