Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 147/1921/26
Провадження № 2/147/953/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Мудрак А.М.,
з участю секретаря Чудак Г.І.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
у червні 2026 року ТОВ «ФК «Український платіжний центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» і фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 1605634128044. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до кредитного договору позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 5000 грн 00 коп. шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п.п. 5.1.-5.5., п. 5.7. цього договору, його додатків.
Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п. 3.3. Тип кредиту - кредит; п. 3.5. Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; п. 6.1. Строк, на який надається кредит, складає 360 днів; п. 6.2. Дата надання кредиту: 25.02.2026; п. 3.4. Тип процентної ставки - фіксована; п. 4.3. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93% за кожен день користування кредитом. За умовами цього договору може бути встановлена знижена процентна ставка в розмірі 0,01% в день, яка діє тільки на перший платіж за графіком, тобто діє за період користування кредитом з 25.02.2026 по 11.03.2026, та застосовується за умови своєчасної сплати першого платежу за графіком; п. 4.4. Комісія за надання кредиту становить 25% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту (залишається незмінною протягом строку дії договору та не є додатковою та/або супутньою послугою товариства).
Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 5000 грн 00 коп. в рамках виконання умов договору було здійснено шляхом грошового переказу, використовуючи реквізити платіжної картки, вказаної відповідачем під час укладання договору.
У той же час відповідач, всупереч умовам договору позики та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання грошових коштів у кредит № 1605634128044 від 25.02.2026 станом на дату підготовки позовної заяви включно складає 21510 грн 50 коп., з яких: 5000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6510 грн 50 коп. заборгованість за процентами, 10000 грн 00 коп. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, разом 21510 грн 50 коп., проценти нараховувались з 25.02.2026 по 29.07.2026 року включно.
У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_2 позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 21510,50 грн та сплачений ними судовий збір.
Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Витребувано від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» необхідну інформацію.
09 вересня 2026 року представником відповідача адвокатом Скользнєвою В.В. подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнають з огляду на наступне. Спірний кредитний договір № 1605634128044 було укладено 25.02.2026. Відповідно до п. 6.1. договору строк, на який надається кредит, складає 360 днів. Відповідно до п. 6.4.договору дата повернення (виплати) кредиту 20.02.2027.
Позивач звернувся до суду із відповідною позовною заявою 03.08.2026.
Відповідно до положень ч.4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Ті ж положення викладені у кредитному договорі, укладеному між позивачем та ОСОБА_2 .
Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що при вирішенні питання виникнення у кредитора права дострокового стягнення боргу, строк протягом якого може виникнути таке право обраховується не з моменту направлення досудової вимоги кредитором, а з моменту її отримання боржником.
Тому, повинні відштовхуватись не від дати, коли така вимога була направлена, а від дати, коли боржник її отримав.
До матеріалів справи долучено вимогу про дострокове стягнення кредиту № 512032 від 29.05.2026 зі змісту якої вбачається, що станом на 25.05.2026 у зв`язку з порушенням умов договору виникла прострочена заборгованість в розмірі 18488,00 гривень. ТОВ « ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР», повідомляє, що ОСОБА_2 необхідно терміново сплатити прострочену заборгованість в будь-який зі способів, визначених укладеним договором. На підтвердження відправки цієї вимоги позивач надає довідку про направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, з якої вбачається, що документ був направлений відповідачу на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 25.05.2026 10:55:57. Однак, жодних листів від ТОВ ФК «Український платіжний центр» на свою електронну пошту 25.05.2026 року відповідач не отримував, що підтверджується Інформацією з його електронної пошти.
Оскільки, договір є обов`язковим до виконання, слід прийти до висновку, що Кредитодавець міг набути право дострокового стягнення заборгованості за кредитом, тобто на зміну строку остаточного повернення кредиту, виключно у випадку вручення позичальнику відповідної вимоги кредитодавця, однак, докази отримання ОСОБА_2 відповідної вимоги у матеріалах справи відсутні, а відтак, право дострокового стягнення заборгованості за кредитом не виникло.
У випадку якщо суд не погодиться з вище викладеним аргументами, просили звернути увагу на те, що кредитором здійснювались нарахування відсотків за кредитом після пред`явлення досудової вимоги.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Щодо стягнення неустойки заперечують, оскільки вона нарахована в період дії воєнного стану, і це суперечить нормам п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України,
Крім того, просить стягнути з позивача на користь відповідача 8000,00 грн витрат за надання правничої допомоги
15 вересня 2026 року представником позивача М.Андрущенко подано до суду відповідь на відзив, зі змісту якого вбачається наступне. Щодо укладення договору в електронній формі вважають його чинним, дійсним, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Під час реєстрації та входу в особистий кабінет позичальника при укладенні договору № 1605634128044 від 25.02.2026 відповідачем було використано фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . Саме на цей номер телефону - НОМЕР_2 - були відправлені та доставлені одноразові ідентифікатори (D5761, P6924), яким було підписано договір про надання грошових коштів у кредит № 1605634128044 від 25.02.2026.
Отже сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Відповідно до п. 8.1.8 глави 8 договору ("Права та обов`язки сторін") кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язаний достроково повернути кредит та проценти за користування ним за вимогою кредитодавця у випадку та порядку, що визначені цим договором, згідно п. 8.4.5. договору.
Вищевказані право кредитодавця, як і відповідний обов`язок позичальника, узгоджуються із нормами Закону України "Про споживче кредитування", зокрема статтею 16, якою передбачено право вимоги кредитодавця про дострокове повернення позичальником кредиту, строк сплати якого ще не настав.
Детальні умови дострокового повернення кредиту за ініціативою кредитодавця визначені п.10.2. розділу 10 ("Порядок дострокового повернення кредиту") договору про надання грошових коштів у кредит, а саме підпунктами 10.2.1-10.2.4:
Стосовно виконання товариством своїх обов`язків в частині направлення відповідачу вимоги про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, стороною позивача було долучено до позовної заяви вимогу про дострокове повернення кредиту та доказ її направлення позичальнику на належну йому адресу електронної пошти, зазначену під час укладення договору про надання грошових коштів у кредит SNIRUKVITALIJ@GMAIL.COM.
Без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, переданням ним для отримання товариством персональних даних з метою укладення договорів про надання грошових коштів у кредит, такі укладення договорів є неможливими. В матеріалах справи, безпосередньо у відзиві на позовну заяву, відсутні будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, які стосуються підписання договорів про надання грошових коштів у кредит.
Стосовно розрахунку заборгованості, заявленої до стягнення, він був наведений безпосередньо у тексті позовної заяви із зазначенням усіх необхідних складових розрахунку, а також додатково надано разом із позовом, як окремий деталізований додаток.
Пунктом 3.5. договору про надання грошових коштів у кредит № 1605634128044 від 25.02.2026 метою отримання кредиту визначено задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, що свідчить про те, що в даному випадку мова йде про споживче кредитування, регулювання якого здійснюється вузькоспеціалізованим Законом України «Про споживче кредитування», що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Закон України «Про споживче кредитування», зокрема ч.5 ст. 8, визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
ТОВ ФК «УКРАЇНСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ЦЕНТР» ці обмеження враховані, шляхом встановлення стандартної процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному п. 4.3. договорів про надання грошових коштів у кредит № 1605634128044 від 25.02.2026, що не перевищує максимально допустимий розмір в 1%.
Договором про надання грошових коштів у кредит №1605634128044 від 25.02.2026 передбачені проценти за користування наданими позичальнику коштами, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України.
Додатково щодо правомірності нарахування неустойки звертають увагу суду, що пункт 6-1 Закону України «Про споживче кредитування», яким регулюються договірні відносини, що становлять предмет позову, виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.
Стосовно витрат на правничу допомогу за подання відзиву на позовну заяву стороною відповідача, стверджують, що не підлягає задоволенню, оскільки не містить належного документального підтвердження і є непропорційно великою відповідно до кількості наданих послуг.
Представник позивача в судове засідання не з`явився та разом з відповіддю на відзив подав клопотання про розгляд справи без участі представника ТОВ «Український платіжний центр». Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Ужва К.Р. в судовому засіданні підтримала позицію викладену у відзиві на позов, зазначила, що стороною відповідача не заперечується факт укладення договору з строком кредитування 360 днів. Однак позивач вирішив достроково розірвати договір та стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом. Тому в даному випадку слід керуватись ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Однак відповідач заперечує факт отримання вимоги про дострокове повернення кредиту, адже йому не надходила дана вимога. Зазначила, що якщо суд дійде висновку про отримання вимоги відповідачем, просять врахувати зазначений зміст вимоги і вказані відсотки в розмірі 3488,00 грн, а не ті, що нараховані понад строки до 29.07.2026. Тоді підлягає стягненню загальна сума 8488,00 грн. Також зазначила, що заперечує проти стягнення пені в розмірі 10000 грн, оскільки це є незаконним.
Суд, заслухавши пояснення сторони відповідача, ознайомившись з відзивом, відповіддю на відзив та матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку
Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 25.02.2026 між ТОВ «ФК «Український платіжний центр» та ОСОБА_2 укладено договір про надання грошових коштів у кредит №1605634128044. Додатками до договору визначено загальну вартість кредиту та порядок сплати. (а.с.9-16) Договір підписано одноразовим ідентифікатором D5761 25.02.2026 о 11:36 год.
Відповідно до п.3.1 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у національній валюті України - гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором.
Згідно з п.3.2-п.3.5 договору загальний розмір кредиту, що надається, складає 5000,00грн. Тип кредиту - кредит. Тип процентної ставки - фіксована. Мета отримання кредиту - для задоволення особистих споживчих потреб, які не пов`язані з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або визнанням обов`язків найманого працівника.
Відповідно до п.4.1 договору кредитні кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки (електронного платіжного засобу): № НОМЕР_1 .
Згідно з п.4.3 договору проценти за користування: за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту в розмірі 0,93 % за кожен день користування кредитом. За умовами цього договору може бути встановлена знижена процентна ставка в розмірі 0,01 % в день, яка застосовується відповідно до наступних умов: 1) застосовується в межах Програми лояльності, умови якої розміщені на веб-сайті Кредитодавця та доступні за посиланням за умови, що позичальник скористався промокодом при укладанні цього договору; 2) знижена ставка діє тільки на перший платіж за графіком, тобто діє за період користування кредитом з 25.02.2026 по 11.03.2026; 3) застосовується за умови своєчасної сплати першого платежу за графіком.
Відповідно до п.6.1-п.6.4 договору строк, на який надається кредит, складає 360 днів. Дата надання кредиту: 25.02.2026. Кредит вважається наданим кредитодавцем та отриманим позичальником в день перерахування кредитодавцем коштів на реквізити, зазначені в п. 4.1 цього договору. Кредитодавець зобов`язаний перерахувати кредитні кошти позичальнику не пізніше дати, зазначеної в цьому пункті. Дата повернення (виплати) кредиту: 20.02.2027.
У розділу 7 договору, зокрема, зазначено, що позичальник підтверджує, що для комунікації за цим договором пріоритетними є наступні засоби зв`язку:
1) телефонний НОМЕР_2 (за номерами телефонів інформування будь-якими доступними каналами), 2) електронний ІНФОРМАЦІЯ_1 (з використанням електронної адреси та/або особистого кабінету), 3) поштовий АДРЕСА_1 , на вибір кредитодавця, в тому числі, шляхом інформування позичальника як за одним зазначених видів засобів зв`язку (телефонний, електронний, поштовий) так і за всіма разом (телефонний, електронний, поштовий), використовуючи будь-які канали взаємодії. Позичальник підтверджує, що всі зазначені контактні дані належать саме позичальнику та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні.
Відповідно до п. 8.1.8 договору ("Права та обов`язки сторін") кредитодавець вправі вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках , передбачених цим договором, а позичальник зобов`язаний достроково повернути кредит та проценти за користування ним за вимогою кредитодавця у випадку та порядку, що визначені цим договором, згідно з п. 8.4.5. договору.
Розділом 10 договору визначено порядок дострокового повернення кредиту.
Згідно з п.10.2.1-п.10.2.4. договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Сторони погодили, що належним способом направлення повідомлення про затримку виконання зобов`язань, що може призвести до вимоги про дострокове повернення кредиту, та самої вимоги є розміщення їх в особистому кабінеті позичальника та/або направлення на електронну адресу позичальника, зазначену в цьому договорі. Моментом отримання позичальником повідомлення є момент отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Позичальник здійснює дострокове повернення кредиту та/або сплату платежів, строк сплати яких не настав, протягом 30 календарних днів з дня направлення кредитодавцем такої вимоги. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов цього договору, така вимога кредитодавця втрачає чинність
Також під час укладення кредитного договору позичальником ОСОБА_2 було заповнено анкету-заяву на отримання кредиту в якій особисто внесено ідентифікуючі особу (персональні) дані (а.с.27).
Одночасно з підписанням даного кредитного договору ОСОБА_2 було підписано паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором Р6924 (а.с.18-19) та він ознайомився з Правилами надання коштів у кредит ТОВ «ФК «Український платіжний центр « (а.с.22-24).
Факт перерахунку коштів позичальнику ОСОБА_2 за кредитним договором №1605634128044 від 25.02.2026 підтверджено квитанцією №47201-22186-24684 від 25.02.2026, з якої вбачається, що 25.02.2026 о 11:36:58 власнику платіжної карти НОМЕР_1 перераховано 5000,00грн. Платник ТОВ «ФК «Український платіжний центр» . (а.с.17).
З наданої на виконання вимог ухвали суду від 21.08.2026 відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Також підтверджено факт зарахування коштів в розмірі 5000,00грн 25.02.2026.
Факт укладення договору та підписання його відповідачем також підтверджено довідкою про направлення одноразового ідентифікатора (SMS-коду) для підписання договору. (а.с.20).
25.05.2026 за вих№626311 відповідачу ОСОБА_2 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ТОВ «ФК «Український платіжний центр» було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, в якій зазначено, що «станом на 25.05.2026 у зв`язку з порушенням умов договору надання грошових коштів у кредит №1605634128044 від 25.02.2026 у Вас виникла прострочена заборгованість в розмірі 18488,00 грн, яка складається з заборгованості по кредиту 5000,00 грн, по сплаті комісії 0,00 грн, по сплаті процентів за користування кредитом 3488,00 грн, по сплаті пені 10000,00 грн (а.с.21).
Із розрахунку заборгованості за договором №1605634128044 від 25.02.2026, зробленого станом на 29.07.2026 вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_2 становить 22767,50 грн (нараховано) - 1257,00 грн (сплачено) = 21510,50 грн, а саме: заборгованість за кредитом 5000,00 грн, залишок відсотків 6517,50 грн, пеня 10000,00 грн (а.с.25-26).
Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частина п`ята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Так, на підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано договір надання грошових коштів у кредит №1605634128044 від 25.02.2026, Правила надання коштів у кредит, затверджені наказом директора ТОВ «ФК «Український платіжний центр» №06/08/2025 ві 06.08.2025, квитанцію про перерахування суми кредиту №1605634128044 від 25.02.2026.
Окрім того встановлено, що усі документи підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, стороною позивача доведено укладення кредитного договору між сторонами.
Крім того, даний факт також визнано та не оспорено представником відповідача в судовому засіданні.
Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Представник відповідача у відзиві на позов не заперечує щодо отримання кредитних коштів в розмірі 5000,00грн.
Однак заперечує факт отримання вимоги про дострокове повернення кредиту.
Як зазначено у розділу 7 договору, позичальник підтверджує, що для комунікації за цим договором пріоритетними є наступні засоби зв`язку: 1) телефонний НОМЕР_2 (за номерами телефонів інформування будь-якими доступними каналами), 2) електронний ІНФОРМАЦІЯ_1 (з використанням електронної адреси та/або особистого кабінету), 3) поштовий Україна, АДРЕСА_1 , на вибір кредитодавця, в тому числі, шляхом інформування позичальника як за одним зазначених видів засобів зв`язку (телефонний, електронний, поштовий) так і за всіма разом (телефонний, електронний, поштовий), використовуючи будь-які канали взаємодії.
Позивачем направлено вимогу про дострокове повернення кредиту 25.05.2026 за вих№626311 на його електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену особисто.
На підтвердження відправки цієї вимоги позивач надає довідку про направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, з якої вбачається, що документ був направлений відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 25.05.2026 10:55:57.
Скріншоти з електронної пошти відповідача, надані разом з відзивом, суд оцінює критично, оскільки вони не можуть слугувати належним доказом того, що позивач не направляв вимоги про повернення кредиту, адже інформаційне повідомлення могло бути видалене із розділу «вхідні повідомлення» для проекції обставин неналежного сповіщення відповідача про дострокове виконання ним свого зобов`язання.
Жодного клопотання про витребування додаткових доказів відповідачем не заявлено.
Отже, суд вважає, доведеним позивачем той факт, що вимога про дострокове повернення кредиту від 25.05.2026 була надіслана та отримана боржником ОСОБА_2 засобами, передбаченими договором.
Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) зобов`язання його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.
Згідно з ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач умови укладеного договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує.
Згідно з п. 10.2.1 договору передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту №626311 від 25.05.2026.
Законом України «Про споживче кредитування» визначено можливість зміни терміну остаточного повернення кредиту виключно після вручення позичальнику вимоги кредитодавця, у якій буде зазначено строк повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів, строк сплати яких не настав, та наслідки подальшого невиконання такої вимоги позичальником у встановлені строки.
Процедуру та порядок повідомлення позичальника ОСОБА_2 з вимогою про дострокове повернення кредиту підтверджено судом.
Відповідно до положень ч.4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі Закон) цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування". Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ч.5 та ч.7 ст. 18 Закону передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).
Таким чином, на правовідносини сторін розповсюджується дія і норми ч.4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування», згідно з якою обов`язковою умовою для можливості реалізації кредитором права вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту є закріплення такого права в першу чергу умовами самого договору про споживчий кредит, а також невиконання позичальником вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту (не усунення порушення умов договору) протягом 30 днів саме з дня отримання позичальником такої вимоги.
Слід зазначити, матеріали справи містять достатньо доказів складення та направлення позивачем, а також доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту.
Крім того, зміст укладеного між сторонами кредитного договору №1605634128044 від 25.02.2026 також містить умови про наявність у кредитодавця/позивача права вимагати у відповідача здійснення дострокового повернення кредиту.
Таким чином, наявні достатні законні підстави вважати наявними обов`язкові умови, визначені ст. 16 Закону України Про споживче кредитування» та ст. 1050 ЦК України в контексті положення ч.2 ст. 1054 ЦК України, для застосування процедури дострокового повернення кредиту, зокрема його примусового дострокового стягнення в судовому порядку.
Натомість із розрахунку заборгованості наданого позивачем вбачається, що відсотки нараховані ОСОБА_2 за кредитним договором №1605634128044 від 25.02.2026 за період з 25.02.2026 по 29.07.2026, тобто понад строк, визначений законом, тобто до 25.05.2026 (дата вимоги) , а отже до стягнення підлягає: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00грн та нараховані відсотки в сумі 3488,00грн (сума відсотків, яка була нарахована на момент пред`явлення такої вимоги), всього 8488,00грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.
Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Таким чином позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок заборгованості за пенею в розмірі 10000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за пенею в розмірі 10000,00 грн слід відмовити, оскільки розрахунок проведений в період дії на території України воєнного стану.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією №LK00103/1 від 29.07.2026 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 8).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тобто 8488,00грн, що становить 39,46%, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1050,58 грн (8488,00 грн (сума задоволених вимог) / 21510,50 грн (сума заявлених вимог) х 2662,40 грн).
Відповідачем у відзиві на позов ставиться вимога про стягнення з позивача витрат за надання правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. Щодо заявлених вимог суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч.4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, представник позивача не приймав участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2023 у справі № 206/2971/22, провадження № 61-5826св23).
Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Відповідачем на підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги надано суду: договір про надання правничої допомоги між 22.08.2026 укладений між адвокатом Скользнєвою В.В. та ОСОБА_2 (а.с.46); акт здачі-приймання наданих послуг від 31.08.2026, в якому зазначено, про те, що були надані наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи 1,5 год. х1500,00 грн (розмір гонорару за одну годину) = 2000,00 грн, написання відзиву на позовну заяву 2 год. х 3000,00 грн = 6000,00 грн, загальний розмір гонорару 8000,00 грн (а.с.47); квитанцію до прибуткового касового ордера від 31.08.2026 про сплату 8000,00 грн.
Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в розмірі 8000 грн є неспівмірною зі складністю справи, яка є малозначною, обсягом наданих адвокатських послуг, адже у акті зазначено лише ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву. Участь в судових засіданнях не передбачена.
Суд зауважує, що іншим представником відповідача Ужва К. суду не надано жодного доказу на підтвердження понесених витрат за надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом Скользнєвою В.В. робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та значення справи для сторони, суд прийшов до висновку, що достатнім та співмірним з огляду на розумну необхідність витрат є сума 3000,00 грн за надання правничої допомоги.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже враховуючи часткове задоволення позову (39,46%), з позивача підлягають до стягнення витрати за надання правничої допомоги на користь відповідача в розмірі 1816,20 грн (3000,00 грн х 60,54% / 100% = 1816,20 грн).
Керуючись ст. ст. 141, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» (код ЄДРПОУ 39898755) заборгованість за договором про надання грошових коштів у кредит №1605634128044 від 25.02.2026 у розмірі 8488,00 грн (вісім тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 00 коп.) та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1050,58 грн (одна тисяча п`ятдесят гривень 58 коп.).
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр» на користь ОСОБА_2 витрати за надання правничої допомоги в розмірі 1816,20грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне ім' я сторін:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Український платіжний центр», код ЄДРПОУ 39898755, адреса місцезнаходження: вул. Верхній Вал, буд. 4-В, під`їзд 1, поверх 2, м. Київ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя А.М. Мудрак
Судове рішення № 141491145, Тростянецький районний суд Вінницької області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 147/1921/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: