Ухвала суду № 141490668, 11.11.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Дата ухвалення
11.11.2026
Номер справи
495/2901/26
Номер документу
141490668
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

УХВАЛА

Справа № 495/2901/26

Номер провадження 1-кп/495/537/2026

11 листопада 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 (ВКЗ)

розглянувши у судовому засіданні у залі суду в місті Білгород-Дністровський Одеської області клопотання прокурора у кримінальному провадженні ЄРДР №62025150020003828 від 25.09.2025 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває на розгляді обвинувальний акт у кримінальному провадженні ЄРДР № 62025150020003828 від 25.09.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 . Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою мотивує наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинувачений буде перебувати на волі, а саме:

1) ???Ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину в умовах воєнного стану, за який законом передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що останній, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від суду. Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, обвинувачений ОСОБА_4 матиме можливість перетнути державний кордон з іншою державою.

2) Ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Так, ОСОБА_4 матиме можливість ухилення від суду, шляхом неявки на судові засідання, що буде впливати на прийняття рішення судом у розумні строки.

3) ???Ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, так як ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, маючи об?єктивну можливість повернутись добровільно до військової частини це не зробив, тому наявний ризик, що він продовжуватиме вчиняти дії направлення на ухилення від виконання обов?язків з військової служби, а також ризик вчинення нового військового злочину такий як дезертирство, що відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

При врахуванні перелічених ризиків особливу увагу просить звернути на фактичні обставини справи в частині дій, які інкримінуються обвинуваченому, відомості, що характеризують його особу, вчинення тяжкого злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечила, вважала наведені прокурором ризики формальними та недоведеними, просила обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, або зменшити заставу до мінімального розміру. Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши клопотання прокурора, позиції учасників судового провадження, вивчивши матеріали клопотання та обвинувального акту, суд дійшов такого висновку.

Згідно із ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із статтею 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу обвинувачено, дані, які її характеризують, чи зменшились раніше визначені ризики, чи не з`явились нові.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, уникнення доведених ризиків. Ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій особою.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує тяжкість злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, стадію судового розгляду, наявність заявлених прокурором ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.

Згідно із ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку такого запобіжного заходу суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, у справі не досліджені докази, свідки судом не допитані, тощо.

Надаючи оцінку обставинам щодо наявності заявлених ризиків, суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. 1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.

Керуючись наведеним, зважаючи на встановлені обставини, суд знаходить обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризиків, визначених пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Оцінюючи раніше визначений судом розмір застави у 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (що становить максимальну межу для тяжких злочинів), суд приходить до висновку про необхідність його зменшення, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави повинен враховувати майновий та сімейний стан особи і не може бути завідомо непомірним для неї.

Обвинувачений ОСОБА_4 безперервно утримується під вартою в умовах слідчого ізолятора з 13.03.2026 року. Той факт, що маючи законне право на звільнення під заставу, особа досі не внесла кошти і залишається в ізоляції, є беззаперечним практичним доказом завідомої непомірності суми у 80 ПМПО (266 240 грн) для нього та його родини.

Практика ЄСПЛ (зокрема, справи «Гафа проти Мальти» та «Мангурас проти Іспанії») наголошує: якщо судова влада встановлює завідомо непомірний розмір застави, це фактично прирівнюється до безальтернативного утримання під вартою, що порушує ст. 5 Конвенції.

З огляду на викладене, з метою забезпечення балансу між правами людини та інтересами правосуддя, суд вважає за необхідне зменшити розмір застави з 80 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 гривень. На переконання суду, така сума є пропорційною, враховує майнову неспроможність обвинуваченого, але водночас залишається достатнім та серйозним фінансовим стримуючим фактором для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 статті 407 КК України, строком на 60 (шістдесят) діб з 11 листопада 2026 року по 09 січня 2027 року включно, з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 суму застави у розмірі у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі № 495/2901/26 згідно ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.11.2026.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

п. 1 прибувати до суду за першою вимогою;

п. 2 не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;

п. 3 повідомляти суд про зміну свого місця проживання/роботи;

п. 4 утримуватися від спілкування зі свідками у справі, зазначеними у реєстрі матералів до обвинувального акту;

п. 5 здати на зберігання до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області (Одеська обл., місто Ізмаїл, вул.Михайлівська,27) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності)

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення зобов`язана негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Роз`яснити заставодавцю :

- що обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років;

- що на обвинуваченого ОСОБА_4 цією ухвалою покладено обов`язки, зазначені у пунктах 15 цієї резолютивної частини, належне виконання яких заставодавець зобов`язаний забезпечити;

- що відповідно до частини восьмої статті 182 КПК України, у разі невиконання заставодавцем цього обов`язку, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава в сумі 66560 грн звертається в дохід держави.

Роз`яснення заставодавцю, передбачене цим пунктом, здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув`язнення одночасно з прийняттям документа, що підтверджує внесення застави, з відібранням у заставодавця письмового підтвердження про ознайомлення із зазначеними відомостями, яке невідкладно долучається до матеріалів цього кримінального провадження.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню. Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата та час проголошення повного тексту 11.11.2026 о 16.50 год.

Суддя ОСОБА_1

Часті запитання

Який тип судового документу № 141490668 ?

Документ № 141490668 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141490668 ?

Дата ухвалення - 11.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141490668 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141490668 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141490668, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Судове рішення № 141490668, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141490668 відноситься до справи № 495/2901/26

Це рішення відноситься до справи № 495/2901/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141490667
Наступний документ : 141492789