Рішення № 141490519, 27.10.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Дата ухвалення
27.10.2026
Номер справи
331/3558/26
Номер документу
141490519
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 331/3558/26

Провадження № 2/331/3259/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Данилевської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 24.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферту) №24.03.2024-100003787, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 24.03.2024; сума кредиту - 11000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 04.05.2024.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у ТОВ «Споживчий центр» обліковується заборгованість відповідача.

Загальний розмір заборгованості за договором №24.03.2024-100003787, що підлягає стягненню з відповідача станом на день подання позовної заяви, відповідно до розрахунку заборгованості становить 21780,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 10780,00 грн.

На підставі викладеного представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за договором №24.03.2024-100003787 у розмірі 21780,00 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення у розмірі 141,98 грн.

Ухвалою судді від 04.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.

03.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, так як позивач не навів належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів укладення саме ним спірного електронного договору. При цьому, він зазначив, що він є військовим (довідка військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 31 липня 2026 року № 5369 підтверджує, що головний сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 30 серпня 2022 року й дотепер). Отже, весь заявлений період кредитування з 24 березня до 04 травня 2024 року припадає на час мобілізаційної служби, тому вимога про стягнення з нього процентів є незаконною. Також він зазначив, що подана роздруківка, яка наявна в якості доказу до позовної заяви, містить запис BankID з ідентифікатором sidBi81ad72d3-b476-404d-9105-ffa2106e575c, сформований АТ «Універсал Банк» 25 лютого 2024 року о 06:24:26 UTC. Спірний договір датований 24 березня 2024 року, тобто майже через місяць після цієї операції. Сам факт отримання персональних даних за попередньою BankID-сесією не доводить, що саме ця особа 24 березня 2024 року створила заявку, переглянула конкретну редакцію оферти та ввела коди «A677» і «E677». У матеріалах відсутній первісний електронний файл відповіді BankID з КЕП або електронною печаткою та технічний зв`язок між sidBi, заявкою, одноразовими кодами і договором № 24.03.2024- 100003787. Крім того, в полі «Номер телефону Позичальника» зазначено НОМЕР_2 , який йому не належить і не відповідає його номеру телефону. Ця невідповідність не є самостійним доказом фальсифікації, однак є обґрунтованою підставою вимагати первісний електронний документ, дані про джерело кожного атрибута та пояснення способу прив`язки BankID до спірної кредитної сесії. Крім того, позивач не довів фактичного надання 11000,00 грн. саме йому. Квитанція LiqPay відображає операцію на 11000,00 грн від 24 березня 2024 року о 23:01, ID операції 2441535756, на маскований платіжний інструмент 473118*02. Вона не містить ПІБ, РНОКПП, IBAN або повного номера рахунку одержувача й не дає змоги без додаткового первинного документа встановити власника рахунку та остаточне зарахування коштів. У заявці наведено реквізит НОМЕР_3, а в квитанції - 473118*02. Навіть збіг окремих цифр маскованих реквізитів не замінює доказу належності рахунку відповідачу саме станом на 24 березня 2024 року та доказу завершеного зарахування за конкретним договором. При цьому, як зазначає відповідач, у квитанції платником зазначено «Швидкий кредит», а не ТОВ «Споживчий центр». Долучений загальний договір позивача з платіжним сервісом від 01 листопада 2020 року підтверджує лише договірну можливість користування сервісом, але сам по собі не пов`язує конкретний order ID із merchant-акаунтом позивача, його реєстром масових виплат, API-запитом та списанням саме з рахунку позивача. Пункт 4.3 наданої оферти визначає днем надання кредиту день списання коштів із рахунку кредитодавця та передбачає припинення договору, якщо протягом трьох днів виплату не здійснено. Отже, необхідні первинна платіжна інструкція, реєстр або API-запит, виписка з рахунку позивача та підтвердження остаточного статусу конкретної операції. Також, за твердженням відповідача, за матеріалами позивача договір оформлено 24 березня 2024 року приблизно о 23:00, а виплату нібито здійснено о 23:01. Паспорт кредиту містить дату, але не дозволяє встановити точний час його надання, тривалість доступу та редакцію, показану користувачу до введення кожного коду. Тому не доведено, що переддоговірна інформація була надана завчасно, а не сформована одночасно або після акцепту. Позов містить твердження, що офіційна електронна адреса відповідача невідома, тоді як у документах позивача зазначено адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Належність цієї адреси відповідачу не доводить надсилання договору. Позивач має показати технічні дані фактичного відправлення: дату, час, адресу, текст повідомлення, перелік і контрольні суми вкладень та статус доставлення. Матеріали також неоднаково описують склад електронного договору: оферту, заявку, паспорт кредиту та інформаційне повідомлення. Для перевірки змісту волевиявлення необхідно встановити точний перелік файлів, їх редакції та код, яким підписувався кожний файл. Також, за твердженнями відповідача, розрахунок заборгованості створено самим позивачем станом на 17 квітня 2026 року. Він є похідним документом та не підтверджує ані укладення договору, ані фактичне надання коштів, ані рух коштів за рахунком. Розрахунок підписаний «уповноваженим співробітником» ОСОБА_2 , однак у переліку додатків до позову немає наказу, довіреності, підтвердження посади або іншого документа, який установлює її повноваження складати й підписувати цей розрахунок. Це додатково знижує його доказове значення. У таблиці також є внутрішня суперечність: 23 квітня 2024 року нараховано 275,00 грн., 24 квітня - 165,00 грн., 25 квітня - 385,00 грн., а надалі знову по 275,00 грн., хоча у графі ставки весь цей час зазначено 2,50 %. Сума 165,00 грн. і 385,00 грн. дорівнює 550,00 грн., тобто двом сумам по 275,00 грн., але таке перенесення між днями не пояснено жодною формулою чи первинним обліковим документом. У зв`язку із зазначеним, він просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі. Також він зазначив клопотання про витребування доказів у позивача.

04.08.2026 представником позивача надано відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 76-79, 81 ЦПК України. Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак, не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії); 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору (кредитної лінії); 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії). Спірний кредитний договір було укладено у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний останнім як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Як зазначає представник позивача у відповіді на відзив, з матеріалів справи слідує, що спірний кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, зокрема, з боку відповідача договір підписано одноразовим ідентифікатором. При цьому, посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договору виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Також, підписуючи Оферту, відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови, на яких укладається договір: «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер». У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору: «Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер». Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Також, як зазначено у відповіді на відзив, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Частиною 4 ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію: відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості); суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції; суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо); курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти); дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення). Згідно договору про надання послуг еквайрингу порядок здійснення платіжної оперіації відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України «Про платіжні послуги». Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі тощо у позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів. Відтак, із змісту кредитного договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який були перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту. Представник позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. При цьому, на думку позивача, одночасне заперечення відповідачем факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, з одного боку, і заперечення умов цього ж договору щодо процентів, комісій та неустойки з іншого, свідчить про наявність суперечливої процесуальної поведінки. Такі доводи відповідача не можуть бути визнані судом послідовними та добросовісними, а відтак підлягають оцінці з урахуванням доктрини естопелю та мають бути відхилені як такі, що ґрунтуються на зловживанні процесуальними правами та не підлягають судовому захисту. На підставі викладеного, предстаник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

05.08.2026 відповідачем до суду надано заперечення на відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає повністю, раніше поданий відзив, усі викладені в ньому заперечення та клопотання підтримує. Він вважає, що відповідь на відзив позивача не усуває жодної ключової прогалини доказування. Разом із нею подано лише документи про повноваження представників, виписку з Єдиного державного реєстру та квитанцію про надсилання процесуального документа. Нових доказів укладення договору саме відповідачем, належного електронного підписання, фактичного зарахування 11000,00 грн. саме відповідачу або правомірності нарахування процентів позивач не подав. Жодне положення цих заперечень не є визнанням факту укладення ним спірного договору, отримання кредитних коштів або розміру заявленої заборгованості. Посилання на військову пільгу є самостійним правовим запереченням на випадок, якщо суд визнає виникнення кредитного зобов`язання доведеним, і не створює суперечності з основною позицією про недоведеність позову. Відповідь на відзив не містить нових доказів по суті спору. Позивач повторив норми законодавства та власні твердження з позовної заяви, але не подав первісних електронних файлів договору, оферти, заявки, акцепту, паспорта споживчого кредиту та відповіді BankID; не подав технічних журналів створення, надсилання, доставлення і введення одноразових ідентифікаторів; не надав підтвердження платіжного провайдера про одержувача операції LiqPay ID 2441535756; не надав виписки зі свого рахунку або реєстру виплат, що пов`язував би цю операцію з позивачем. У сформованій відповіді навіть не заповнено номери справи та провадження. У матеріалах позивача фігурують різні значення одноразового ідентифікатора - «A677» та «E677». Відповідь на відзив не пояснює цю невідповідність і не містить журналів, з яких можна встановити: дату та час генерування кожного коду; номер адресата; статус доставлення; час і кількість спроб введення; IP-адресу, пристрій та ідентифікатор сесії; назву, версію і контрольну суму документа, до якого приєднано код. Твердження, що код «було надіслано на фінансовий номер телефону», є висновком самого позивача. Без первинного звіту SMS-провайдера або технічного журналу інформаційної системи неможливо перевірити ані факт доставлення, ані особу фактичного користувача засобу зв`язку, ані зв`язок повідомлення зі спірним договором. Теза позивача, що успішне проведення переказу автоматично доводить правильну ідентифікацію відповідача, юридично і технічно хибна. Виконання платіжної операції за унікальним ідентифікатором підтверджує рух коштів за вказаними реквізитами, але не встановлює особу власника платіжного інструмента. Саме тому для спору про одержувача потрібне окреме підтвердження надавача платіжних послуг. Таким чином, як вважає відповідач, відповідь на відзив не містить доказів, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо особи підписувача, цілісності електронних документів та одержувача коштів. Позивач просить суд прийняти його внутрішні роздруківки за достовірні, а відповідача зобов`язати спростовувати недоведені позитивні факти. Такий підхід суперечить статтям 12, 81 і 100 ЦПК України. За недоведеності укладення договору саме відповідачем та фактичного надання коштів саме відповідачу позов підлягає відхиленню повністю. При цьому, він зазначає, що незалежно від оцінки цих обставин, 10780,00 грн. процентів не можуть бути стягнуті через пряму заборону п. 15 ст. 14 Закону № 2011-XII, оскільки весь заявлений період нарахування припадає на проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації. Також він просив задовольнити зазначене ним у відзиві клопотання про витребування доказів.

05.08.2026 представником позивача було направлено до суду клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

06.08.2026 відповідачем до суду скеровано заперечення на клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 14.08.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено.

20.08.2026 до суду скеровано заяву про зменшення позовних вимог, у якій представник позивача, враховуючи перебування відповідача у лавах ЗСУ, просить суд стягнути з нього 11000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

21.08.2026 відповідачем надіслано до суду заперечення проти заяви про зменшення позовних вимог, у яких він посилався на пропуск позивачем строку на подання заяви про зменшення позовних вимог, а також просив врахувати неточності у вказаних у цій заяві сумах і наполягав на недоведеності фактів підписання саме ним кредитного договору і отриманння саме ним кредитних коштів, у звязку з чим просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

На виконання ухвали суду від 14.08.2026 АТ КБ «ПриватБанк» 22.09.2026 надіслано до суду наступну інформацію: на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ); по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 11000,00 грн. за період 24.03.2024-29.03.2024: від 24.03.2024. До вказаної інформації також додано виписку по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) за період з 24.03.2024- 29.03.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але у позовній заяві та у заяві про зменшення позовних вимог зазначив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, однак безпосередньо у всіх скерованих до суду документах зазначав про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд, керуючись принципом диспозитивності судового процесу, беручи до уваги те, що позивач скористався своїм правом на зменшення позовних вимог, що не порушує також прав та інтересів відповідача у справі, розглядає зменшені позовні вимоги позивача до відповідача. При цьому, суд вважає зменшені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з таким.

Судом встановлено, що 24.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферту) №24.03.2024-100003787, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту - 24.03.2024; сума кредиту - 11000,00 грн.; строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 04.05.2024 (п. п. 1, 2, 3, 4 заявки до кредитного договору №24.03.2024-100003787).

Згідно з п. 5 заявки до кредитного договору №24.03.2024-100003787 первинний період користування Кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі «первинний період»).

Відповідно до п. 11 заявки до кредитного договору №24.03.2024-100003787 графік платежів: сума Кредиту у розмірі 11000,00 грн. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит.

Відповідно до п. 13 заявки до кредитного договору №24.03.2024-100003787 протягом строку дії договору тарифи за фінансовою послугою залишаються незмінними. Комісії договором не встановлені. Кредитодавець не надає супровідних послуг.

Відповідно до п. 18 заявки до кредитного договору №24.03.2024-100003787 спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.

Згідно з п. 3.1. договору (оферти) за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3.2. договору (оферти) встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3.

Відповідно до п. 4.3. договору (оферти) днем надання кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання кредиту, днем/датою надання кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої кредитодавцем платіжної операції з надання кредиту не з вини кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. Неможливість видачі кредиту готівкою у зв`язку з нез`явленням позичальника для її отримання у дату надання/видачі кредиту, зазначену в заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов`язків сторін за даним договором, включаючи обов`язок кредитодавця з надання кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний договір є розірваним та припиненим з дати надання/видачі кредиту, зазначеної в заявці. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. договору (оферти) позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата проценті - у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим договором, - негайно, з моменту пред`явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 10.1. договору (оферти) цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом підписання договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний позичальником як фінансовий - 0995211299.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на рахунок відповідача, що підтверджується також наданою 22.09.2026 АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 14.08.2026 інформацією про належність карти № НОМЕР_3 ОСОБА_1 та про зарахування на цю карту 24.03.2024 коштів у сумі 11000,00 грн. При цьому, згідно з долученою до даної інформації випискою про карті ОСОБА_1 у графі «Деталі операції» поряд із сумою 11000,00 грн. зазначено таке: «CCENTER. Не оподатковується. Viplata kredit TOV SPOZhIVChCENTR. ID платежу: НОМЕР_5 ». Аналогічні відомості вказані також і у долученій до позовної заяви квитанції із системи LiqPay на суму 11000,00 грн. за договором №24.03.2024-100003787 - ID операції: 2441535756. Наведене, на переконання суду, беззаперечно підтверджує отримання кредитних коштів саме відповідачем.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком заборгованості за договором №24.03.2024-100003787 від 24.03.2024 та заявою про зменшення позовних вимог складає 11000,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11000,00 грн.

Суд враховує, що згідно з положеннями ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що між відповідачем та позивачем дійсно було укладено кредитний договір, умови якого позивачем були виконані, а відповідачем вони виконані не були, внаслідок чого у останнього виникли боргові зобов`язання перед позивачем.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферту) №24.03.2024-100003787, який підписано сторонами у порядку та у спосіб, які визначені Законом України «Про електронну комерцію». У документах, які складають цей договір, зазначено детальну інформацію про умови кредитування, зокрема, строк кредитування, розмір кредиту, розмір відсотків за користування кредитом та інших платежів, порядок погашення заборгованості, наслідки невиконання умов договору.

Тому, на переконання суду, твердження відповідача про неукладення кредитного договору та відсутність договірних відносин між ним та позивачем повністю спростовується матеріалами справи.

Натомість, відповідачем не було надано суду ніяких доказів на спростування обставин отримання ним кредитних коштів.

Крім того, піддаючи сумніву наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідач не надав ніяких доказів на його спростування.

У висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balanceofprobabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме: отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами правочину. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором №24.03.2024-100003787 не виконав і отримані кошти в установлений строк у повному обсязі не повернув, а тому право позивача на отримання від відповідача коштів у рахунок погашення наявної заборгованості підлягає судовому захисту.

У той же час, суд також бере до уваги, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Із копії довідки в/ч НОМЕР_1 НГУ №5369 від 31.07.2026 судом встановлено, що головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 30 серпня 2022 року по теперішній час.

Тому суд погоджується з твердженням відповідача, з яким у подальшому погодився також і представник позивача, зменшивши позовні вимоги, про те, що відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідач має право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом.

У зв`язку з цим суд погоджується з твердженням відповідача, з яким у подальшому погодився також і представник позивача, зменшивши позовні вимоги, про те, що у даному випадку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість лише за тілом кредиту у сумі 11000,00 грн.

Усі інші доводи сторін, на переконання суду, не спростовують наведених вище висновків суду, а тому до уваги не беруться.

При цьому, суд також враховує, що у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за кредитним договором №24.03.2024-100003787 від 24.03.2024 у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення - 27 жовтня 2026 року.

Суддя Юлія КАРЕТНИК

Часті запитання

Який тип судового документу № 141490519 ?

Документ № 141490519 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141490519 ?

Дата ухвалення - 27.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141490519 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141490519, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Судове рішення № 141490519, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 27.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141490519 відноситься до справи № 331/3558/26

Це рішення відноситься до справи № 331/3558/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141466177
Наступний документ : 141490521