Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.11.2026м. ДніпроСправа № 904/1983/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Свіштовська, будинок 3; ідентифікаційний код 00152307)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Клочко Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості в загальному розмірі 41 802,56 грн
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1.Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір від 05.09.2025 №1-ФОП на виконання робіт (заміна віконних блоків та ремонт тротуарної доріжки). Строк дії договору до 31.12.2025. Впродовж строку дії договору та з метою забезпечення його виконання, позивачем перераховано на користь відповідача 79 068,56 грн. У свою чергу, відповідачем виконано робіт за договором на суму 37 266,00 грн.
З огляду на вказане, відповідач має повернути позивачу 41 802,56 грн. Правові підстави для утримання цих коштів відповідачем - відсутні.
Актом звірки розрахунків сторони підтвердили повноту і точність господарських операцій, вчинених ними в межах договору.
У лютому 2026 позивачем направлено відповідачу вимогу про повернення коштів. Однак, вказана вимога виконана відповідачем не була.
Станом на день подання позову відповідач не здійснив повернення коштів. Заборгованість становить 41 802,56 грн, чим порушено права позивача на вільне володіння та розпоряджання власним майном - грошовими коштами в сумі 41 802,56 грн. Відновлення прав позивача можливе шляхом примусового стягнення коштів з боржника.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до відповіді про наявність зареєстрованого Електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи №33498919 від 13.04.2026 відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 46).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 16.04.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено довідку про доставку електронного листа (а.с.56), якою підтверджується, що ухвала суду від 16.04.2026 була доставлена до Електронного кабінету Фізичної особи-підприємця Клочко Миколи Петровича - 17.04.2026 о 09:16 год.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем отримання відповідачем ухвали суду від 16.04.2026 є 17.04.2026.
Крім того, слід також зазначити, що відповідно до статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалу господарського суду від 16.04.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/135768833) надіслано судом 16.04.2026, зареєстровано в реєстрі 17.04.2026 та забезпечено надання загального доступу 20.04.2026; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, судом телефонограмою від 17.04.2026 (а.с. 57) повідомлено відповідача про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та про можливість подання до суду відзиву на позовну заяву, протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
До того ж, судом 20.05.2026 здійснено оприлюднення оголошення про судове рішення за допомогою сервісу, розміщеного на сайті Судової влади України (https://court.gov.ua/unknown) (а.с. 105).
Так, ухвалою суду від 16.04.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (17.04.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 04.05.2026.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.
Отже, станом на час ухвалення рішення суду, строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2026, не скористався правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
10.04.2026 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Клочко Миколи Петровича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в загальному розмірі 41 802,56 грн, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з фізичної особи-підприємця Клочко Миколи Петровича на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" заборгованість у сумі 41 802,56 грн;
- судові витрати покласти на відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 справу №904/1983/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
16.04.2026 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
27.04.2026 до господарського суду від представника позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява (вх. суду №20210/26 від 27.04.2026) на виконання вимог ухвали суду від 16.04.2026. До заяви додано оригінали витребуваних судом документів.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмета спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського
суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.
Справа №904/1983/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Спір у даній справі виник у зв`язку з неповерненням відповідачем грошових коштів у розмірі 41 802,56 грн, що були перераховані позивачем за договором від 05.09.2025 №1-ФОП на виконання робіт (заміна віконних блоків та ремонт тротуарної доріжки), з метою забезпечення його виконання. Враховуючи, що строк дії договору до 31.12.2025, то, на думку позивача, відповідач має повернути позивачу 41 802,56 грн, оскільки правові підстави для утримання цих коштів відповідачем - відсутні.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення між сторонами договору №1-ФОП від 05.09.2025 та його умови, у тому числі щодо строку його дії;
(2) Факт належного виконання позивачем умов договору;
(3) Факт та обсяг виконаних відповідачем за договором робіт.
(4) Факт виникнення у відповідача зобов`язання повернути позивачу грошові кошти.
1. Щодо укладення між сторонами договору 1-ФОП від 05.09.2025 та його умови, у тому числі щодо строку його дії;
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем - Акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Клочко Миколою Петровичем, як виконавцем було укладено договір №1-ФОП від 05.09.2025 (надалі - договір, а.с. 5-23), відповідно до якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати власними та/або залученими силами і засобами відповідно до вимог нормативно-технічної документації України, які є обов`язковими для виконання робіт за даним договором, наступні види робіт (далі - роботи): 1. Заміна віконних блоків в будівлі їдальні №1 цеху №16 згідно д/в №379; 2. Поточний ремонт тротуарної доріжки будівлі ЗДУ-1 цеху №16 згідно д/в №655; відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору. Залучення субпідрядників можливо після попереднього письмового узгодження із замовником.
Пунктом 2.3 договору визначено, що роботи виконуються на території замовника за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська 3.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість робіт, визначених в пункті 2.1 договору, визначається договірною ціною. Вартість робіт по заміні віконних блоків в будівлі їдальня №1 цеху №16 згідно д/в № 379 становить 41 355, 54 грн без ПДВ згідно з договірною ціною (додаток №3 до цього договору). Вартість робіт з поточного ремонту тротуарної доріжки будівлі ЗДУ-1 цеху №16 згідно д/в №655 становить 139 341, 87 грн без ПДВ згідно договірної ціни (додаток №2 до цього договору).
Загальна вартість робіт, визначених в пункті 2.1 договору, складає 180 697,41 грн без ПДВ і є твердою. Вартість робіт за цим договором включає всі витрати підрядника, в тому числі на матеріали та обладнання для виконання робіт, їх доставку, необхідні механізми, устаткування, які враховані в додатках №2, №3 даного договору.
Загальна вартість робіт, вказана в даному пункті договору, включає також витрати підрядника на компенсацію відрядних (добові, проживання), кошти на перевезення робітників та обладнання до місця виконання робіт та в зворотньому напрямку, враховані в кошторисному розрахунку (додаток №2, додаток №3 до договору).
Загальна сума витрат підрядника за договором на компенсацію відрядних (добові, прошивання) та коштів на перевезення робітників та обладнання не може перевищувати 25 500,00 грн без ПДВ, яка за домовленістю сторін встановлюється на весь період виконання робіт та уточнюється при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт згідно табелів фактичного робочого часу робітників, які складає підрядник та погоджує з замовником. Всі витрати, котрі пов`язані з компенсацією відрядних, додаються до акту приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в з урахуванням нижченаведених вимог, а саме:
у разі залучення до робіт відряджуваних працівників підрядника (згідно з наказом по підприємству), AT «Укртатнафта» компенсує йому витрати, пов`язані з відрядженням працівників до місця виконання робіт на підставі наданих документів, що підтверджують ці витрати.
Розмір витрат підрядника визначається з урахуванням наступних складових:
- розмір компенсації добових на одну людину на одну добу - не більше 300 грн без ПДВ;
- розмір компенсації на проживання на одну людину на одну добу складає не більше 200 гривень без ПДВ;
Розмір витрат розраховується та уточнюється на підставі табеля обліку фактично відпрацьованого на об`єкті часу, узгодженого сторонами, з урахуванням вихідних і святкових і неробочих днів при безперервному виконанні робіт в період виконання робіт. Фактичний час не повинен перевищувати нормативний показник трудовитрат за кошторисом. Витрати на проживання відряджених працівників оплачуються за фактичними витратами, але не вище розміру, зазначеного в договорі, при наявності документів, що підтверджують вартість наданих послуг на проживання. Всі розрахунки повинні надаватись разом із актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, але не пізніше наступного місяця після визначення таких витрат, інакше такі витрати не приймаються до сплати.
Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість робіт переглядається сторонами в наступних випадках: - при зміні обсягів або складу робіт, які неможливо було передбачити до початку робіт; - при зупинці роботи за рішенням замовника з наступною оплатою за фактично виконані обсяги робіт; - при прийнятті нових або зміні існуючих законодавчих та (або) підзаконних актів України, що впливають на вартість робіт, а також при виданні листів і роз`яснень Мінрегіону та Мінпромполітики України, опублікованих в Збірниках офіційних документів та роз`яснень «Ціноутворення у будівництві», а також згідно з листами з роз`ясненнями від розробників РЕКН. Зміна договірної ціни обґрунтовується актами і розрахунками, та оформлюється додатковою угодою.
Відповідно до пункту 4.11 договору підрядник зобов`язаний при оформленні останнього акту приймання виконаних будівельних робіт №КБ-2В у верхньому лівому куті акту зазначати, що даний акт є «Остаточним» та отримувати у службовця на складі замовника відмітку «Борг по ТМЦ відсутній». Відсутність даних відміток на актах приймання виконаних будівельних робіт Підрядника є підставою для неприйняття таких робіт замовником.
Підрядник зобов`язується виконувати всі роботи, передбачені договором, і здати їх в повному обсязі на умовах, визначених цим договором (пункт 5.1 договору).
Підрядник в термін 10 робочих днів від дати отримання авансового платежу за відповідний вид робіт зобов`язаний узгодити із замовником графік виконання таких робіт за формою, наведеною в додатку № 4 до цього договору. У разі порушення підрядником строків виконання робіт, вказаних в графіку виконання робіт, замовник має право застосувати до підрядника штрафні санкції за порушення строків виконання робіт, встановлені цим договором та чинним законодавством (пункт 5.2 договору).
Пунктом 5.3 договору визначено строки виконання робіт за договором:
роботи по заміні віконних блоків в будівлі їдальня №1 цеху №16 згідно д/в № 379 - 30 календарних днів від дати перерахування замовником авансу за ці роботи;
роботи по поточному ремонту тротуарної доріжки будівлі ЗДУ-1 цеху №16 згідно д/в № 655 - 30 календарних днів від дати перерахування замовником авансу за ці роботи.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за цим договором здійснюється у наступному порядку:
замовник здійснює попередню оплату (аванс) на придбання матеріалів у розмірі:
12 406,66 грн, без ПДВ - за роботи по заміні віконних блоків в будівлі їдальня №1 цеху №16 згідно д/в № 379;
41 802,56 грн, без ПДВ - за роботи по поточному ремонту тротуарної доріжки будівлі ЗДУ-1 цеху №16 згідно д/в №655.
Авансовий платіж здійснюється за кожним видом робіт окремо протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання від підрядника оригіналу належним чином оформленої письмової заявки та рахунку на відповідний платіж, і погодження графіку виконання відповідного виду робіт згідно додатку №4 договору. Використані для придбання матеріально-технічних ресурсів суми авансів враховуються при здійсненні Замовником оплати виконаних робіт, шляхом зменшення суми, яка підлягає сплаті Замовником, на суму виплаченого ним авансу (підпункт 6.1.1 договору).
Остаточний розрахунок здійснюється за кожним видом робіт окремо впродовж 30-ти банківських днів з дати підписання замовником акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в (в 2-х екз.) та довідки форми № КБ-3 (в 2-х екз.) та отримання замовником оригіналу рахунку та зареєстрованої податкової накладної, та виконання підрядником пункту 4.7 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. За згодою сторін можливі інші форми розрахунку, не заборонені чинним законодавством України (підпункт 6.1.2 договору).
Після виконання кожного виду робіт в повному обсязі та надання виконавчої документації замовнику, підрядник зобов`язаний не пізніше 28 числа звітного місяця здати в КДВ замовника повністю оформлені і погоджені службами замовника акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки форми № КБ -3 за відповідним видом робіт (пункт 6.2 договору).
Весь комплект оформлених актів форми №КБ-2в за кожним видом робіт з розшифруванням матеріально-технічних ресурсів та з усіма необхідними додатками також надається в КДВ в електронній формі (пункт 6.3 договору).
Пунктом 8.15 договору визначено, що у разі якщо підрядник не приступив до виконання робіт протягом 10 (десяти) робочих днів від дати перерахування замовником авансу, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, а підрядник зобов`язується повернути замовнику отриманий аванс в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок замовника протягом 7 (семи) днів з дати письмового повідомлення про повернення авансу (якщо інший строк не вказаний замовником в повідомленні).
Договір набуває чинності з дати підписання договору сторонами та діє по 31 грудня 2025 року, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (пункт 11.1 договору).
Всі зміни і доповнення до договору вносяться тільки за згодою сторін і в письмовому вигляді (пункт 11.2 договору).
Крім того, сторонами було підписано Договірну ціну на поточний ремонт тротуарної доріжки ЗДУ-1 цеху №16 згідно відомості дефектів №655 (додаток №2 до договору) (а.с. 17) відповідно до якої разом договірна ціна за винятком зворотних сум складає 139,34187 тис. грн. та договірну ціну №16_742_буд на заміну віконних блоків в будівлі їдальні №1 Цех №16 (додаток №3 до договору) (а.с. 22) відповідно до якої всього договірна ціна складає 41,35554 тис. грн.
Також в матеріалах справи містяться додатки до договору, зокрема:
- розрахунок №4. Загальновиробничі витрати (ЗВ) по видах робіт до договірної ціни №16_№1473_буд. К.2 (додаток №1 до договору) (а.с. 15 на звороті);
- локальний кошторис №16_1473_буд. К.2 (ВДЦ №1) поточний ремонт тротуарної доріжки ЗДУ-1 цеху №16 згідно відомості дефектів №655 (додаток №2 до договору) (а.с. 12 на звороті-13);
- відомість ресурсів до договірної ціни №16_№1473_буд. К.2 на поточний ремонт тротуарної доріжки ЗДУ-1 цеху №16 згідно відомості дефектів №655 Тендер (додаток №2 до договору) (а.с. 14-15);
- пояснювальна записка до договірної ціни №16_№1473_буд. К.2 поточний ремонт тротуарної доріжки ЗДУ-1 цеху №16 згідно відомостей дефектів №655 (а.с. 16);
- розрахунок витрат на відрядження до договірної ціни №16_№1457_буд. Ремонт приміщення малого залу в будівлі клубу-їдальні ОК Нафтохімік. Цех. №16 (а.с. 16 на звороті);
- локальний кошторис на будівельні роботи №16_742_буд (додаток №3 до договору) (а.с. 17 на звороті-18);
- відомість ресурсів (додаток №3 до договору) (а.с. 19);
- розрахунок №1-2 (додаток №3 до договору (а.с. 20);
- пояснювальна записка (додаток №3 до договору) (а.с. 21);
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, відповідно до умов пункту 11.1 договір був чинним до кінця строку його дії - до 31.12.2025, після чого припинив свою дію.
2. Щодо належного виконання позивачем умов договору.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період строку його дії, з метою забезпечення його виконання, перерахував на користь відповідача 79 068,56 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містять в матеріалах справи (а.с. 26-28), а саме:
- від 25.09.2025 №0000046913 на суму 12 406,66 грн, без ПДВ;
- від 02.12.2025 №0000048936 на суму 41 802,56 грн, без ПДВ;
- від 25.12.2025 №0000049578 на суму 24 859,34 грн, без ПДВ.
Проте, відповідачем роботи за договором виконано на суму 37 266,00 грн, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2025 №02-11-16, підписаним обома сторонами (а.с. 24-25).
Також, на підтвердження вказаного, позивачем надано копію акту звірки розрахунків за період з 01.09.2025 по 29.12.2025, підписаного обома сторонами (а.с. 29), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 41 802,56 грн.
3. Щодо обсягу виконаних відповідачем за договором робіт.
Умовами договору визначено, що після виконання кожного виду робіт в повному обсязі та надання виконавчої документації замовнику, підрядник зобов`язаний не пізніше 28 числа звітного місяця здати в КДВ замовника повністю оформлені і погоджені службами замовника акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідки форми № КБ -3 за відповідним видом робіт.
В матеріалах справи міститься копія підписаного обома сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2025 №02-11-16 (а.с. 24-25), з якого вбачається, що роботи за договором виконано на суму 37 266,00 грн.
4. Щодо виникнення у відповідача зобов`язання повернути позивачу грошові кошти
Як убачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору у період строку його дії, з метою забезпечення його виконання, перераховано на користь відповідача 79 068,56 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містять в матеріалах справи (а.с. 26-28), а саме:
- від 25.09.2025 №0000046913 на суму 12 406,66 грн, без ПДВ;
- від 02.12.2025 №0000048936 на суму 41 802,56 грн, без ПДВ;
- від 25.12.2025 №0000049578 на суму 24 859,34 грн, без ПДВ.
При цьому, відповідачем роботи за договором виконано на суму 37 266,00 грн, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2025 №02-11-16, підписаним обома сторонами (а.с. 24-25).
Також, сторонами підписано акт звірки розрахунків за період з 01.09.2025 по 29.12.2025 (а.с. 29), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 41 802,56 грн.
В подальшому, позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу від 13.02.2026 №14/05-70 (а.с. 30-31) про повернення у строк 7 днів грошових коштів у розмірі 41 802,56 грн.
ІV. Мотиви суду
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, між позивачем - Акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", як замовником, та відповідачем - Фізичною особою-підприємцем Клочко Миколою Петровичем, як виконавцем було укладено договір №1-ФОП від 05.09.2025.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором будівельного підряду.
Згідно з частинами 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Частинами 4, 6 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
Порядок оплати роботи врегульовано статтею 854 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за цим договором здійснюється у наступному порядку - замовник здійснює попередню оплату (аванс) на придбання матеріалів у розмірі:
12 406,66 грн, без ПДВ - за роботи по заміні віконних блоків в будівлі їдальня №1 цеху №16 згідно д/в № 379;
41 802,56 грн, без ПДВ - за роботи по поточному ремонту тротуарної доріжки будівлі ЗДУ-1 цеху №16 згідно д/в №655.
За текстом платіжної інструкції від 02.12.2025 №0000048936 на суму 41 802,56 грн в якості призначення платежу позивачем зазначено: Передопл. за роботи по ремонту тротуарної доріжки зг. рах.01118/25 від 19.11.25р. по дог. 1-ФОП… (а.с. 28).
Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору у період строку його дії, з метою забезпечення його виконання, перерахував на користь відповідача 79 068,56 грн, що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких містятьмя в матеріалах справи (а.с. 26-28), а саме:
- від 25.09.2025 №0000046913 на суму 12 406,66 грн, без ПДВ;
- від 02.12.2025 №0000048936 на суму 41 802,56 грн, без ПДВ;
- від 25.12.2025 №0000049578 на суму 24 859,34 грн, без ПДВ.
При цьому відповідачем роботи за договором виконано на суму 37 266,00 грн, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2025 №02-11-16, підписаним обома сторонами (а.с. 24-25).
Також, сторонами підписано акт звірки розрахунків за період з 01.09.2025 по 29.12.2025 (а.с. 29), відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 41 802,56 грн.
В подальшому, позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу від 13.02.2026 №14/05-70 (а.с. 30-31) про повернення у строк 7 днів грошових коштів у розмірі 41 802,56 грн.
Відповідно до умов пункту 11.1 договір був чинним до кінця строку його дії - до 31.12.2025, після чого припинив свою дію.
Отже, на час направлення позивачем вимоги про повернення 41 802,56 грн, строк дії договору вже закінчився.
При цьому згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов`язань і наявність договірних відносин виключає можливість кваліфікувати кошти як безпідставно набуті.
Положення статті 849 ЦК України унормовують право замовника у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Підстави для розірвання названого вище договору, передбачені статтею 849 ЦК України, відсутні, тоді як строк його дії закінчився 31.12.2025.
Згідно з статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 631 ЦК України передбачає, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду, у пунктах 6.4-6.5 постанови від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 виснувала таке: "Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем".
Аналогічна за змістом позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 904/5093/25.
Відповідно, зобов`язання сторін у даній справі, передбачені названим вище договором, зокрема, фінансові, не припинені.
На час розгляду справи доказів повернення грошових коштів у розмірі 41 802,56 грн сторонами не надано, матеріали справи не містять. Наведене у позові відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Враховуючи викладене, судом встановлено факт виконання відповідачем за договором робіт на загальну суму 37 266,00 грн, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2025 №02-11-16, підписаним обома сторонами. При цьому зобов`язання відповідача не виконано в певній частині договору.
З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем складає 41 802,56 грн, а саме: 79 068,56 грн (сума попередньої оплати за договором) - 37 266,00 (вартість виконаних робіт за договором) = 41 802,56 грн.
З цього приводу суд зазначає, що аванс повертається у випадку невиконання зобов`язання, за яким він передавався.
У пункті 6.9 постанови від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала таке: "Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
При цьому аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Він підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
Як зазначалося раніше, до цих правовідносин не підлягає застосуванню стаття 1212 ЦК України, а повернення авансу має відбуватися відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У силу частини першої статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 12.5 укладеного між сторонами договору передбачає: «У разі відмови від виконання зобов`язань за Договором та/або припинення виконання зобов`язань за Договором, та/або розірвання Договору Товариством, в порядку та на умовах передбачених цим розділом Договору, Контрагент зобов`язаний повернути всі суми, отримані Контрагентом від Товариства за цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відповідної вимоги Товариства про це.».
Пункт 4.7 договору передбачає, що після виконання обсягу або виду робіт підрядник зобов`язаний здати, а замовник прийняти залишок матеріально-технічних ресурсів, якщо такі залишилися.
Отже, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають закону та положенням укладеного між сторонами договору.
Щодо статусу відповідача
Як убачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру, після відкриття судом провадження у справі, що розглядається, внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Клочко Миколи Петровича номер запису: 2002300060005027471; підстава: власне рішення; дата запису: 09.06.2026 (а.с. 106).
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов`язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №904/1083/18 роз`яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 41 802,56 грн, що були перераховані позивачем на виконання умов договору, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
V. Висновки суду
Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача невикористану частину авансу, отриманого від замовника за договором, у розмірі 41 802,56 грн.
VI. Судові витрати
Щодо судового збору
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду Акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0000052087 від 17.03.2026 (а.с. 3).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України Про судовий збір визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3 328,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, позовна заява у даній справі була подана позивачем до суду в електронній формі через "Електронний суд", отже сума судового збору, яку мав сплатити позивач складає 2 662,40 грн (3 328,00 х 0,8). Проте позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 328,00 грн, що є більшим, від встановленого законодавством розміру судового збору на 665 грн. 60 коп. (3 328,00 грн - 2 662,40 грн).
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, за клопотанням позивача підлягає поверненню останньому з державного бюджету судовий збір у розмірі 665,60 грн.
На час ухвалення рішення клопотання про повернення судового збору позивачем до суду не подано.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн - витрат на сплату судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи Клочка Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Свіштовська, будинок 3; ідентифікаційний код 00152307) 41 802,56 грн (сорок одна тисяча вісімсот дві гривні п`ятдесят шість копійок) - заборгованості та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 13.11.2026
Суддя Т.В. Іванова
Судове рішення № 141490508, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 904/1983/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: