Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер судової справи 201/3366/23
Номер провадження 1-кп/201/165/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованих в межах кримінального провадження, відомості про яке 20 вересня 2022 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041650001288 за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Циркуни, Харківський район, Харківська область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, -
встановив:
В провадженні Соборного районного суду м. Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 вересня 2022 року за № 12022041650001288 за обвинуваченням ОСОБА_8 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні прокурором ОСОБА_3 подані письмові клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого в межах вказаного кримінального провадження, складені прокурором ОСОБА_9 .
В обґрунтування доводів прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_8 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності вказує на те, що продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик, які є повністю доведеним.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_8 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
В обґрунтування доводів прокурор у клопотанні посилається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 зареєстрований та мешкає в іншій області, а саме у м. Харків, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, що, у своїй сукупності, вказує на те, що продовжує існувати передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик, які є повністю доведеним.
Таким чином, на переконання прокурора, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_5 є недоцільним та не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому просив клопотання задовольнити і продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого на 60 днів.
До того ж, з огляду на ухвалене Дніпровським апеляційним судом рішення від 21 квітня 2026 року просив визначити заставу у розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 496 000, 00 гривень.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив їх задовольнити з викладених у них підстав, продовжити застосовані до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , запобіжні заходи на 60 днів.
Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримав подані прокурором клопотання у повному обсязі та просив продовжити обвинуваченим строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти поданого прокурором клопотання з підстав його необґрунтованості. Кожного разу прокурор у клопотанні посилається на ризик, який з плином часу суттєво зменшився. Посилався на тривалість перебування його підзахисного під вартою майже 4 роки, а тому просив суттєво зменшити розмір застави його підзахисному.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 підтримав у повному обсязі правову позицію свого колеги захисника ОСОБА_6 . Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 року щодо надмірного розміру застави та майновий стан його підзахисного, який не має можливості внести визначену заставу, просив зменшити розмір застави до мінімального - 80 прожиткових мінімумів доходів громадян, яка буде здатна забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію своїх захисників у повному обсязі та зауважив на тому, що прокурор упродовж чотирьох років він утримується під вартою і за цей час прокурором не надано достатніх доказів на підтвердження його причетності до інкримінованих злочинів. До того ж, вказав, що він раніше не судимий, а тому просив зменшити розмір застави до мінімального або застосувати цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_7 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність заявленого ризику та відсутність доказів на підтвердження його існування, а також тривалість перебування його підзахисного під вартою. Посилаючись на наявність у його підзахисного зареєстрованого місця проживання у місті Харкові і міцних соціальних зв`язків, тривалість перебування ОСОБА_8 під вартою, просив змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, або ж, у разі якщо суд дійде до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою, визначити його підзахисному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію свого захисника.
Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши доводи прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, , а також заперечення сторони захисту, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 березня 2023 року включно без визначення розміру застави, який в подальшому був неодноразово продовжений.
Так, оцінюючи продовження існування наведених прокурором ризиків, суд приходить до висновку, що врахований при застосуванні та подальшому продовженні обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик не зменшився і продовжує існувати, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та у разі визнання їх винуватими у вчиненні зазначених злочинів, останнім загрожує максимальне покарання у вигляді позбавлення волі строком 15 років.
Поряд із цим, судом приймається до уваги те, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, із застосуванням насильства відносно потерпілого ОСОБА_10 , а, отже, перебуваючи на волі, обвинувачені можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілого.
Тим більше, за наявності в Україні воєнного стану у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже здійснення належного контролю за їх поведінкою з об`єктивних причин значно знижується.
В цьому контексті, з урахуванням тенденцій сьогодення, є розповсюдженими випадки перетину чоловіками призовного віку кордону України у невстановлений законом спосіб поза межами встановлених пунктів контролю Державної прикордонної служби України.
Наведене у сукупності з обставинами інкримінованих злочинів, дає суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з метою уникнути покарання за інкриміновані злочини можуть вдатися до дій щодо перетину кордону у невстановлений законом спосіб, виїзду на непідконтрольні Україні території та в подальшого переховування за межами країни.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
При цьому, судом враховуються дані про особу обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які зареєстровані та проживали в іншій області - в м. Харкові, не мають міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи і джерела доходу, а також позицію потерпілого ОСОБА_10 , який упродовж судового розгляду, як особисто, так і через свого представника адвоката ОСОБА_4 , підтримував позицію сторони обвинувачення та вважав за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, спираючись на те, що саме завдяки дієвості застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останні не вчинили спроб впливу на нього.
При цьому, оцінюючи вищевказані обставини, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тож, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченим у разі визнання винуватими, суд виходить з сукупності встановлених обставин, наведених у цьому рішенні, які дають суду достатні підстави дійти висновку про наявність реального ризику можливих спроб обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 переховуватися від суду, який продовжує існувати дотепер.
Таким чином, суд погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, і визнає наявність продовження існування цього ризику доведеним у повній мірі.
Поряд із цим, в даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого по даній справі, тому звільнення з-під варти ОСОБА_8 та ОСОБА_5 суперечитиме завданням визначеним кримінальним законодавством.
Крім того, судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, також зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
В цьому контексті, суд безумовно зважає на конкретні обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, спосіб готування та вчинення цього злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу у період воєнного стану у денний час доби в людному місці у м. Дніпро із застосуванням зброї, з якої у потерпілого ОСОБА_10 здійснено не менше трьох пострілів, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, та заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах, та виснує, що продовження обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим та такими, що відповідає інтересам суспільства.
Отже, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, наявності обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими злочинів, тяжкості покарання, що загрожує останнім, у разі визнання їх винуватими, а також незмінної упродовж всього судового провадження позиції потерпілого ОСОБА_10 , суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім і не зможе запобігти існуючому ризику та забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.
Тому, за наведених вище обставин, суд приходить до переконання, що застосування до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, та не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків.
Доводи сторони захисту про недоведеність заявленого прокурором ризику та втрати ним актуальності з плином часу, суд вважає необґрунтованими за викладених в цьому рішенні підстав.
На переконання суду, належна процесуальна поведінка обвинувачених ОСОБА_8 і ОСОБА_5 забезпечена саме дієвістю застосованих до них запобіжних заходів, які незважаючи на сплив часу, є виправданими.
Окремо, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд не знаходить підстав для скасування або зміни застосованого до ОСОБА_8 і ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про продовження застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених закінчується 18 вересня 2026 року, до якого судовий розгляд не може бути завершеним, вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжних заходів відносно обвинувачених на 60 днів до 27 грудня 2026 року.
Разом із цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, вирішуючи питання щодо можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд, зважаючи на те, що ОСОБА_8 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного із застосуванням насильства, з урахуванням конкретних обставин інкримінованого останнім злочину, зокрема, вчинення розбійного нападу в період дії воєнного стану, із застосуванням предмету схожого за своїми властивостями на пістолет, з якого у потерпілого здійснено не менше трьох пострілів, в особливо великих розмірах, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, вважає за недоцільне, у даному випадку, визначати розмір застави обвинуваченому.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року скасовано ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України.
Постановлено нову ухвалу, якою клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 задоволено частково, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 травня 2026 року включно та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 496 000,00 гривень.
У разі звільнення ОСОБА_5 з-під варти під заставу, на останнього покладені обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Тож, вирішуючи питання щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який був застосований до ОСОБА_5 апеляційною інстанцією, суд виходить з меж поданого прокурором клопотання та, з огляду на ухвалене 21 квітня 2026 року судом апеляційної інстанції рішення, та вважає, що застава у визначеному розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що дорівнює 2 496 000, 00 гривень, буде здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти встановленому ризику.
У той же час, суд повністю погоджується з доводами прокурора стосовно доцільності покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 зазначених в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року обов`язків.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на останнього обов`язки: повідомляти суд про зміну місця проживання таабо місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Доводи сторони захисту про зменшення розміру застави є непереконливими, з огляду на мотиви викладені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 369-372 КПК України, -
постановив:
Клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 27 грудня 2026 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, є 00 години 00 хвилин 28 грудня 2026 року.
Клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Застосований під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк 60 днів до 27 грудня 2026 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, є 00 години 00 хвилин 27 грудня 2026 року.
Встановити, що у разі внесення обвинуваченим ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 750 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 2 496 000, 00 (два мільйони чотириста дев`яносто шість тисяч) гривень ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до суду, а також покласти на останнього обов`язки: повідомляти суд про зміну місця проживання таабо місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі не з`явлення його за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього, застава звертається у дохід держави.
Ухвала щодо продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання нею її копії.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали о 17 годині 30 хвилин 04 листопада 2026 року.
Суддя: ОСОБА_1
Судове рішення № 141490448, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 201/3366/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: