Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 214/3969/26
2/214/4231/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
13 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Авдєєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/3969/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» Лисенко О.С. звернулась до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025, у загальному розмірі 33 180,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту
12 000,00 грн.; заборгованості по відсотках 14 280,00 грн.; додаткової комісії 1 800,00 грн.; заборгованості по відсотках, нарахованих за ст.625 ЦК України 5 100,00 грн.; та судові витрати у виді судового збору 2 662,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.08.2025 між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір в електронній формі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 33 180,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по відсотках 14 280,00 грн.; додаткової комісії 1 800,00 грн.; заборгованості по відсотках, нарахованих за ст.625 ЦК України 5 100,00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до умов кредитного договору №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025 відповідачу ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 18.08.2025. Строк кредитування становив 168 календарних днів із дати надання кредиту, а кінцевою датою повернення кредитних коштів визначено 01.02.2026. При цьому умовами договору не передбачено можливості продовження (пролонгації) строку кредитування, строку повернення кредиту або строку дії договору, а також права позичальника ініціювати укладення додаткової угоди з метою такого продовження.
Заявка на отримання кредиту, відповідно до положень договору, є його невід`ємною складовою та містить погоджені сторонами індивідуальні умови кредитування, з якими позичальник мав можливість ознайомитися під час укладення договору. Умовами договору передбачено застосування двох видів фіксованих процентних ставок за користування кредитними коштами. Зокрема, протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом застосовується процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за кожен день користування кредитом. У наступних чергових періодах застосовується процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за кожен день користування кредитом. Обидві процентні ставки є фіксованими та незмінними протягом строку їх застосування, а їх одностороннє збільшення кредитодавцем умовами договору не допускається. Окрім плати за користування кредитними коштами, договором передбачено сплату комісійних платежів. Так, комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 5% від суми кредиту, що становить 600,00 грн., нараховується та обліковується кредитодавцем у день видачі кредитних коштів і підлягає сплаті відповідно до графіка платежів. Також договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 600,00 грн. за кожен із двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом користування кредитом. Вказана комісія, згідно з умовами договору, є платою за організацію та забезпечення інформаційної, консультаційної та іншої супровідної підтримки позичальника, зокрема через телефонний зв`язок, особистий кабінет та відділення кредитодавця, а також за забезпечення можливості здійснення платежів та отримання інформації щодо строків виконання зобов`язань за договором. При цьому договором визначено, що зазначені комісійні платежі нараховуються та обліковуються кредитодавцем у відповідні дати, передбачені його умовами, а їх сплата здійснюється згідно з погодженим сторонами графіком платежів. Тарифи та розміри комісій протягом строку дії договору залишаються незмінними.
Крім того, договором визначено денну процентну ставку, яка відображає загальні витрати споживача за кредитом за кожен день користування ним у співвідношенні до загального розміру наданого кредиту. Згідно з умовами договору, денна процентна ставка становить 0,8% та розраховується за формулою: (16 184,40 грн. / 12 000,00 грн.) / 168 ? 100 %. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється шляхом множення суми кредиту (або її непогашеного залишку) на кількість днів фактичного користування кредитними коштами та на процентну ставку, яка підлягає застосуванню у відповідному черговому періоді відповідно до умов договору.
Окремо сторони погодили правові наслідки порушення позичальником строків виконання грошових зобов`язань. Так, п.17 договору передбачено право Кредитодавця вимагати від Позичальника сплати процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 170 000% річних від суми простроченого грошового зобов`язання за весь період прострочення. При цьому нарахування таких процентів договором передбачено з першого дня прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання та здійснюється за кожен день прострочення. Базою для нарахування зазначених процентів визначено суму простроченого грошового зобов`язання, зокрема прострочену суму основного боргу, процентів за користування кредитом та комісійних платежів, передбачених договором. Водночас сторони погодили певні обмеження щодо такого нарахування: проценти річних не нараховуються на раніше нараховані проценти річних; у разі перевищення суми процентів, нарахованих за один день прострочення, 180,00 грн. застосовується обмеження у розмірі 180,00 грн. за відповідний день; також такі проценти не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання становить менше 100,00 грн. Сукупний розмір процентів річних та інших платежів за порушення зобов`язань не може перевищувати граничного розміру, встановленого чинним законодавством України.
Таким чином, за твердженням позивача, укладений між сторонами кредитний договір №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025 визначає розмір та порядок надання кредитних коштів, строк кредитування, умови нарахування процентів за користування кредитом, розмір і порядок сплати комісійних платежів, а також правові наслідки порушення позичальником взятих на себе грошових зобов`язань. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 договірних зобов`язань, ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» вважає, що у нього виникло право вимагати стягнення заявленої заборгованості в судовому порядку.
Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представник позивача Лисенко О.С. про свою участь в судовому засіданні не заявила, згідно з клопотанням, заявленим у прохальній частині позовної заяви, просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_1 про розгляд справи у суді був належним чином повідомлений. Відзив на позовну заяву не подав.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також належне повідомлення відповідача та відсутність відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі рішення на підставі наявних доказів.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази у справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.08.2025 між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (кредитодавець) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір (оферта) №18.08.2025-100000704 шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною цього договору. За умовами договору товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введеного коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача НОМЕР_1 , вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення паролю входу до особистого кабінету.
Мета надання кредиту на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.3.2 договору).
Як слідує з п.4.1 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача №.
Відповідно до договору, ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 12 000,00 грн. строком на 168 днів з дати його надання 18.08.2025, дата повернення кредиту 01.02.2026, шляхом перерахування у безготівковій формі за вказану ним платіжну картку № НОМЕР_2 . За користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою ставкою, яка не може бути збільшена в односторонньому порядку у розмірі 1% за кожен день користування, що застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (п.6 заявки кредитного договору №18.08.2025-100000704).
Сторони також погодили умови сплати Позичальником комісійних платежів. Відповідно до умов цього Додаткового договору Позичальник зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням другого траншу (частини Суми кредиту) (далі «Комісія за надання», «Комісія»), економічною сутністю якої є плата за надання кредиту, у розмірі 5% від суми другого траншу (частини Суми кредиту), що становить 600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми другого траншу, що є базою для її розрахунку, на встановлений розмір Комісії у відсотковому значенні. Комісія нараховується кредитодавцем та відображається в обліку в день надання відповідного траншу і підлягає сплаті відповідно до Графіка платежів. Відповідно до п.1.4. договору, комісія за обслуговування з дати укладення цього Додаткового договору встановлюється у розмірі 600,00 грн. за відповідний черговий період, починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Повернення суми кредиту здійснюється Позичальником відповідно до умов, погоджених сторонами у п.12 Заявки, згідно з Графіком платежів.
Позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену у ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», графік платежів з переліком складових загальної вартості кредиту відповідно до Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, примірник цього договору.
Крім того, підписанням договору позичальник підтвердив, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови. Він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе усі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними.
Підписавши заявку, відповідач підтвердив, що дана заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою він ознайомився 14.08.2025 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/rozkritta-informacii, згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Судом також встановлено, що після укладення кредитного договору відповідачем ОСОБА_1 не здійснювалися платежі на погашення заборгованості за кредитним договором №18.08.2025-100000704, що підтверджується наданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості, станом на 06.04.2026.
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч.ч.1, 2 ст.1047 ЦК України).
Механізм укладення електронного договору, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3, ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Враховуючи наведене, кредитний договір між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладений сторонами правочину в електронній формі шляхом підписання його умов кредитодавцем електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію».
Крім того, з наданих суду позивачем доказів вбачається, що відповідач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а саме, зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, отримав повідомлення від суб`єкта електронної комерції (в даному випадку від ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») із одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого кредитором одноразового ідентифікатора. У день укладення договору позичальник також підписав паспорт споживчого кредиту.
Судовим розглядом також встановлено, що кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі. Відповідно до даних переказу, за посередництвом надавача платіжних послуг платника ТОВ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», на вказаний відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_3 кредитором ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 18.08.2025 о 11:05:40 год. було перераховано 12 000,00 грн. за кредитним договором №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025, ID операції 1659179383, що свідчить про виконання товариством умов кредитного договору перед позичальником.
Разом з тим сам по собі факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заборгованості, заявленої до стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За положеннями ст.89 ЦПК України суд оцінює докази на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього їх дослідження, а жодні докази не мають для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст.611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624-625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне право кредитодавця передбачене ст.1054 ЦК України.
Водночас право кредитодавця на отримання процентів за користування кредитом за встановленою договором ставкою пов`язане саме з періодом користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється; відповідні правовідносини після закінчення строку кредитування регулюються, зокрема, положеннями ст.625 ЦК України щодо наслідків прострочення грошового зобов`язання
Отже, при визначенні розміру процентів за користування кредитом суд має встановити період, протягом якого позивач мав право нараховувати договірні проценти, та перевірити відповідність здійсненого ним нарахування умовам договору і вимогам закону.
Разом з тим у даній справі позивач окремо заявив до стягнення 5 100,00 грн., зазначивши їх як «проценти, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України».
Саме по собі посилання у розрахунку на ст.625 ЦК України не є достатнім для встановлення обґрунтованості відповідної вимоги, оскільки суд має встановити наявність передбачених законом підстав для застосування наслідків прострочення грошового зобов`язання, період такого прострочення, суму основного боргу, на яку здійснюється відповідне нарахування, а також відповідність заявленого розміру вимогам закону та умовам договору.
Крім того, суд враховує, що спірні правовідносини виникли з договору про споживчий кредит, а тому підлягають застосуванню не лише загальні положення ЦК України, а й спеціальні норми Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.
Законом України від 22.11.2023 за №3498-IX були внесені зміни до законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема щодо денної процентної ставки та правового регулювання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань.
Зміни до ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, встановили максимальний розмір денної процентної ставки на рівні 1%.
При цьому суд не може обмежитися посиланням на зазначену сторонами у договорі процентну ставку, оскільки умови договору про споживчий кредит не можуть суперечити імперативним приписам законодавства, які регулюють відповідні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що кредитним договором №18.08.2025-100000704 передбачено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,8% за кожен день користування кредитом.
Із наданого ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» розрахунку заборгованості вбачається, що за період дії кредитного договору №18.08.2025-100000704, позивачем нараховувалися проценти за користування кредитом відповідно до встановленої договором процентної ставки 0,8%. При цьому зазначені проценти нараховані за період користування кредитними коштами та є платою за їх використання, а не заходом цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.
В свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 не подано відзив на позовну та/або не надано належних та допустимих доказів того, що погоджений сторонами розмір процентів суперечить імперативним вимогам законодавства або що розрахунок процентів за користування кредитом здійснено позивачем з порушенням умов договору №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025.
З огляду на наведене суд вважає доведеними вимоги позивача ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, комісії та додаткової комісії за обслуговування кредиту, у зв`язку з чим відповідач ОСОБА_1 має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.
Водночас суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 5 100,00 грн., заявлених позивачем як «відсотки, нараховані відповідно до ст.625 ЦК України».
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, проценти, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, мають іншу правову природу, ніж проценти за користування кредитом, передбачені ст.1048 ЦК України та умовами кредитного договору. Перші є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, тоді як другі є платою за користування наданими позичальнику грошовими коштами.
Так, представник ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заявляючи до стягнення 5 100,00 грн. як «відсотки відповідно до ст.625 ЦК України», не надав суду належного та достатнього обґрунтування правової природи зазначеної суми, не навів чіткого розрахунку із зазначенням бази нарахування, періоду прострочення, кількості днів, застосованої процентної ставки та формули, за якою визначено саме суму 5 100,00 грн.
При цьому з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що сума 5 100,00 грн. формувалася окремим показником як «залишок нарахованих, не погашених відсотків по ст.625 ЦК України». Водночас сам по собі такий бухгалтерський запис не підтверджує правомірності нарахування відповідної суми та не звільняє позивача від обов`язку довести як правову підставу її стягнення, так і правильність її обчислення.
Суд зауважує, що посилання представника позивача на загальні положення ст.ст.536, 625, 1048, 1054 ЦК України та судову практику саме по собі не підтверджує правомірності заявленої до стягнення суми 5 100,00 грн. Для задоволення відповідної вимоги необхідним є встановлення конкретної правової підстави її нарахування та перевірка правильності такого нарахування з урахуванням характеру спірного зобов`язання, строку кредитування, періоду прострочення та спеціального законодавчого регулювання відносин у сфері споживчого кредитування.
Сам факт укладення кредитного договору №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025 після набрання чинності Законом України №3498-IX від 22.11.2023, не є достатньою правовою підставою для автоматичного стягнення з позичальника будь-якої суми, визначеної кредитодавцем у розрахунку як «відсотки за ст.625 ЦК України». Кредитодавець повинен довести відповідність заявленої вимоги умовам договору та вимогам законодавства, а також надати суду можливість перевірити правильність проведеного нарахування.
Окрім того, суд бере до уваги спеціальний характер правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки спірний договір є договором про споживчий кредит. Закон України «Про споживче кредитування» встановлює спеціальні правила щодо структури та розміру платежів за споживчим кредитом, денної процентної ставки, а також правових наслідків прострочення виконання споживачем своїх зобов`язань. Зміни, внесені Законом №3498-IX, зокрема встановили граничний розмір денної процентної ставки та спеціальні правила регулювання платежів за договорами споживчого кредитування.
При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що внесення Законом України від 22.11.2023 за №3498-IX змін до Закону України «Про споживче кредитування» виключає можливість застосування п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до правовідносин сторін.
Закон України №3498-IX від 22.11.2023 врегулював, зокрема, питання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит та змінив відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування». Водночас зазначеним Законом не було виключено чи змінено п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який є самостійною нормою цивільного законодавства та безпосередньо регулює правові наслідки прострочення грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.
Таким чином, незалежно від дати укладення кредитного договору та від того, чи є він договором про споживчий кредит, за наявності встановленого законом спеціального звільнення позичальника від відповідальності за ст.625 ЦК України у відповідний період кредитодавець не має правових підстав вимагати від позичальника сплати сум, нарахованих саме як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ЦК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 у розмірі 5 100,00 грн. заборгованості, визначеної позивачем «як відсотки відповідно до ст.625 ЦК України», є недоведеною як за правовою підставою, так і за розміром, а тому задоволенню не підлягає.
Відтак, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025, у загальному розмірі 28 080,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по відсотках 14 280,00 грн.; додаткової комісії 1 800,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з огляду на ухвалення рішення на користь позивача із частковим задоволенням позовних вимог, понесені ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (сплаченого із застосуванням коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позову в електронній формі) підлягають покладенню на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 2 253,19 грн., що становить 84,63%.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №18.08.2025-100000704 від 18.08.2025, у загальному розмірі 28 080,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту 12 000,00 грн.; заборгованості по відсотках 14 280,00 грн.; додаткової комісії 1 800,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 2 253,19 грн. судового збору, пропорційно частині задоволених вимог.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, рахунок в банку: НОМЕР_4 , МФО банку: 305299.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання:
АДРЕСА_1 .
Рішення у справі складено та підписано без проголошення 13 листопада 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко
Судове рішення № 141489353, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 214/3969/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: