Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №203/7698/26
Провадження № 1-кп/0203/2728/2026
УХВАЛА
11 листопада 2026 року м. Дніпро
Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №42025042000000048 від 28.08.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Оскільки 13.11.2026 спливає строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням альтернативного заходу у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. Зазначив, що сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому є недостатнім.
Захисник в судовому засіданні зауважив, що зазначений ризик впливу на свідків використовується прокурором і судом як штучно створена підстава утримання обвинуваченого під вартою. Зокрема, суд не погодився з пропозицією захисту розпочати порядок дослідження доказів з допиту свідків, а ухвалив про необхідність дослідження письмових доказів у справі.
Крім того, наразі при перегляді відеозапису проведеного обшуку у ОСОБА_4 вбачається, що останнього жорстоко побили, очевидне грубе поводження з підозрюваним, що було відомо прокурору та стало відомо суду. Вважає, що уповноважені особи не реагують на порушення прав обвинуваченого під час досудового розслідування.
Достатнім на думку захисту може бути застосування домашнього арешту, оскільки ОСОБА_4 очікує виправдання.
Розмір застави, визначений судом є очевидно завідомо непомірним, оскільки з часу визначення розміру не внесено обвинуваченим. Відтак, такий запобіжний захід не є альтернативним.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника. Зазначив, що визначений раніше розмір застави є для нього надмірним, він проживав у орендованій квартирі з невеликими статками, відносно нього можливо застосувати електронний засіб з метою контролю. Умови перебування в слідчому ізоляторі є обтяжливими, тривалі відключення світла та води, можливість отримання передачі один раз на тиждень є недостатньою.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, а за результатами розгляду питання про доцільність подальшого тримання під вартою своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до статті 28 Конституції України та статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Частиною 6 ст. 206 КПК України передбачено, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), то слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.
Згідно з ч. 4 ст. 216 КПК України слідчі органів Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів вчинених працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Судом поставлено питання захиснику з приводу ініціювання ним зміни порядку дослідження доказів для допиту свідків у кримінальному провадженні, забезпечення їх явки до суду з метою надання кваліфікованої правничої допомоги обвинуваченому, а також повідомлення сторони захисту з квітня 2026 року до 11.11.2026 року, тобто по спливу майже шести місяців з дати події, про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 при проведенні слідчих дій з боку співробітників правоохоронного органу.
Захистом повідомлено суд, що відповідні заяви не подавались, в тому числі, слідчому судді при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Захисник заявив клопотання про доручення проведення перевірки за фактами, викладеними обвинуваченим в судовому засіданні.
Прокурор не заперечував з приводу задоволення клопотання захисника.
Так, судом 09.11.2026 розпочато та 11.11.2026 продовжено дослідження протоколу обшуку від 22.04.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Перегляд відеозапису обшуку триває.
В ході перегляду відеозапису обвинувачений ОСОБА_4 звернув увагу суду на те, що в нього на обличчі маються сліди застосування фізичного впливу з боку співробітників СБУ, які перед проведенням обшуку на вулиці повалили його на землю та вдарили, хоча опору він не чинив. Слідчий під час проведення обшуку питав про те, звідки в нього на обличчі гематоми та синці, на що він повідомив, що впав сам. При оформленні в слідчий ізолятор його відмовлялися приймати. Слідчому судді про побиття не заявляв, лише просив звернути увагу на його стан.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції, обов`язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження та покарання була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем.
Зважаючи на вказані вимоги процесуального закону та усталену практику Європейського суду з прав людини, суд вважає необхідним доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Полтаві (яке поширює свою діяльність на Дніпропетровську область), невідкладно забезпечити проведення дослідження фактів застосування до ОСОБА_4 недозволених методів ведення досудового розслідування та фізичного впливу співробітниками Служби безпеки України при проведенні обшуку 22.04.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , про які заявив обвинувачений в судовому засіданні 09.11.2026 та 11.11.2026 (направив журнали судових засідань).
Крім того, заслухав думку учасників, суд доходить висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому в разі доведеності вини, може переховуватися від суду.
Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак вона є одним із суттєвих факторів, який підлягає оцінці разом з іншими обставинами. За обставин цього провадження перспектива призначення тривалого строку позбавлення волі об`єктивно збільшує мотивацію особи до ухилення від суду, а тому в сукупності з характером висунутого обвинувачення та незавершеністю судового розгляду такий ризик не втратив своєї актуальності.
Крім того, суду не представлено достатніх стримуючих факторів, здатних гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Зокрема, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, разом з тим, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, офіційно не працював, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб.
Суд не може залишити поза увагою і введення воєнного стану в державі, який на даний час продовжений та збройну агресію проти України.
При цьому співставлення можливих негативних наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Обґрунтованими є також твердження прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків. Обвинуваченому відомі дані учасників кримінального провадження та обставини, щодо яких вони надають показання. З урахуванням характеру інкримінованого діяння, яке вчиняється із застосуванням засобів конспірації, а також зацікавленості обвинуваченого у результатах судового розгляду, можливість впливу на відповідних осіб з метою зміни ними показань, відмови від раніше повідомлених обставин або іншого коригування їх процесуальної поведінки не є абстрактною.
Запобіжний захід за своєю правовою природою має превентивний характер, а тому відсутність реалізації певного ризику в умовах дії відповідних процесуальних обмежень не може автоматично свідчити про відсутність цього ризику у разі їх скасування. Ризик визнається доведеним не за наявності вже реального впливу, а обґрунтованого припущення, що такі дії можуть відбутись.
Також обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше (зокрема, аналогічне) кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 інкримінуються декілька епізодів злочинної діяльності протягом принаймні чотирьох місяців. Зазначені обставини на цій стадії не оцінюються судом як установлені факти винуватості ОСОБА_4 , однак характер та послідовність інкримінованих йому діянь враховуються при оцінці ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому відсутність у ОСОБА_4 попередніх судимостей дійсно є позитивною характеристикою його особи, проте за конкретних обставин цього кримінального провадження не виключає можливості реалізації зазначеного ризику.
Питання про винуватість ОСОБА_4 , правильність кваліфікації діяння прокурором, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак, достовірність кожного окремого доказу, доведеність фактичних обставин кримінального правопорушення та достатність сукупності доказів для ухвалення обвинувального вироку підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Разом з тим, наявні на цій стадії матеріали дають підстави стверджувати про наявність обґрунтованої підозри та інкримінованого обвинувачення та є достатніми для оцінки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без вирішення питання про його винуватість.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.
Відтак, рішення суду в даному випадку повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.
Даних про стан здоров`я ОСОБА_4 , що б унеможливлювали продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.
ОСОБА_4 майже шість місяців перебуває під вартою. Водночас плин часу не має наслідком автоматичне припинення раніше встановлених ризиків. Вирішальним є те, чи зберігають вони реальний характер на момент постановлення відповідної ухвали з огляду на конкретні обставини провадження та особу обвинуваченого.
Аналізуючи наведені обставини, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу та обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою, а більш м`який запобіжний захід не зможе їм запобігти.
Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо свідчать про зміну взятих до уваги обставин, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
Таких обставин стороною захисту не представлено.
За вищевказаних обставин доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є непереконливими, суду не представлено жодних доказів на підтвердження можливості перебування обвинуваченим за конкретним місцем проживання; підстав для застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу суд не вбачає.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли, а продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть їм запобігти, що підтверджує необхідність продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на особу обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї.
Згідно з ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Зазначене положення не звільняє суд від обов`язку забезпечити співмірність визначеного розміру застави, однак є обставиною, яка підлягає врахуванню разом із характером злочину та ступенем установлених процесуальних ризиків.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, застава у звичайних межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не забезпечить належного стримуючого ефекту, необхідного для запобігання встановленим ризикам, а тому визначення застави понад вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає передбаченому законом виключному випадку.
Розмір застави не визначається лише шляхом співставлення із щомісячним орієнтовним доходом обвинуваченого, відсутністю рухомого та нерухомого майна, найму житла та використання автомобіля. Разом з тим, представлені суду матеріали не містять вичерпних відомостей про весь майновий стан обвинуваченого, законні та підтверджені джерела його доходів, а також можливість внесення застави заставодавцем.
Враховуючи вимоги КПК України, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин різних груп і видів, з урахуванням характеру та обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, часу його вчинення, та інших обставин, що мають значення, суд вважає необхідним альтернативний запобіжний захід у вигляді застави зменшити та визначити в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде цілком достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов`язків, буде достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судовому розгляду.
Встановлена судом актуальність ризиків підтверджує необхідність продовження дії застави у поточному розмірі як запобіжник від порушення обвинуваченим процесуальних прав і обов`язків у майбутньому.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, у разі внесення застави на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті. У разі невиконання цих обов`язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 206, 331,372, 376 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, провести перевірку фактів, викладених обвинуваченим ОСОБА_4 в судових засіданнях 09.11.2026 та 11.11.2026 про застосування до нього недозволених методів ведення досудового розслідування та фізичного впливу співробітниками Служби безпеки України при проведенні обшуку 22.04.2026 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
2.Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 09 січня 2027 року, включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, з дотриманням ч. 5 ст. 182 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити заставу у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з під варти звільнити.
У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:
- прибувати за викликом до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади (відділу ГУ ДМС України за місцем проживання) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору до відому, направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» та Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві - для виконання.
Надати дозвіл співробітникам Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, на проведення необхідних процесуальних дій з обвинуваченим ОСОБА_4 , який утримується ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4) ».
Про результати дорученої перевірки органами ДБР вказаних в ухвалі фактів повідомити Центральний районний суд міста Дніпра до 11 грудня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141488864, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 203/7698/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: