Рішення № 141488489, 09.11.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення
09.11.2026
Номер справи
201/11601/25
Номер документу
141488489
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 201/11601/25

Провадження № 2/201/1047/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра

в складі головуючого судді Батманової В.В.

при секретарі Головко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту.

16 вересня 2016 року було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (відкрита інформація з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

Метою створення ОСББ «Гагаріна 7» є обслуговування багатоквартирного житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим взяттям на баланс ОСББ «Гагаріна 7» даного будинку, забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення надходження коштів для сплати всіх платежів, тощо.

Таким чином, ОСББ «Гагаріна 7», яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання, а тому ОСББ «Гагаріна 7» може звертатися до суду в інтересах своїх членів. (Постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року, справа №815/219/17

Так, з відповіді Українського державного університету науки і технологій від 25.04.2024, позивачу стало відомо, що в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 приміщення VI здійснено відокремлення від мереж опалення, шляхом транзиту, без наявних дозвільних документів.

Вказане нежитлове приміщення Відповідач придбав за договором купівлі продажу від 01.05.2024, серія та номер: 1316, посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М.Є.

Після придбання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 приміщення VI відповідач почав проводити ремонтні роботи, зокрема демонтувати систему опалення, заливати бетоном труби та запірну арматуру, здійснювати втручання до внутрішньо будинкових мереж без будь яких дозволів, чим спричинив значну матеріальну шкоду співвласникам будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаним фактом була написана відповідна заява до ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП В Дніпропетровській області, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024046650000380 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.

Мережі опалення розташовані в підвальному приміщенні № VI яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до мереж які забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири, котельні, внутрішньо будинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти. Мережі опалення квартир пов`язані з мережами які знаходяться в підвальному приміщенні, та від їх функціонування залежить функціонування системи опалення в цілому

Крім того, відповідно до технічної документації (інвентарна справа №9315) та технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , вказане нежитлове приміщення № VI не мало окремого входу з вулиці.

Окремий вхід з вулиці було побудовано самовільно, шляхом пошкодження (демонтування) конструктивних елементів будинку, та знову ж таки без будь яких згод та погоджень як з співвласниками так і з відповідними установами.

Через зазначені дії мешканці цілого під`їзду залишилися без опалення та без можливості його відновити через повну заборону та відсутність доступу з боку відповідача до вказаних мереж.

Листом від 25.11.2024 ОСББ «Гагаріна 7» звернулося до відповідача з вимогою надати доступ для обслуговування кранів та перекриттів, обслуговування двох каналізаційних стояків випуску, які призначені для виведення каналізаційних стоків 10-ти квартир для їх прочищення через забиття. Вказане прохання було повністю проігноровано.

Листом від 23.04.2025 ОСББ «Гагаріна 7» звернулося до відповідача з проханням надати доступ до внутрішньо будинкових мереж опалення для проведення запланованих та необхідних ремонтних робіт, за підсумками минулого опалювального періоду та рішення загальних зборів від 17.11.2024. Вказане прохання було повністю проігноровано.

Станом на день звернення з даним позовом ОСББ «Гагаріна 7» не має доступу до внутрішньо будинкових мереж, зокрема стояків однотрубної системи опалення будинку, мереж та приладів водовідведення, вентиляційних каналів, зокрема магістралей та стояків системи опалення будинку, водопостачання та водовідведення, що створює загрози для виходу вказаних мереж з ладу та нормального користування комунальними послугами мешканцями усього будинку, АДРЕСА_1 .

Актом обстеження інженерних теплових комунікацій до початку опалювального сезону 2025-2026, діюча технічна комісія встановила, що у 5-му під`їзді багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (ОСББ «Гагаріна 7») система опалення до роботи у опалювальний сезон не готова, через порушення циркуляцій теплоносія, пошкодження приладів опалення відповідачем, який також не дає доступ до таких приладів та можливості поновити в будинку теплопостачання.

Відповідно до технічної документації (інвентарна справа) та технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 , звіту проведеного на підставі постанова про призначення комплексної будівельно технічної експертизи, вказане нежитлове приміщення № VI - є допоміжним приміщенням, пов`язано з житловим будинком спільними інженерними комунікаціями, та це впливає на користування та обслуговування інженерних мереж іншими співвласниками будинку.

Наразі позивачем здійснено усі залежні від нього дії з метою погодження з володільцем нежитлового (допоміжного) приміщення за адресою: АДРЕСА_1 приміщення VI порядку та способу утримання та ремонту внутрішньо будинкових мереж, які належать усім співвласникам багатоквартирного житлового будинку, проте відповідач згоди позивачу не надає, а тому у позивача відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо утримання житлового будинку іншим способом, аніж встановлення сервітуту щодо допоміжного підвального приміщення у будинку.

Крім того, співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 є власниками внутрішньо будинкових мереж які розміщені в нежитловому приміщенні VI та мають право висувати до відповідача вимогу щодо усунення перешкод в користуванні і розпорядженні своїм майном, зокрема усунення перешкод в користуванні підвальним (допоміжним) приміщенням будинку АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до підвального (допоміжного) приміщення будинку, в якому наявні внутрішньо будинкові мережі, зокрема стояків однотрубної системи опалення будинку, мережі та приладу водовідведення, виходів вентиляційних каналів, зокрема магістралей та стояків системи опалення будинку, водопостачання та водовідведення, для їх обслуговування та ремонту.

Отже позивач просить суд встановити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (ідентифікаційний код 40838322) постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового приміщення VI в будинку АДРЕСА_1 для утримання та ремонту внутрішньо будинкових мереж, зокрема стояків та магістралі систем опалення, водопостачання та каналізації, труб та запірної арматури, спускних кранів та труб системи опалення, димо - вентеляційних каналів. Зобов`язати власника нежитлового приміщення VI в будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням VI в будинку АДРЕСА_1 , шляхом відновлення власними силами та за власні кошти, вільного доступу Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (ідентифікаційний код 40838322) до внутрішньо будинкових мереж, зокрема стояків та магістралі систем опалення, водопостачання та каналізації, труб та запірної арматури, спускні крани та труби системи опалення, які знаходяться в нежитловому приміщенні VI в будинку АДРЕСА_1 , для їх належного обслуговування. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (ідентифікаційний код 40838322) судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 6056.00 грн., професійної правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн., вартості забезпечення проведення огляду нежитлового приміщення та складання звіту, в розмірі 25 632.00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 17 вересня 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Батмановій В.В. (а.с.69-70 том №1).

Ухвалою судді від 18 вересня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 72, том №1).

Ухвалою судді від 10 листопада 2025 року суд у цивільній справі перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 150, том №1).

Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву, в якому позов не визнав, та посилався на наступні обставини.

Отже, як зазначив відповідач, однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби власника майна в будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Умовою встановлення сервітуту є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту відносного чужого нерухомого майна.

Більше того, в частині третій статті 402 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. З цього випливає, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами . Якщо до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду

Так, в обґрунтування позову позивач зазначає, що нібито ним здійснено усі залежні від нього дії з метою погодження з відповідачем порядку та способу утримання та ремонту внутрішньо будинкових мереж, проте відповідач згоди позивачу не надає, а тому у позивача відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо утримання житлового будинку іншим способом.

Відповідач жодних дій, спрямованих на обмеження чи унеможливлення доступу позивача до вказаного приміщення ніколи не вчиняв. До відповідача взагалі не надходили жодні звернення чи вимоги з боку позивача щодо надання доступу до вказаного приміщення. Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт відмови відповідача у такому доступі.

Зокрема, позивачем не надано жодних актів, протоколів, листів чи інших документів, що фіксували б відмову відповідача у доступі до приміщення.

Позивач у якості додатків до позовної заяви додає лише два листа, адресовані відповідачу в яких викладено прохання надати доступ до загальнобудинкових інженерних мереж.

При цьому, позивачем не надається будь-яких доказів, що свідчать про отримання відповідачем цих листів, та відповідей на них.

Крім того, як вбачається із змісту даних листів, вони не є пропозицією про укладання договору про встановлення сервітуту, не містять пропозиції про встановлення плати за користування приміщенням, способу доступу, тощо. Також, необхідно зазначити, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту розміщення у нежитловому приміщенні, що належить відповідачу майна позивача, доступ до якого він хоче отримати шляхом встановлення сервітуту.

Позивач не надає належних, допустимих та достовірних доказів які б підтверджували перешкоджання відповідачем позивачеві у здійсненні його права користування чи розпорядження майном та протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. У матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт відмови відповідача у такому доступі. Зокрема, позивачем не надано жодних актів, протоколів, листів чи інших документів, що фіксували б відмову відповідача у доступі до приміщення, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що у нежитловому приміщенні, яке належить відповідачу, фактично знаходяться будь-які інженерні мережі чи інше майно, що перебуває у власності позивача або перебуває на його балансі.

Також відповідачем було зазначено про необґрунтованість судових витрат зазначених позивачем, оскільки вони не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій було зазначено обставини, аналогічні викладеним у позові, з урахуванням відзиву.

Також відповідачем були подані заперечення на відповідь на відзив.

Під час судового розгляду представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням поданих додаткових пояснень. Підтримали доводи, викладені у позові та поясненнях.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з урахуванням відзиву, викладеного додатково під час судового засідання та письмових заяв.

Також під час судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стосовно обставин, встановлених ними під час складання звіту від 20.02.2025 за результатами огляду нерухомого майна приміщення VI.

Суд, вислухавши думку сторін, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Судом встановлено, що 16 вересня 2016 року було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (відкрита інформація з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

Метою створення ОСББ «Гагаріна 7» є обслуговування багатоквартирного житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим взяттям на баланс ОСББ «Гагаріна 7» даного будинку, забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення надходження коштів для сплати всіх платежів, тощо.

ОСББ «Гагаріна 7», яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання, а тому ОСББ «Гагаріна 7» може звертатися до суду в інтересах своїх членів. (Постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року, справа №815/219/17

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення № VI за адресою АДРЕСА_1 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - даний об`єкт нерухомого майна є саме нежитловим приміщенням, а відтак є самостійним об`єктом нерухомого майна

16 вересня 2016 року було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» (відкрита інформація з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань). Далі за текстом ОСББ «Гагаріна 7»

Метою створення ОСББ «Гагаріна 7» є обслуговування багатоквартирного житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшим взяттям на баланс ОСББ «Гагаріна 7» даного будинку, забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення надходження коштів для сплати всіх платежів, тощо. своєчасного

В позові зазначено, що після придбання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 приміщення VI відповідач почав проводити ремонтні роботи, зокрема демонтувати систему опалення, заливати бетоном труби та запірну арматуру, здійснювати втручання до внутрішньо будинкових мереж без будь яких дозволів, чим спричинив значну матеріальну шкоду співвласникам будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаним фактом була написана відповідна заява до ВП №2 Дніпровського РУП №1 ГУНП В Дніпропетровській області, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024046650000380 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України.

Разом із цим позивачем на підтвердження цього факту не надано жодного доказу, окрім звіту за результатами огляду нерухомого майна, відповідно до якого зроблені наступні висновки:

-зафіксована наявність внутрішньобудинкових мереж, зокрема стояків однотрубної системи опалення будинку, зафіксована наявність неопломбованого вузла обліку водопостачання, наявність мережі та приладу водовідведення (унітаз), наявність виходів вентиляційних каналів. Стан систем визначити неможливо у зв`язку з тим, що в результаті ремонтних робіт які ще не завершені на дату огляду доступ до систем, зокрема магістралей та стояків системи опалення будинку, водопостачання та водовідведення обмежений.

- підвальне приміщення № VI є допоміжним приміщенням, пов`язано з житловим будинком спільними інженерними комунікаціями, ці комунікації є транзитними, та це впливає на користування та обслуговування інженерних мереж іншими співвласниками будинку.

- на дату огляду в приміщенні проходять ремонтні роботи, стояки та магістралі систем опалення водопостачання та каналізації зашиті опоряджувальними матеріалами, доступ до труб та запірної арматури обмежений. Опалювальні прилади в приміщенні відсутні, що відноситься до переобладнання системи опалення. Також в приміщенні виконано бетонування підлоги до стін під якою ймовірно знаходяться запірна арматура, спускні крани та труби системи опалення.

- мережі опалення розташовані в підвальному приміщенні № VI яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до мереж які забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири, котельні, внутрішньо будинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти. Мережі опалення квартир пов`язані з мережами які знаходяться в підвальному приміщенні, та від їх функціонування залежить функціонування системи опалення в цілому.

Суд критично сприймає посилання позивача на даний доказ, оскільки допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що огляд приміщення ними не проводився, висновки зроблені на підставі поверхневого огляду, не досліджувались можливості обслуговування систем опалення без демонтажу, тощо.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом. Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ч.2 цієї статті, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

В свою чергу, відповідно до п.2 ч.1 ст.395 ЦК України, одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Згідно з частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч.1 ст. 402 ЦК України).

Статтею 403 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (частина 1). Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку (частина 2). Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 3).

Отже, однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення такої потреби власника майна в будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо.

Умовою встановлення сервітуту є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту відносного чужого нерухомого майна.

Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди між сторонами . Якщо до звернення до суду не вчинялися дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Позивачем не надано суду доказів щодо цього. Він зазначив, що «Досудове врегулювання спору вживалося шляхом направлення відповідачу листів, відповіді на які відсутні» (позовна заява, с. 9); обидва листи від 25.11.2024 і від 23.04.2025 (додатки 7 і 8 до позовної заяви) містять лише прохання надати доступ. Вони не називають ні сервітуту, ні його обсягу, строку, плати чи порядку доступу (позовна заява, с. 4); представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що зверталися «тільки щодо надання доступу» .

Суди відмовляють у сервітуті, якщо позивач не обґрунтував обсяг і найменш обтяжливий для власника спосіб.

У справі № 925/603/18 (п. 34) Верховний Суд погодився з тим, що позивач «не пояснив він і те, як при цьому буде дотримано баланс інтересів сторін та чому сервітут саме площею 0,0806 га є найменш обтяжливим для відповідача».

У справі № 923/898/21 суди врахували проти позивача, що «Прохальна частина позову не містить умов щодо розміру плати за сервітут». У справі № 758/2776/21 апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, обмежив сервітут однією сходовою кліткою площею 18 кв. м і відмовив щодо решти приміщень.

Безстроковий безоплатний доступ до всього приміщення і до «зокрема» всіх мереж фактично позбавляє власника звичайного користування приміщенням, що суперечить ч. 5 ст. 403 ЦК України.

Верховний Суд у справі № 925/1278/16 погодився з відмовою саме з такої підстави: сервітут «позбавляє власника земельної ділянки права, гарантованого статтею 41 Конституції України, на використання належної земельної ділянки за цільовим призначенням».

Також суд вважає, що позивачем не наведена і негаторна вимога позову, оскільки ч. 1 ст. 391 ЦК України говорить про наступне: «Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном».

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/18952/20 «…звернутися з передбаченим наведеною нормою негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю», «Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.»

Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 522/13307/16-ц: «…право власності має захищатися лише при доведенні самого факту порушення» (правова позиція Верховного Суду за цією постановою).

Разом із цим позивач просить усунути перешкоди у користуванні чужим майном, оскільки відповідно до зазначених вище доказів спірне приміщення належить саме відповідачу та факт його права власності не оспорювався.

Також суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідач не заперечував стосовно надання позивачеві доступу до приміщення, його представники неодноразово наголошували на цьому та судом двічі надавався строк для мирного врегулювання спору.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відтак, надані позивачем докази у виглядів звіту від 20.02.2025, листів на адресу відповідача, судом не можуть бути прийняті як належні та достатні для підтвердження належного виконання умов договору сторонами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об`єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та порушення його права.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гагаріна 7» до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено 13 листопада 2026 року.

Суддя В.В. Батманова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141488489 ?

Документ № 141488489 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141488489 ?

Дата ухвалення - 09.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141488489 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141488489 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141488489, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Судове рішення № 141488489, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141488489 відноситься до справи № 201/11601/25

Це рішення відноситься до справи № 201/11601/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141488486
Наступний документ : 141488490