Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄУН 211/6787/26
Номер провадження 2/211/5341/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
за головуванням судді А.Л. Гонтар
за участю секретаря судового засідання Д.Л.Блінової ,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Д.І.Козаченко
представника відповіача (в режимі відеоконференціі) А.Л.Львова
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
23 червня 2026 року до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 17 листопада 2008 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське». 29 серпня 2024 року позивача було звільнено. За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.
У зв`язку із хронічним професійним захворюванням та нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та виробничої травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та виробничої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 500 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров`я.
23 червня 2026 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження судді А.Л.Гонтар.
25 червня 2026 року на підставі ухвали судді справу призначено до підготовчого судового засідання на 12 серпня 2026 року.
08 липня 2026 року представник відповідача подав клопотання про витребування доказів по справі та відзив на позовну заяву.
У відзові представник відповідача зазначив, що позивач зазначає, що працював на підприємстві відповідача прохідником, в т.ч. вумовах впливу шкідливих факторів, в період часу з 17.11.2008 по 29.08.2024, або 15 років 09 місяців 13 днів. Вважає, що Відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю. Але, представник відповідача не погоджується із таким та зазначає, що згідно з виписок із картки стаціонарного(амбулаторного) хворого Позивача, Акту П-4 та Витягу, у Позивача окрім професійних захворювань наявні інші загальні захворювання, які не пов`язані із наявністю на робочих місцях Позивача шкідливих умов. Позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань: епікризи та виписки з історії хвороби свідчать, що Позивач мав ознаки професійних захворювань за декілька років до звільнення, але про ознаки професійних захворювань лікарів не повідомляв і проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи та Відповідач не отримував документальних підтверджень необхідності його переведення або відсторонення/звільнення від роботи за станом здоров`я. Підприємство з метою своєчасного виявлення ознак професійних захворювань та недопущення їх подальшого розвитку, згідно з законодавством про охорону праці, організовувало проведення медичних оглядів Відповідача. Метою проведення
медичних оглядів є виявлення ознак професійних захворювань на ранніх стадіях з метою недопущення їх розвитку та переходу у хронічні професійні захворювання. За їх наслідками Позивач визнавався таким, що не має ознак професійних захворювань.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Позивач мав ознаки хронічних професійних за багато років до звільнення, але інші медичні документи свідчать про успішне проходження Позивачем медичних оглядів та відсутність протипоказань до роботи у Відповідача за наявності ознак хронічних професійних захворювань. Отже, медичні документи, які використовував Позивач, вводили підприємство в оману, не надавали Відповідачеві законних підстав для переведення на іншу менш шкідливу роботу, або звільнення з робіт, під час виконання яких Позивач зазнавав впливу шкідливих факторів. Наявні інші істотні умови для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди. Заявлений розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
13 липня 2026 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив в якій він зазначив, що у виникненні у позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача, так як згідно п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 01 травня 2026 року встановлено, що обставини за яких виникло професійне захворювання є: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення та засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації
певних видів робіт в складних гірничо-геологічниз умовах) у зв`язку з виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (обмивання гірничих виробок проводилось з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками), незабезпеченістю засобів індивідуального захисту органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози та вимушених нахилів корпусу, що перевищували допустимі параметри. Просив позовні вимоги задовольнити.
13 липня 2026 року від представника відповідача А.Л.Львова надійшло заперечення на відповідь на відзив.
17 вересня 2026 року на підставі ухвали суду підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду на 04 листопада 2026 року.
Позивач ОСОБА_1 з`явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача Д.І.Козаченко у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача А.Л.Львов заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити позивачу.
Суд, заслухавши сторони, з`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково за такого.
Суд встановив, що з 17 листопада 2008 року ОСОБА_1 працював підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті в ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1». З 07.09.2010р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ». Згідно рiшення позачергових загальних зборiв ПУБЛIЧНОГО АКЦIОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ШАХТОУПРАВЛIННЯ "ПОКРОВСЬКЕ" (Протокол № 2/2018 вiд 12.09.2018 р.) змінило назву на Приватне акціонерне товариство «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» (далі відповідач). 29 серпня 2024 р. його було звільнено, що підтверджує копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 14-15).
Під час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджує акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 01 травня 2026 року, в якому зазначений діагноз: хронічна радикулопатія L4, L5 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.); пневмоконіоз (r/r, 3/2, ax, ih, em), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.).
У П. 17 акту встановлено, що професійне захворювання виникло у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення та засобів боротьби з шумом; неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічниз умовах) у зв`язку з виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (обмивання гірничих виробок проводилось з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками), незабезпеченістю засобів індивідуального захисту органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, а також в умовах значних фізичних навантажень, вимушеної робочої пози та вимушених нахилів корпусу, що перевищували допустимі параметри.
Згідно з п. 18 зазначено, що причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці: зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну, кг/м (Вт): при загальному навантаженні (за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба): фактичне значення від 88 до 298,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт. При регіональному навантаженні (з переважною участю м`язів рук та плечового поясу): фактичне значення від 89 до 116,7 Вт при нормативному значенні 45 Вт. Статичне навантаження: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, кг/с: за участю м`язів тулуба та ніг: фактичне значення від 92000 до 116400, при нормативному значення 100000. Маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кг: фактичне значення від 20 до 40 кг, при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза: перебування у вимушеній позі: фактичне значення 52% часу зміни, при нормативному значенні до 10% часу зміни; перебування у незручній позі: фактичне значення від 22 до 53 % часу зміни, при нормативному значенні до 25% часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількість за зміну: фактичне значення від 40 до 230 разів за зміну, при нормативному значенні від 51 до 100 разів за зміну. Виробничий шум: фактичне значення від 80 до 90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Пил переважно фіброгенної дії: вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% (15,7 до 15,8%), мг/м3: максимальна разова концентрація пилу в повітрі робочої зони складала 8,6 до 196,8 мг/м3 при ГДК 2 мг/м3, тривалість дії впродовж зміни 84-90,3% (а.с. 19-21).
Також під час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, що підтверджує акт № 58 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 05 серпня 2013 року та акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 05 серпня 2013 року.
У пункті 3 акту форми Н-1 зазначені обставини за яким стався нещасний випадок на виробництві, а саме, о 13 год. 00 хв. стрічковий конвеєр був включений у роботу і робітники почали скачувати породу від вибою. Приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , приступив до оборки породи за допомогою оборника для подальшого кріплення гірничої виробки. У цей час з незатянутого простору покрівлі виробки випав фрагмент породи 40*30*40, який впав на ліву стопу ОСОБА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надали потерпілому першу медичну допомогу і супроводили постраждалого до підземного медпункту.
Відповідно до п. 6 акту форми Н-1, комісія з розслідування нещасного випадку визнала нещасний випадок пов`язаним з виробництвом.
Згідно з п. 9 акту № 58 форми Н-5 позивачу був встановлений діагноз, в/поперековий уламковий перелом нігтьової фаланги 1 пальця лівої стопи зі зміщенням.
Згідно з п. 17.2.4 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 53/26/801/В від 18 червня 2026 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 55% у зв`язку з професійним захворюванням з 20 березня 2026 року та 10% у зв`язку з нещасним випадком з 31 липня 2013 року.
Згідно з п. 17.1.6 вищезазначеного витягу позивачу було встановлено третю групу інвалідності (а.с. 16-18).
Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити
лікування, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 57667971 та медичним висновком від 20 березня 2026 року № 5/39.
Відповідно до виписки № 12 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач має скарги на кашель з тяжко відокремлюваним мокротинням, біль у грудях під час кашлю, відчуття нестачі повітря, задишку принезначному фізичному навантаженні, підвищену втомлюваність та пітливість; на виражений біль в поперековому відділі хребта, що посилюється при стояні та ходьбі, з іррадіацією в ноги, переважно в ліву ногу, в ліву сідницю, слабкість та судоми в ногах, більше в лівій нозі, різке обмеження обсягу рухів в попереку; зниження слуху, шум та дзвін у вухах; загальну слабкість (а.с.6-7).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
У законі України Про охорону праці, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.
Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки у статті 1167 ЦК України та статті 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
У зв`язку цим 23 червня 2026 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд встановив, що в зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 65% працездатності, визнаний інвалідом третьої групи.
Позивач тривалий час перебував на лікуванні (а.с. 8).
Позивач у зв`язку із хронічним професійним захворюванням та нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та виробничої травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та виробничої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Вищезазначене законодавство, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 65 %, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.
Виходячи з зазначеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 300000 грн.
Згіднозі ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.
Щодо стягнення на користь позивача суми відшкодування без відрахування з неї податків та інших обов`язкових платежів суд виходить з такого.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).
Касаційний суд зазначав, що для цивільних відносин властиві такі критерії, завдяки яким відносини є цивільними: юридична рівність, вільне волевиявлення, майнова самостійність їх учасників. Натомість публічні відносини мають інші, повністю протилежні характеристики. Законодавець не передбачив у статті 1 ЦК України можливості застосування до регулювання цивільних відносин норм публічних законів (див. постанову Верховного Суду в складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2025 року в справі № 638/7132/15-ц (провадження № 61-18013свп23)).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п`ята статті 265 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження
№ 14-463цс18) при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов`язання сторін, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 759/212/20.
Також об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже зауважувала, що тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22 (провадження № 61-10834сво22)).
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 932/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).
Тому обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.
При цьому механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20).
Проявом розумності є те, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди;
цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів;
можливість вирішення цивільного позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди не потребує залучення до участі у такій справі Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України;
правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.
З огляду на викладене необґрунтованим є вирішення судами у цій категоріі цивільних справ питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів».
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 4500 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, адреса 69106 Запорізька область м Запоріжжя Північне шосе, вул Теплична буд 22Б/1 кб 6 на користьа ОСОБА_7 ( народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 300 000,00 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень .
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 13 листопада 2026 року.
Суддя А.Л.Гонтар
Судове рішення № 141488301, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 211/6787/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: