Рішення № 141486759, 10.11.2026, Печерський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
10.11.2026
Номер справи
757/41423/24-ц
Номер документу
141486759
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

757/41423/24-ц

2-3607/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

судді Єрмічової В. В.,

за участю секретаря судового засідання Кошелюка Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з вказаним позовом, обґрунтовуючи тим, що 23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 2504, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016 укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, у розмірі 30643,70 грн. На підставі вказаного виконавчого напису 13.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67862747 та винесено постанову про арешт коштів боржника.

Згідно даних, які містяться в оскаржуваному виконавчому написі, стягувач за даним кредитним договором змінювався на підставі договору про відступлення права вимоги, про які ОСОБА_1 в установленому законом порядку не було повідомлено, в порушення вимог ЦК України. Крім цього, під час вчинення виконавчого напису нотаріусу не було надано оригіналу кредитного договору, нотаріус не дотримався вимог, визначених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, та не переконався у безспірності заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи зазначене, позивач ОСОБА_1 вважає, що заборгованість за кредитним договором № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016 не є безспірною, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, тому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О., зареєстровано в реєстрі за № 2504, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованості за кредитним договором № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016 у розмірі 30643,70 грн.

У справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Відповідно до частин 1-3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, подав відзив на позовну заяву, обгрунтовуючи наступним.

ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, укладеного з АТ «Райффайзен Банк Аваль», набуло право вимоги до ряду фізичних осіб, у тому числі до позивача за укладеними договорами кредиту. Відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги, що підтверджується листом АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 02.12.2020. Факт переходу права вимоги позивачем не оскаржується. Діючи як новий кредитор, на підставі розрахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісного кредитора, відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. для вчинення виконавчого напису, як одного із передбачених законодавством способів стягнення заборгованості. Обґрунтування позовної заяви зводиться до: 1) невизнання факту заборгованості позивачем за кредитним договором № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016; 2) порушення приватним нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису. Відповідно до реєстру боржників, права вимоги до яких було передано ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», заборгованість позивача на момент вчинення виконавчого напису складала 30 643,70 грн, що складається із заборгованості з тіла кредиту у розмірі 23507,56 грн, що підтверджується Витягом з реєстру до Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 та нарахованими відсотками за період 17.12.2020-15.08.2021. Проте, позивачем, який не оскаржує факту укладання кредитного договору, не надано жодного доказу, який би підтверджував сплату ним заборгованості. Щодо вчинення виконавчого напису, то будь-який кредитор наділений правом звертатись до уповноважених осіб для вчинення дій для стягнення заборгованості. Водночас, відповідальність за дотримання вимог законодавства під час вчинення нотаріальних дій несе безпосередньо нотаріус, як особа, яка вчиняє нотаріальну дію. Таким чином, відповідач не може впливати або нести відповідальність за дії інших осіб. Оскільки станом на момент відкриття виконавчого провадження виконавчий напис був вчинений і був чинний, відповідач не порушив прав позивача такими діями.

Крім того, у відзиві зазначено про те, що вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн є очевидно непропорційною розміру заборгованості, зазначеній в оскаржуваному написі; складність позовів даної категорії є незначною з урахуванням усталеної судової практики; в наданих позивачем документах відсутній час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) (п. 2 ч. 4 ст. 137 ЦПК). Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Підлягає оцінці судом необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання.

Дослідивши письмові докази, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016.

23.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О. О. вчинено виконавчий напис, зареєстровано в реєстрі за № 2504, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016 укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» на підставі Договору відступлення прав вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020, у розмірі 30643,70 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису 13.12.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегул І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67862747 та винесено постанову про арешт коштів боржника.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про нотаріат" порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України.

Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно з п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Главою 14 Закону України "Про нотаріат" та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно з підп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Відповідно до підп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 320/7932/16-ц, провадження № 61-38989св18, викладено висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідно до ст. 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається, зокрема на те, що нотаріус вчинив виконавчий напис у порушення статті 87 Закону України "Про нотаріат", підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Згідно виконавчого напису стягнення заборгованості із ОСОБА_1 проводиться за період з 17.12.2020 по 15.08.2021, розмір заборгованості становить 30643,70 грн, в тому числі просрочена заборгованість за сумою кредиту - 23507,56 грн; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 7136,14 грн.

Відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

З урахуванням означеного вище, суд дійшов висновку, що під час вчинення виконавчого напису у нотаріуса були відсутні докази безспірності правочину.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок), визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості". Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Установлено, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 08.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З урахуванням вимог, передбачених ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує на користь позивача судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Згідно зп. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 гривень, то суд дійшов такого висновку.

Установлено, що у відзиві представник відповідача зазначає, що витрати на правничу допомогу є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, тому вважає, що у суду є підстави для зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, яку останній просить стягнути з відповідача.

Однак представником відповідача до матеріалів справи не додано відповідного клопотання, як то передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України, тому підстави для врахування думки, яка висловлена представником відповідача у відзиві, а саме про зменшення понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги або самостійного вирішення судом цього питання, з урахуванням означеного вище, відсутні.

З метою уникнення в учасників справи сумнівів щодо законності стягнення понесених витрат на правничу допомогу на користь позивача з відповідача у розмірі 14 000 грн, то суд обгрунтовує рішення в цій частині наступним.

Установлено, що 04.09.2024 між АО "Фещенко і Партнери" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 04092024 про надання правничої допомоги від 04.09.2024 (а. с. 18), на підставі якого АО "Фещенко і Партнери" видано ордер на надання правничої допомоги № 1100147 від 12.09.2024 адвокатом Баладигою С. П. (а. с. 7).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.09.2024 про сплату позивачем ОСОБА_1 на підставі додаткової угоди № 1 до Договору № 04092024 від 04.09.2024 (а. с. 19) АО "Фещенко і Партнери" 14 000 грн (а. с. 20).

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі - фіксованого розміру та погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ураховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно умов договору про надання правничої допомоги договір № 04092024 про надання правничої допомоги від 04.09.2024 (а. с. 18) та додаткової угоди № 1 до Договору № 04092024 від 04.09.2024, де зазначено детальний опис робіт (наданих послуг) за цим Договором, сторони правочину досягли домовленості про сплату гонорару в загальному розмірі 14 000 грн (а. с. 19).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем ОСОБА_1 сплачено АО "Фещенко і Партнери" 14 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 10.09.2024 (а. с. 20).

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 2 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, ураховуючи наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях, викладених у частинах 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Судом ураховано поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового врегулювання спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи; фінансовий стан обох сторін.

Суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару, а лише виконує свій обов`язок щодо розподілу судових витрат.

З урахуванням означеного вище, беручи до уваги те, що вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі 14 000 грн відповідає вимогам щодо розподілу таких витрат, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який є співмірним у відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, тому підлягає розподілу між сторонами.

Вивчивши вартість і обсяг наданих адвокатом позивачу юридичних послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на кількість поданих представником процесуальних документів, час, який необхідний адвокату на їх підготовку, суд дійшов висновку, з урахуванням задоволення позову, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню у розмірі 14 000 гривень, яка є обґрунтованою та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушений був понести позивач у цій справі. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із витраченим адвокатом часу на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, відповідає критеріям розумності їхнього розміру та справедливості розміру стягнутих зі сторони відповідача коштів.

На підставі статтей 15, 16, 18 ЦК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 1 ст. 1, п. 19 ст. 34, ч. 1 ст. 39, статтей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, правових висновків висловлених у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, провадження № 61-38989св18, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18, ч. 1 ст. 81, п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 3 ст. 131, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ч. 4 ст. 263, ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих Олександра Олександровича від 23.09.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 2504, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованості за кредитним договором № 010/0261/82/0323753 від 22.12.2016, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати на сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Михайла Грушевського, 10, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код юридичної особи 41240530).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович ( АДРЕСА_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Крегул Іван Іванович (м. Вишгород «Карат» промисловий майданчик 5-А, оф. 511, Вишгородський район, Київська область, 07300).

Суддя В. В. Єрмічова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141486759 ?

Документ № 141486759 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141486759 ?

Дата ухвалення - 10.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141486759 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141486759 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141486759, Печерський районний суд міста Києва

Судове рішення № 141486759, Печерський районний суд міста Києва було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 141486759 відноситься до справи № 757/41423/24-ц

Це рішення відноситься до справи № 757/41423/24-ц. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141476302
Наступний документ : 141486760