Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 645/8791/26
Провадження № 2/645/4952/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Алтухової О.Ю.,
секретар судового засідання Півінська С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» про розірвання договору, стягнення сплачених коштів, інфляційних втрат, збитків, трьох процентів річних та відшкодування шкоди в порядку захисту прав споживачів,-
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до суду через систему «Електронний суд» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА», в якому просить суд: розірвати Договір про надання правової допомоги № 28032404 від 28.03.2024 року, укладений з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА»; стягнути з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь позивачки грошові кошти, сплачені за Договором, у розмірі 13 000,00 грн; стягнути з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь позивачки три проценти річних у розмірі 791,75 грн з продовженням нарахування до дня фактичного виконання рішення суду; стягнути з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь позивачки інфляційні втрати у розмірі 1 950,00 грн; стягнути з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь позивачки майнові збитки (витрати на експертизу залиття квартири) у розмірі 5 452,42 грн; ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн; стягнути з ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь позивачки судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1 100,00 грн; та зобов`язати ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» повернути позивачці всі оригінали документів, матеріали та копії, передані на виконання Договору, включно: копії актів, експертні висновки та будь-які інші документи, що стосуються справи позивачки щодо залиття квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» було укладено Договір про надання правової допомоги № 28032404 від 28.03.2024 року. Відповідно до умов вказаного договору, виконавець взяв на себе зобов`язання надати позивачу юридичні (правничі) послуги, а саме: підготувати та подати позовну заяву до суду щодо стягнення матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття квартири, з власника квартири АДРЕСА_1 . Строк надання послуг за Договором було визначено до 15.05.2024 року. Вартість послуг за Договором становила 13 000 грн 00 коп. Позивач виконала свої договірні зобов`язання в повному обсязі та 28.03.2024 року перерахувала на користь відповідача кошти у розмірі 13 000 грн 00 коп., що підтверджується пунктом 3.1 Договору. Згідно з умовами Договору та загальними нормами цивільного законодавства, виконавець зобов`язався надати обумовлені послуги якісно та протягом розумного строку з моменту отримання оплати. Проте, станом на момент подання цього позову, більше ніж через два роки після укладення договору та отримання повної передоплати, відповідач умови Договору в повному обсязі не виконав, роботу не завершив та кінцевого результату послуг позивачу не надав. Протягом усього часу відповідач лише підготував чернетковий варіант позовної заяви щодо стягнення збитків за залиття квартири та надіслав його Позивачу разом із квитанцією про сплату судового збору, проте чернетка була неповною: у ній не було вказано належного відповідача (власника квартири, який спричинив залиття). Замість того, щоб самостійно з`ясувати ці дані відповідно до предмета договору, представник відповідача вимагав від позивача надати інформацію про відповідача. Після того, як позивач пояснила, що таких даних не має і саме для їх встановлення та подання позову було укладено договір, представник відповідача повністю припинив комунікацію, позовну заяву до суду не подав, а чернетку так і не доопрацював. Також відповідач не подав жодних процесуальних документів до суду в інтересах позивача, не надав позивачу жодних звітів, актів або інших документів, пов`язаних із виконанням доручення; безпідставно припинив будь-яку комунікацію та тривалий час ігнорував звернення позивача. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором (порушення ст. 526 ЦКУ) та недоведенням справи до кінця, позивачем на адресу відповідача було направлено досудову претензію від 02.04.2026 року з вимогою розірвати договірні відносини, повернути сплачені грошові кошти у розмірі 13 000 грн 00 коп. протягом 10 днів та передати всі наявні матеріали справи. Відповідач надіслану претензію проігнорував, грошові кошти у встановлений строк не повернув та наявні матеріали справи Позивачу не передав. Окрім того, позивач двічі направляла офіційні скарги до відповідача щодо бездіяльності призначеного адвоката. На обидві скарги відповідач надав лише формальні відповіді без реальних дій та проблему не вирішив. Після систематичного ігнорування скарг з боку відповідача, позивач звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області (26.11.2025 року). Рішенням КДКА Харківської області від 25.02.2026 року встановлено, що адвокат діяв від імені Відповідача (ТОВ), з яким позивач уклала договір, і саме відповідач несе відповідальність за надання послуг та дії свого адвоката. Таким чином, відповідач протягом більше ніж двох років безпідставно утримує грошові кошти позивача у розмірі 13 000 грн 00 коп., не надавши натомість жодної завершеної послуги, передбаченої договором, зокрема не подавши позовну заяву до суду та не встановивши належного відповідача у справі про залиття, чим істотно порушив договірні зобов`язання та права позивача як споживача послуг.
Позивачка подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представники відповідача в судове засідання не з`явимся, причини неявки суду не повідомлено.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2024 року між ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) та було укладено Договір про надання правової допомоги/юридичних послуг № 28032404 (далі Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору за предметом договору виконавець зобов`язується за дорученням замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно з переліку послуг, зазначених в п. 1.2. цього Договору. А замовник зобов`язується сплатити грошові кошти за надані послуги.
У п. 2.2. Договору визначений перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається, а саме: досудовий супровід, проєкт позовної заяви.
У п. 3.1. Договору визначено, що розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2. цього Договору становить 13 000,00 грн. і сплачений 28.03.2024.
Строк дії договору (п. 4.1.) до 15.05.2024 року.
Відповідно до положень п. 4.2 розділу 4 Договору виконавець має право відмовитися від виконання зобов`язань за цим договором у випадках: ненадання або несвоєчасне надання замовником повного обсягу інформації і документів, необхідних для надання юридичних послуг, зазначених в п.1.2. цього Договору (п. 4.2.1.); невиконання замовником зобов`язань по оплаті юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2. цього Договору (п. 4.2.2.); створення заявником умов, що перешкоджають виконання виконавцем прийнятих за цим договором зобов`язань ( п. 4.2.3.); в інших випадках передбачених, чинним законодавством ( п.4.2.4.).
Відповідно до п. 4.3. Договору замовник має право відмовитися від виконання зобов`язань за цим договором за умови оплати виконавцю фактично понесених ним витрат, пов`язаних з виконанням цього договору.
Cуду не надано даних про повідомлення Виконавцем Замовника про виконану роботу шляхом направлення останній підписаного зі свого боку Акту про надання юридичних послуг за допомогою електронної пошти та/або рекомендованим листом з повідомленням, як це передбачено п.5.9 Договору.
Відповідно до положень статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, які повинні бути дотриманні сторонами при укладенні договору.
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться).
Відповідно частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно з положеннями статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Виплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку.
Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України в їх системному зв`язку, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості й можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом») або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Із аналізу вказаних норм права вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 24.11.2021 по справі № 191/2617/19.
Судом встановлено, що позивачка оплатила послуги відповідача за договором від 28.03.2024 року в повному обсязі, проте доказів на підтвердження виконання умов вказаного вище договору відповідачем протягом розгляду справи не надано.
Відповідно до п.5.9 Договору № 28032404 від 28.03.2024, у разі необґрунтованого ухилення Замовника від підписання Акту про надання юридичних послуг в передбачені цим Договором терміни, Виконавець має право повідомити Замовника про виконану роботу, направивши останньому підписаний зі свого боку Акт про надання юридичних послуг за допомогою електронної пошти та/або рекомендованим листом з повідомленням. Дане повідомлення рівнозначне підписаному Акту виконаних робіт незалежно від факту його отримання Замовником. (за всіма питаннями стосовно якості послуг, що надаються, телефонувати до відділу контролю якості:+380443911202).
Разом з цим, матеріали справи не містять Акту про надання юридичних послуг в передбачені цим Договором терміни.
Таким чином, відповідач з дати повної оплати за Договором від 28.03.2024 року і до 15.05.2024 року та станом на час ухвалення цього рішення не забезпечив позивачці належний досудовий супровід та не надав їй належним чином підготовлений проєкт позовної заяви, для реалізації позивачкою її права на захист порушених, оспорюваних, невизнаних прав в суді, не повідомивши при цьому позивача про причини невиконання такого обов`язку до 15.05.2024 року.
Вказане свідчить про безпідставну односторонню відмову ТОВ «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» від виконання взятого на себе договірного зобов`язання.
Зі змісту позову вбачається, що його предметом є матеріально-правова вимога про розірвання Договору та повернення коштів, сплачених за договором. Підставою позову слугують обставини істотного порушення відповідачем умов договірного зобов`язання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 4.1. оскаржуваного Договору зазначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 15.05.2024 року.
За приписами статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2216/19 вказано, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Враховуючи те, що відповідачем, як виконавцем договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 28032404 від 28.03.2024 фактично не виконано в обумовлений договором строк умови цього договору, і до моменту ухвалення рішення у цій справі, строк невиконання договору відповідачем становить більше ніж два роки, суд доходить висновку, що таке неналежне виконання договірного зобов`язання значною мірою позбавляє позивачку того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Для позивача основною метою вступу у договірні відносини було своєчасне отримання юридичних послуг та поєкту позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, однак основний інтерес позивача не було забезпечено відповідачем, хоча останній добровільно взяв на себе виконання відповідного обов`язку.
Відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог у цій частині.
Таким чином, суд доходить висновку, що допущене відповідачем порушення слід визнати істотним у розумінні статті 651 ЦК України, а тому позовна вимога про розірвання Договору та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 сплачених за договором № 28032404 від 28.03.2024 року коштів в сумі 13 000,00 грн, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Предметом позову є також матеріально-правові вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України в їх системному зв`язку, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості й можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це («заборонено законом») або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.
Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою, за договором про надання юридичних послуг у формі представництва в суді, є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи в суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес).
Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі плати, внаслідок дострокового розірвання договору, яка не є гонораром.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
З положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У своїй постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц). Велика Палата Верховного Суду також вказала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Враховуючи те, що суд дійшов висновків про розірвання договору № 28032404 від 28.03.2024, у відповідача, який не надав послуги за договором виникло грошове зобов`язання перед позивачкою на суму 13 000,00 грн, сплачених останньою за вказаним договором. А період прострочення починається з моменту, коли цей договір мав бути виконаний, тобто з 16.05.2024 року і з цього часу можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати.
Зі змісту розрахунків позивачки вбачається наступний порядок нарахування 3% річних з 16.05.2024 до 26.05.2026 року - 13000 грн х 3% х 741 / 365 = 791, 75 грн.
Проте, враховуючи те, що 2024 рік був високосним, формули розрахунку відсотків річних мають бути такі: 1) з 16.05.2024 до 31.12.2024 (230 днів) 13 000,00 х 230/ 366 = 245, 08; 2) з 01.01.2025 до 26.05.2026 року (511 днів) - 13 000,00 х 511/ 365 = 546,00.
Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних з 16.05.2024 до 26.05.2026 року в сумі 791, 08 грн (245,08 + 546,00).
Також, позивачкою розраховані інфляційні витрати в сумі 1950,00 грн за період з 16.05.2024 року по 26.05.2026 року, тобто за 741 день, із застосуванням орієнтовного індексу інфляції 15%.
Здійснивши власний розрахунок за формулою: СІ = (і1/100) х (і2/100) х ... х (іn/100) x 100, де СІ - сукупний індекс інфляції і1, і2, ..., іn - відповідні індекси інфляції за n місяців прострочки виконання грошового зобов`язання, суд встановив, що інфляційні витрати за період з 16.05.2024 року по 26.05.2026 року становлять 3303.48 грн.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на викладене та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1950 грн.
Вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь інфляційних втрат та 3% річних суд визнає частково обґрунтованими (враховуючи зазначені вище суми) та доходить висновку про наявність підстав для частково задоволення позову у цій частині.
Також позивачкою заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5 452, 42 грн витрат на експертизу залиття квартири.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Зі змісту висновку експертного дослідження № ЕД-19/121-24/20998-БТ від 10.01.2025 року вбачається, що він складений на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.07.2024 року. Обстеження квартири АДРЕСА_2 відбувалося у присутності уповноваженої особи від власника квартири - ОСОБА_2 . За результатом експертного дослідження встановлено розмір шкоди, завданої власнику квартири АДРЕСА_2 , в результаті залиття.
Позивачка зазначає, що в процесі виконання спірного Договору адвокат, призначений відповідачем для ведення справи, замовив експертизу в експертній організації для встановлення розміру збитків, завданих залиттям квартири. Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, оплачена позивачкою експертиза не принесла бажаного результату, а затримка з поданням позову створила ризик необхідності повторних витрат на експертизу.
За проведення експертного дослідження ОСОБА_1 сплачено 5 452, 42 грн.
Проте матеріали справи не містять доказів, що дані витрати (матеріальна шкода) понесені позивачкою з вини відповідача, в зв`язку із чим в цій частині позовних вимог суд відмовляє.
Що стосується вимог ОСОБА_1 в частині компенсації моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, завданої їй з вини відповідача, невиконанням умов договору № 28032404 від 28.03.2024 року, то суд доходить таких висновків.
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від того, чи супроводжується вона фізичними ушкодженнями, якщо доведено факт завдання страждань внаслідок протиправної поведінки іншої особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Завдання моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може відбуватися як у договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено такі висновки. «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено».
У постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Означений спосіб захисту застосовний і тоді, якщо можливість отримання відповідного відшкодування за конкретне порушення права прямо не передбачена законом, іншим актом цивільного законодавства, договором або іншим правочином. Для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Суд вважає, що позивачці завдано моральної шкоди з вини відповідача, оскільки невиконання договору тривало більше ніж два роки і весь цей час позивачка знаходилася в стані невизначеності, була позбавлена можливості своєчасного захисту порушених прав через пасивну поведінку відповідача. На сьогодні позивачка змушена витрачати додатковий час, інтелектуальні та фізичні зусилля на самостійний захист своїх прав, написання претензій та самостійну підготовку процесуальних документів до суду тощо.
Порте розмір моральної шкоди, оцінений позивачкою у 50 000,00 грн є явно завищеним, не відповідає її моральним стражданням та переживанням.
Суд доходить висновку, що компенсація за завдання моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 з вини відповідача, підлягає задоволенню в розмірі 5000,00 гривень, що є обґрунтованою компенсацією (справедливою сатисфакцією) за душевні страждання, яких вона зазнала.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Також, позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 1100,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених позивачкою витрат на правову допомогу до позову долучено лише платіжну інструкцію № К82А-091М-7ВНН-5НЗК від 16.03.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатила на користь АО «Захист» 1100, грн, призначення платежу: консультація (а.с. 31).
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином позивачкою не надано належних доказів на підтвердження понесених нею витрат на правову допомогу в цій справі в сумі 1100,00 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 265-268 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір про надання правової допомоги /юридичних послуг № 28032404 від 28.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА»
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені за договором № 28032404 від 28.03.2024 року в сумі 13 000,00 грн, 3% річних в сумі 791, 08 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 950,00 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 1100,00 грн відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА» в дохід держави судовий збір в сумі 1064,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні скороченого судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ «ДОПОМОГА ЮРИСТА», код ЄДРПОУ 45279083, місцезнаходження: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 58.
Повний текст рішення складено 13.11.2026 року.
Суддя О.Ю.Алтухова
Судове рішення № 141486385, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 645/8791/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: