Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 524/10735/26
Провадження №2/524/8020/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.11.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Косенко Р.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
УСТАНОВИВ:
У вересні 2026 року позивач ТОВ «ФК`Абекор» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 17920 грн. Зазначає, що 31.01.2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «Абекор»» та ОСОБА_1 укладено договір № 2534098 , згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 10 000грн., строком на 80 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами кредитного договору.
01 березня 2026 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 2534098 на часткову зміну п 1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту становить до 20 травня 2026 року
Позивач виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка становить 17920 грн., з яких: 10 000 грн. заборгованість за кредитом; 7920 грн. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Позивач просить стягнути із відповідача суму заборгованості у розмірі 17920 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат у повернення сплаченого судового збору 2662, 40 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гнр та витрати на відправку документів відповідачу у розмірі 230, 58 грн..
Ухвалою суду від 02.09.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
03.09.2026 відповідачем ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» сформовано відзив на позов. Факт укладення кредитного договору та отримання коштів не заперечила. Натомість стверджувала, що розрахунок позивача не відповідає умовам укладеного договору. Так, нею отримано кредитні кошти 10 000 грн . Разом з тим, відповідно до укладеного додаткової угоди сума платежів за період пролонгації становить 13 465 грн. у тому числі 3465 грн витрат за кредитом. Заявила про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог частини другої статті 247 вказаного Кодексу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. ст.525,526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 укладено договір № 2534098, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 10 000 грн. строком повернення на 80 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами кредитного договору.
01 березня 2026 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 2534098 на часткову зміну п 1.3 договору та додатку 1 до договору, сторони погодили, що строк кредиту становить до 20 травня 2026 року
19.10.2026 року АТ «Універсал банк» повідомлено що з 31.01 по 01.02.2026 на рахунок - маска карки НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 зараховано 10 000 грн.
Судом встановлено, що вимоги кредитного договору ТОВ « ФК «Абекор» виконало, зарахувавши на зазначений ОСОБА_1 картковий рахунок грошові кошти у розмірі 10 000 грн., що відповідає умовам договору, що не заперечується відповідачем .
Щодо нарахованих відсотків та їх розміру суд зазначає, що у розділах 1-4, 6 кредитного договору № 2534098 від 31.01.2026 сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту - 10 000 грн.; мета отримання кредиту - задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 80 днів; періодичність сплати платежів за договором - 2 платежі, перший - через 30 днів з моменту укладення договору, другий - через 50 днів з дня, що йде за днем закінчення першого періоду; базова процентна ставка у розмірі 0,9900% за кожен день користування залишком кредиту протягом першого періоду кредитування, основна процентна ставка у розмірі 0,99% за кожен день користування залишком кредиту протягом другого періоду кредитування, акційна процентна ставка у розмірі 0,0990% за кожен день користування залишком кредиту протягом першого періоду кредитування, яка застосовується за умови, що ОСОБА_1 своєчасно сплатить перший платіж або у вказаний строк укладе додаткову угоду про продовження строку кредиту; порядок надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним.
Положення кредитного договору № 2534098 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.
Таким чином, судом встановлено, що 31.01.2026 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.
01 березня 2026 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору № 2534098. За умовами укладеної додаткової угоди сторони домовились продовжити строк кредиту на 80 днів, в зв`язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору: 1.1.На часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту: «20» травня 2026 року. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів в період пролонгації(продовження), визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (з урахуванням всіх змін, що погоджені сторонами). В межах нового строку кредиту, обрахунок кількості днів в періоді та відповідно обрахунок нового строку кредиту, здійснюються з наступного дня, що слідує за днем укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту. Кількість платежів в період пролонгації 2 платежі. Періодичність сплати платежів в період пролонгації: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з наступного дня, що слідує за днем укладення цієї додаткової угоди та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати цього платежу). 2. У межах нового строку кредиту, застосовується наступний розмір процентної ставки: Основна процентна ставка 0.99% в день, застосовується протягом періоду пролонгації (продовження). 3. На період продовження строку кредиту на дату укладення цієї Додаткової угоди: Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 0.43% в день. Розрахунок денної процентної ставки: (3465.00грн./10000.00грн.)/80дн. ? 100% = 0.43% в день. Загальні витрати за кредитом складуть: 3465.00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою складає: 2206.39% Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складе: 13465.
Додатком до додаткової угоди від 01.03.2026 є змінений графік платежів, в якому відображено зміну умов кредитування та викладено новий порядок повернення кредиту, зокрема, зазначено нові суми, належні до сплати за договором.
Таким чином, судом встановлено, що 01.03.2026 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості щодо продовження строку кредитування.
Обставини укладення додаткової угоди до кредитного договору № 2534098 від 31.01.2026, спрямованої на збільшення строку кредитування, свідчать про те, що між сторонами дійсно виникли кредитні відносини та кредитне зобов`язання. Своєю поведінкою підтвердила факт укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення перед позивачем кредитного зобов`язання.
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач свої обов`язки за кредитним договором не виконала, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 17 920 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 7 920 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Щодо доводів відзиву щодо обґрунтованості розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд зазначає, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, контрозрахунку відповідачем не надано, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Зі ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Пуха Н.С. на підставі договору про надання правової допомоги №22122025 від 22.12.2025, рахунком, актом приймання передачі наданих послуг
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21. У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Розглянувши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позивачем надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.
Проте, у даному випадку, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №757/59959/18-ц (провадження № 61-15847св24).
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Враховуючи ціну позову, що становила 17920 грн. та клопотання відповідача рро зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2000 грн., та стягнути такі витрати з відповідача.
Щодо судових витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви з додатками.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Оскільки позовна заява подана в електронній формі, відповідач має зареєстрований електронний кабінет, то надсилання стороні відповідача копії позовної заяви з додатками не є вчиненням процесуальних дій, необхідних для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження за нею та проведення судового розгляду (ч. 1 ст. 177 ЦПК України). Отже у задоволенні позовних вимог в частині вимог про стягнення витрат, пов`язаних з направленням копії позиву у розмірі 230, 58 грн необхідно відмовити необхідно відмовити
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Абекор » заборгованість за кредитним договором № 2534098 від 31.01.2026 у розмірі 17 920 грн., з яких: 10 000 грн тіло кредиту, 7920 грн нараховані проценти та у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2662, 40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» код ЄДРПОУ: 39287145; місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А
Відповідач ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1
Суддя Олена Предоляк
Судове рішення № 141486146, Автозаводський районний суд м. Кременчука було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 524/10735/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: