Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
про закриття кримінального провадження
Справа № 338/1892/26
Провадження №1-кп/338/149/26
12 листопада 2026 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду кримінальне провадження №62025170030022114 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гринівка Богородчанського району Івано-Франківської області, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, раніше судимого вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 289, ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2019 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 69, 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці; вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2020 року за ч. 3 ст. 185, ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, звільненого з місць позбавлення волі 12 серпня 2022 року; вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2023 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт; вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2023 року за ч. 2 ст. 389 КК України на підставі ст. ст. 71, 72 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці 25 днів та вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2024 року за ч. 4 ст. 185, ст. 69, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 2 місяці, умовно-достроково звільненого від відбування покарання для проходження військової служби ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2025 року, який проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
в с т а н о в и в:
30 вересня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025170030022114 від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України після умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.
На момент інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_3 обіймав посаду стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат.
22 жовтня 2026 року прокурор Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 подав до суду клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби, а кримінальне провадження щодо нього просив закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.
Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, раніше до кримінальної відповідальності за статями 407-408 КК України не притягувався. При цьому командир військової частини НОМЕР_1 надав письмову згоду на продовження проходження ОСОБА_3 військової служби.
З обвинувального акта видно, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2025 року ОСОБА_3 на підставі ст. 81-1 КК України умовно-достроково звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі для проходження військової служби за контрактом на невідбутий строк 10 місяців 23 дні.
09 травня 2025 року ОСОБА_3 із Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 укладено контракт №735-РС про проходження військової служби у лавах Збройних Сил України.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 травня 2025 року №158 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини, і він приступив до виконання службових обов`язків за посадою стрільця 3 штурмового спеціалізованого відділення 3 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) вказаної військової частини.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Проходячи військову службу в Збройних Силах України, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно з п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Однак, як зазначено в обвинувальному акті, солдат ОСОБА_3 , будучи обізнаним із вищезазначеними вимогами законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за контрактом, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, 07 вересня 2025 року самовільно залишив місце постійної дислокації 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та незаконно, без поважних причин, перебував поза розташуванням даної військової частини до 25 вересня 2025 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із проходженням військової служби.
24 вересня 2025 року солдата ОСОБА_3 виявлено працівниками поліції по АДРЕСА_3 та скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою подальшого проходження військової служби.
24 вересня 2026 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно з правовою кваліфікацією, наведеною в обвинувальному акті, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обставиною, яка обтяжує покарання, в обвинувальному акті зазначено рецидив злочинів, обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття.
Водночас із наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 після припинення його перебування поза місцем служби продовжив проходження військової служби.
Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30 вересня 2025 року №303 солдата ОСОБА_3 , якого після самовільного залишення військової частини було доставлено до розташування НОМЕР_3 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 (Донецька область), визнано таким, що прибув до пункту тимчасової дислокації військової частини, та з 30 вересня 2025 року зараховано на грошове та всі види забезпечення. На даний час він проходить військову службу на посаді номера обслуги 2 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат.
Крім цього, командування військової частини НОМЕР_1 у письмовій згоді від 16 квітня 2026 року №14-10/6583 зазначило, що солдат ОСОБА_3 висловив бажання продовжити проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 та надало письмову згоду на продовження проходження ним військової служби з наступним призначенням на вакантну посаду номера обслуги 2 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , ВОС-101533А, шпк "солдат", тарифний розряд 4.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечував, просив таке задовольнити. Підтвердив, що на час розгляду клопотання проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , бажає надалі продовжувати проходження військової служби у вказаній військовій частині, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав йому зрозумілі.
Заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого, дослідивши обвинувальний акт, клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити кримінальне провадження у випадку встановлення підстав, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 284 КПК України.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Частиною 5 ст. 401 КК України передбачено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира військової частини на продовження проходження такою особою військової служби.
За змістом ч. 3 ст. 288 КПК України у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов`язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та зобов`язує звільнену особу не пізніше 72 годин прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, щодо якого законом допускається звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України. Інкриміноване обвинуваченому діяння вчинене 07 вересня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану.
Суд виходить з того, що ч. 5 ст. 401 КК України є спеціальною нормою, яка встановлює самостійний вид звільнення від кримінальної відповідальності виключно для військовослужбовців і лише щодо військових кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 407, 408 КК України. За буквальним змістом цієї норми ознаку "вперше" законодавець поєднав із вчиненням саме кримінального правопорушення, передбаченого
ст. ст. 407, 408 КК України, і саме під час дії воєнного стану "особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу".
Метою зазначеної норми є забезпечення повернення військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину чи місце служби або дезертирували, до виконання обов`язків військової служби в умовах відсічі збройної агресії проти України. Саме тому обов`язковими умовами такого звільнення законодавець визначив добровільне звернення особи із клопотанням про намір продовжити військову службу та письмову згоду командира військової частини на продовження нею служби, тобто обставини, безпосередньо пов`язані з проходженням військової служби.
Частина 5 ст. 401 КК України не містить застережень щодо неможливості її застосування до осіб, які мають судимість, у тому числі до осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання для проходження військової служби відповідно до
ст. 81-1 КК України. Допустивши таких осіб до проходження військової служби за контрактом, держава наділила їх статусом військовослужбовця з усіма його правами та обов`язками. Відмова у застосуванні до них заохочувальної норми ч. 5 ст. 401 КК України лише з огляду на наявність судимості - обставини, яка була відома державі на момент їх залучення до військової служби та не стала перешкодою для такого залучення, не узгоджувалася б із метою цієї норми.
Не перешкоджають цьому і положення ст. 81-1 КК України. Абзацом другим ч. 1 цієї статті визначено вичерпний перелік категорій засуджених, до яких умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби не застосовується, а ч. 3 наслідки вчинення такою особою нового кримінального правопорушення протягом невідбутої частини покарання у виді призначення їй покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71 і 72 КК України. Водночас ні ст. 81-1, ні ст. 401 КК України не встановлюють заборони звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
У постанові від 13 серпня 2026 року у справі №638/20690/23 (провадження №51-668км26) Верховний Суд зазначив, що з урахуванням імперативного припису ч. 1 ст. 44 КК України суд не може обмежувати застосування ч. 5 ст. 401 КК України додатковими умовами, не передбаченими законом, а звільнення від кримінальної відповідальності на цій підставі не залежить від факту поточного перебування особи на військовій службі на момент ухвалення судом відповідного рішення. При цьому у зазначеній справі особу було засуджено також за ч. 4 ст. 402 КК України, Верховний Суд, скасувавши судові рішення в частині засудження за ч. 5 ст. 407 КК України, звільнив її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
Із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності за ст. ст. 407, 408 КК України не притягувався, вперше під час дії воєнного стану обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, та виявив намір продовжити проходження військової служби.
Намір ОСОБА_3 продовжити проходження військової служби підтверджується висловленим командуванню військової частини бажанням продовжити проходження служби, що зазначено у письмовій згоді від 16 квітня 2026 року №14-10/6583, фактичним продовженням ним проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 30 вересня 2025 року, а також його позицією в підготовчому судовому засіданні.
На час розгляду клопотання прокурора ОСОБА_3 фактично проходить військову службу на посаді номера обслуги 2 кулеметного взводу 1 штурмової спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується наданими суду матеріалами.
Командування військової частини НОМЕР_1 надало письмову згоду на продовження проходження ОСОБА_3 військової служби у цій військовій частині.
Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтвердив добровільність свого волевиявлення, згоду на звільнення від кримінальної відповідальності з підстави, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК України, та розуміння правових наслідків закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від кримінальної відповідальності, яке не є реабілітуючою підставою. Право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави обвинуваченому роз`яснено відповідно до ч. 3 ст. 285 КПК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у кримінальному провадженні встановлено сукупність передбачених законом умов для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження щодо нього слід закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ч. 5 ст. 401, ч. 5 ст. 407 КК України, ст. ст. 284-288, 314, 369-372, 376 КПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження №62025170030022114 від 14 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 після набрання цією ухвалою законної сили невідкладно забезпечити продовження проходження ОСОБА_3 військової служби у військовій частині НОМЕР_1 на займаній посаді, із зарахуванням його до списків особового складу та на всі види забезпечення відповідно до вимог закону.
Зобов`язати ОСОБА_3 після набрання цією ухвалою законної сили продовжити проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а у разі перебування поза розташуванням військової частини НОМЕР_1 невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання цією ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_1 для продовження проходження військової служби.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 13 листопада 2026 року.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141485507, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 338/1892/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: