Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 278/3926/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 65280,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у сумі 10200,00 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 30753,00 грн, суми заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», 24327,00 грн, витрати на правову допомогу у сумі 10000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.
Також просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 256 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнутм отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українські фінансові операції".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4633061 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а саме ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2 тип кредиту кредит, сума кредиту складає 10200,00 грн. Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів (з 09.05.2024 по 04.05.2025). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів.
25.11.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу № 25/11/24, згідно з яким первісний кредитор зобов`язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов`язується їх прийняти.
Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу № 25/11/24 від 25.11.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Ухвалою суду від 18.08.2025 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 114). Одночасно задоволено клопотання про витребування доказів.
Сторони не скористалися своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяв по суті справи до суду не надійшло, відповідач не скористалася своїм процесуальним правом та не направила до суду відзив на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви і доданих до неї документів направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 107, 116), поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим із відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 124127, 129132).
На виконання вимог ухвали суду від 18.08.2025 АТ КБ «ПриватБанк» надано витребувані документи (а.с. 122).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи, які мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд установив наступне.
09.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4633061 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п. 1.2 якого товариство зобов`язалось надати позичальнику кредит у сумі 10200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати відсотків кожні 10 днів.
Відповідно до п. 1.4 договору сторони погодили застосування фіксованої процентної ставки за користування кредитом на умовах: стандартна процентна ставка 1,5 % в день, застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору; денна процентна ставка 1,5 % в день.
Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно п. 2.2 договору дата надання кредиту: 09.05.2024 або 10.05.2025.
Вказаний договір № 4633061 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом 43242.
09.05.2024 ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у кредитному договорі № 4633061 від 09.05.2024 (а.с. 3739).
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1912 від 19.12.2024 ТОВ «Лінеура Україна» здійснило 09.05.2024 грошовий переказ у сумі 10200,00 грн на банківську карту НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування 10200,00 грн на карту НОМЕР_3 (а.с. 20).
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_2 , на яку здійснено переказ коштів: 09.05.2024 10200,00 грн (а.с. 122).
Відповідно до розрахунків заборгованості ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 65280,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом у сумі 10200,00 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором, в сумі 30753,00 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», в сумі 24327,00 грн (а.с. 2125, 4142).
25 листопада 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/11/24 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача (а.с. 9599).
Відповідно до реєстру боржників від 25.11.2024 до договору факторингу № 25/11/24 від 25.11.2024 до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 46053,00 грн, яка складається з 10200,00 грн заборгованості за основною сумою боргу, 30753,00 грн заборгованості за несплаченими відсотками та 5100,00 грн заборгованості за пенею (а.с. 4344).
Таким чином, до ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу № 25/11/24 від 25.11.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4633061 від 09.05.2024 у сумі 46053,00 грн.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 512, 514 ЦК України, до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 4633061 від 09.05.2024.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 57 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або в формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір № 4633061 від 09.05.2024 укладено у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов, оформлено договір в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки цей договір укладений на сайті позикодавця, а відповідач підписала його 09.05.2024 одноразовим ідентифікатором 43242, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.
Такий висновок суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
За змістом Закону України «Про електронну комерцію», правочини, які оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 4633061 від 09.05.2024 складає: 10200,00 грн основний борг, заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором, у сумі 30753,00 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», у сумі 24327,00 грн (а.с. 2125, 4142).
Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 65280,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо можливості нарахування інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Верховний Суд неодноразово наводив висновок, згідно з яким право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
З аналізу положень ст. 2 ЦПК України, яка визначає завдання цивільного судочинства та основні його засади, а також положення вищезгаданої ст. 265 ЦПК України, слід дійти висновку, що застосування приписів останньої фактично супроводжує спостереження матеріальної правової основи існуючих правовідносин до їх остаточного припинення, ґрунтується на притаманному для характеру існуючого спору встановленому порядку захисту порушеного права.
При цьому, положення ч. 10 ст. 265 ЦПК України не містить вимог зобов`язального характеру, в кожному окремому випадку дозволяє суду на власний розсуд обрати законодавчо дієвого та ефективного виконання судового рішення на завершення спору.
Є необхідним звернути увагу, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022. На час ухвалення рішення відповідний стан продовжений.
При вирішенні питання про застосування наведених положень суд враховує, що пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України введено Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX як спеціальне правило щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану. Зазначене звільнення охоплює інфляційні втрати і три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, а також неустойку, нараховану за таке прострочення.
Аналогічне застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних зобов`язань підтверджене постановою Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23). У постанові від 12.02.2025 у справі № 758/5318/23 Верховний Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат і 3 % річних за час з 24.02.2022 не підлягають стягненню із позичальника за кредитним зобов`язанням. Пленум Верховного Суду в постанові від 07.02.2025 № 6 також звернув увагу на спеціальний характер наведеного звільнення позичальника, зокрема, від інфляційних втрат.
Разом із тим суд розмежовує відповідальність за прострочення за статтею 625 ЦК України, неустойку (штраф, пеню) та договірні проценти за користування кредитом. Із поданих позивачем вимог убачається, що 65280,00 грн заявлені як 10200,00 грн основного боргу та 55080,00 грн договірних процентів (30753,00 грн, нарахованих первісним кредитором, і 24327,00 грн, нарахованих новим кредитором). Самостійних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних за статтею 625 ЦК України чи пені позивач у цій справі не заявляв. Вказана у реєстрі боржників сума пені 5100,00 грн до визначеної позивачем суми 65280,00 грн не включена.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану відсутні. Водночас зазначений висновок не означає відмови у вимогах, яких не було заявлено, та сам по собі не є підставою для невиконання зобов`язання зі сплати належним чином обґрунтованих договірних процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами строку кредитування. З огляду на наведені у матеріалах справи умови про строк 360 днів і денну процентну ставку 1,5 %, арифметична сума таких процентів становить 10200,00 грн ? 1,5 % ? 360 днів = 55080,00 грн, що відповідає двом складовим процентної заборгованості, заявленим позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Під час розгляду справи в суді позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн та долучив документи на підтвердження понесених позивачем даних витрат.
Зокрема, на підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір № 01/08/24 від 01.08.2024 про надання правничої допомоги адвокатом Дідухом Є.О. для ТОВ «Українські фінансові операції», заявка № 4633061 від 21.04.2025; акт № 4633061 прийому-передачі виконаних робіт (а.с. 19, 6263, 6768).
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц.
На підтвердження відповідних витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат на користь сторони, на користь якої ухвалено рішення.
Водночас, у разі якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір вказаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на те, що справа відноситься до категорії малозначних, є нескладною, розглядається у спрощеному провадженні, з урахуванням задоволених позовних вимог, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» слід стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджений сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 12, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 1048, 1050 Цивільного кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4633061 від 09.05.2024 у сумі 65280,00 грн, яка складається з: 10200,00 грн заборгованості за основною сумою боргу; 30753,00 грн заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 24327,00 грн заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. М. Дубовік
Судове рішення № 141485497, Житомирський районний суд Житомирської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 278/3926/25. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: