Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 947/44772/26
Провадження № 1-кс/947/16835/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 року cлідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , перекладача ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12026160000001110 від 25.10.2026 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина та уродженця Азербайджану, з середньою освітою, не одруженого, офіційно працевлаштованого в ТОВ "АГРО-НОВА" на посаді завідувача господарства, маючого посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 , видана 04.05.2023 УДМС України в Миколаївській області (4801), зареєстрованого та проживаючого за адресорю: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Суть клопотання.
До Київського районного суду м. Одеси в межах кримінального провадження № 12026160000001110 від 25.10.2026 року надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Необхідність застосування до підозрюваного саме такого запобіжного заходу сторона обвинувачення обґрунтовує тяжкістю та характером інкримінованих йому кримінальних правопорушень, обставинами їх вчинення, а також наявністю, на думку слідчого та прокурора, передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків, які свідчать про можливість неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та перешкоджання здійсненню досудового розслідування.
Зокрема, у клопотанні зазначено, що:
- ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України;
- наявні ризики того, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 15 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників провадження, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення;
- застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, на переконання сторони обвинувачення, не забезпечить належного контролю за його поведінкою, не гарантуватиме виконання покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти реалізації зазначених ризиків або зменшити їх до прийнятного рівня.
У зв`язку з наведеним сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_5 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Позиція учасників судового засідання
Прокурор ОСОБА_4 надав короткий виклад обставинам кримінального правопорушення, вимоги клопотання підтримав. Зазначив, що повідомлена підозра є обґрунтованою, а наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження. Вважає, що біль м`який запобіжний захід не здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. У зв`язку з чим просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням застави.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 просив долучити до матеріалів клопотання документи, що характеризують особу підозрюваного, водночас акцентував увагу на допущених стороною обвинувачення неточностях та недостовірності окремих відомостей, викладених у клопотанні, зокрема щодо досягнення підозрюваним пенсійного віку та наявності у нього відповідної групи інвалідності. На думку сторони захисту, зазначені обставини свідчать про неналежне з`ясування стороною обвинувачення даних про особу підозрюваного та необхідність критичної оцінки наведених у клопотанні відомостей. Також звернув увагу, що долучені до протоколу докази не були вручені підозрюваному на його рідній мові. Надав письмові заперечення посилаючись на які проти задоволення клопотання заперечував, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підтверджений належними й допустимими доказами. Зазначив, що стороною обвинувачення не наведено достатніх фактичних даних, які б об`єктивно пов`язували ОСОБА_5 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, а викладена в повідомленні про підозру версія подій, на його думку, ґрунтується на припущеннях та не підтверджує наявності попередньої змови між підозрюваними. Зазначив про відсутність доказів про заподіяння підзахисним тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому захист звертав увагу на те, що фактичні обставини взаємовідносин між ОСОБА_10 та потерпілим ОСОБА_11 свідчать про наявність між ними цивільно-правового спору щодо боргових зобов`язань, оскільки потерпілий визнає наявність боргу, а обставини переміщення потерпілого та його перебування в різних місцях, на думку захисту, не підтверджують факту незаконного позбавлення його волі.
Крім того, захисник ставив під сумнів належність, допустимість та доказове значення наданих стороною обвинувачення матеріалів, посилаючись на відсутність окремих процесуальних документів, які підтверджують повноваження слідчих, недоліки фіксації та оформлення слідчих дій, відсутність технічних носіїв із записами їх проведення, а також неповноту окремих матеріалів. Окремо наголошував, що протоколи допитів потерпілого та свідків, отримані під час досудового розслідування, не можуть підміняти безпосереднє дослідження показань судом, а процесуальні рішення, повідомлення, рапорти та супровідні листи самі по собі не є доказами винуватості чи обґрунтованості підозри.
Також захисник заперечував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначаючи, що матеріали клопотання не містять конкретних відомостей про наміри підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищувати або приховувати докази, незаконно впливати на потерпілого чи свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити нове кримінальне правопорушення. Наголошував на наявності у підозрюваного постійного місця проживання та роботи.
Захисник заявив про очевидну недопустимість як доказу протокол огляду мобільного телефону, оскільки на його думку він отриманий шляхом порушення прав, жорстокого поводження відносно іншого підозрюваного у даному провадженні, а саме ОСОБА_12 .
Крім того, захист вказував на винятковий характер тримання під вартою, необхідність обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також на неприпустимість його безальтернативного застосування виключно з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та положення Конституції України і КПК України, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також захисником подано клопотання в порядку ч.ч. 6, 7 ст. 206 КПК України, в обґрунтовання якого, зазначив, що 06.11.2026 о 20 год 04 хв ОСОБА_5 був фактично затриманий співробітниками СУ ГУНП в Одеській області та УСБУ в Миколаївській області, під час чого, а також у подальшому перебуванні під контролем правоохоронних органів, до нього, за твердженням захисту, застосовувалося фізичне насильство, яке полягало у нанесенні численних ударів руками, ногами та спеціальними засобами по різних частинах тіла. При цьому захисник наголосив, що підозрюваний опору не чинив, втекти не намагався, зброї при собі не мав та виконував вимоги правоохоронців.
Як зазначив захисник, унаслідок вказаних дій ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які були особисто виявлені двома його захисниками під час спілкування з ним 07.11.2026. Відомості про наявність таких ушкоджень одним із захисників були внесені до повідомлення про підозру. Водночас у протоколі затримання відомості про застосування фізичної сили, спеціальних засобів та наявність тілесних ушкоджень відсутні, медична допомога підозрюваному не надавалася, а заявлена захисником вимога про проведення судово-медичного обстеження залишилася невиконаною.
Посилаючись на положення ст. 28 Конституції України, ст. 11, 206 КПК України та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сторона захисту наголосила, що слідчий суддя зобов`язаний невідкладно реагувати на повідомлення особи про застосування до неї насильства, забезпечити проведення судово-медичного обстеження та вжити заходів для захисту її прав і безпеки. На думку захисника, зволікання з медичним обстеженням може призвести до зникнення або зміни слідів тілесних ушкоджень та унеможливити їх належну фіксацію.
Крім того, захисник вказав на наявність у викладених обставинах можливих ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. 127 та ч. 2 ст. 365 КК України, досудове розслідування яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 216 КПК України, належить до компетенції Державного бюро розслідувань.
З огляду на викладене сторона захисту просила невідкладно забезпечити судово-медичне обстеження ОСОБА_5 із детальною фіксацією наявних тілесних ушкоджень, забезпечити йому належну медичну допомогу та безпеку, направити відповідні матеріали до територіального управління ДБР для вирішення питання про внесення відомостей до ЄРДР, а також вжити заходів щодо збереження відеозаписів затримання та іншої документації, яка може мати значення для перевірки викладених обставин.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_6 підтримав доводи колеги, звернув увагу, що відомості в ЄРДР були внесені 25.10.2026 року, тому вважає, що до 06.11.2026 року сторона обвинувачення штучно створювала обставини нібито скоєння кримінального правопорушення. Звернув увагу на те, що підозра та клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками не була вручена підзахисному мовою якою він розуміє. Повідомив, що клопотання містить ряд помилок також звернув увагу, що прокурор просить визначити запобіжний захід тримання під вартою, при цьому в клопотанні просить покласти на підзахисного обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Просив визнати недопустимими доказами протокол огляду мобільного телефону, а також документи надані нотаріусом та відмовити у задоволенні клопотання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку своїх захисників.
Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026160000001110 від 25.10.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з 16.10.2026 по 06.11.2026, з метою реалізації свого єдиного злочинного умислу, переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, як особисто так і неодноразово у телефонному режимі почали висувати потерпілому ОСОБА_11 , незаконну вимогу у необхідності передачі їм коштів у сумі 600 000 доларів США, під приводом вигаданого боргу, погрожуючи при цьому фізичним насильством.
В подальшому, 16.10.2026 більш точного часу не встановлено, потерпілий ОСОБА_11 зустрівся у м. Миколаєві з ОСОБА_12 , де перебуваючи у приміщенні комп`ютерного (інтернет-) клубу «BFG», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_12 , висловив потерпілому ОСОБА_11 вимогу скласти розписку щодо нібито наявності в нього боргу перед ОСОБА_10 у сумі 1 000 000 доларів США, із зобов`язанням повернути вказані грошові кошти в строк до 03.11.2026.
Побоюючись подальшого застосування фізичного насильства, перебуваючи у стані стресу та страху за своє життя, ОСОБА_11 вимушено погодився на зазначену вимогу ОСОБА_12 , підписав відповідну розписку про нібито наявність у нього боргу перед ОСОБА_10 у сумі 1 000 000 гривень та залишив її ОСОБА_12 .
18.10.2026 приблизно о 22:00 год. на мобільний телефон потерпілого зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що потрібно зустрітися в приміщенні офісу ОК «УДС АГРО» (ЄДРПОУ 44515832), який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 64 та на зустрічі буде присутній ОСОБА_10 .
В подальшому, 19.10.2026 приблизно о 12:00 год. потерпілий ОСОБА_11 прибув за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 64, де ОСОБА_10 , реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на вимагання коштів у потерпілого ОСОБА_11 , з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою та кількістю осіб над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, здійснюючи психологічний вплив, який виражався у погрозах застосування фізичного насильства та обмеження його свободи, висунули останньому незаконну, безпідставну вимогу передачі їм грошових коштів, при цьому погрожували у грубій формі з використанням нецензурної лайки та образливих слів, що у випадку невиконання їх вимог, до нього буде застосовано фізичне насильство, після чого ОСОБА_10 наніс потерпілому ОСОБА_11 удари руками та ключкою для гольфу по ногах та руках.
Після цього, ОСОБА_10 дістав із кишені предмет схожий на ніж, приставив його вуха та демонструючи і погрожуючи його застосуванням потерпілому ОСОБА_11 , здійснюючи тим самим психологічний вплив, спільно з ОСОБА_12 та ОСОБА_5 та продовжували висувати вимоги щодо передачі коштів, висловлювати погрози застосування фізичного насильства з нанесенням тілесних ушкоджень, після чого ОСОБА_10 дістав зі своєї сумки пістолет предмет схожий на пістолет та здійснив один постріл у напрямку ніг потерпілого, після чого вдарив потерпілого рамкою пістолета по голові, в результаті чого ОСОБА_10 наніс потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження з вимогою передати їм частину коштів із загальної суми боргу.
Надалі, 19.10.2026 потерпілому ОСОБА_11 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що йому необхідно приїхати до м. Миколаєва для переоформлення належного йому майна.
В подальшому, 20.10.2026 у ранковий час ОСОБА_10 зателефонував потерпілому та призначив зустріч о 08:30 год. на заправці «ОККО» розташованій по вул. Краснова в м. Одесі, підчас зустріч ОСОБА_10 повідомив, що потрібно їхати до м. Миколаєва, для переоформлення майна потерпілого, адже сплачувати борг потерпілому нічим, при цьому за кермо авто потерпілого посадили водія, тим самим обмежили вільне пересування потерпілого ОСОБА_11 .
Надалі, перебуваючи у м. Миколаєві, потерпілий ОСОБА_11 , усвідомлюючи реальну фізичну перевагу вказаних осіб, приймаючи їх погрози за реальні, побоюючись застосування фізичного насильства, був змушений переоформити належне йому фермерське господарство « ОСОБА_14 », окрім цього виписав генеральну довіреність на ім`я ОСОБА_15 , щодо можливості останнім розпоряджатись всіма транспортними засобами, які перебувають у власності потерпілого.
В подальшому, 23.10.2026 ОСОБА_13 за вказівкою ОСОБА_10 , відвіз потерпілого ОСОБА_11 до м. Києва, з метою доведення свого єдиного злочинного умислу направленого на вимагання коштів до кінця, для переоформлення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності потерпілого, але здійснити переоформлення не надалось. У зв`язку з чим потерпілого ОСОБА_11 примусили підписати довіреність на ОСОБА_13 , щодо права розпоряджатись зазначеною квартирою. У той же день, 23.10.2026 потерпілий разом з ОСОБА_13 прибули за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 , де ОСОБА_13 перебував із ним, контролюючи його.
В подальшому, ОСОБА_10 , спільно із ОСОБА_12 , з метою доведення свого єдиного злочинного умислу направленого на вимагання коштів до кінця, 04.11.2026 прибули до ресторану «Дача», а саме за адресою: АДРЕСА_5 , де висунули вимогу потерпілому, щодо переписання будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .
Далі, 06.11.2026 ОСОБА_12 , приїхав до місця мешкання потерпілого, а саме до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , реалізуючи свій єдиний спільний злочинний умисел, направлений на вимагання коштів у потерпілого, з винятковим цинізмом, розуміючи протиправність своїх дій, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, здійснюючи психологічний вплив, який виражався у погрозах застосування фізичного насильства, обмеження його свободи та проїхав з останнім за адресою: АДРЕСА_6 .
На що, потерпілий ОСОБА_11 , усвідомлюючи реальність висловлених погроз та побоюючись застосування фізичного насильства, був змушений виконати їх вимоги та сісти до автомобіля і прослідувати за адресою: АДРЕСА_6 , внаслідок чого ОСОБА_12 , незаконно обмежив його свободу пересування, де в ході руху автомобіля висунув останньому незаконну та безпідставну вимогу переоформлення будинку.
Після цього потерпілий ОСОБА_11 , усвідомлюючи реальну фізичну перевагу і сприймаючи їхні погрози як реальні, був вимушений погодитись і повідомив, що 06.11.2026 року о 17:00 год. відбудеться переоформлення будинку у приватного нотаріуса ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_7 (ж/м «Дружний»).
З метою доведення свого спільного єдиного злочинного умислу спрямованого на вимагання коштів до кінця, ОСОБА_12 , за вказівкою ОСОБА_10 змусив ОСОБА_11 вийти з автомобіля та прослідувати до приватного нотаріуса, де потерпілий побоюючись застосування фізичного насильства, був змушений переоформити будинок, який ОСОБА_10 взяв в рахунок погашення неіснуючого боргу, після чого ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_10 були затримані співробітниками правоохоронних органів.
Також досудовим розслідування встановлено, що на початку жовтня, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 маючи спільний корисливий мотив, спрямований на незаконне збагачення за рахунок майна ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, досягнувши домовленості про спільне вчинення кримінального правопорушення до початку виконання його об`єктивної сторони, 19.10.2026 прибули до приміщення офісу, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 .
Діючи спільно та узгоджено, ОСОБА_10 почав наносити удари потерпілому ОСОБА_11 руками та ключкою для гольфу по ногах та руках.
Після цього, ОСОБА_10 дістав із кишені предмет схожий на ніж, приставив його вуха та демонструючи ним і погрожуючи його застосуванням потерпілому ОСОБА_11 , здійснюючи тим самим психологічний вплив, також, ОСОБА_10 дістав із своєї сумки пістолет предмет схожий на пістолет та здійснив один постріл у напрямку ніг потерпілого, після чого вдарив потерпілого рамкою пістолета по голові, в результаті чого ОСОБА_10 наніс потерпілому ОСОБА_11 тілесні ушкодження. Одночасно ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , підтримували дії ОСОБА_10 , створюючи реальну загрозу застосування насильства до потерпілого.
Унаслідок висловлених погроз та застосування фізичної сили потерпілий ОСОБА_11 , побоюючись за своє життя та здоров`я, всупереч власній волі був змушений виконувати вказівки останніх.
20.10.2026 підчас зустріч ОСОБА_10 повідомив потерпілому, що потрібно їхати до м. Миколаєва, для переоформлення майна ОСОБА_11 , адже сплачувати борг потерпілому нічим, при цьому за кермо авто потерпілого посадили водія, тим самим обмежили вільне пересування потерпілого ОСОБА_11
23.10.2026 за вказівкою ОСОБА_10 , ОСОБА_13 відвіз потерпілого ОСОБА_11 до м. Києва, для переоформлення квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка перебуває у власності потерпілого. У зв`язку з чим потерпілого ОСОБА_11 примусили виписати довіреність на ОСОБА_13 , щодо права розпоряджатись зазначеною квартирою.
У той же день, 23.10.2026 потерпілий разом з ОСОБА_13 прибули за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 , де ОСОБА_13 залишив його під своїм контролем проживаючи з ним в приміщенні будинку, чим фактично позбавили потерпілого свободи пересування та особистої недоторканності.
У результаті спільних умисних дій ОСОБА_10 разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , потерпілий ОСОБА_11 був незаконно позбавлений волі та можливості вільно визначати своє місцезнаходження і пересування.
07.11.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 2 ст. 146 КК України за кваліфікуючими ознаками: незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань.
- ч. 4 ст. 189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимагання, тобто вимога передачі чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого (вимагання), вчинене в умовах воєнного стану.
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів справи, копія клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доданих до нього матеріалів була отримана підозрюваним та його захисниками з дотриманням вимог ч. 2 ст. 184 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.
Так, підставами для обґрунтованої підозри про те, що ОСОБА_5 міг вчинити вказані кримінальні правопорушення, є відомості, які містяться в наданих слідчому судді і досліджених у судовому засіданні джерелах доказів. Що підтверджується, зокрема:
- заявою ОСОБА_17 , щодо вжиття заходів правового характеру відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , які вимагають грошові кошти від її чоловіка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 26.10.2026 (в режимі відеоконференції), яка зазначила, що стосовно її чоловіка ОСОБА_11 вчиняються протиправні дії з боку ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , які вимагають грошові кошти від її чоловіка ОСОБА_11 та вчиняють на нього тиск, при цьому незаконно позбавляють його волі;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 27.10.2026 (в режимі відеоконференції), який підтвердив показання дружини щодо протиправних дій щодо нього, які вчиняються ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 ,
- протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 05.11.2026, який підтвердив раніше надані ним свідчення, вказавши також, що вказані вище особи погрожували йому фізичною розправою щодо нього та його родини, наносили удари по тілу з метою залякування в разі відмови в переоформленні майна ;
- протоколом огляду мобільного телефону марки «Iphone 17 Pro» ОСОБА_12 від 07.11.2026, в ході якого підтверджуються обставини викладені в клопотанні;
- протоколами пред`явлення особи для впізнання від 05.11.2026, в ході якого ОСОБА_11 , впізнав ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 ;
- протоколами оглядів відеозаписів з камер відеоспостереження;
- протоколом обшуку від 07.11.2026 у приміщенні комп`ютерного клубу «BFG» за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузника, буд. 10, в ході якого вилучено майно, у тому числі зафіксовано скрін-шот з мобільного телефону, відповідно до якого встановлено, що договори позики підписані від імені потерпілого на підозрюваного ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , фактично складені та роздруковані 16 та 19 жовтня 2026 року;
- договором купівлі продажу від 06.11.2026 щодо продажу земельної ділянки, площею, 0265 га за адресою: Одеська область, Одеський район, тг Таїровська, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_19 ;
- договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу Фермерського Господарства "ЗЕРНОЛЮКС" від 20.10.2026 року, продавець ОСОБА_11 ;
Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 12026160000001110 від 25.10.2026, у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку про те, що ОСОБА_5 міг бути причетним до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, та є достатніми для того, щоб переконати об`єктивного спостерігача у можливій причетності останнього до інкримінованих йому діянь, виправдовуючи необхідність подальшого досудового розслідування.
Слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо очевидної недопустимості протоколу огляду мобільного телефону з тих підстав, що, на думку захисників, відомості, зафіксовані у ньому, були отримані внаслідок порушення прав та жорстокого поводження з іншим підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_12 .
Так, відповідно до положень ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а також інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій унаслідок такого порушення. Водночас для застосування зазначених положень необхідно встановити не лише сам факт відповідного порушення, а й його зв`язок з отриманням конкретного доказу.
Однак сторона захисту не навела конкретних обставин, які б свідчили про те, що протокол огляду мобільного телефону був складений безпосередньо внаслідок застосування до ОСОБА_12 жорстокого поводження, або що відомості, зафіксовані в ньому, були здобуті завдяки інформації, отриманій у такий спосіб. Саме по собі посилання на можливе порушення прав іншого учасника кримінального провадження не є достатньою підставою для висновку про недопустимість усіх інших доказів, отриманих у межах цього кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя не вбачає на цьому етапі достатніх підстав для висновку про очевидну недопустимість зазначеного протоколу огляду мобільного телефону, а тому наведені доводи сторони захисту не можуть бути підставою для відхилення відповідного доказового матеріалу при оцінці обґрунтованості підозри.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне наголосити, що на даній стадії кримінального провадження предметом судової оцінки є не доведеність вини підозрюваного поза розумним сумнівом, а наявність достатніх фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Такий стандарт доказування є істотно нижчим за стандарт доведення винуватості, який застосовується судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
У зв`язку з цим доводи сторони захисту, спрямовані на спростування обставин, викладених у повідомленні про підозру, критичну оцінку окремих доказів обвинувачення, заперечення причетності ОСОБА_5 до інкримінованих подій або доведення іншої версії їх розвитку, самі по собі не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість підозри, якщо наявні у матеріалах провадження відомості в їх сукупності об`єктивно допускають можливість вчинення ним відповідних кримінальних правопорушень.
Слідчий суддя також зауважує, що перевірка достовірності кожного доказу в повному обсязі, остаточне встановлення фактичних обставин події, усунення суперечностей між доказами, визначення ролі кожного з можливих співучасників та надання остаточної правової оцінки діям підозрюваного належать до завдань подальшого досудового розслідування та, надалі, судового розгляду кримінального провадження по суті. Надання ж таким обставинам остаточної оцінки на цій стадії означало б фактичне вирішення питання про винуватість особи до ухвалення відповідного судового рішення, що є неприпустимим з огляду на презумпцію невинуватості.
Отже, слідчий суддя, не висловлюючи наперед жодного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_5 та не встановлюючи остаточно його причетності до інкримінованих кримінальних правопорушень, доходить висновку, що надані стороною обвинувачення матеріали на цьому етапі відповідають критерію обґрунтованої підозри та дають достатні підстави для продовження кримінального переслідування і вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість покарання за його вчинення може свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також характер та обставини інкримінованих діянь, слідчий суддя вважає наявним ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому істотного значення для оцінки зазначеного ризику набуває та обставина, що ОСОБА_5 є громадянином Азербайджанської Республіки. Такий правовий статус у сукупності з іншими встановленими обставинами об`єктивно створює додаткові можливості для його виїзду за межі України, тривалого перебування на території іншої держави та, відповідно, ускладнення забезпечення його участі у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя враховує, що запровадження в Україні воєнного стану саме по собі не означає встановлення абсолютної заборони на виїзд за межі держави для всіх категорій осіб. Зокрема, обмеження щодо виїзду чоловіків призовного віку, передбачені Правилами перетинання державного кордону, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57, стосуються громадян України. Відтак, за умови підтвердження того, що підозрюваний є саме іноземним громадянином та не має громадянства України, особливості правового режиму воєнного стану не можуть автоматично розцінюватися як перешкода для його виїзду з території України.
За таких обставин наявність у підозрюваного громадянства іншої держави є важливою обставиною, яка у поєднанні з тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання може підвищувати ймовірність його виїзду за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності. При цьому перебування за межами України може істотно ускладнити здійснення щодо нього процесуальних дій, забезпечення його явки до органу досудового розслідування та суду, а також належне виконання завдань кримінального провадження.
Слідчий суддя наголошує, що сам факт іноземного громадянства не свідчить про намір особи ухилятися від правосуддя, однак у цьому випадку він оцінюється не ізольовано, а в сукупності з іншими обставинами, зокрема тяжкістю можливого покарання, характером інкримінованих діянь та наявністю об`єктивної можливості залишити територію України.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку, що ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду має конкретне фактичне підґрунтя, а можливість його виїзду за межі України з подальшим перебуванням на території держави свого громадянства є однією з обставин, яка об`єктивно підсилює такий ризик.
З огляду на вказане слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Посилаючись на наявність даного ризику сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_5 у разі застосування іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які наразі не виявлені органом досудового розслідування, в тому числі офіційну документацію, чорнові записи та речові докази, що стосуються незаконного впливу на потерпілого, підготовки необхідних документів для переоформлення майна, належного потерпілому;
Слідчий суддя вважає доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованими та такими, що мають під собою фактичне підґрунтя, оскільки інкриміновані ОСОБА_5 кримінальні правопорушення за своїм характером передбачають вчинення умисних, узгоджених дій, спрямованих на протиправне заволодіння майном потерпілого шляхом вимагання, погроз застосування насильства та незаконного позбавлення його волі. При цьому встановлення всіх обставин кримінального правопорушення потребує не лише перевірки вже отриманих доказів, а й відшукання та вилучення інших речей і документів, які можуть містити відомості про підготовку, організацію та реалізацію протиправних дій, розподіл ролей між співучасниками, механізм висунення вимог до потерпілого, а також подальші дії, спрямовані на заволодіння належним йому майном та його переоформлення. Зокрема, такими об`єктами можуть бути офіційна документація, чорнові записи, засоби зв`язку, електронні носії інформації, листування та інші матеріали, які можуть містити відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень і зв`язки між причетними до них особами. Слідчий суддя також враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, під час якої орган досудового розслідування продовжує встановлювати всі обставини події, перевіряти причетність інших осіб, проводити необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії, зокрема обшуки, огляди та вилучення документів і носіїв інформації. За таких обставин не виключається, що частина доказової інформації на цей час ще не виявлена та перебуває у володінні самого підозрюваного, інших причетних осіб або осіб з його близького оточення. Враховуючи, що ОСОБА_5 обізнаний зі змістом повідомленої йому підозри, розуміє характер доказів, які можуть викривати його у вчиненні інкримінованих діянь, а також усвідомлює можливі правові наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, у разі перебування на волі він матиме реальну можливість вжити заходів для приховування, переміщення, знищення або зміни відповідних речей і документів, у тому числі шляхом залучення інших осіб, що істотно ускладнить або унеможливить їх подальше виявлення та використання у доказуванні. При цьому ризик полягає не лише у можливості безпосереднього знищення підозрюваним відповідних об`єктів, а й у можливості вжиття ним заходів для приховування їх місцезнаходження, усунення слідів протиправної діяльності або спотворення інформації, яка в них міститься. Отже, з урахуванням характеру інкримінованих діянь, їх спрямованості на отримання майнової вигоди, незавершеності процесу збирання доказів та обізнаності підозрюваного з обставинами кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що ризик знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, є реальним, актуальним та достатньо обґрунтованим, у зв`язку з чим приймає його до уваги під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні
Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_18 враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на потерпілого та свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_5 на потерпілого та свідка є реальним та обґрунтованим, оскільки характер інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень безпосередньо свідчить про застосування ним та іншими співучасниками психологічного тиску, погроз насильством, обмеження особистої свободи потерпілого та заподіяння йому фізичних страждань як засобів примушування до виконання висунутих вимог. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може продовжити протиправний вплив на потерпілого та свідка, зокрема шляхом погроз, залякування, психологічного тиску або залучення до цього інших осіб, з метою схилення останнього до відмови від надання викривальних показань, зміни їх змісту, надання неповних чи неправдивих відомостей або ухилення від участі у подальших процесуальних діях. При цьому слідчий суддя враховує, що потерпілий на цей час безпосередньо судом не допитаний, а відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманими в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Таким чином, показання потерпілого та свідка, отримані на стадії досудового розслідування, самі по собі не можуть бути використані судом як безпосередня заміна його допиту в судовому засіданні. Відтак, забезпечення можливості потерпілому та свідку надати послідовні, правдиві та вільні від стороннього впливу показання під час судового розгляду має істотне значення для повного й об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження. З огляду на те, що інкриміновані ОСОБА_5 дії, за версією сторони обвинувачення, характеризувалися саме використанням погроз та насильства як способу впливу на потерпілого, слідчий суддя доходить висновку, що існує обґрунтована ймовірність використання підозрюваним аналогічних методів для перешкоджання належному здійсненню кримінального провадження та уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, сам по собі факт перебування свідка ОСОБА_18 на території Республіки Польща не спростовує наявності зазначеного ризику та не виключає можливості незаконного впливу на неї з боку підозрюваного. Так, перебування свідка за межами території України саме по собі не створює гарантій її захищеності від можливого психологічного тиску, погроз, залякування чи впливу через інших осіб, зокрема з використанням засобів телефонного та електронного зв`язку. Більше того, визначальним у цьому випадку є не місце фактичного перебування свідка, а наявність у підозрюваного потенційної можливості впливати на формування її позиції та зміст показань. За таких обставин слідчий суддя вважає, що перебування свідка за межами України не нівелює встановлених обставин, які в сукупності свідчать про реальність ризику незаконного впливу на неї з метою зміни раніше наданих показань або ухилення від подальшої участі у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя не виключає можливості повернення свідка ОСОБА_18 на територію України, у зв`язку з чим її теперішнє перебування за кордоном має тимчасовий характер та не може розцінюватися як обставина, що усуває або істотно зменшує ймовірність незаконного впливу на неї з боку підозрюваного. Відтак, сам факт перебування свідка за межами України не є достатньою підставою для висновку про відсутність відповідного ризику.
На думку слідчого судді, з метою подальшого безперешкодного розслідування по встановленню усіх обставин у цьому провадженні, необхідно обмежити підозрюваного ОСОБА_5 у можливості спілкування з потерпілим, свідком та іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя, оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховує, що досудове розслідування на цей час не завершено, органом досудового розслідування продовжується встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, зокрема повного кола осіб, які могли бути причетними до його вчинення, характеру взаємозв`язків між ними та ролі кожного у реалізації спільного злочинного умислу. За таких обставин перебування ОСОБА_5 на волі створюватиме для нього об`єктивну можливість підтримувати контакти з іншими особами, причетними до інкримінованих подій, узгоджувати з ними позицію щодо обставин кримінального провадження, попереджати про проведення слідчих та процесуальних дій, а також сприяти приховуванню їхньої причетності до вчинених кримінальних правопорушень або переховуванню від органів досудового розслідування. Крім того, слідчий суддя бере до уваги характер інкримінованих ОСОБА_5 діянь, які, за версією сторони обвинувачення, вчинялися за попередньою змовою групою осіб та супроводжувалися застосуванням погроз і насильства щодо потерпілого, що вказує на необхідність перевірки не лише індивідуальних дій підозрюваного, а й узгодженості поведінки інших можливих співучасників. Водночас слідчий суддя враховує, що належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу не може вважатися гарантованим лише з огляду на сам факт їх покладення, а ризик ухилення від явки до слідчого, прокурора чи суду підлягає оцінці в сукупності з іншими встановленими обставинами. З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що незавершеність досудового розслідування, невстановлення всіх можливих учасників кримінального правопорушення, груповий характер інкримінованих дій та можливість підозрюваного контактувати з іншими причетними особами створюють обґрунтовані передумови для перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку з чим відповідний ризик підлягає врахуванню під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя зазначає, що сама по собі тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та припущення сторони обвинувачення про систематичність його протиправної діяльності не можуть бути безумовною підставою для висновку про існування такого ризику. Посилання сторони обвинувачення на те, що інкриміновані діяння нібито вчинялися протягом тривалого часу та були спрямовані на задоволення матеріальних потреб підозрюваного, саме по собі не свідчить про наявність у нього наміру продовжувати злочинну діяльність або вчинити нове кримінальне правопорушення. При цьому слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відомості про наявність у нього судимостей відсутні, а обставини щодо тривалості інкримінованої діяльності, її систематичності та можливої причетності підозрюваного до інших кримінальних правопорушень на цей час залишаються предметом перевірки органу досудового розслідування. Матеріали, надані слідчому судді, не містять достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що підозрюваний після повідомлення про підозру вчиняв нові протиправні дії, готувався до вчинення інших кримінальних правопорушень або має намір продовжувати злочинну діяльність. За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що наведені стороною обвинувачення доводи в цій частині ґрунтуються переважно на припущеннях та не підтверджуються достатньою сукупністю фактичних даних, які б дозволяли визнати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, реальним та обґрунтованим. Отже, існування зазначеного ризику свого підтвердження під час судового розгляду не знайшло.
Щодо наявності інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме:
- вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України;
- пред`явлення йому підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину, у разі визнання винуватим у вчиненні якого, йому може загрожувати покарання у вигляді позбавленням волі на до 12 років з конфіскацією майна;
- на день розгляду клопотання підозрюваному виповнилось 28 років, інформації про наявність хронічних захворювань, які б перешкоджали застосуванню запобіжного заходу слідчому судді не надано;
- відсутність у підозрюваного достатніх міцних соціальних зв`язків, оскільки не одружений, дітей не має, є громадянином Азербайджанської Республіки, разом з тим працевлаштований, у ТОВ «АРГО-Нова» на посаді завідувача господарства де в період березня по жовтень 2026 року отримав дохід в загальній сумі 421 375, 91 грн. За місцем роботи позитивно характеризується.
Щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя виходить із того, що оцінці підлягає не лише наявність кожного з установлених ризиків окремо, а й можливість їх ефективного нівелювання шляхом покладення на підозрюваного передбачених законом процесуальних обов`язків та встановлення відповідних обмежень.
Так, у цьому кримінальному провадженні слідчим суддею встановлено наявність декількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, незаконного впливу на потерпілого та свідка, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому зазначені ризики мають різну природу та можуть реалізовуватися незалежно один від одного, що вимагає застосування такого запобіжного заходу, який забезпечить реальне, а не формальне запобігання їх настанню.
Зокрема, ризик переховування ОСОБА_5 зумовлений не лише тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та суворістю можливого покарання, а й тим, що він є громадянином Азербайджанської Республіки, що за встановлених обставин створює для нього додаткову можливість залишити територію України та перебувати за межами держави. За таких умов застосування особистого зобов`язання або особистої поруки, які ґрунтуються переважно на добровільному виконанні особою покладених на неї обов`язків, не забезпечить належного рівня гарантій його подальшої участі у кримінальному провадженні. Навіть покладення обов`язку не відлучатися за межі населеного пункту чи здати документи для виїзду за кордон саме по собі не усуває можливості порушення таких обов`язків та не забезпечує фактичного утримання підозрюваного від реалізації наміру ухилитися від правосуддя.
Крім того, слідчий суддя враховує, що ризик незаконного впливу на потерпілого та свідка не може бути повністю нейтралізований лише забороною безпосереднього спілкування з ними. Такий вплив може здійснюватися опосередковано, зокрема через інших осіб, шляхом передачі погроз, психологічного тиску, залякування або схиляння до зміни раніше наданих показань. З огляду на характер інкримінованих діянь, які, за версією сторони обвинувачення, супроводжувалися погрозами та насильством щодо потерпілого, існують обґрунтовані підстави вважати, що перебування підозрюваного на волі створюватиме можливості для продовження такого протиправного впливу.
Так само застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належного запобігання ризику знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, оскільки покладення на підозрюваного обов`язків не контактувати з певними особами чи не відвідувати визначені місця не позбавлятиме його фактичної можливості передавати відповідні вказівки іншим особам, приховувати місцезнаходження доказів або вживати заходів для їх знищення чи зміни.
Слідчий суддя також бере до уваги, що ОСОБА_5 є повнолітньою особою молодого працездатного віку, не перебуває у шлюбі, не має дітей, а відтак не має таких міцних сімейних соціальних зв`язків, які б у сукупності з іншими обставинами могли виступати достатнім стримувальним чинником від неналежної процесуальної поведінки. Наявність офіційного працевлаштування та отримання доходу в ТОВ «АРГО-Нова» свідчать про певну соціальну інтегрованість підозрюваного, однак самі по собі не гарантують його належної процесуальної поведінки та не спростовують встановлених ризиків.
При цьому слідчий суддя не залишає поза увагою положення ч. 1 ст. 194 КПК України та необхідність дотримання балансу між інтересами кримінального провадження і правами підозрюваного. Однак у цьому випадку сукупність установлених обставин свідчить про те, що застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, не забезпечить належного рівня процесуального контролю за поведінкою підозрюваного та не усуне реальної можливості реалізації встановлених ризиків.
Слідчий суддя окремо наголошує, що висновок про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу не ґрунтується виключно на тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень чи суворості можливого покарання. Визначальним є те, що в цьому кримінальному провадженні встановлено декілька самостійних процесуальних ризиків, кожен із яких за конкретних обставин справи може бути реалізований підозрюваним у разі його перебування на волі, а передбачені законом обмеження не забезпечать достатньої гарантії від їх настання.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що застосування особистого зобов`язання, особистої поруки або застави не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам, оскільки такі заходи не унеможливлюють фактичного переховування підозрюваного, його опосередкованого впливу на потерпілого та свідка, а також вчинення дій, спрямованих на приховування або знищення доказів та інше перешкоджання кримінальному провадженню.
Отже, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, характеру інкримінованих діянь, тяжкості можливого покарання, іноземного громадянства підозрюваного, його особистих та соціальних характеристик, а також сукупності встановлених ризиків, слідчий суддя доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний забезпечити належне виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків та запобігти встановленим ризикам, а тому застосування до нього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та пропорційним втручанням у його право на свободу з метою забезпечення дієвості цього кримінального провадження.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення, зокрема, особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме вимагання, тобто вимога передачі чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднана з погрозою насильства над потерпілим, обмеженням його прав, свобод або законних інтересів, вчинене в умовах воєнного стану. При цьому, за версією сторони обвинувачення, насильство, погрози та психологічний тиск використовувалися як засоби примушування потерпілого до виконання висунутих майнових вимог, що свідчить про особливий характер інкримінованих діянь та підвищену небезпеку можливого протиправного впливу на потерпілого.
Тому з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, наявні законні підстави для не визначення розміру застави. Такий захід у конкретних обставинах є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання встановленим ризикам та забезпечення дієвості кримінального провадження, при цьому не є передчасним висновком щодо доведеності його вини.
За таких обставин слідчий суддя доходить висновку, що клопотання сторони обвинувачення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо інших питань, які підлягали вирішенню.
Слідчий суддя бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 , які підозрюваний підтримав особисто, щодо можливого застосування відносно останнього фізичного насильства, катування та жорстокого поводження з боку співробітників СУ ГУНП в Одеській області та УСБУ в Миколаївській області, та вважає за необхідне надати цим обставинам належну процесуальну оцінку в межах повноважень, визначених КПК України.
Так, відповідно до положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Зазначена заборона має абсолютний характер і не допускає жодних винятків, у тому числі з огляду на характер інкримінованого особі кримінального правопорушення, суспільну небезпечність діяння чи інші обставини кримінального провадження.
Відповідно до положень частини 6 статті 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади чи державній установі, слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та невідкладно забезпечити проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, а також вжити необхідних заходів для забезпечення її безпеки згідно із законодавством.
При цьому слідчий суддя виходить із того, що обов`язок держави забезпечити ефективне розслідування обґрунтованих скарг на жорстоке поводження виникає незалежно від того, чи підтверджені такі обставини на момент їх заявлення відповідними медичними документами або іншими доказами. Саме проведення невідкладного медичного обстеження та належної перевірки уповноваженим органом має на меті встановлення фактичних обставин, характеру, походження та часу можливого заподіяння тілесних ушкоджень, а також перевірку причетності до таких дій конкретних службових осіб.
Слідчий суддя наголошує, що наведені захисником обставини не можуть залишатися поза увагою суду або розцінюватися виключно як доводи сторони захисту, спрямовані на заперечення позиції сторони обвинувачення. Заяви про застосування фізичного насильства, катування чи іншого жорстокого поводження потребують самостійної, невідкладної та об`єктивної перевірки компетентним органом, оскільки несвоєчасне проведення медичного обстеження може призвести до втрати або істотного зменшення доказового значення відповідних слідів, а також ускладнити встановлення обставин, на які посилається сторона захисту.
Водночас слідчий суддя зауважує, що на цій стадії судового провадження не наділений повноваженнями встановлювати достовірність заявлених тверджень про застосування насильства, визначати винуватість конкретних службових осіб або надавати остаточну кримінально-правову оцінку їхнім діям. Такі питання належать до компетенції відповідного органу досудового розслідування за результатами проведення повної, всебічної та неупередженої перевірки. Разом із тим, відсутність на цей час остаточного підтвердження зазначених обставин не звільняє слідчого суддю від обов`язку вжити передбачених законом заходів для забезпечення прав, свобод та законних інтересів підозрюваного.
З огляду на викладене, з метою забезпечення права ОСОБА_5 на повагу до людської гідності, недопущення можливого подальшого жорстокого поводження, своєчасного документування можливих тілесних ушкоджень та збереження потенційних доказів, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати посадових осіб Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» та Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із належною фіксацією всіх виявлених тілесних ушкоджень, їх локалізації, характеру, можливого механізму та давності утворення, а також скарг підозрюваного щодо його фізичного стану. За результатами такого обстеження відповідні медичні документи мають бути оформлені та передані в установленому законом порядку для подальшого використання під час перевірки викладених захистом обставин.
Крім того, враховуючи, що у своїх доводах захисник ОСОБА_7 прямо вказує на можливу причетність до застосування фізичного насильства, катування та жорстокого поводження працівників СУ ГУНП в Одеській області та УСБУ в Миколаївській області, слідчий суддя вважає за необхідне доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, провести перевірку фактів, викладених у клопотанні захисника ОСОБА_7 , з наданням належної процесуальної оцінки повідомленим обставинам.
Під час такої перевірки необхідно з`ясувати обставини затримання та перебування ОСОБА_5 під контролем відповідних правоохоронних органів, встановити службових осіб, які брали участь у його затриманні, доставленні та проведенні з ним процесуальних дій, перевірити обставини можливого застосування до нього фізичної сили, спеціальних засобів або інших методів фізичного чи психологічного впливу, дослідити наявну медичну документацію, за наявності записи камер відеоспостереження, відеофіксацію затримання, обшуків та інших процесуальних дій, а також опитати осіб, які можуть володіти інформацією щодо обставин, викладених стороною захисту.
Слідчий суддя окремо звертає увагу, що перевірка таких відомостей повинна бути реальною, ефективною, оперативною та незалежною від осіб, дії яких оскаржуються, із забезпеченням повноти дослідження всіх обставин, на які посилається сторона захисту. Результати перевірки мають бути оформлені відповідним процесуальним рішенням, а про її результати та вжиті заходи необхідно повідомити заявника в установленому законом порядку.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені заходи є необхідними для забезпечення дотримання конституційних прав підозрюваного, реалізації гарантій, передбачених ст. 206 КПК України, та виконання позитивного обов`язку держави щодо ефективного реагування на повідомлення про можливе застосування катування або іншого жорстокого поводження. Вжиття таких заходів не означає встановлення факту застосування насильства чи визнання обґрунтованими всіх тверджень сторони захисту, однак забезпечує належну перевірку повідомлених обставин та унеможливлює їх ігнорування.
Слідчий суддя вважає за необхідне окремо зазначити, що відповідно до положень ст. 198 КПК України висновки, викладені в цій ухвалі за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення та не є обов`язковими для суду під час судового розгляду кримінального провадження по суті, а також для слідчого чи прокурора під час здійснення цього або інших кримінальних проваджень. Вирішення питання про застосування запобіжного заходу не є встановленням винуватості підозрюваного, а наведені в ухвалі висновки обмежуються виключно оцінкою обставин, необхідних для вирішення питання про наявність правових підстав для застосування відповідного запобіжного заходу.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 206 КПК України, слідчий суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 04 січня 2027 року, включно, в межах строку досудового розслідування.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 під варту в залі суду.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 206 КПК України зобов`язати посадових осіб Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» та Філію Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Миколаївській та Одеській областях забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доручити Другому слідчому відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві провести перевірку фактів викладених у клопотанні захисника ОСОБА_7 щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 фізичного насильства, катування та жорстокого поводження співробітниками СУ ГУНП в Одеській області та УСБУ в Миколаївській області.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141485140, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 947/44772/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: