Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 127/39919/26
Провадження № 1-кс/127/15233/26
У Х В А Л А
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
ВСТАНОВИВ:
Старший слідчий СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025022330000116 від 18.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно, вилучене 06.11.2026 під час проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна в судове засідання також не з`явився.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).
Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)
Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025022330000116 від 18.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено факти підроблення документів, на підставі яких ТОВ «Санаторій Поділля» (код ЄДРПОУ 05413669) набуло право власності на об`єкти нерухомого майна, а також їх подальшого протиправного привласнення, зокрема артезіанські свердловини з надкаптажними будівлями, розташовані в урочищі «Сидориха» Сидориського родовища прісної води та в урочищі «Лісова» Хмільницького родовища мінеральних радонових вод.
Так, установлено, що на підставі свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 від 23.12.2012 та серії САС № 324551, виданих Голодьківською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, за ТОВ «Санаторій Поділля» (код ЄДРПОУ 05413669) зареєстровано право власності на артезіанські свердловини з надкаптажними будівлями в цілому, розташовані в урочищі «Сидориха» Сидориського родовища прісної води, зокрема свердловини № 6, № 7, № 8 (реєстраційний номер 2113541705248), та в урочищі «Лісова» Хмільницького родовища мінеральних радонових вод, зокрема свердловини № 2-Е, № 6-Е, № 10-Е, № 12-Е, № 23-РК (реєстраційний номер 2113564405248).
Водночас, як зазначено у вказаних свідоцтвах про право власності, підставою для їх видачі слугувало рішення виконавчого комітету Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 20.09.2012 № 50.
Однак, згідно з інформацією Архівного відділу Хмільницької районної військової адміністрації, рішення виконавчого комітету Голодьківської сільської ради від 20.09.2012 № 50 в архівних фондах відсутнє.
Крім того, під час допиту як свідка ОСОБА_6 , яка в період з 1998 по 2015 рік обіймала посаду голови Голодьківської сільської ради, остання повідомила, що свідоцтва про право власності на зазначені артезіанські свердловини не підписувала, а підпис, наявний у свідоцтвах, їй не належить. Також ОСОБА_6 зазначила, що виконавчий комітет сільської ради не мав повноважень на видачу таких свідоцтв.
Таким чином, сукупність установлених обставин, а саме відсутність в архівних фондах рішення виконавчого комітету від 20.09.2012 № 50, зазначеного як підстава для видачі свідоцтв про право власності, а також показання колишньої голови сільської ради щодо непідписання нею відповідних документів, дає підстави вважати, що існують ознаки можливого підроблення зазначеного рішення та свідоцтв про право власності з метою створення видимості законності набуття ТОВ «Санаторій Поділля» права власності на вказані об`єкти нерухомого майна.
У ході досудового розслідування встановлено достатні підстави вважати, що до вчинення кримінального правопорушення може бути причетний начальник охорони ТОВ «Санаторій Поділля» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за дорученням виконувача обов`язків директора товариства ОСОБА_7 отримав оригінали свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 від 23.12.2012, НОМЕР_2 та рішення виконавчого комітету Голодьківської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 20.09.2012 № 50 для забезпечення проведення технічної експертизи документів з метою створення видимості їх законності та надання їм ознак офіційних документів, оформлених у встановленому законом порядку.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2026 року у справі №127/38187/26 надано дозвіл старшому слідчому СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковнику поліції ОСОБА_3 , а також групі слідчих у кримінальному провадженні №42025022330000116 від 18.08.2025, на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання і вилучення: оригіналів свідоцтв про право власності серії НОМЕР_1 від 23.12.2012 та серії НОМЕР_2 , рішення виконавчого комітету Голодьківської сільської ради від 20.09.2012 № 50, документів, що стосуються оформлення та державної реєстрації за ТОВ «Санаторій Поділля» права власності на артезіанські свердловини розташованих в урочищі «Сидориха» Сидориського родовища прісної води, зокрема: свердловин №6, № 7, № 8, а також в урочищі «Лісова» Хмільницького родовища мінеральних радонових вод, а саме свердловин № 2-Е, № 6-Е, № 10-Е, № 12-Е, № 23-РК з надкаптажними будівлями (заяв про оформлення права власності та державну реєстрацію, документів, поданих як підстави для набуття права власності, проектів і чернеток свідоцтв про право власності, рішень та інших документів виконавчого комітету Голодьківської сільської ради, матеріалів технічної інвентаризації, тощо), чорнових рукописних записів, блокнотів та інших документів із відомостями про обставини виготовлення, отримання, оформлення та використання зазначених документів; мобільних телефонів із SIM-картами, які можуть містити листування та інші відомості про контакти й комунікацію між особами, причетними до кримінального правопорушення; жорстких дисків, електронних носіїв інформації, комп`ютерної техніки із збереженими в електроному вигляді документами чи інформацією.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення, вилучення речей та документів, які можуть свідчити про протиправну діяльність вказаної особи, 06.11.2026, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького суду від 29.10.2026 у справі №127/38187/26, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме в будинку АДРЕСА_1 , під час якого вилучено мобільний телефон ОСОБА_5 марки «iPhone 16», IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 , з номером телефону НОМЕР_5 . SIM-картку з телефону повернуто власнику, а сам телефон поміщено до спеціального пакета НПУ PSP5984810. Крім того, вилучено лист до ДНДЕКЦ від 29.10.2026 за підписом ОСОБА_5 на 1 аркуші та 3 екземпляри довіреності № 3 від 12.12.2025, виданої ТОВ «Санаторій Поділля» на ім`я ОСОБА_5 , на 3 аркушах, які разом поміщено до спеціального пакета НПУ NPU5984810.
Вищевказані обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №42025022330000116 від 18.08.2025 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.
Постановою слідчого від 06.11.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.
Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.
В той же час, відповідно до частини п`ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Як уже зазначалося, частиною п`ятою статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне зобов`язати старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні здійснити копіювання інформації з мобільного телефону марки «iPhone 16», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з номером телефону НОМЕР_5 та після проведення з ним усіх необхідних слідчих дій та експертиз передати вказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 234, 236, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 06.11.2026 під час проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «iPhone 16», IMEI1 НОМЕР_3 , IMEI2 НОМЕР_4 ;
- лист до ДНДЕКЦ МВС України від 29.10.2026 за підписом ОСОБА_5 на 1 аркуші;
- 3 екземпляри довіреності № 3 від 12.12.2025, виданої ТОВ «Санаторій Поділля» на ім`я ОСОБА_5 , на 3 аркушах.
Зобов`язати. старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні здійснити копіювання інформації з мобільного телефону марки «iPhone 16», IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з номером телефону НОМЕР_5 та після проведення з ним усіх необхідних слідчих дій та експертиз передати вказаний мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 .
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 .
Зобов`язати старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя:
Судове рішення № 141484964, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 127/39919/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: