Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 210/5392/25
2/214/684/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Євтушенка О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Авдєєва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №210/5392/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Представник ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» адвокат Пархомчук С.В. звернувся до Металургійного суду міста Кривого Рогу з позовною заявою ,в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021, у загальному розмірі
28 050,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 10 000,00 грн.; заборгованості за процентами 18 050,00 грн.; а також 2 422,40 грн. судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог представник ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» зазначив, що 09.02.2021 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1549904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн. строком на 5 днів зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,9% за кожен день користування кредитом. Представник позивача стверджує, що свої зобов`язання за кредитним договором первісний кредитор ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконав належним чином, перерахувавши 09.02.2021 на банківську картку відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн., однак відповідач, у порушення умов договору, взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.
07.09.2021 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до якого останньому відступлено право вимоги за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 . Надалі, 07.09.2021, між ТзОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №2-07/09/2021, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Посилаючись на набуття права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 та неналежне виконання останнім зобов`язань за кредитним договором, представник позивача зазначає, що станом на 12.06.2025 загальний розмір заборгованості відповідача становить
28 050,00 грн., з яких: 10 000,00 грн. прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 18 050,00 грн. прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
У зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги про погашення заборгованості представник позивача вважає наявними правові підстави для судового стягнення зазначеної суми.
Крім того, представник позивача06.10.2025 подав до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій заявляє орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи, у загальному розмірі 10 500,00 грн., з яких 10 000,00 грн. витрати на правничу допомогу та 500,00 грн. канцелярські й поштові витрати, які просить стягнути з відповідача на користь позивача.
З огляду на те, що відповідач наявну заборгованість за кредитним договором у добровільному порядку не погашає, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», тому позивач, будучи дійсним кредитом, вимушений звернутися до суду.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача Пархомчук С.В. про свою участь у судовому засіданні не заявив, водночас у клопотанні, поданому разом із позовною заявою, просив здійснити розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на позов у межах встановленого процесуального строку не скористався, будучи достеменно обізнаним про перебування справи на розгляді суду та про зміст заявлених до нього вимог.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також належне повідомлення відповідача та відсутність відзиву у встановлений судом строк, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 09.02.2021 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1549904 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. З метою отримання кредитних коштів ОСОБА_1 через мережу Інтернет здійснив перехід на офіційний веб-сайт Товариства, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору, після чого добровільно подав заявку на отримання кредиту. У поданій заявці відповідач зазначив свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки для зарахування кредитних коштів, а також адресу реєстрації та проживання. Перед прийняттям рішення про надання кредиту Товариством було здійснено перевірку наданих відповідачем відомостей, у тому числі належності зазначеної платіжної картки особі, яка подала заявку, з метою належної ідентифікації позичальника та підтвердження достовірності поданих ним даних.
Відповідно до умов кредитного договору №1549904 від 09.02.2021, Товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн. на споживчі (особисті) потреби, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Строк кредитування становив 5 днів, дата повернення кредиту визначається графіком платежів. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника. Договором встановлено фіксовану процентну ставку: стандартна та знижена процентні ставки становлять 1,90% за кожен день користування кредитом. Знижена процентна ставка застосовується за умови виконання позичальником вимог програми лояльності, передбачених договором. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 693,50%, а орієнтовна загальна вартість кредиту
10 950,00 грн. Нарахування процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кредитом за кожен день користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Умовами договору передбачена можливість продовження строку кредитування за ініціативою позичальника шляхом укладення додаткової угоди, а також автоматичного продовження строку кредитування (автопролонгації) на 15 календарних днів у разі наявності непогашеної заборгованості на дату закінчення строку кредитування. Загальна тривалість користування кредитом з урахуванням пролонгацій не може перевищувати 120 календарних днів. Повернення кредиту та сплата процентів здійснюються відповідно до графіка платежів шляхом перерахування коштів на рахунок Товариства. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань, зокрема порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів, договором передбачено дострокове виконання зобов`язань відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст.ст.628-629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах (у тому числі в електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або які надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі, коли зміст правочину зафіксовано у кількох документах, його зміст може бути підтверджений шляхом посилання одного з таких документів на інші, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису чи іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, визначених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).
Аналіз положень зазначених норм дозволяє зробити висновок, що будь-який правочин, укладений на підставі ЦК України, може бути вчинений в електронній формі. Договір, укладений в електронній формі, має юридичну силу письмового договору (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки підтверджуються практикою Верховного Суду, зокрема постановами: від 09.09.2020 у справі №732/670/19; від 23.03.2020 у справі №404/502/18; від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір №1549904 від 09.02.2021дійсно укладений сторонами правочину ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач ОСОБА_1 суду не надав, як і не спростував факт укладення договору. Акцепт оферти позичальником підписання договору одноразовим ідентифікатором, є доведеним обсягом наявних у справі доказів, у т.ч. довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та є черговим свідченням волевиявлення відповідача на укладення договору.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитних коштів.
Судовим розглядом також встановлено, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021 належним чином, здійснивши 09.02.2021 о 04:34:04 перерахування коштів шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку клієнта ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , у сумі 10 000,00 грн., зазначену ним під час укладення договору в заяві на отримання грошових коштів у кредит. Належне виконання зобов`язань підтверджується довідкою ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за Вих.№2643_250702151045 від 02.07.2025 про успішне перерахування коштів на карту клієнта, маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 79921640, призначення платежу: «Зачисление 10 000,00 грн. на карту № НОМЕР_1 ».
Враховуючи викладене, на підставі аналізу наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність виконання ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язань за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021 перед відповідачем ОСОБА_1 , а також факту отримання останнім кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн., а отже, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.
Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.
Згідно з ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Також, судовим розглядом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021належним чином не виконав. З виписки з особового рахунку заборгованості, проведеного ТзОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» вбачається, що станом на 12.06.2025 заборгованість за вказаним договором становила у загальному розмірі 28 050,00 грн., що складається з: заборгованості за основним зобов`язанням 10 000,00 грн.; заборгованості за нарахованими процентами 18 050,00 грн.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Разом з тим, 07.09.2021 між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-07092021, відповідно до якого останньому відступлено право вимоги за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 . Надалі, 07.09.2021, між ТзОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №2-07/09/2021, за умовами якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача
Умовами укладених договорів факторингу між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», а надалі між ТзОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», передбачено право первісного кредитора розпоряджатися правом вимоги на власний розсуд, зокрема відступати його на користь третіх осіб.
На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копії зазначених договорів факторингу, які містять підписи уповноважених представників сторін та скріплені їх печатками, а також копії витягів з реєстрів прав вимоги за відповідними договорами факторингу. Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують послідовний перехід права вимоги від ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТзОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», а надалі - від ТзОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» до ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН». Такий перехід права вимоги відповідає положенням п.1 ч.1 ст.512, ст.ст.513 та 514 ЦК України.
Відтак суд доходить висновку, що ТзОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та є належним позивачем, який має право звертатися до суду з вимогами про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Беручи до уваги строк кредитування, розмір процентів, визначений кредитним договором, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 18 050,00 грн. визначені арифметично вірно та у повній відповідності до умов кредитного договору №1549904 від 09.02.2021.
Оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про повне погашення відповідачем ОСОБА_1 заявленої заборгованості, а заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Приходячи до такого висновку, суд вважає за доречне зауважити, що обираючи варіант поведінки, позичальник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими, а його поведінка повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний позичальник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує характер та складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, час, необхідний для підготовки процесуальних документів, а також принцип співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Згідно з наданим позивачем актом приймання-передачі наданих послуг до складу правничої допомоги увійшли усна консультація щодо складання позовної заяви, узгодження правової позиції та складання позовної заяви. При цьому матеріали справи не містять відомостей про здійснення представником позивача інших процесуальних дій, зокрема підготовку додаткових заяв, клопотань, заперечень, збір чи аналіз значного обсягу доказів або виконання інших робіт, які б свідчили про підвищену складність справи чи значні часові витрати адвоката. Подане представником позивача 06.10.2025 клопотання про розподіл судових витрат суд не вважає таким, що свідчить про додаткове навантаження адвоката або необхідність виконання значного обсягу додаткової правничої роботи, оскільки в тексті позовної заяви представником позивача вже було зазначено про намір заявити до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, однак відповідна вимога не була включена до прохальної частини позову. За таких обставин подання зазначеного клопотання фактично було спрямоване на належне процесуальне оформлення та конкретизацію раніше заявленої позиції щодо відшкодування судових витрат, а тому саме по собі не свідчить про виконання адвокатом додаткової складної роботи чи понесення значних часових витрат. Крім того, дана справа є типовою справою про стягнення заборгованості за кредитним договором, правова позиція позивача ґрунтується на стандартному наборі письмових доказів, а позовна заява за своїм змістом не містить складних правових конструкцій чи унікальних правових доводів.
За таких обставин суд доходить висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн. не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності, а тому підлягають зменшенню до 6 500,00 грн., що, на переконання суду, є справедливим та співмірним розміром витрат з огляду на характер спору, обсяг виконаних робіт та ціну позову.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного та відповідно до доказів, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 2 422,40 грн., сплаченого із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимогиТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №1549904 від 09.02.2021, у загальному розмірі
28 050,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту 10 000,00 грн.; заборгованості за процентами 18 050,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН»
2 422,40 грн. судового збору та 6 500,00 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його ухвалення не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно зі ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Відомості про сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», код ЄДРПОУ 44002941, юридична адреса: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, прим. 1008.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено та підписано без проголошення 12 листопада 2026 року.
Суддя О.І. Євтушенко
Судове рішення № 141484234, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 210/5392/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: