Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 183/6920/26
№ 2/183/6313/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Першої павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, про:
- визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року №1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Позивач обґрунтовує вимоги тим, що зазначена квартира належала її матері на підставі нотаріально посвідченого 23 січня 2002 року договору міни. За життя спадкодавиці право власності на цю квартиру було зареєстроване в Сєвєродонецькому бюро технічної інвентаризації. Після смерті матері позивач у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак оформити свідоцтво про право на спадщину на квартиру не змогла через відсутність відомостей про право спадкодавиці в електронному реєстрі та недоступність архівних матеріалів БТІ. Вважає, що це порушує її право на оформлення спадкового майна.
Через відсутність реєстрації права власності на спадкове майно та виділу частки у праві власності померлого чоловіка позивача, остання не має змоги оформити у нотаріуса спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.
Постановленою суддею ухвалою від 08 червня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали або нотаріальні посвідчені копії доказів, доданих у копіях до позову. Також витребувано від нотаріуса копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 .
На виконання вищевказаної ухвали 01 липня 2026 року судом отримано копію спадкової справи.
У підготовчому судовому засіданні 07 жовтня 2026 року судом оглянуто надані позивачем оригінали договору та технічного паспорта, після чого повернуто їх позивачеві.
Постановленою суддею ухвалою від 07 жовтня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
До судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про підтримання позову та розгляд справи у відсутність представника.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність. Відзиву на позов не подав. У заяві не заперечив проти задоволення позову.
Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала клопотання про розгляд справи у відсутність представника.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану 29 листопада 2024 року, підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис № 2010 від 29 листопада 2024 року.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 10 вересня 1995 року, актовий запис № 693, після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». Ці відомості узгоджуються з паспортом позивача та документами спадкової справи, отриманої від нотаріуса судом і підтверджують належність позивача до спадкоємців першої черги за законом як дочки спадкодавця.
Відповідно до наданого суду для огляду оригіналу договору міни, укладеного 23 січня 2002 року в місті Сіверськодонецьку, на нотаріальному бланку серії АЕР № 020705, посвідченого приватним нотаріусом Сіверськодонецького міського нотаріального округу Лопатенком В. В., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за № 468, сторонами договору були ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Пунктом 1 договору передбачено, що ОСОБА_6 передає належну йому квартиру АДРЕСА_1 в обмін на належні ОСОБА_2 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 . У цьому самому пункті наведені технічні характеристики обох об`єктів за матеріалами Сіверськодонецького БТІ від 26 грудня 2001 року; для квартири АДРЕСА_3 зазначені загальна площа 50,1 кв. м та житлова площа 27,5 кв. м. Отже, предметом набуття спадкодавцем за договором була ціла квартира АДРЕСА_3 , тоді як її зустрічним наданням були 2/3 частини іншої квартири. Згідно з пунктом 3 вартість квартири АДРЕСА_4 сторонами оцінено в 15 820 грн, а квартири АДРЕСА_3 в 4 164 грн, а пунктом 8 визначено, що внаслідок обміну квартира АДРЕСА_3 належатиме ОСОБА_2 . Договір підписаний сторонами й має посвідчувальний напис нотаріуса.
На звороті договору наявний реєстраційний напис Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації, засвідчений печаткою та підписом посадової особи, згідно з яким право приватної власності за ОСОБА_2 зареєстровано 12 лютого 2002 року за № 836.
Згідно з технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 , у розділі ІІІ «Технічна характеристика жилих і підсобних приміщень квартири» визначено загальну площу 50,1 кв. м, житлову площу 27,5 кв. м, дві житлові кімнати площею 16,2 кв. м та 11,3 кв. м. Технічний паспорт підтверджує індивідуальні ознаки об`єкта.
Довідкою Управління адміністративних послуг Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 16 липня 2025 року № 265 підтверджено відомості про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 з 12 березня 2002 року до зняття з реєстрації 29 листопада 2024 року, у зв`язку зі смертю. Витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб цього управління від 16 липня 2025 року № 266, видана ОСОБА_1 , містить інформацію про осіб, зареєстрованих за вказаною адресою станом на 27 листопада 2024 року із вказівкою родинних відносин з позивачем: ОСОБА_2 (мати), ОСОБА_7 (син). Копії аркушів домової книги на будинок АДРЕСА_5 містять реєстраційні записи, які узгоджуються із вказаними відомостями.
З отриманої судом копії спадкової справи № 174/2025, заведеної Першою павлоградською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_2 , убачається, зокрема, таке:
- 01 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після матері; заяву зареєстровано за № 181;
- на підтвердження спорідненості і зміни прізвища в спадковій справі наявні копії свідоцтв про народження та шлюб, а також паспортних документів позивача;
- 26 липня 2025 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на автомобіль ВАЗ 21063 1991 року випуску, зареєстроване в реєстрі за № 2-799; у ньому позивач зазначена як дочка померлої;
- до спадкової справи долучено матеріали щодо спірної квартири та питання підтвердження її належності спадкодавцю;
- у наданій копії матеріалів не виявлено належного доказу прийняття спадщини іншими спадкоємцями, наявності заповіту за роздрукованими нотаріусом зі спадкового реєстру документами.
Постановою державного нотаріуса Першої павлоградської державної нотаріальної контори Тимченко О. М. від 05 березня 2026 року позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру. З постанови вбачається, що нотаріус не отримав підтвердження реєстрації права власності спадкодавця на квартиру за електронними даними та матеріалами БТІ. Зокрема, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 466914101 від 05 березня 2026 року не містить відповідного запису. Як нормативні підстави відмови вказано підпункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та пункт 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат».
Лист Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 25 липня 2025 року містить відомості про те, що архів реєстраційних матеріалів БТІ залишився на тимчасово окупованій території, тому отримати архівну інформацію з паперових носіїв неможливо. Разом із тим у цьому листі йдеться про житло за адресою: АДРЕСА_6 , а не про спірну квартиру АДРЕСА_3 .
Долучена до позову Інформаційна довідка № 470894647 від 01 квітня 2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_7 не містить відомостей про реєстрацію в реєстрі об`єкта нерухомості за вказаною адресою.
Вирішуючи позов суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
Суду надано належні та допустимі докази наявності у позивача документу, що засвідчує право власності (свідоцтво про право власності) спадкодавця на житло, яке зареєстровано згідно з чинного на момент його видачі законодавства, однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивача можливості довести право власності спадкодавця.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію, отримати докази підтвердження реєстрації у виді реєстрових книг БТІ як позивач, так і суд, позбавлені можливості.
Спадкодавцем право власності набуте у 2002 році. Наданий позивачем доказ у виді договору міни, посвідчений нотаріально та зареєстрований органом, що здійснював реєстрацію права власності на 2002 рік Сєвєродонецьким БТІ, з відповідними відмітками про реєстрацію набуття права власності, що свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру.
Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності спадкодавця, отримання інформації щодо зареєстрованого права власності на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) є неможливим, суд висновує, що позивачем доведено право власності спадкодавця на спірне майно.
За ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ч. 1 ст. 1221 ЦК України).
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» особливості реалізації права на спадкування щодо тимчасово окупованої території, передбаченої частиною першою статті 3 цього Закону, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, крім заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом.
За п. 2.1, 2.2, 2.4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (надалі Порядок 296) спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна: про прийняття спадщини; про відмову від прийняття спадщини; про видачу свідоцтва про право на спадщину; спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; про згоду бути виконавцем заповіту; про відмову від заповідального відказу; другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя); про вжиття заходів до охорони спадкового майна; вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців. У разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її/його подачі за місцем заведення спадкової справи, крім випадків, передбачених підпунктом 2.11 цього пункту.
Так, матеріали справи свідчать, що нотаріусом заведено спадкову справу після подання позивачем заяви про прийняття спадщини, перевірено наявність зареєстрованих спадкових справ, спадкових договорів, заповітів.
За ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).
При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що речові права на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрацію таких прав було проведено відповідно до законодавства, чинного на момент їх виникнення, або якщо тоді законодавство не передбачало обов`язкової реєстрації. Отже, відсутність запису в Державному реєстрі речових прав щодо квартири не усуває юридичної сили договору та реєстраційного напису, оформлених у 2002 році.
За таких обставин, наведені докази у сукупності свідчать про те, що спадкодавець набув права власності на спірну квартиру, а тому таке його право власності увійшло до складу спадщини.
Оскільки спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач звернулась до державного нотаріуса з заявою 01 березня 2025 року, остання прийняла спадщину у встановлений законом строк. Видане 26 липня 2025 року свідоцтво на інше спадкове майно додатково підтверджує прийняття спадщини цим спадкоємцем. Підставою відмови у видачі свідоцтва є відсутність підтвердження реєстрації від органу, що таку реєстрацію здійснював. За дослідженими документами суд не встановив обставин, які виключали б право позивача вимагати визнання спадкового права на спірну квартиру.
Зважаючи на вищенаведене, оскільки позивач є спадкоємцем за законом після смерті матері, прийняла спадщину у строки та порядку, встановленому Законом, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 50,1 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 11 листопада 2026 року.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_8 ;
відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32;
третя особа Перша павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код в ЄДРПОУ 02891115; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, буд. 114.
Суддя Д. О. Парфьонов
Судове рішення № 141483952, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 183/6920/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: