Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 175/989/26
Провадження № 1-кс/175/2494/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженеця м. Дніпропетровська, раніше не судимого, одружений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 499 200, 00 гривень (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) у кримінальному провадженні № 12025042240000131 від 05.03.2025 за ч.2 ст.307, ч.1 ст. 309 КК України.
27.10.2026 слідчим суддею Дніпровського районного суду Дніпропетровської області постановлено ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , на строк 15 днів, до 11.11.2026 включно, з визначенням застави.
30.10.2026 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скеровано до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Оскільки встановлений ухвалою слідчого судді строк тримання під вартою спливає 11.11.2026, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою останньому, так як до цієї дати не є можливим проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити та продовжити застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, з визначенням застави. Окрім того додав, що на переконання сторони обвинувачення наразі існують ризики, передбачені п.п.1 та 3 ст. 177 КПК. Свою позицію прокурор мотивував обставинами, зазначеними у клопотанні. Додатково пояснив, що у початому підготовчому судовому засіданні прокурор заявляв клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте судом було ухвалено рішення щодо направлення справи для визначення підсудності до апеляційної інстанції. Підготовче судове засідання 09.11.2026 не є проведеним. Вирішено питання про направлення справи для визначення підсудності до апеляційної інстанції. Додатково зазначивши, що захисник заперечував також проти розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу і у початому підготовчому судовому засіданні.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти розляду клопотання заперечував, вважаючи проведеним підготовче судове засідання.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав думку захисника.
Вислухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого, захисника, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним спробам.
За правилами ч.6 ст.199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Суд зауважує, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
30.10.2026 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.
09.11.2026 ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 направлено до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання щодо його передачі до Індустріального районного суду міста Дніпра. Зазначено, що повний текст ухвали буде проголошений 12.11.2026 о 17 год. 00 хвил.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право прокурору до проведення підготовчого судового засідання звертатися до слідчого судді з клопотанням про продовження запобіжного заходу та відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань.
У наведеній нормі Закону законодавцем застосовано формулювання "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п`яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)
Таким чином, аналіз положень статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв`язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань прокурора про продовження зопобіжного заходу лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не проведено та термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
Так, прокурором, до проведення підготовчого судового засідання у порядку вимог ч. 6 ст. 199 КПК, скеровано до слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, в межах територіальної юрисдикції якого здійснювалося досудове розслідування, клопотання про продовження запобіжного заходу, оскільки на момент звернення прокурора з даним клопотанням матеріали кримінального провадження ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.11.2026 (складення повного тексту зазначено 12.11.2026) за обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 направлено до Дніпровського апеляційного суду для визначення підсудності.
З приводу того, що прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу менше, ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали, як це передбачено ч. 6 ст. 199 КПК України, це не є таким, що повинно мати своїм наслідком неможливість розгляду або задоволення такого клопотання, оскільки таке відбулося з об`єктивних причин, зазначених вище та не може бути окремою підставою для відмови.
Відтак подане клопотання підлягає розгляду слідчим суддею Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
При цьому слідчий суддя враховує і принцип правової визначенності.
Вирішуючи клопотання по суті, слідчий суддя виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання, зокрема, таким ризикам, як переховування від органів досудового розслідування чи суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, перелік яких встановлено пунктами 1- 5 частини першої статті 177 КПК.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177-178, 183 КПК України.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що на даний час стороною обвинувачення доведено наявність обставин, передбачених п.п.1ч.1 ст.194 КПК України, а також передбачених ст.199 КПК України.
Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зокрема, слідчий суддя вважає, що на даний час не перестали існувати такі ризики, а саме:
Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 лишня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання слідчого судді, тяжкість покарання, сама по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.
Тому, слідчий суддя погоджується, що продовжує існувати ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує обсяг пред`явленого йому обвинувачення, зважаючи на обставини, тяжкість та суспільну небезпечність, інкримінованого обвинуваченому злочину, ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, є достатні підстави вважати, що обвинувачений незаконно може впливати на свідків та інших обвинувачених чи інших осіб у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що наведені вище обставини в сукупності дають підстави дійти висновку щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК, а саме незаконного впливу на свідків чи інших осіб у кримінальному провадженні та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Враховуючи те, що обставини та підстави продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а сторона захисту не назвав та не надав переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання взагалі перестали існувати, слідчий суддя приходить до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у зв`язку з чим не може бути застосованим відносно обвинуваченого у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.
Згідно зі ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється (обвинувачується), а також вагомість наявних доказів про вчинення особою кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Тому, продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту, не відпали, усі докази в судовому засіданні не перевірені й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду. Також слідчий суддя оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому та ймовірну можливість продовження ним протиправної поведінки у подальшому.
При продовженні застосуванні запобіжного заходу судом враховано також вік обвинуваченого, його стан здоров`я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки та спосіб життя.
Об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 в умовах тримання під вартою відсутні.
Підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження такого запобіжного заходу стало існування ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні.
Тобто вказані ризики продовжують існувати та не відпали.
Інші, більш м`які запобіжні заходи, на погляд слідчого судді, не здатні запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на вищевикладені обставини.
Враховуючи наведені обставини, доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, слідчий суддя приходить до висновку, що строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому може бути продовжено.
Також слідчий суддя приймає до уваги правову позицію, викладену в рішенні ЄСПЛ у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.90 р., відповідно до якого «обгрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, слідчий суддя враховує те, що обвинувачений у разі обрання йому іншого запобіжного заходу, може вчинити дії спрямовані на знищення доказів тощо. Наявність у обвинуваченого місця проживання, не є беззаперечною підставою для зміни обраного раніше запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховується в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні і ризиками визначеними ст. 177 КПК України.
Відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред`явленого йому обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою. Нові обставини, які б надавали можливість вирішення судом питання про зміну запобіжного заходу на більш м`який не встановлено.
Поряд з цим слідчий суддя зазначає, що тяжкість злочину, який інкримінується останньому не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, саме строком 30 діб.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Дане кримінальне провадження не входить до виключень передбачених частиною четвертою ст.183 КПК України, а тому слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина 5 ст.183 КПК України передбачає, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно у провадженнях щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину, але у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК).
Розглядом клопотання встановлено, що має місце виключний випадок, визначений абзацом п`ятим ч.5 ст.182 КПК України, і застава у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, а тому слід призначити заставу у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання.
Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Поряд з цим, слідчий суддя зобов`язаний врахувати й підхід, який висловлений у рішенні Конституційного Суду України від 21 липня 2026 № 9-р(ІІ)/2026 щодо унормування застави, розмір якої покладає на особу, яку підозрюють чи обвинувачують, значне фінансове зобов`язання, має бути спрямоване на ефективну мотивацію особи утримуватися від неправомірної поведінки, оскільки лише в такий спосіб застава є реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою. Тому законодавче врегулювання застави вимагає індивідуалізації стосовно особи, яку підозрюють чи обвинувачують, а також щодо обставин кримінального провадження, тобто розмір застави має бути відчутним для особи, однак не таким, що фактично унеможливлює її альтернативність триманню під вартою.
З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків слід визначити заставу у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На думку слідчого судді застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, обсяг обов`язків, покладених з внесенням застави, не підлягає змінам.
Вирішуючи питання тривалості застосування запобіжного заходу слід зауважити, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
При цьому умови альтернативного запобіжного заходу у виді застави та обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави, визначені 23.09.2026 ухвалою слідчого судді Дніпровським районним судом Дніпропетровської області, слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 40, 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 186,187,194, 196, 197, 199, 331 КПК України, слідчий суддя, -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 30 діб, тобто по 10 грудня 2026 року включно, змінивши раніше визначений розмір застави на 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 399 360,00 гривень (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят гривень 00 копійок) та залишити раніше визначений обсяг обов`язків, пов`язаних з внесенням застави.
Строк дії ухвали встановити по 10.12.2026 року включно.
Ухвалу про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вручити обвинуваченому та передати для виконання до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 12.11.2026 о 17.00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141482732, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області) було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 175/989/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: