Рішення № 141479219, 13.11.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
320/12290/26
Номер документу
141479219
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 320/12290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Національного університету оборони України до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Національного університету оборони України (далі позивач, Університет) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач, Солом`янський ВДВС), в якому позивач з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 10.03.2026 про накладення на Національний університет оборони України штрафу, винесену головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження № 78648363.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у Солом`янському ВДВС перебуває виконавче провадження № 78648363 з примусового виконання виконавчого листа № 420/1346/24, виданого Одеським окружним адміністративним судом 01.07.2025, про зобов`язання Університету нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Позивач вказує, що вживав усіх залежних від нього заходів для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 420/1346/24, зокрема включив стягувача до наказу начальника Університету (по стройовій частині) № 333 щодо виплати суми, необхідної для виконання рішення суду, та систематично направляв до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України заявки-розрахунки щодо виділення коштів на виконання судових рішень за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Університет є бюджетною установою, розпорядником бюджетних коштів другого рівня, фінансується виключно з державного бюджету та відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України не може брати бюджетні зобов`язання і здійснювати платежі без відповідних бюджетних призначень. Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України у листах повідомляв, що фінансування видатків на виконання судових рішень у 2025 році здійснюється в межах наявного ресурсу та затвердженого плану асигнувань, а у 2024 році такі видатки становили лише 30 відсотків заявленої потреби.

Позивач зазначає, що про причини невиконання рішення суду він письмово повідомляв державного виконавця листами від 25.07.2025 та від 02.12.2025, просив визнати відсутність фінансового забезпечення поважною причиною невиконання рішення та скасувати попередню постанову про накладення штрафу від 20.11.2025. Однак державний виконавець належним чином не дослідив обставини фінансування виконання судового рішення та вжиття Університетом заходів щодо отримання бюджетних асигнувань і 10.03.2026 виніс постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200 грн за повторне невиконання рішення суду.

Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 13.10.2021 у справах № 360/4708/20 та № 360/4705/20, позивач вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин, а накладення штрафу на бюджетну установу не сприяє виконанню рішення суду та не створює джерела для здійснення виплати.

Позивач також зазначає, що 24.03.2026, одразу після виділення бюджетних асигнувань, рішення суду фактично виконано в частині виплати стягувачу належних йому грошових коштів, а затримка виконання рішення була обумовлена обставинами, які не залежали від волі Університету.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання документа про сплату судового збору.

13 квітня 2026 року позивач подав заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року справу передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду з посиланням на частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 07.04.2026 № 4833-IX, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року справу прийнято до провадження, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання постанов про накладення штрафу та про закінчення виконавчого провадження від 10.03.2026 і доказів сплати судового збору.

09 жовтня 2026 року позивач через підсистему «Електронний суд» подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій конкретизував предмет спору та просив визнати протиправною та скасувати лише постанову від 10.03.2026 про накладення штрафу, а 14 жовтня 2026 року подав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції від 13.10.2026 № 5657 про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з особливостями, встановленими статтею 287 КАС України, вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження в межах двадцятиденного строку, встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 05.11.2026 та зобов`язано відповідача в той же строк надати суду повні матеріали виконавчого провадження № 78648363.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2026 року у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участю сторін відмовлено.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив та матеріали виконавчого провадження до суду не надав. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.

Національний університет оборони України (код ЄДРПОУ 07834530) є державною організацією (установою, закладом), місцезнаходження: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 28.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 420/1346/24, яке набрало законної сили 11.06.2024, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Національного університету оборони України, зокрема зобов`язано Університет нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 за весь час затримки її виплати, а саме за період з 29.08.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, та за період з 01.03.2018 по 04.06.2018 за весь час затримки її виплати, а саме за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Витягом з наказу начальника Національного університету оборони України (по стройовій частині) від 07.12.2024 № 333 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 420/1346/24 наказано нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2016 по 28.02.2018 та індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.06.2018 у загальному розмірі 76138,38 грн.

На примусове виконання рішення в частині зобов`язання нарахувати та виплатити стягувачу компенсацію втрати частини доходів Одеським окружним адміністративним судом 01.07.2025 видано виконавчий лист № 420/1346/24.

Постановою головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко Світлани Миколаївни від 18.07.2025 відкрито виконавче провадження № 78648363 з примусового виконання виконавчого листа № 420/1346/24, виданого 01.07.2025, боржнику встановлено строк для виконання рішення суду 10 робочих днів, вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 32000 грн.

Університет у порядку, визначеному для розпорядників бюджетних коштів, направляв до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України розрахунки потреби в коштах на виконання рішень судів за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення, зокрема на липень 2025 року, на січень та лютий 2026 року, до яких включено потребу в коштах для виплати ОСОБА_1 .

Листами Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, наданими Університету у відповідь на його звернення щодо бюджетних асигнувань для виконання рішень судів у липні, серпні та жовтні 2025 року, повідомлено, що відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, Міністерством оборони України фінансування видатків на виконання рішень судів за КЕКВ 2800 здійснюється відповідно до наданих розпорядниками нижчого рівня заявок на кошти в межах наявного ресурсу, у 2024 році видатки на виконання судових рішень за цим напрямом становили лише 30 відсотків заявленої потреби, а фінансування видатків на виконання судових рішень у 2025 році здійснюватиметься в межах наявного ресурсу та затвердженого плану асигнувань.

25.07.2025 Університет звернувся до головного державного виконавця Солом`янського ВДВС Цапенко С.М. із заявою, в якій повідомив про причини невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 78648363, а саме відсутність виділених бюджетних асигнувань для виконання судових рішень, зазначив, що Університет не ухиляється від виконання рішення суду і нарахування та виплата належних стягувачу грошових коштів будуть здійснені невідкладно після надходження таких коштів, та просив визнати фактичну відсутність фінансового забезпечення поважною причиною невиконання рішення. До заяви додано лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

Як зазначає позивач і не спростовано відповідачем, 20.11.2025 головним державним виконавцем у виконавчому провадженні № 78648363 винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.

02.12.2025 Університет звернувся до начальника Солом`янського ВДВС із заявою, в якій повторно повідомив про причини невиконання рішення суду, про включення стягувача до наказу № 333, щомісячне подання до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України заявок-розрахунків з потребою в коштах на виконання судових рішень та про відсутність виділених бюджетних асигнувань, просив визнати фактичну відсутність фінансового забезпечення поважною причиною невиконання рішення суду та скасувати постанову про накладення штрафу від 20.11.2025. До заяви додано витяг з наказу № 333 та листи Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.

10.03.2026 головним державним виконавцем Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цапенко С.М. у виконавчому провадженні № 78648363 винесено постанову про накладення штрафу, якою з посиланням на статті 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та на те, що рішення не виконано, за невиконання рішення суду на боржника накладено штраф на користь держави у розмірі 10200 грн, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

Оскаржувана постанова не містить відомостей про те, що державним виконавцем досліджувались причини невиконання рішення суду, наведені боржником у заявах від 25.07.2025 та від 02.12.2025, та які обставини свідчать про невиконання рішення боржником без поважних причин.

Як зазначає позивач, цього ж дня державним виконавцем подано до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Платіжною інструкцією від 24.03.2026 № 1335 Університет перерахував ОСОБА_1 58626,55 грн з призначенням платежу «Перер.грош.компенс.(індексац.грош.заб.)в/сл Баукіна С.О. ... зг.ріш.Одеського окружн.адмін.суду від 15.04.24р по справі №420/1346/24». Платіж виконано органом Державної казначейської служби України 26.03.2026.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).

За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з пунктами 1, 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а також з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Зокрема, у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, ухваленій у спорі щодо правомірності постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання рішення суду на підставі частини другої статті 75 Закону № 1404-VIII, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що така постанова підлягає скасуванню, оскільки причиною невиконання рішення суду в частині виплати грошових коштів стала відсутність відповідного фінансового забезпечення, боржник не мав об`єктивної фінансової можливості виконати судове рішення, а тому причини невиконання рішення суду не можуть вважатися неповажними (пункти 41, 42, 53, 55 постанови).

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, переглядаючи судові рішення у справі щодо постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу за повторне невиконання рішення суду, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. При цьому Верховний Суд врахував, що боржник повідомив державного виконавця про наявність поважних причин, з яких він не може виплатити кошти.

Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 15 травня 2020 року у справі № 812/1813/18, від 21 травня 2020 року у справі № 310/6910/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 821/1491/17.

З урахуванням положень частини п`ятої статті 242 КАС України висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а, враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 78648363 є зобов`язання Університету нарахувати та виплатити стягувачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, тобто обов`язок, кінцевим результатом виконання якого є виплата стягувачу грошових коштів.

Відповідно до пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена, зокрема, на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається, зокрема, взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України.

Як встановлено судом, Університет є бюджетною установою, що фінансується з державного бюджету через Міністерство оборони України, а виплати за рішеннями судів здійснюються ним за рахунок коштів, які виділяються Міністерством оборони України за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» відповідно до поданих заявок у межах наявного ресурсу та затвердженого плану асигнувань.

Матеріалами справи підтверджується, що Університет включав потребу в коштах для виплати стягувачу до розрахунків потреби в коштах на виконання рішень судів, які направлялися до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, а останній повідомляв Університет про обмеженість ресурсу на виконання судових рішень та фінансування таких видатків лише в межах наявного ресурсу.

Крім того, Університет до винесення оскаржуваної постанови двічі, 25.07.2025 та 02.12.2025, письмово повідомляв державного виконавця про причини невиконання рішення суду, а саме про відсутність виділених бюджетних асигнувань, додавав до своїх заяв документи на їх підтвердження та просив визнати ці обставини поважними причинами невиконання рішення суду.

Водночас оскаржувана постанова не містить жодних мотивів щодо оцінки державним виконавцем наведених боржником причин невиконання рішення суду, а відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надав суду ні відзиву на позовну заяву, ні матеріалів виконавчого провадження, які були витребувані у нього ухвалою суду від 26.10.2026. Тобто відповідач не довів, що на час винесення оскаржуваної постанови ним було встановлено факт невиконання боржником рішення суду саме без поважних причин, тобто за наявності у боржника реальної можливості виконати рішення суду.

Суд також враховує, що одразу після отримання фінансування Університет 24.03.2026 перерахував стягувачу 58626,55 грн компенсації з посиланням на рішення суду у справі № 420/1346/24, а платіж виконано органом казначейства 26.03.2026. Ця обставина додатково підтверджує, що невиконання рішення суду до винесення оскаржуваної постанови було зумовлене відсутністю фінансового забезпечення, а не ухиленням боржника від його виконання.

Отже, невиконання Університетом рішення суду в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів та не сприяє досягненню мети виконавчого провадження.

Зважаючи на вказане, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, а тому у відповідача були відсутні підстави для накладення на боржника штрафу на підставі частини другої статті 75 Закону № 1404-VIII.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця носить протиправний характер та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач у спірних правовідносинах є боржником у виконавчому провадженні та владних управлінських функцій не здійснює. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.10.2026 № 5657. Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Національного університету оборони України (код ЄДРПОУ 07834530, місцезнаходження: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 28) до Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35008087, місцезнаходження: 03057, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 50) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Цапенко Світлани Миколаївни від 10 березня 2026 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 гривень, винесену у виконавчому провадженні № 78648363.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Національного університету оборони України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.М. Басова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141479219 ?

Документ № 141479219 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141479219 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141479219 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141479219 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141479219, Одеський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 141479219, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141479219 відноситься до справи № 320/12290/26

Це рішення відноситься до справи № 320/12290/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141479218
Наступний документ : 141479220