Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/33653/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач, Відділ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Косюти Василя Ігоровича від 18.09.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81225085.
В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі № 420/25341/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026, задоволено позов ОСОБА_1 , предметом якого було поновлення з 01.06.2025 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн до пенсії у разі втрати годувальника, призначеної неповнолітнім дітям позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Постановою старшого державного виконавця Відділу Косюти В.І. від 09.06.2026 відкрито виконавче провадження № 81225085 з примусового виконання зазначеного рішення, а постановою від 18.09.2026 виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі. Підставою для цього слугував лист ГУ ПФУ в Одеській області від 05.08.2026, до якого додано протоколи перерахунку пенсії за вислугу років самого позивача від 24.06.2026.
Позивач вказує, що такі протоколи не мають відношення до пенсії у разі втрати годувальника, яка призначена на утримання його дітей після смерті їх матері. Доплата 2000 грн до пенсії за вислугу років позивача нараховується з 01.04.2022 на виконання іншого судового рішення, ухваленого 29.06.2023 у справі № 420/7414/23, тому посилання боржника на перерахунок цієї пенсії не свідчить про виконання рішення у справі № 420/25341/25. Розмір пенсії у разі втрати годувальника з 01.06.2025 становив 16173,44 грн, доплата до неї не нарахована, а заборгованість за період з 01.06.2025 по 01.09.2026 не виплачена. Докази виконання рішення суду щодо пенсії у разі втрати годувальника боржник державному виконавцю не надав.
21.09.2026 позивач звернувся до начальника Відділу із заявою про перевірку виконавчого провадження та скасування постанови про його закінчення, однак листом від 15.10.2026 № 53814, отриманим позивачем 21.10.2026, у задоволенні заяви відмовлено.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в межах двадцятиденного строку, встановленого статтею 287 КАС України; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; витребувано від ГУ ПФУ в Одеській області докази повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі № 420/25341/25, а від Відділу повні матеріали виконавчого провадження № 81225085.
Відповідачем через підсистему «Електронний суд» 06.11.2026 надіслано відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
У період з 09.06.2026 по 18.09.2026 у Відділі перебувало виконавче провадження № 81225085 з примусового виконання виконавчого листа № 420/25341/25, виданого 13.05.2026 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області з 01.06.2025 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум. 09.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 34588 грн та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 450 грн.
У відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження до Відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Одеській області від 05.08.2026 № 1500-0507-5/128017 про те, що ОСОБА_1 24.06.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.06.2025, новий розмір пенсії становить 23093,58 грн, доплата пенсії відсутня, а покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі. Перевіркою наданих боржником протоколів перерахунку пенсії з 01.06.2025 та з 01.07.2026 встановлено, що підставою перерахунку зазначено рішення суду, а до складових пенсії включено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 із зазначенням «згідно рішення суду».
На думку відповідача, державний виконавець при здійсненні заходів примусового виконання обмежений вимогами виконавчого документа та його змістом, не має права на розширене, власне тлумачення рішення суду, яке він виконує, а органи державної виконавчої служби не є правозахисними або контролюючими органами. Оскільки виконання вимог виконавчого документа перевірено, 18.09.2026 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка, на думку відповідача, повністю відповідає вимогам закону.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третьою особою через підсистему «Електронний суд» 06.11.2026 надіслано пояснення щодо позову, в яких зазначено наступне.
На виконання ухвали суду від 28.10.2026 ГУ ПФУ в Одеській області надано засвідчені копії перерахунків пенсії позивача, проведених на виконання рішення суду у справі № 420/25341/25, та скриншот з підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр судових рішень» на підтвердження відсутності заборгованості за проведеними перерахунками.
Третя особа звертає увагу, що резолютивною частиною рішення у справі № 420/25341/25 ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано з 01.06.2025 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до пенсії, і саме такий спосіб захисту суд визнав належним та достатнім. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Одеській області посилалося на те, що судом не встановлено факт отримання позивачем пенсії по втраті годувальника за неповнолітніх дітей, а позивач отримує пенсію за вислугу років, проте постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Позивач зазначені судові рішення не оскаржував, що, на думку третьої особи, свідчить про його згоду з ними.
Таким чином, третя особа вважає, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до покладених судом зобов`язань, а постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята з урахуванням усіх встановлених обставин. Просила відмовити в задоволенні позову.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій виклав аргументи проти доводів відповідача та просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є стягувачем у виконавчому провадженні № 81225085.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 420/25341/25 задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 01.06.2025 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області «з 01.06.2025 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум».
Предметом позову у справі № 420/25341/25 були вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області по відмові в поновленні доплати в розмірі 2000 грн до пенсії по втраті годувальника неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.06.2025 та про зобов`язання поновити нарахування та виплату з 01.06.2025 щомісячної доплати в розмірі 2000 грн до пенсії по втраті годувальника зазначеним неповнолітнім на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713.
У рішенні від 10.09.2025 у справі № 420/25341/25 суд встановив, що позивач перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 420/29915/24 ГУ ПФУ в Одеській області зобов`язано провести перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника з 01.04.2022 неповнолітнім дітям позивача; на виконання цього рішення 05.05.2025 проведено перерахунок пенсії, розмір якої склав 5612,29 грн, а виплату щомісячної доплати згідно з постановою № 713 припинено з 01.06.2025. Саме з урахуванням цих обставин суд дійшов висновку про право на отримання щомісячної доплати з 01.06.2025.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 420/25341/25 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції встановив, що з 01.04.2022 ГУ ПФУ в Одеській області призначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсію по втраті годувальника згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на виконання рішення у справі № 420/29915/24 їм перераховано пенсію, основний розмір якої склав 5612,29 грн, та погодився з висновком суду першої інстанції про протиправність дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії із включенням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, починаючи з 01.06.2025.
Рішення суду у справі № 420/25341/25 набрало законної сили 20.04.2026.
13.05.2026 Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/25341/25, резолютивна частина якого відтворює пункт 3 резолютивної частини рішення суду.
Постановою старшого державного виконавця Відділу Косюти В.І. від 09.06.2026 відкрито виконавче провадження № 81225085 з примусового виконання виконавчого листа № 420/25341/25, боржнику встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, а також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 34588 грн. Постановою від 09.06.2026 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 450 грн.
Листом від 05.08.2026 № 1500-0507-5/128017 ГУ ПФУ в Одеській області повідомило Відділ, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі № 420/25341/25 ОСОБА_1 24.06.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.06.2025, новий розмір пенсії становить 23093,58 грн, перерахунок проведено за період з 01.06.2025 по 30.06.2026, але доплата пенсії відсутня, оскільки розмір пенсії не перевищує розмір пенсії, перерахований відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236.
До зазначеного листа додано протоколи перерахунку пенсії від 24.06.2026 у пенсійній справі № 1503005082, згідно з якими перераховано пенсію за вислугу років ОСОБА_1 з 01.06.2025 та з 01.07.2026. Відповідно до протоколу перерахунку з 01.06.2025 основний розмір пенсії становить 64% грошового забезпечення у розмірі 12754,36 грн, з урахуванням індексації 18816,75 грн, до складових пенсії включено щомісячну доплату до 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 (згідно рішення суду) в сумі 2000,00 грн, підсумок пенсії становить 20816,75 грн, з 01.07.2026 розмір пенсії становить 23093,58 грн.
Постановою старшого державного виконавця Відділу Косюти В.І. від 18.09.2026 виконавче провадження № 81225085 закінчено на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування постанови зазначено, що відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області встановлено фактичне виконання в повному обсязі судового рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 05.05.2025 у пенсійній справі № 1503028059 ОСОБА_1 з 01.06.2025 перераховано пенсію в разі втрати годувальника. Основний розмір пенсії становить 30% грошового забезпечення померлого військовослужбовця (пенсіонера) у розмірі 5612,29 грн, з урахуванням індексації 8086,72 грн, на 2 утриманців. Пенсію нараховано та виплачується ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 8086,72 грн кожному, підсумок пенсії становить 16173,44 грн, строк закінчення виплати пенсії 31 серпня 2026 року. Щомісячна доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 до складових цієї пенсії не включена.
21.09.2026 позивач звернувся до начальника Відділу із заявою, зареєстрованою 28.09.2026 за вх. № 23954, в якій просив провести перевірку виконавчого провадження № 81225085, скасувати постанову про його закінчення та поновити виконавче провадження, посилаючись на те, що надані боржником протоколи стосуються пенсії за вислугу років і не мають відношення до перерахунку пенсії в разі втрати годувальника.
Листом від 15.10.2026 № 53814 Відділ повідомив позивача, що його звернення не відповідає вимогам пунктів 3 та 4 частини четвертої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а також що рішення суду боржником виконано у спосіб, визначений судом, у зв`язку з чим 18.09.2026 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Матеріали виконавчого провадження та документи, надані ГУ ПФУ в Одеській області на виконання ухвали суду від 28.10.2026, не містять доказів нарахування та виплати щомісячної доплати в розмірі 2000 грн до пенсії в разі втрати годувальника, яку отримують діти позивача, за період з 01.06.2025.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 3, 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення.
Відповідно до частини першої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Частиною першою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до частини другої статті 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.
Отже, закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII можливе виключно за умови фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а встановлення такого факту є обов`язком державного виконавця, який він виконує шляхом перевірки виконання рішення боржником.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 240/28517/23 зазначив, що обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення) (пункт 25).
У цій же постанові Верховний Суд, з урахуванням висновків, викладених у постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 240/27324/23, виснував, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання (пункти 36, 37).
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2026 року у справі № 640/6473/22, оцінюючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про зобов`язання органу Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії, наголосив, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, має бути належно мотивованою, містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення, а також спосіб встановлення таких обставин. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника. У цій постанові Верховний Суд також зазначив, що при вирішенні такого спору суди мають надати оцінку не формальному факту здійснення перерахунку, а правильності та повноті виконання судового рішення, а закінчення виконавчого провадження, коли державний виконавець фактично поклався виключно на лист боржника, не здійснивши самостійної перевірки правильності та повноти виконання судового рішення, є передчасним.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Предметом спору в цій справі є правомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, тобто питання про те, чи мало місце фактичне виконання в повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 у справі № 420/25341/25 на момент винесення оскаржуваної постанови. Визначення розміру пенсії чи сум, що підлягають виплаті, до предмета цього спору не належить.
Зміст зобов`язання, покладеного на ГУ ПФУ в Одеській області рішенням у справі № 420/25341/25, визначається рішенням суду в цілому, тобто з урахуванням предмета позову, обставин, встановлених судом, і мотивів, з яких суд дійшов висновку про задоволення позову.
Резолютивна частина рішення у справі № 420/25341/25, як і виконавчий лист, викладена в редакції зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн «до пенсії» згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713. Зміст цього зобов`язання визначається рішенням суду в цілому, у єдності резолютивної та мотивувальної частин, з урахуванням предмета позову та встановлених судом обставин, а тому з достатньою визначеністю випливає з рішення.
Так, позов у справі № 420/25341/25 стосувався виключно доплати до пенсії по втраті годувальника, призначеної неповнолітнім дітям позивача. Суд встановив, що позивач, як законний представник неповнолітніх, отримує саме пенсію у разі втрати годувальника, а доплату припинено з 01.06.2025 після перерахунку пенсії по втраті годувальника на виконання рішення у справі № 420/29915/24, внаслідок якого її розмір склав 5612,29 грн. Право на доплату суд пов`язав саме з тим, що такий перерахунок проведено на виконання судового рішення. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи ГУ ПФУ в Одеській області, прямо вказав, що спірною є відмова в перерахунку та виплаті пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із включенням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн з 01.06.2025.
Розмір пенсії 5612,29 грн, про який ідеться в мотивувальній частині рішення у справі № 420/25341/25, відповідає основному розміру пенсії в разі втрати годувальника за протоколом перерахунку від 05.05.2025 у пенсійній справі № 1503028059 і жодним чином не стосується пенсії за вислугу років позивача у пенсійній справі № 1503005082, основний розмір якої становить 12754,36 грн.
Отже, на виконання рішення у справі № 420/25341/25 ГУ ПФУ в Одеській області мало з 01.06.2025 нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до пенсії в разі втрати годувальника, яку отримує позивач на утримання своїх неповнолітніх дітей, з урахуванням раніше виплачених сум.
Натомість, як вбачається з листа ГУ ПФУ в Одеській області від 05.08.2026 № 1500-0507-5/128017 та доданих до нього протоколів, боржник провів операції з пенсією за вислугу років самого позивача у пенсійній справі № 1503005082. Щомісячна доплата в розмірі 2000,00 грн до цієї пенсії вже була включена до її складових на виконання рішення суду, і, як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем і третьою особою, вона нараховується з 01.04.2022 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 у справі № 420/7414/23. Сам боржник у листі від 05.08.2026 повідомив, що доплата пенсії за наслідками такого перерахунку відсутня, тобто жодних нових сум на виконання рішення у справі № 420/25341/25 позивачу не нараховано і не виплачено.
До пенсії в разі втрати годувальника у пенсійній справі № 1503028059 щомісячна доплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 з 01.06.2025 не нарахована. Доказів її нарахування та виплати ні державному виконавцю, ні суду не надано, хоча суд ухвалою від 28.10.2026 витребовував від ГУ ПФУ в Одеській області докази повного виконання рішення.
Таким чином, рішення у справі № 420/25341/25 виконано боржником не у спосіб, визначений судом, а щодо іншої пенсії, яка не була предметом спору. За таких обставин відсутній сам факт фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, який є єдиною підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Оскаржувана постанова від 18.09.2026 не містить жодних обставин, які б свідчили про фактичне виконання рішення суду, та засобів їх встановлення, крім посилання на лист боржника.
Державний виконавець не звірив надані боржником протоколи перерахунку зі змістом рішення суду, яке примусово виконувалось, хоча вже з самих протоколів вбачалося, що вони стосуються пенсії за вислугу років, а не пенсії в разі втрати годувальника, а боржник прямо повідомляв, що доплата пенсії відсутня. Отже, державний виконавець фактично поклався виключно на твердження боржника про виконання рішення, не здійснивши самостійної перевірки правильності та повноти його виконання, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22 січня 2026 року у справі № 640/6473/22, свідчить про передчасність закінчення виконавчого провадження.
Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що державний виконавець не має права на власне тлумачення рішення суду. Перевірка того, чи виконано зобов`язання у відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, є не тлумаченням рішення, а прямим обов`язком державного виконавця перед винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, на що вказав Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2025 року у справі № 240/28517/23.
Водночас у разі виникнення у державного виконавця сумнівів щодо змісту зобов`язання, покладеного на боржника, пункт 10 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII та частина перша статті 254 КАС України надають йому право звернутися до суду із заявою про роз`яснення рішення. Таким правом державний виконавець не скористався, а закінчив виконавче провадження, прийнявши як виконання дії боржника щодо іншої пенсії.
Крім того, суд звертає увагу, що у відзиві відповідач зазначає про відповідність резолютивній частині рішення перерахунку «з 01.07.2021», тоді як рішення у справі № 420/25341/25 стосується доплати з 01.06.2025, а також про те, що постанову про закінчення виконавчого провадження винесено «у зв`язку з невиконанням рішення суду боржником без поважних причин», що не узгоджується з підставою, зазначеною в самій постанові. Такі доводи також не підтверджують факт перевірки державним виконавцем виконання рішення суду в повному обсязі.
Доводи третьої особи про те, що позивач не оскаржував рішення у справі № 420/25341/25 та постанову суду апеляційної інстанції, суд не приймає, оскільки зазначеними судовими рішеннями позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Посилання третьої особи на доводи її апеляційної скарги про отримання позивачем пенсії за вислугу років також не підтверджують правильності виконання рішення, оскільки апеляційну скаргу, яка містила ці доводи, залишено без задоволення, а суд апеляційної інстанції у своїй постанові виходив з того, що спір стосується саме пенсії по втраті годувальника, призначеної дітям позивача.
Посилання відповідача в листі від 15.10.2026 № 53814 на невідповідність звернення позивача вимогам частини четвертої статті 74 Закону № 1404-VIII на висновки суду не впливають, оскільки предметом цього спору є постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яку позивач оскаржив до суду в порядку статті 287 КАС України.
Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову. Відтак за наслідками прийняття оскаржуваної постанови стягувач позбавлений можливості примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь, а рішення може залишитися невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу від 18.09.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81225085 винесена передчасно, за відсутності доказів фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не довів правомірності оскаржуваної постанови.
За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2025 у справі № 440/8929/24, по даній категорії спорів судовий збір не підлягає сплаті, про наявність інших судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901, місцезнаходження: вул. Розумовська, буд. 37, м. Одеса, 65091), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107), про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Косюти Василя Ігоровича від 18.09.2026 про закінчення виконавчого провадження № 81225085 з примусового виконання виконавчого листа № 420/25341/25, виданого Одеським окружним адміністративним судом 13.05.2026.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.М. Басова
Судове рішення № 141479217, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/33653/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: