Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 674/1713/26
Провадження № 2/674/1345/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальність «Новий Колектор» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 103901347 від 02.07.2025 року в розмірі 50011,29 грн., а також стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 02 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №103901347, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 20000,00 грн. і зобов`язувався повернути його із сплатою процентів за його користування у термін встановлений договором. Даний кредитний договір укладений в електронній формі. ТзОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит.
26 червня 2026 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №МТ-260626-1, згідно з яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №103901347
від 02.07.2026 року. Однак, відповідачка належним чином умов кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 50011,29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 19650,80 грн., заборгованість за відсотками 11520,49 грн., заборгованість за комісіями 11840,00 грн., заборгованість за штрафом -7000,00 грн.
Наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 21 серпня 2026 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачкою склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеним договором кредиту/та договором факторингу.
Так, 02 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103901347 , який позичальником підписано електронним підписом.
За умовами вказаного договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений в п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежу та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Згідно з п. 1.2 Договору сума кредиту становить 20000,00 грн.
Кредит надається строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 02.07.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 27.06.2026.
Комісія за надання кредиту 4500,00 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Комісія за обслуговування кредиту 32560,00 грн, що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.
Денна процентна ставка складає 0,98%.
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Відповідно до копії платіжного доручення №106022046 ТОВ «Мілоан» перерахувало 02.07.2026 року на платіжну карту № НОМЕР_2 кошти в сумі 20000,00 грн. Призначення платежу: кредитні кошти згідно договору 103901347.
Така ж інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом, комісії була доведена відповідачці у паспорті споживчого кредиту, який підписаний електронним цифровим підписом.
Графіком платежів за договором доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом .
26.06.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № МТ-260626-1, згідно з умовами якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржників, за цілим рядом договорів, у тому числі до ОСОБА_1 за договором №103901347 від 02.07.2025 року.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026 року, ТОВ «Новий Колектор» набуло права грошової вимоги до відповідачки за договором №103901347 від 02.07.2025 року в сумі 50011,29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 19650,80 грн., заборгованість за відсотками 11520,49 грн., заборгованість за комісіями 11840,00 грн., заборгованість за штрафом -7000,00 грн.
При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.
Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Отже, ОСОБА_1 уклала кредитний договір шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором та сплата процентів за користування ним, комісії.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Уклавши договір факторингу №МТ-260626-1 позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідачки за кредитними зобов`язаннями за договором №103901347, яке передав первісний кредитор.
Згідно з п.4 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.
Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором та сплата процентів, комісії за користування кредитом.
Згідно з п.4 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.
Таким чином, стягненню підлягає комісія передбачена умовами договору кредиту за надання кредиту передбачена п.1.5.1 договору.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту, слід зазначити наступне.
Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Вказане узгоджується з висновками викладенмим Верховним Судом у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту не підлягають задоволенню.
Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке.
Так, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зважаючи на те, що у даній справі, договір було укладено 02 липня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Відтак, згідно вимог вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки в укладеному між сторонами кредитному договорі не повинен перевищувати 1%.
Відповідно, позивачем ТОВ «Новий Колектор» нарахування процентів за користування кредитом за весь період користування кредитними коштами здійснювалось за денною ставкою 1%.
Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №103901347 від 02.07.2025 року становить 50011,29 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 19650,80 грн., заборгованість за відсотками 11520,49 грн., заборгованість за комісіями 11840,00 грн., заборгованість за штрафом -7000,00 грн.
Судом встановлено, що відповідачка здійснила часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором: 349,20 грн. - по тіло кредиту, 21931,87 грн. - за нарахованими процентами, 4500,00 грн. комісії за надання кредиту та 20720,00 грн. комісії за обслуговування кредиту, які зараховано в погашення заборгованості, що відображено в розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №103901347 в розмірі 26394,80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 13892,00 грн., заборгованість за відсотками 12502,80 грн..
З приводу стягнення з відповідачки на користь позивача за кредитним договором №103901347 заборгованість за штрафом -7000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи вищевказане, даний позов слід задоволити частково, відмовивши в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача - 7000,00 грн. заборгованості за штрафом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідачка не скористалась своїм правом та не подала до суду відзиву на позовну заяву, не спростувала розрахунок суми позовних вимог, не подала доказів на погашення заборгованості за кредитним договором, що є його процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості нею не заперечується.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 1404,94 грн. (2662,40 х 52,77 : 100).
Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Колектор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Новий Колектор», місце знаходження: 01133 м. Київ вул. Алмазова Генерала, 13 офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором №103901347 від 02.07.2025 року в розмірі 26394 (двадцять шість тисяч триста дев`яносто чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13892 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві) гривні, заборгованість за відсотками 12502 (дванадцять тисяч п`ятсот дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок, а також судовий збір в розмірі 1404 (одну тисячу чотириста чотири) гривні 94 (дев`яносто чотири) копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 листопада 2026 року.
Суддя Ю. Е. Шафікова
Судове рішення № 141476556, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 674/1713/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: