Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12 листопада 2026 рокуСправа № 280/10364/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (70053, Запорізька Запорізький область, район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, ЄДРПОУ 08594542) до Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, ЄДРПОУ 35045946) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,
ВСТАНОВИВ:
29 вересня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (далі позивач) до Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі відповідач) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, відповідно до якої позивач просить суд:
скасувати постанову головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манзенко Тетяни Леонідівни від 16.09.2026 у виконавчому провадженні № 80833875 про накладення на державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» штрафу в розмірі 5 100,00 (п`ять тисяч сто) гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 вересня 2026 року головним державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манзенко Тетяною Леонідівною у межах виконавчого провадження № 80833875 було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 гривень Штраф накладено за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду на підставі виконавчого листа від 04.03.2026 року у справі № 280/3042/25, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. На переконання позивача факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до ст. 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. При цьому, Законом №1404-VIII встановлена відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин, а не за несвоєчасне його виконання або ж невиконання в повному обсязі. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання рішення суду. Для виконання судового рішення Державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» були сформовані необхідні листи для отримання фінансування задоволених позовних вимог. Отже, відповідачем виконано рішення суду в частині нарахування стягувачу коштів. Рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованих коштів буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. Станом на день відповіді державному виконавцю керівництво Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» здійснило всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» та в повній мірі ставиться в залежність від надходження бюджетного фінансування. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та скасувати незаконну вимогу.
Ухвалами судді Запорізького окружного адміністративного суду від 05.10.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2026 задоволено клопотання представника Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» про звільнення від сплати судового збору та звільнено Державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» від сплати судового збору по справі № 280/10364/26.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначити судове засідання на 03 листопада 2026 року о/об 11:00 год.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2026 продовжено строк розгляду справи на двадцять днів. Наступне судове засідання призначено на 12 листопада 2026 року о/об 12:00 год.
12 листопада 2026 року від представника Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив, відповідно до якого зазначає, що боржнику надано термін виконання рішення суду протягом 10 робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження 22.07.2026. Станом на 16.09.2026 рішення суду не виконано. 16.09.2026 головним державним виконавцем керуючись ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на ДУ «Дружелюбівський виправний центр (№1)» у розмірі 5100,00 грн. Повторно зобов`язано боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення, яку надіслано сторонам виконавчого провадження. Станом на 11.11.2026 сторонами виконавчого провадження не надано жодного підтвердження щодо повного виконання рішення суду. Вважає, що всі дії головного державного виконавця Манзенко Т.Л. відповідають вимогам чинного законодавства України. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.11.2026 представниками сторін надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження.
У зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 280/3042/25 державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (далі Установа) зобов`язано виплатити ОСОБА_1 , який проходив службу в установі з 18.12.2015 по 08.09.2016, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, кошти в сумі 20 489, 24 грн., ПДФО 3 688.06 грн., загальна сума з ПДФО 24 177.30 грн. бойових дій за 2020 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на 04.11.2022.
Постановою головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манзенко Тетяною Леонідівною від 22.07.2026 ВП № 80833875 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 280/3042/25, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 04.03.2026. Вказаною постановою повідомлено боржнику про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 05.08.2026 №4/4-585 державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)»повідомлено про те, що за вказаним виконавчим провадженням ВП № 80833875 боржником були сформовані необхідні документи та замовлено фінансування задоволених вимог. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною статтею бюджетного фінансування.
16 вересня 2026 року головним державним виконавцем Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манзенко Тетяною Леонідівною у межах виконавчого провадження № 80833875 було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 гривен
Не погодившись із правомірністю застосованого штрафу позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частинами першою та третьою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника ... .
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі № 812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
До того ж у постанові від 05.06.2024 у справі № 480/6452/23 Верховний Суд вказав, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
При цьому невиконанням судового рішення в розумінні статті 64-1 Закону № 1404-VІІІ є встановлений відповідним актом факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин та винесення відповідної постанови про накладення штрафу.
Аналіз правових норм та судової практики Верховного Суду, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак виконавцю необхідно встановити чи мало місце невиконання рішення без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.
У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.05.2021 у справі № 420/5465/18, від 03.04.2024 у справі №620/6019/23, від 17.03.2026 по справі № 420/15146/24.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Із досліджених судом матеріалів справи установлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2025 по справі № 280/3042/25, Державній установі «Дружелюбівський виправний центр (№1)» належало нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , який проходив службу в установі з 18.12.2015 по 08.09.2016, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, кошти в сумі 20 489, 24 грн., ПДФО 3 688.06 грн., загальна сума з ПДФО 24 177.30 грн. бойових дій за 2020 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на 04.11.2022.
Згідно з частиною 4 статті 19 Закону №1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 цього ж Закону).
Суд зазначає, що позивачем неодноразово направлялись листи до органу вищого рівня- Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань з проханням виділити кошти за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» в сумі 24 177, 30 гривень ( лист від 23.10.2025 №4/4-693; листи від 06.01.2026 № 4/4-27; від 18.02.2026 № 4/4-129; від 24.03.2026 № 4/4-229; від 24.04.2026№ 4/4-324; від 18.06.2026 № 4/4-439;) та в сумі 59 113,62 гривень (з урахуванням виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження; листи від 31.07.2026№ 4/4-565; від 01.09.2026№ 4/4-663). Згідно з відповідями Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань (від 27.04.2026 № 4663/3.2-2026, від 08.09.2026 № 10355/3.2-2026 та від 16.09.2026 № 10670/3.2-2026) відповідні запити були перенаправлені до Міністерства юстиції України щодо виділення додаткового фінансування, зокрема для виконання рішень суду та задоволення вимог колишнього співробітника державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)». Водночас, станом на 16.09.2026 року додаткове фінансування на зазначені цілі з державного бюджету не надходило.
Про вказані обставини установа заздалегідь офіційно повідомляла орган державної виконавчої служби листом від 05.08.2026 №4/4-585 (додається копія листа з відміткою про вручення ). Таким чином, з боку керівництва державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)», не було умисного ігнорування вимог державного виконавця та злісного ухилення, а невиконання рішення зумовлене об`єктивними обставинами та відсутністю бюджетних асигнувань.
Згідно з вимогами п. 1, 3 ч. 3, ч. 5 ст.18 Закону №1404-VІІІ, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Однак, вже 16.09.2026 державним виконавцем, без перевірки наданих Державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» у листі від 05.08.2026 №4/4-585 пояснень застосовано до останнього штраф.
З мотивування оскаржуваної постанови суд встановив, що підставою для її прийняття стало те, що боржником: не здійснено виплату заборгованості з виплат стягувачу, відповідно до рішення суду, а також не надано усіх витребуваних державним виконавцем доказів (документів), необхідних для проведення перевірки виконання рішення суду та оцінки такого виконання, не надано доказів неможливості виконання рішення суду та доказів вчинення заходів, спрямованих на таке виконання.
З наведеного суд висновує, що відповідачем фактично не досліджено виконання судового рішення, а штраф застосовано до позивача за не надання доказів щодо виконання судового рішення, що суперечить гіпотезі ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII.
При цьому судом враховано, що з метою виконання рішення суду у справі № 280/3042/25 Державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» неодноразово направлено до розпорядника бюджетних коштів вищого рівня розрахунок потреби в коштах.
Щодо виконання рішення суду в частині нарахування ОСОБА_1 відповідних суд заборгованостей позивачем надана довідку про нараховані суми грошового забезпечення. З боку відповідача не надходило спростування зазначеного нарахування та надання доказів зворотнього.
Вказане свідчить про те, що боржником виконано рішення суду в частині нарахування на користь ОСОБА_1 , який проходив службу в установі з 18.12.2015 по 08.09.2016, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, кошти в сумі 20 489, 24 грн., ПДФО 3 688.06 грн., загальна сума з ПДФО 24 177.30 грн. бойових дій за 2020 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на 04.11.2022.
Водночас, суд вважає, що невиконання судового рішення Державною установою «Дружелюбівський виправний центр (№1)» в частині виплати на користь ОСОБА_1 , який проходив службу в установі з 18.12.2015 по 08.09.2016, індексації грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, кошти в сумі 20 489, 24 грн., ПДФО 3 688.06 грн., загальна сума з ПДФО 24 177.30 грн. бойових дій за 2020 - 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на 04.11.2022, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а та від 31.05.2022 по справі №360/940/20.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що державний виконавець безпідставно зазначив у постанові від 16.09.2026 у ВП № 80833875 про накладення штрафу про факт невиконання рішення суду у справі № 280/3042/25. Тобто, під час прийняття постанови про накладення штрафу від 16.09.2026 у ВП № 80833875 відповідачем не враховано всіх обставин справи, не досліджено всі аспекти виконання/невиконання позивачем рішення суду у справі 280/3042/25, що свідчить про відсутність підстав для накладення на нього штрафу за оскаржуваною постановою.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначені норми означають, що позивач повинен довести, яким чином суб`єктом владних повноважень (у даному випадку державним виконавцем) порушено його права під час здійснення заходів примусового характеру. У свою чергу, відповідач має обов`язок довести, що його рішення чи дії прийняті (вчинені) у межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.
Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.
Відповідно до ч.1, 3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що даній справі позивач довів належними та достатніми доказами наявність порушень з боку відповідача, заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, відповідно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору за рішенням суду та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Державної установи «Дружелюбівський виправний центр (№1)» (70053, Запорізька Запорізький область, район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2, ЄДРПОУ 08594542) до Вільнянського державного відділу виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 4, ЄДРПОУ 35045946) про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Вільнянського відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Манзенко Тетяни Леонідівни від 16.09.2026 у виконавчому провадженні № 80833875 про накладення на державну установу «Дружелюбівський виправний центр (№ 1)» штрафу в розмірі 5 100,00 (п`ять тисяч сто) гривень.
Розподіл судових витрат не проводиться.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 12 листопада 2026 року.
Суддя О.О. Артоуз
Судове рішення № 141475956, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 280/10364/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: