Єдиний державний реєстр судових рішень Cправа № 127/23170/26
Провадження № 2/127/6388/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
04 листопада 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У С Т А Н О В И В :
01.07.2026 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» (надалі ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»), в особі представника позивача Руденка К. В., звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 79 539,79 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 8250266 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 30 000,00 грн, строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,00 % від суми кредиту за кожен день користування.
Первісний кредитор виконав своє зобов`язання за кредитним договором та перерахував на платіжну картку відповідача 30 000,00 грн.
16.05.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 8250266 про надання споживчого кредиту від 03.09.2024 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 79 539,79 грн, яка складається з: 29 999,91 грн заборгованість за кредитом; 34 539,88 грн заборгованість за процентами; 15 000,00 грн заборгованість за штрафом відповідно до кредитного договору.
Позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 79 539,79 грн, сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 01.07.2026 головуючим суддею визначено суддю Березовську О. А.
Відповідь № 2976194 з Єдиного державного демографічного реєстру стосовно реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 одержана судом 03.07.2026, з якої вбачається, що відповідач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та знятий з реєстрації місця проживання за цією адресою з 29.07.2025.
Ухвалою суду від 13.07.2026 вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрите провадження та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування письмових доказів.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства. Суд враховує клопотання представника позивача про проведення розгляду справи у його відсутність, проти заочного рішення не заперечує.
Суд направляв відповідачу ОСОБА_1 копію ухвали суду від 13.07.2026 та судові повістки за останнім відомим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Кореспонденція повернулась на адресу суду неврученою 14.09.2026 та 01.10.2026.
Крім того, виклик відповідача в судове засідання здійснювався шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному сайті судовою влади України, дата документа 17.08.2026 та 15.09.2026.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, інші заяви та клопотання суду від відповідача також не надходили. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи думку представника позивача, суд відповідно до ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд встановив, що спір стосується цивільних правовідносин, а саме правовідносин, що виникають на підставі укладеного кредитного договору та договору факторингу, які регулюються відповідними нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».
Судом установлено, що 03.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 8250266 про надання споживчого кредиту, за яким відповідачу надано кредит у сумі 30 000,00 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Відповідно до умов кредитного договору тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом. Договором також передбачена знижена процентна ставка у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується за умови виконання споживачем визначених договором умов Програми лояльності.
Зокрема, у разі сплати споживачем до 03.10.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у графіку платежів, або здійснення часткового дострокового повернення кредиту, споживач отримує індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, внаслідок чого проценти за користування кредитом до зазначеної дати перераховуються за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою.
Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С2925.
Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів).
Виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредиту підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 150-25 від 16.05.2025, з якого вбачається, що 03.09.2024 відповідачу перераховано 30 000,00 грн та листом АТ «Райффайзен Банк» від 27.08.2026 вих. №81-15-9/15005-БТ, з якого вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 . З виписки, доданої до цього листа вбачається перерахування 03.09.2024 на зазначену банківську картку 30 000, 00 грн.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) за договором № 8250266 від 03.09.2024 проценти за користування кредитом нараховані за період з 03.09.2024 по 02.02.2025. Загальна сума заборгованості становить 79 539,79 грн, яка складається з: 29 999,91 грн заборгованість за кредитом; 34 539,88 грн заборгованість за процентами; 15 000,00 грн заборгованість за штрафом. У розрахунку враховані платежі відповідача в загальній сумі 10 610,07 грн.
16.05.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» укладено договір факторингу № 16.05/25-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Передача прав вимоги підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 16.05.2025, платіжною інструкцією № 2504 від 16.05.2025 про оплату за договором факторингу та витягом з реєстру боржників, у якому зазначена заборгованість відповідача за договором № 8250266.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16.05/25-Ф від 16.05.2025 ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8250266 у сумі 79 539,79 грн, з яких: 29 999,91 грн заборгованість за кредитом; 34 539,88 грн заборгованість за процентами; 15 000,00 грн заборгованість за штрафом. Кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань становить 193 дні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо); умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно положень ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести факт укладення кредитного договору, факт виконання ним (первісним кредитором) своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, тобто у спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача спростувати розмір існуючої заборгованості.
Як вбачається з вище наведеного, між первісним кредитором та відповідачем був укладений в електронній формі кредитний договір, який був підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором; сторони визначили його істотні умови. Свої зобов`язання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перед відповідачем виконало, перерахувало відповідачу обумовлені кредитним договором кошти, що підтверджено позивачем належними, допустимими та достатніми доказами.
Відповідач не оспорює факт укладення кредитного договору, його умови та факт одержання коштів.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
З вище наведеного вбачається, що між первісним кредитором та відповідачем був укладений кредитний договір, узгоджено його істотні умови, кредитодавець виконав своє зобов`язання і надав відповідачу кредит. Позивач, як новий кредитор, набув право вимоги до відповідача за вище вказаним кредитним договором, що підтверджується наданими копіями договору факторингу, платіжної інструкції щодо оплати за договором факторингу, акта приймання-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників.
Відповідач не оспорює право вимоги позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Також розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким установлено перехідний період застосування граничного розміру денної процентної ставки: протягом перших 120 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %, а протягом наступних 120 днів 1,5 %. Після закінчення цього перехідного періоду максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Зазначений Закон набрав чинності 24.12.2023.
Отже, на дату укладення сторонами кредитного договору 03.09.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не міг перевищувати 1 %. Встановлена договором стандартна процентна ставка у розмірі 1,00 % за кожен день користування кредитом відповідає граничному розміру, встановленому законом.
Договором також передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом за умови виконання позичальником вимог Програми лояльності. Водночас застосування такої ставки пов`язане з виконанням визначених договором умов щодо здійснення платежу до 03.10.2024 або протягом наступних трьох календарних днів чи здійснення часткового дострокового повернення кредиту.
З наданих матеріалів вбачається, що відповідачем здійснювалися платежі за кредитним договором, які враховані у розрахунку заборгованості в загальній сумі 10 610,07 грн.
Згідно з карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) проценти нараховані за період з 03.09.2024 по 02.02.2025, тобто в межах строку кредитування. У розрахунку враховані платежі відповідача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості суд оцінює у сукупності з умовами кредитного договору, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та іншими письмовими доказами, які підтверджують виникнення і розмір грошового зобов`язання.
Відповідач не надав суду іншого розрахунку заборгованості, письмових доказів, які б спростовували наведені позивачем суми, або доказів повного виконання взятих на себе зобов`язань.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 29 999,91 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 34 539,88 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки за порушення відповідачем зобов`язання за кредитним договором суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Дія воєнного стану продовжена та не припинилась на час укладення кредитного договору та на час ухвалення рішення.
Кредитний договір укладено 03.09.2024, тобто в період дії воєнного стану. Відповідно, штраф, нарахований за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором, підлягає списанню кредитодавцем.
З огляду на пряму законодавчу заборону стягнення неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану, вимога позивача про стягнення 15 000,00 грн штрафу задоволенню не підлягає.
Отже, на підставі вище зазначеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
З відповідача на користь позивача має бути стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 64 539,79 грн, з яких: 29 999,91 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 34 539,88 грн сума заборгованості за процентами. В іншій частині в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та ФОП, адвокатом Руденком К. В. 02.08.2024 укладено договір про надання юридичних послуг № 02/08/24. До позову додано акт приймання-передачі наданих послуг № 144 до договору № 02/08/2024 про надання юридичних послуг від 02.08.2024 від 21.04.2026, витяг з Реєстру № 1 до зазначеного акта від 21.04.2026, відповідно до якого вартість послуг за складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором № 8250266 про надання споживчого кредиту від 03.09.2024 та клопотання про витребування доказів становить 10 000,00 грн.
Також надано платіжну інструкцію № 3943 від 24.04.2026 про оплату витрат за договором про правничу допомогу на суму 100 000,00 грн.
Вище наведені документи суд оцінює з урахуванням положень статей 77-80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і їх вартість.
При визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги ціну позову, обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги. З огляду на це суд дійшов висновку, що предметом позову є стягнення коштів за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є звичайним договірним спором без факторів, які могли б вплинути на репутацію сторін або викликати публічний інтерес; не потребувала значного обсягу процесуальних дій; розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, представник позивача участь у судових засіданнях не приймав; у цій категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, сформована Верховним Судом; обсяг досліджених судом доказів є невеликим. У цій справі адвокат надав позивачу послуги, зокрема, зі складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів.
Суд враховує незначну складність справи, наявність усталеної судової практики, те, що дії адвоката не вимагали значного обсягу юридичної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність позовної заяви та клопотання про витребування доказів не є значними та є типовими для цієї категорії спорів, тому суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4 000, 00 грн. Саме такий розмір витрат відповідає ціні позову та частковому задоволенню позовних вимог, виконаній адвокатом роботі.
Крім того, з відповідача на користь позивача має бути стягнутий судовий збір у сумі 2 160, 27 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (81,14 %), оплата якого позивачем підтверджується платіжною інструкцією № 4177 від 04.06.2026 на суму 2 662,40 грн.
Керуючись ст. 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 615, 625, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 7, 10, 12, 13, 75-79, 81, 137, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» заборгованість за договором № 8250266 про надання споживчого кредиту від 03.09.2024 в сумі 64 539,79 грн, з яких: 29 999,91 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 34 539,88 грн сума заборгованості за процентами.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 160, 27 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000, 00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо цієї справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://vnm.vn.court.gov.ua/sud0232/
Повний текст заочного рішення суду складений 12.11.2026.
Учасники справи:
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС», адреса: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 41915308.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА
Судове рішення № 141475251, Вінницький міський суд Вінницької області було прийнято 04.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 127/23170/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: