Єдиний державний реєстр судових рішень
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/1601/26
номер провадження 2/695/2011/26
12 листопада 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі
судді Апанасенко К.І.,
за участю секретаря судового засідання Жолоба М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 04.01.2023 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 123,01 грн, судові витрати.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.04.2026 відкрито провадження в справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано в АТ «Райффайзенбанк» інформацію про власника картки 4149-51XX-XXXX-7497, інформацію про зарахування на картку 4149-51XX-XXXX-7497 кредитних коштів за період з 04.01.2023 до 09.01.2023, з 08.01.2023 до 13.01.2023.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 31.07.2026 у позивача було витребувано уточнений розрахунок заборгованості відповідача.
04.08.2026 надійшла заява від позивача з уточненим розрахунком заборгованості відповідача.
13.10.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про незгоду відповідача із розміром заборгованості за договором, зокрема, про те, що відсотки, нараховані відповідачу, значно перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту. Відповідач просив врахувати суд при вирішенні питання щодо стягнення відсотків несправедливість нарахованих відсотків. Також зазначено про недоведеність позивачем отримання прав вимоги до нього на підставі наявних у справі доказів, зокрема договорів факторингу. Відповідач просив зменшити суму витрат на правову допомогу, яку просить стягнути з нього позивач.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" 14.10.2026 подав відповідь на відзив.
У судові засідання представник позивача не з`явився, але в позові просила здійснювати розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
У судові засідання відповідач не з`явився, але у відзиві просив у разі його неявки розгляд справи відкласти на інший день.
З огляду на те, що відповідач повторно без поважних причин не з`явився в судове засідання, підстави відкладення судового засідання відповідно до ст. 223 ЦПК України суд не вбачає та, враховуючи засади розумності строків розгляду справи, судове засідання не відкладає.
Ухвалою суду від 02.11.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 14:40 год 12.11.2026.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
04.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №352931401 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору MNV72MG6, відправленого на номер телефону відповідача 04.01.2023 о 17:10:54 та введеного ним 04.01.2023 о 17:11:26.
Згідно договору про надання споживчого кредиту №352931401 були визначені наступні умови: тип кредиту кредитна лінія; сума кредиту становить 9 000 грн (п. 2.1 договору).
Згідно з п.п. 2.2. - 2.4. Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, є загальною сумою кредиту і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 3000 грн одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 03.02.2023 р. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором.
Згідно з п.п. 3.1.- 3.2. договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
У п. 5.1. Договору вказано, що кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом переказу грошових коштів, який завершується зарахуванням грошових коштів на поточний рахунок, для управління яким випущена Платіжна картка 4149-51XX-XXXX-7497, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів.
Згідно з п. 7.1 - 7.2 договору на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 03.02.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.
Основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору.
Згідно з п. 8.1. договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено.
Відповідно до п. 8.2 8.4 договору процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче.
За умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі Базова процентна ставка).
Зобов`язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім Сторінка 12 із 20 цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
У п. 8.5 договору вказано, що загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п. 8.3 та. п. 8.12. Договору, при умові виконання Позичальником однієї з описаних умов.
Якщо Позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 292,00 (двісті дев`яносто два) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 0,80 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Дисконтна процентна ставка);
Якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період від дати видачі Кредиту до 03.02.2023 р. (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 03.02.2023 р. за ставкою 580,69 (п`ятсот вісімдесят цілих шістдесят дев`ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,59 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті.
Відповідно до п. 8.6 договору якщо Позичальник користуватиметься Кредитом без продовження Дисконтного періоду, умови про розрахунок загальних витрат за Кредитом та загальної вартості Кредиту на умовах описаних в п. 8.5. Договору не застосовуються. Відповідно загальна вартість Кредиту за період всього Дисконтного періоду визначається відповідно до розміру Базової процентної ставки вказаної в п.8.3. Договору.
У п. 11.1 договору вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Згідно з платіжними дорученнями від 04.01.2023 та від 08.01.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало на користь ОСОБА_1 суми в розмірі 3000 грн та 6000 грн на платіжну картку 4149-51XX-XXXX-7497. Призначення платежу було вказано «Переказ коштів згідно договору № 352931401 від 04.01.2023 …»
Листом АТ «Райффайзенбанк» від 30.04.2026 № 81-15-9/7385-БТ та відповідною випискою АТ «Райффайзенбанк» по рахунку ОСОБА_1 підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_1 (номер якої наводиться в перелічених вище платіжних дорученнях та кредитному договорі), на яку з 04.01.2023 та 08.01.2023 було здійснено переказ коштів у загальній сумі 9 000 грн, як про це вказано в розрахунку заборгованості відповідача, здійсненому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно із розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 352931401 від 04.01.2023, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 11.04.2023 становить 23 172,43 грн, яка складається з 8983 грн - заборгованість по тілу кредиту та 14189,43 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.
Тобто Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 224 від 11.04.2023 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 23 172,43 грн, яка складається з 8983 грн - заборгованість по тілу кредиту та 14189,43 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам.
Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 зі сплати фінансування за реєстром прав вимоги № 224 від 11.04.2023 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у сукупності з іншими наведеними доказами факторингових відносин між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», підтверджує передачу до ТОВ «Таліон плюс» права вимоги по кредитному договору № 352931401 від 04.01.2023.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно платіжної інструкції № 6617 від 30.05.2024 ТОВ ФК «Онлайн фінанс» провело оплату на користь ТОВ «Таліон плюс» за договором факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024.
У реєстрі прав вимог №1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн фінанс» наведено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 352931401 від 04.01.2023. Сума заборгованості за основною сумою боргу становить 45 123,01 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 8983 грн., заборгованість за відсотками 36 140,01 грн.
15.07.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимог, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно платіжних інструкцій № 361 від 24.09.2025, № 381 від 06.10.2025, № 383 від 07.10.2025, № 385 від 10.10.2025, № 396 від 23.10.2025, № 401 від 24.10.2025, № 404 від 30.10.2025, № 409 від 31.10.2025, № 411 від 03.11.2025 ТОВ ФК «Ейс» провело оплату на користь ТОВ ФК «Онлайн фінанс» за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025.
У реєстрі боржників від 15.07.2025 до договору факторингу №15/07/25-Е наведено право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 352931401 від 04.01.2023. Сума заборгованості за основною сумою боргу становить 45 123,01 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу 8983 грн., заборгованість за відсотками 36 140,01 грн.
Отже, позивач підтвердив належними та допустимими доказами перехід до нього на підставі договорів факторингу права вимоги до відповідача за боргами останнього згідно з кредитним договором № 352931401 від 04.01.2023 унаслідок послідовного укладення договорів факторингу.
Щодо доводів відповідача про те, що кредитний договір укладений з відповідачем пізніше, ніж Договір факторингу між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за яким ТОВ «Таліон плюс» набув права вимоги до відповідача, то вони є безпідставними. Адже надані суду договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їхніх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу.
Приписи відповідних договорів факторингу діють не лише під час їх укладення, а й протягом усього періоду строку дії таких правочинів. Відтак, права вимоги за кредитними договорами, які було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, можуть бути відступлені у порядку, визначеному такими договорами факторингу, у спосіб укладення додаткових угод до них під час строку їх дії, що й мало місце у даній справі, та не заперечується сторонами.
Висновки суду щодо правомірності передачі права вимоги за факторинговими договорами узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду з даного питання, викладеними в його постанові від 07.01.2026 по справі № 727/2790/25.
Вирішуючи правовий спір між сторонами, що виник, суд виходить із такого.
Положеннями статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронна ідентифікація це процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
На підтвердження укладення кредитного договору позивач надав суду паперову копію електронного договору, підписану відповідачем одноразовим ідентифікатором. У відзиві на позовну заяву відповідач прямо не заперечує проти факту укладення договору № 352931401 від 04.01.2023. Однак слід зазначити таке.
Як неодноразово констатував Верховний Суд, без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений (постанови від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20); від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Тому з урахуванням наданих позивачем належних і допустимих доказів укладення кредитного договору суд визнає факт укладення договору № 352931401 від 04.01.2023.
Суд зауважує, що про існування між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем договірних зобов`язань за спірним кредитним договором указує також обставина визнання боргу відповідачем. Зокрема, за інформацією позивача, наданою в розрахунку боргу первинного кредитодавця, яка не спростовується відповідачем, останній перерахував ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму коштів 1985 грн 03.02.2023.
У своїх висновках суд опирається на правову позицію Верховного Суду, неодноразово висловлену в постановах останнього, щодо способів/ форм визнання боргу (наприклад, постанова ВС від 9 листопада 2018 року у справі № 911/3685/17). Зокрема, Верховний Суд відмічає, що чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків (ч.1 ст. 11 ЦК України). У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
У такому разі логічним видається висновок, що відповідач, здійснивши перерахування коштів на користь кредитодавця, визнав наявність у нього боргових зобов`язань перед останнім. Причому факти такої оплати відповідач не заперечив у відзиві на позовну заяву.
При вирішенні спору суд керується принципом змагальності, згідно з яким учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Також кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України).
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами договору.
З огляду на викладене, а також на відсутність доказів повного погашення заборгованості відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором не повернення виданих йому кредитних коштів.
Щодо розміру права вимоги позивача суд установив наступне.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто після припинення строку кредитного договору проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Надані позивачем розрахунки заборгованості, проведені позикодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наступним кредитором ТОВ «Таліон Плюс», здійснені із розрахунку відсоткових ставок, передбачених у п. 8.3 та 8.4 договору, математично є вірними та підтверджують часткову його сплату відповідачем ОСОБА_1 у сумі 1985 грн 03.02.2023.
Значить, стягненню з відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 352931401 від 04.01.2023 підлягає сума коштів 45 123,01 грн (8983 грн кредитних коштів + 36 140,01 грн відсотків).
Щодо аргументів відповідача про відсутність доказів підтвердження продовження строку кредитування, то вони базуються на неправильному тлумаченні положень п. 3.2 договору, яким регламентовано правила продовження дисконтного періоду кредитування, а не всього строку договору, який визначений сторонами як 5 років в однозначній нормі пункту 11.1 договору. Суд також не виявив доказів продовження дисконтного періоду, однак це не впливає на юридичний факт дії договору протягом 5 років.
Відповідач у частині заперечень про строк кредитування покликається на додаткову угоду до договору, однак вона сторонами спору суду не надана. А тому відповідні заперечення суд до уваги не бере.
Щодо доводів відповідача про наявність автопролонгації як несправедливої умови договору, то це не може вплинути на висновки суду щодо розміру стягуваних відсотків та обчислення строку кредитування.
Суд у вказаному питанні, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в його постанові по справі № 552/672/23 від 7 вересня 2026 р.
Зокрема, ВС указує наступне: «Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.
Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».
Зважаючи на викладене, суд не вправі визнавати недійсними положення кредитного договору, на які указує відповідач.
Аналіз положень договору, проведений судом, свідчить про достатню чіткість і ясність умов договору в разі його повного прочитання споживачем. У договорі відсутні умови, які би суд міг витлумачити в інший спосіб, ніж наведено вище в судовому рішенні, або які можна вважати двозначними або нечіткими.
Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн, викладені в позовній заяві, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.
Предметом позову в даній цивільній справі є задоволення стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 45123,01 грн.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 та додаткової угоди; акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги; вартість послуг (прейскурант), в якому міститься перелік наданих правових послуг, а всього на суму 7000 грн.
Така вартість роботи адвоката, враховуючи витрачений ним час, не участь представника в судових засіданнях по справі, незначну складність справи, критерій обґрунтованості та доцільності понесених витрат, визначається судом як завищена і не співмірна із затраченими зусиллями на підготовку матеріалів для подання позовної заяви до суду.
Тому, керуючись визначеними в ЦПК України критеріями, суд вважає справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 3500 грн.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 352931401 від 04.01.2023 у розмірі 45 123,01 грн.
Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274-282, 354-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором у сумі 45 123,01 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя К.І. Апанасенко
Судове рішення № 141474210, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 695/1601/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: