Рішення № 141473577, 13.11.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
645/5339/25
Номер документу
141473577
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 645/5339/25

Провадження № 2/645/249/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року місто Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді -Костіної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Васько К.О.,

представника позивача-адвоката Плотнікової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на 34/100 частин житлового будинку в порядку спадкування за законом, треті особи: ОСОБА_2 , Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 на 34/100 частин житлового будинку літ. «А» у домоволодінні з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що право власності на 34/100 житлового будинку АДРЕСА_1 належало - ОСОБА_4 . Інші 66/100 зареєстровані на підставі Договору купівлі-продажу жилого будинку, посвідченого 14.02.2002 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. за N?463 - за ОСОБА_2 .

Як зазначає позивач, ОСОБА_4 є її прабабусею. Після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 як спадкоємець першої черги, звернувся із заявою про прийняття спадщини її син - ОСОБА_5 , який був рідним дідусем позивачки. Свідоцтво про право на спадину він не отримував. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і, після нього, як спадкоємці звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини: його дружина - ОСОБА_6 та діти : ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Жоден із спадкоємців не отримував Свідоцтва про прийняття спадщини. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Із заявою про прийняття спадщини до дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори звернувся тільки її син (батько позивачки) - ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги на спадщину не претендували, із заявами про прийняття спадщини не зверталися. Свідоцтво про прийняття спадщини ОСОБА_3 також не отримував. У звязку з чим, правовстановлюючі документи на спадкове майно відсутні. ОСОБА_7 (дядько позивачки) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , після його смерті ніхто із заявою про прийняття спадщини не звертався. Батько позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після смерті батька, позивачка 29.12.2021 року подала заяву про прийняття спадщини до четвертої Харківської міської Державної нотаріальної контори, але у видачі Свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з підстав, що спадкоємиця ОСОБА_1 повідомила, що не має можливості надати оригінали документів, які посвідчують право власності спадкоємця на нерухоме майно. Також, було встановлено відсутність реєстрації права власності на ім?я спадкодавця на вказані вище житлові будинки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В зв?язку з відсутністю правовстановлюючих документів на 34/100 частини будинку АДРЕСА_1 , що належали прабабці позивачки - ОСОБА_4 , та отриманні в порядку спадкування правонаступниками з належним оформленням успадкованого майна, вона змушена звернутися до суду.

Також позивач зазначає, що оскільки спадкоємці першої черги не оформлювали правовстановлюючих документів після смерті: ОСОБА_4 - після неї спадкоємцем першої черги був її син - ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцями першої черги були його дружина ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а після їх смерті позивач, ОСОБА_1 , яка фактично є єдиною спадкоємицею зазначеного нерухомого майна : 34/100 домоволодіння АДРЕСА_1 .

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 25.07.2026 р. відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.10.2025 р. до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача -Харківської міської ради надійшли письмові пояснення у справі подані у порядку ст. 43 ЦПК України, в яких останній заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні виходячи з наступного. Так, вважав, що позивачем не надано усіх доказів на підтвердження права власності на нерухоме майно у спадкодавця. За життя ОСОБА_3 не реєстрував права власності на 34/100 частин вищевказаного житлового будинку за померлими, та не визнавав права власності на своє ім`я у судовому порядку. Позивачем не надано усіх доказів, які б підтверджували наявність у спадкодавця ОСОБА_3 права власності на будь-яке спадкове майно, в тому числі на 34/100 частин житлового будинку із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , на моменті його смерті, зокрема, не надано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на теперішній час. Таким чином, як вважає представник відповідача, права власності у померлого ОСОБА_3 на 34/100 частин житлового будинку та надвірних будівель, що розташовані в АДРЕСА_1 немає, у зв`язку з чим, вказане нерухоме майно не входить до складу спадщини. Окрім того, відсутній технічний паспорт на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_1 . Вважав, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів існування, станом на час звернення до суду, 34/100 частин житлового будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 , як предмету спору з тими самими технічними характеристиками, що були під час будівництва та завершення будівництва.

Ухвалою суду від 04.11.2025 р. за клопотанням позивача витребувано у Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» копію інвентаризаційної справи щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09.12.2025 р. закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.03.2026 р. за клопотанням представника позивача витребувано з дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори: належним чином завірену копію спадкової справи № 559/03, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстровано до книги обліку спадкових справ № 965 30.05.2003р.); належним чином завірену копію спадкової справи № 734/2010, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 1442 01.10.2010р.); належним чином завірену копію спадкової справи № 409/2015, заведеної після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 800 06.05.2015р.). Також, витребувано з четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори: належним чином завірену копію спадкової справи № 1088П/2021, заведеної після смерті ОСОБА_3 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 183 19.02.2005р.).

Окрім того, ухвалами суду від 04.08.2026р. та 01.09.2026р. за клопотанням представника позивача було витребувано з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області відомості щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та витребувано з відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори інформацію, щодо заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,

В судовому засіданні представник позивача адвокат Плотнікова І.Ю. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі.

Третя особа представник четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився. Від останнього на адресу суду надійшла заява в якій представник третьої особи просив розглянути справу за його відсутністю.

Третя особа- ОСОБА_2 також подала до канцелярії суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, у вирішенні справи поклалася на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, матеріали спадкових справ, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, судом встановлено, що згідно довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, виданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19 лютого 2025 р. № 1156151, право власності на 34/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 належало ОСОБА_4 . Інші 66/100 частини спірного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 14 лютого 2002 року посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р.П. (р.№ 463), зареєстровані за ОСОБА_2 /а.с. 19/

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00050816865 /а.с. 20а/

Таким чином, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_4 входило 34/100 частини зазначеного домоволодіння.

На дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, який було введено в дію 01 січня 1964 року, що втратив чинність з 01 січня 2004 року на підставі Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-ІV.

У статті 5 Цивільного кодексу України визначені загальні правила дії актів цивільного законодавства в часі, за якою акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Певні особливості передбачені розділом «Прикінцеві та перехідні положення». Відповідно до п. 4 вказаного розділу щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення ЦК застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовуються чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки смерть ОСОБА_4 настала до набрання чинності Цивільним кодексом України, до правовідносин щодо прийняття спадщини після її смерті підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями є в рівних частках першої черги є діти, дружина та батьки померлого.

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Частиною першою статті 549 ЦК УРСР передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном чи подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру актів цивільного стану № 00050817353 /а.с. 22/.

Із матеріалів спадкової справи № 559/2003 встановлено, що після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а саме 30.05.2003р. звернувся її син ОСОБА_5 /а.с.,а.с.176-180/.

Доказів відмови від спадщини або неприйняття спадщини суду не надано.

Таким чином, ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 у порядку, передбаченому статтями 548, 549 ЦК УРСР, а тому з моменту відкриття спадщини набув права на належне спадкодавцю майно, незважаючи на те, що свідоцтво про право на спадщину ним отримано не було.

Сам по собі факт неоформлення спадкових прав не свідчить про втрату спадкового майна чи припинення права спадкоємця на нього.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , /а.с.149/ тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України.

Отже, правовідносини щодо спадкування після його смерті регулюються вже положеннями чинного Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Із спадкової справи № 734/2010 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернулися його дружина ОСОБА_6 , та сини: ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Спорідненість спадкоємців із спадкодавцем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: копією свідоцтва про шлюб укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 та копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 /а.с., а.с. 146-154/.

Отже, всі троє спадкоємців першої черги за законом прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 у встановлений законом строк.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Таким чином, кожний із зазначених спадкоємців набув право на 1/3 частку спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 , незалежно від того, що свідоцтва про право на спадщину ними оформлені не були.

Як установлено судом, ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_14 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ).

Із матеріалів спадкової справи № 409/2015 вбачається, що після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк звернувся її син ОСОБА_3 /а.с.181-187/.

Інші спадкоємці першої черги із заявами про прийняття спадщини не зверталися, доказів прийняття ними спадщини шляхом постійного проживання зі спадкодавцем чи вчинення інших дій, передбачених статтею 1268 ЦК України, матеріали справи не містять.

Отже, суд доходить висновку, що ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_6 , у зв`язку з чим до нього перейшла належна останній спадкова частка у спірному нерухомому майні, а саме 34/300 частин домоволодіння.

Разом із тим судом встановлено, що ОСОБА_7 , який також прийняв спадщину після смерті батька - ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_15 , що підтверджується відомостями з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00060704950 /а.с.209-211/.

Згідно інформації з Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 02.10.2026р., «згідно відомостей зі Спадкового реєстру після ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_15 , спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавались».

Однак, зазначена обставина сама по собі не свідчить про припинення належного йому права на спадкове майно.

Отже, після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_7 належить спадкова частка у розмірі 34/300 частин спірного домоволодіння, яка після його смерті увійшла до складу вже його власної спадщини.

За таких обставин, ця частка не могла увійти до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 , а відтак не могла перейти до позивачки у порядку спадкування після смерті її батька.

Судом також установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 /а.с.14/.

Позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 /а.с. 15/.

Після смерті ОСОБА_3 , його донька - ОСОБА_1 у шестимісячний строк звернулася до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини про що свідчать матеріали спадкової справи № 1088П/2021 /а.с.155-174/.

Таким чином, позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті свого батька.

За змістом статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті свого батька, однак оформити свої спадкові права у позасудовому порядку не змогла у зв`язку з відсутністю у останньої оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно, а також у звязку із встановленням відсутності реєстрації права власності на ім`я спадкодавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане підтверджується постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Хлистун О.В. від 26 березня 2025 року за № 290/01-31/П про відмову у вчиненні нотаріальної дії /а.с.18/.

Отже, нотаріальний порядок оформлення спадщини виявився неможливим, а тому звернення до суду з позовом про визнання права власності є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що суд повинен застосовувати саме той спосіб захисту, який є ефективним та здатним реально поновити порушене право особи.

Відповідно до статті 1261 ЦК України діти спадкодавця належать до першої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Право на спадкове майно виникає з часу відкриття спадщини, а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї. Про це також йдеться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

Як встановлено судом, у цій справі неможливість нотаріального оформлення спадщини зумовлена тим, що право власності на 34/100 частини житлового будинку належало ОСОБА_4 , а подальші спадкоємці, які приймали спадщину, не отримували свідоцтв про право на спадщину та не забезпечили належного оформлення переходу права власності.

При цьому належність первісного спадкового майна ОСОБА_4 та факт прийняття спадщини наступними спадкоємцями підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відсутність державної реєстрації права власності за проміжними спадкоємцями не спростовує факту переходу до них спадкових прав унаслідок прийняття спадщини.

У цій справі позивачка не ставить питання про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки факт прийняття нею спадщини підтверджується заявою, поданою нотаріусу у встановлений законом строк.

Так само предметом спору не є встановлення факту належності нерухомого майна первісному спадкодавцю, оскільки належність 34/100 частин житлового будинку ОСОБА_4 підтверджується відповідною довідкою БТІ.

За таких обставин, саме вимога про визнання права власності в порядку спадкування відповідає характеру порушеного права та забезпечує можливість його реалізації шляхом державної реєстрації.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, відповідно до яких спосіб захисту цивільного права має бути ефективним, відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Крім того, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 наголошено на необхідності врахування обраного позивачем способу захисту та відповідності встановлюваних судом обставин предмету доказування.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що свідоцтво про право на спадщину не породжує право власності, а лише посвідчує право, яке виникло в силу закону з моменту прийняття спадщини.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17де зазначено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадкове майно, якщо спадщина була прийнята у встановленому законом порядку.

Подібний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 130/1846/24, де зазначено, що у випадку неможливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Отже, беручи до уваги встановлені судом обставини, відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, прийняття позивачкою спадщини у встановленому законом порядку та неможливість реалізації її спадкових прав поза судом, суд доходить висновку, що заявлений позов є належним способом захисту цивільного права.

Разом із тим, суд не погоджується із доводами позивачки щодо набуття права власності на всі 34/100 частини спірного домоволодіння з наступних підстав.

Із матеріалів спадкової справи № 734/2010 достовірно встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли три спадкоємці першої черги.

Отже, кожному із них належала одна третина від 34/100 частин домоволодіння.

Після смерті ОСОБА_6 її спадкова частка перейшла до ОСОБА_3 .

Таким чином, на момент своєї смерті ОСОБА_3 був власником двох третин від 34/100 частин домоволодіння, що становить 68/300, або після скорочення дробу 17/75 частин домоволодіння.

Частка ж, яка належала ОСОБА_7 , до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 не входила.

В рамках розгляду цієї справи суд не вирішує питання щодо належності частки, яка входила до складу спадщини після смерті ОСОБА_7 , оскільки вона не є предметом даного спору, а права можливих спадкоємців не можуть бути вирішені без їх участі у справі.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 на 17/75 частин житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10- 13, 76-81, 89, 141, 206, 247, 264-265, 315-319 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на 34/100 частин житлового будинку в порядку спадкування за законом, треті особи: ОСОБА_2 , Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 17/75 (68/300) частин житлового будинку літ. «А-1» з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Харківська міська рада, ЄРДПОУ 04059243, адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції, буд. 7;

Третя особа: Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, ЄРДПОУ 02900653, адреса: 610061, м.Харків, вул. Василя Мельникова, буд.2;

Третя особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено і проголошено 13.11.2026 року.

Суддя І.Г. Костіна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141473577 ?

Документ № 141473577 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141473577 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141473577 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141473577, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Судове рішення № 141473577, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141473577 відноситься до справи № 645/5339/25

Це рішення відноситься до справи № 645/5339/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141473573
Наступний документ : 141473578