Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 рокуСправа № 160/2309/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника Приватного підприємства «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» - адвоката Буйного Андрія Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №160/2309/26 за позовом Приватного підприємства «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
УСТАНОВИВ:
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/2309/26 за позовом Приватного підприємства «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Так, за наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 28.10.2026 року, яким адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 23.10.2025 року № 0583500712 (форма «Р»), № 0583560712 (форма «ПС»);
- стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» (53245, Дніпропетровська обл., с. Веселе, Нікопольський р-н., вул. Центральна, 21, код ЄДРПОУ 39672576) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 26624,00 грн.
30.10.2026 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №160/2309/26, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ПП «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 39672576) судові витрати у загальному розмірі 194 500,00 грн., з яких:
- 27 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Хомутова Г.В.;
- 80 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката Буйного А.О.;
- 87 000,00 грн. витрат на проведення економічної експертизи.
В обгрунтування поданої заяви зазначено, що позивач подає докази розміру витрат на професійну правничу допомогу та проведення економічної експертизи і просить вирішити питання їх відшкодування шляхом ухвалення додаткового рішення. Розмір витрат, що заявляються до відшкодування: витрати на правничу допомогу Хомутова Г.В.: 27 500,00 грн.; витрати на правничу допомогу Буйного А.О.: 80 000,00 грн.; витрати на проведення економічної експертизи: 87 000,00 грн.; усього: 194 500,00 грн., у тому числі 107 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 87 000,00 грн витрат на економічну експертизу. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2026 року призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 11.11.2026 року.
05.11.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли письмові заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи, в яких він посилається на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, а долучений висновок експерта проведений не на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні заяви.
Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною четвертою статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Так, у пункті 8.2 позовної заяви від 30.01.2026 року позивач просив судові витрати у цій справі покласти на відповідача. У розділі 6 позову окремо повідомлено про подання остаточної суми витрат на правничу допомогу та їх документального підтвердження після ухвалення рішення разом із заявою про додаткове рішення.
Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України позивачем подано заяву про надання доказів понесених витрат після ухвалення рішення в даній справі та необхідність вирішення питання розподілу судових витрат та 30.10.2026 року (на другий день після ухвалення рішення суду) подано до суду відповідні докази на підтвердження вказаних витрат.
Вирішуючи питання стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 року у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 рок №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Витрати на правничу допомогу адвоката Хомутова Г.В.
На початковому етапі справи правничу допомогу позивачу надавав адвокат Хомутов Григорій Володимирович на підставі договору №ЮО-39672576-У від 09.10.2023 року, Додатка №8 від 22.04.2026 року та Акта приймання-передачі послуг №5 від 15.05.2026 року.
Так, згідно з підпунктом 1.1 договору №ЮО-39672576-У від 09.10.2023 року 1.1. клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів клієнта а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати адвоката.
Вартість прийнятих позивачем послуг становить 27 500,00 грн.
Згідно Акта приймання-передачі послуг №5 від 15.05.2026 року Хомутовим Г.В. надано наступні правові послуги: підготовлено позовну заяву на 23 аркушах (16 000,00 грн) та відповідь на відзив від 01.03.2026 року на 6 аркушах (6 000,00 грн), опрацьовано клопотання про долучення доказів від 20.03.2026 року (1 000,00 грн) і 23.03.2026 (500,00 грн), підготовлено заяву від 22.04.2026 року (1 000,00 грн) та здійснено представництво в засіданні 04.03.2026 року (3 000,00 грн).
Ці послуги та відповідні суми погоджені Додатком №8 і прийняті за Актом №5.
Витрати на допомогу ОСОБА_1 заявляються за його окремим договором із позивачем і не включені до винагороди ОСОБА_2 .
Додаток №8 передбачає безготівковий розрахунок протягом двох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням у справі та перерахування клієнту стягнутих судом витрат на правничу допомогу.
Витрати на правничу допомогу адвоката Буйного А.О.
Подальший супровід справи здійснював адвокат Буйний Андрій Олександрович на підставі договору про надання правничої допомоги №22-04/26-1 від 22.04.2026 року.
Згідно 1.1. вказаного договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу з питань захисту прав та інтересів клієнта у судах усіх ланок та інстанцій, у всіх державних органах, перед юридичними та фізичними особами, перед приватними виконавцями будь-яких виконавчих округів з питань, визначених клієнтом.
Пунктом 2 Додаткової угоди №1 від 22.04.2026 року його винагороду визначено у фіксованій сумі 80 000,00 грн за комплекс правничої допомоги у суді першої інстанції. Надання та прийняття допомоги, а також перелік фактично виконаних робіт підтверджує підписаний сторонами Акт №1 від 28.10.2026 року.
За пунктом 2 Додаткової угоди №1 гонорар не залежить від результатів розгляду справи, кількості годин, окремих документів чи судових засідань. Пункт 3 цієї угоди передбачає його сплату протягом двох робочих днів з дня набрання законної сили рішенням у справі №160/2309/26 та перерахування клієнту стягнутих судом у справі витрат на правничу допомогу. Отже, сума винагороди погоджена окремо від порядку проведення розрахунків.
В Акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 28.10.2026 року зазначено, що адвокатом Бу ним А.О. надано наступні адвокатські послуги:
- квітень - червень 2026 року. Прийняття доручення та вивчення матеріалів справи після зміни представника: позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповідача, Акта перевірки, оскаржуваних ППР, первинних документів і висновку експерта №1381/01/2026 від 09.01.2026 року; визначення подальшої стратегії захисту та питань, які потребували додаткового обгрунтування;
- 10.06.2026 року. Підготовка до підготовчого засідання та участь у ньому. Представлення позиції Клієнта з питань підготовки справи до розгляду по суті; узгодження подальших процесуальних дій після закриття підготовчого провадження;
- 08.07.2026 року. Підготовка вступного слова, запитань відповідачу та правових аргументів щодо відображення продажу корпоративних прав і розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва; участь у судовому засіданні, надання усних пояснень і з`ясування поставлених судом питань;
- 09.07.2026 року. Підготовка та подання додаткових пояснень із доказами статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2019 та 2020 роках. Обгрунтування бухгалтерських і податкових наслідків придбання, оплати та продажу корпоративних прав, відсутності підстав для заміни договірного доходу балансовою вартістю та для перетворення збитку на додатковий дохід;
- 27.07.2026 року. Аналіз рішення ГУ ДПС від 17.07.2026 року про анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи за 2022 рік; підготовка та подання клопотання про поновлення строку на подання цього доказу і його долучення до справи; обґрунтування значення Рішення для перевірки періодів спірних донарахувань;
- 07-08.09.2026 року. Дослідження спеціального механізму абзацу другого пункту 299.11 ПК України та відповідної судової практики; підготовка й подання 08.09.2026 року додаткових пояснень щодо необхідності сукупних умов застосування цієї норми, відсутності встановлених порушень пункту 291.5-1 ПК України та наслідків для обох ППР;
- 16.09.2026 року. Підготовка уточнених тез та запитань щодо співвідношення підпункту 298.8.4, пунктів 299.10 і 299.11 ПК України та наслідків для різних податкових періодів; участь у судовому засіданні, надання додаткових пояснень і відповіді на запитання суду;
- вересень - жовтень 2026 року. Підготовка правової позиції щодо самостійності підстав оскаржуваних ППР від 23.10.2025 року, значення пізнішого рішення від 17.07.2026 року та його окремого оскарження; аналіз можливості вирішення цієї справи без очікування результату іншого провадження. Підготовка окремого позову щодо рішення до цього акта не включена;
- 14.10.2026 року. Пошук та аналіз офіційної публікації ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 28.08.2026 року «Продаж корпоративних прав в іншій, ніж цінні папери, формі: що з фінансовим результатом?»; підготовка клопотання про поновлення строку на подання доказу та долучення копії вебсторінки; обгрунтування її значення для оцінки позиції відповідача.
- Підготовка до завершення розгляду; 28.10.2026 року. Підготовка й оновлення заключної промови та опорних посилань для судових дебатів; участь у судовому засіданні 28.10.2026 року, представлення позиції клієнта у дебатах. Участь у судових засіданнях підтверджується за чотирма датами: 10.06.2026 року, 08.07.2026 року, 16.09.2026 року та 28.10.2026 року. Засідання, призначені на 29.07.2026 року, 30.09.2026 року, 07.10.2026 року та 14.10.2026 року, які не відбулися, як надані послуги з участі у засіданнях до цього акта не включені;
- за комплекс послуг, зазначений у пунктах 1-2 цього акта, винагорода адвоката є фіксованою та становить 80 000 грн. Наведений перелік підтверджує обсяг наданої допомоги і не є погодинною калькуляцією або сумою окремих тарифів.
Слід зазначити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція висловлена у змісті постанов Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 09.07.2025 року у справі № 459/331/23.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області в письмових запереченнях на дану заяву заперечувало проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу та витрат на проведення економічної експертизи, виходячи з неспівмірності та реальності понесених витрат.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Суд, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді, проаналізувавши тривалість розгляду справи, кількість підготовлених процесуальних документів, участь адвоката у судових засіданнях, ціну та значення спору для господарської діяльності позивача, визнає справедливими і співмірними для відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн. (адвокат Хомутов Г.В.) та 30000 грн. (адвокат Буйний А.О.), що складає 50000 грн.
При цьому, суд приймає до уваги, що заявлений гонорар обґрунтовується сукупністю обставин: значним майновим предметом спору, поєднанням бухгалтерських і податкових питань, необхідністю додаткової аргументації у відповідь на розвиток справи, роботою з експертизою та новими доказами, фактичною участю у засіданнях і відсутністю повторного заявлення одних і тих самих послуг. Такий характер роботи є типовим для складного податкового спору і потребує значних часових витрат, які об`єктивно не можуть бути компенсовані у мінімальному розмірі.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).
Отже, суд вважає документально підтвердженими, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 50 000 грн.
Щодо витрат на проведення економічної експертизи.
Відповідно до частини 1-2 статі 101 КАС України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Згідно частин 3 статі 101 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За приписами ч.ч. 4-8 ст. 101 КАС України, суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Якщо під час підготовки висновку експерт встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Так, КАС України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений або на замовлення учасника справи, або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 КАС України).
В пунктах 177-180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 зазначено, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. Отже, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже, не є такою, що відповідає принципу верховенства права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Позивачем на підтвердження розміру витрат, пов`язаних з проведенням економічної експертизи надано суду копії: заяви (запита) на проведення економічної експертизи вих. 10/2025-1 від 23.10.2025 року; договору №б/н від 23.10.2025 року про надання послуг; рахунку-фактури від 23.10.2025 року на суму 87000 грн; виписки за 24.10.2025 року; акту здачі-приймання робіт (послуг) від 09.01.2026 року за договором про надання послуг від 23.10.2025 року.
Так, для обґрунтування позову використано висновок судового експерта Величко Ю.Г. №1381/01/2026 від 09.01.2026 року, складений за результатами економічної експертизи.
Позивач просить відшкодувати 87 000,00 грн фактично сплаченої вартості її проведення та оформлення висновку.
Замовником за договором про надання послуг від 23.10.2025 року є ПП «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 39672576), виконавцем - ТОВ «ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНА СЛУЖБА УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 39896386).
Пункт 1.1 договору передбачає проведення економічної експертизи та оформлення висновку експерта.
Пунктом 4.1 погоджено загальну вартість 87 000,00 грн без ПДВ.
На цю суму виконавець виставив рахунок-фактуру №202/10 від 23.10.2025 року.
Вартість експертизи повністю сплачена позивачем 24.10.2025 року. Банківська виписка АТ «ПУМБ» за 24.10.2025 року, сформована 27.10.2025 року, підтверджує списання з рахунку ПП «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» 87 000,00 грн на користь ТОВ «ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНА СЛУЖБА УКРАЇНИ» за документом №ДН00001937. Призначення платежу містить посилання на рахунок-фактуру №202/10 від 23.10.2025 року та договір від 23.10.2025 року. Інші операції й банківські комісії, відображені у виписці, до заявленої суми не включені.
Актом здачі-приймання робіт (послуг) від 09.01.2026 року за договором від 23.10.2025 року сторони підтвердили надання послуг із проведення економічної експертизи й оформлення висновку №1381/01/2026 у повному обсязі, відсутність претензій щодо якості та повну оплату 87 000,00 грн.
Отже, договір, рахунок, банківська виписка й акт послідовно підтверджують замовлення, погоджену вартість, оплату та отримання саме того дослідження, висновок за яким подано у цій справі.
Безпосередній зв`язок витрат із цим спором підтверджує також заява (запит) позивача вих. №10/2025-1 від 23.10.2025 року на проведення економічної експертизи. У ній прямо зазначено мету підготовки доказів для подання до судів адміністративної юрисдикції при оскарженні висновків та рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Поставлені питання стосуються документального підтвердження висновків акта перевірки від 22.08.2025 року №3656/04-36-07-12/39672576 щодо 51 723 007,50 грн доходу від реалізації корпоративних прав, 89 600 000,00 грн за операціями з ТОВ «АЛОІНС-АГРО», 31 496 293,00 грн за операціями з ТОВ «ТОРГ-ТРЕК» і ТОВ «ЕЛЕРІН» (ТОВ «РОСТОК АГРО 2018») та заниження податку на прибуток на 19 720 337,00 грн. Ці епізоди покладені в основу оскаржуваних донарахувань.
Суд враховує, що проведення економічної експертизи зумовлено змістом спірних правовідносин та необхідністю підтвердження доводів позову, враховуючи те, що експертний висновок був прийнятий судом, факт надання такого висновку підтверджується відповідними доказами, стосувався предмету спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на проведення експертизи.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що судові витрати, що пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 87 000 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати, що підлягають відшкодуванню позивачу, який не є суб`єктом владних повноважень, при задоволенні позову стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Якщо питання про ці витрати не вирішене, пункт 3 частини першої статті 252 КАС України передбачає ухвалення додаткового рішення.
За таких обставин, враховуючи, що рішення суду в даній справі позов задоволено в повному обсязі, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50000,00 грн. та витрати, що пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 87 000 грн., що складає 137000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника Приватного підприємства «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» - адвоката Буйного Андрія Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі №160/2309/26 задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «ЛЕНДФОРТ ДНІПРО» (53245, Дніпропетровська обл., с. Веселе, Нікопольський р-н., вул. Центральна, 21, код ЄДРПОУ 39672576) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 50000,00 грн. та витрати, що пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 87 000 грн., що складає 137000 грн.
В іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат в сумі 57500 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна
Судове рішення № 141473403, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/2309/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: