Ухвала суду № 141473401, 12.11.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
645/6120/19
Номер документу
141473401
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 645/6120/19

Провадження № 6/645/179/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.,

за участі секретаря судових засідань - Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ПАТ КБ "Приватбанк", Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові ХМУ МЮ України про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа у справі №645/6120/19,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «Капіталресурс» звернулося до Немишлянського районного суду міста Харкова із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 645/6120/19 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останньому надано кредитні кошти на споживчі цілі із встановленням графіка їх повернення. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості та за результатами розгляду справи позовні вимоги було задоволено, а на виконання судового рішення 08.04.2020 року видано виконавчий лист № 645/6120/19 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором. Заявник вказує, що 22.08.2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив заявнику право вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 .. На підтвердження переходу права вимоги заявником надано копію договору факторингу та витяг із реєстру боржників до зазначеного договору.

Крім того, заявник просить видати дублікат виконавчого листа № 645/6120/19 від 08.04.2020 року, посилаючись на його втрату. Виконавчий лист перебував на примусовому виконанні в Індустріальному ВДВС у місті Харкові, у межах виконавчого провадження № 62176436. 05.04.2023 року державним виконавцем винесено постанову про завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив та станом на день звернення до суду у заявника відсутній. Відомості про відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання зазначеного виконавчого документа в Автоматизованій системі виконавчого провадження також відсутні. У зв`язку з наведеним заявник вважає, що виконавчий лист втрачено, а його відсутність унеможливлює реалізацію прав нового стягувача щодо примусового виконання судового рішення. Також, заявник зазначає, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не є пропущеним, з огляду на положення законодавства щодо переривання строків пред`явлення виконавчих документів до виконання на період дії воєнного стану в Україні. Враховуючи викладене, заявник просить суд замінити стягувача у виконавчому листі № 645/6120/19 від 08.04.2020 року з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс», а також видати дублікат зазначеного виконавчого листа.

У судове засідання сторони не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу.

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причину не явки не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у заяві.

Крім того, учасники справи були обізнані про наявність заяви ТОВ «Капіталресурс», оскільки згідно з ч. 2 ст. 183 ЦПК України, матеріали заяви містять докази її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, суд вважає, що їхня неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви за наявними у справі матеріалами, оскільки їхня присутність не є обов`язковою для вирішення порушених у заяві питань.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 року по справі № 645/6120/19, яким позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3487,66 грн. боргу за кредитом, 122490,29 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 28.01.2014 року по 02.04.2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору /а.с. 48-51/.

На виконання вказаного судового рішення Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист №645/6120/19.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IXвід 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Фрунзенський районний суд м. Харкова змінено на Немишлянський районний суд міста Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2023 року головним державним виконавцем Індустріального ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Манжаком Б.С. у межах виконавчого провадження № 62176436 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчого листа № 645/6120/19, виданого 08.04.2020 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 125 977,95 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними /а.с.20-21/.

22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань, який складається клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором /а.с. 12-15/.

Відповідно до пунктів 2, 3 цього договору ціна цього договору (купівельна ціна) становить 93375000,00 грн без ПДВ. Кошти в сумі 93375000,00 грн сплачені фактором на користь клієнта до укладення цього договору.

Згідно з пунктом 4 цього договору моментом (днем) переходу до фактора права вимоги є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного Реєстру боргових зобов`язань, що відповідає частині основних договорів за відповідним етапом відступлення права вимоги (а.с.86-90).

08.09.2025 між АТКБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» складено акт № 4 приймання передачі Реєстру боргових зобов`язань № 4 від 10.09.2025 за договором факторингу № 8-22/2025 від 22.08.2025 /а.с. 16/.

Відповідно до витягу з реєстру боргових зобов`язань № 4 від 10.09.2025 до договору факторингу № 8-22/2025 від 22.08.2025, до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором № б/н, дата відкриття рахунку 29.01.2014, ОСОБА_1 , сума заборгованості за основним боргом 11402,03 грн.; сума заборгованості за нарахованими відсотками 7914,37 грн. /а.с. 19/.

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ОСОБА_1 на підставі вищевказаного виконавчого листа немає /а.с. 18/.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із зміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

У постанові від 18 січня 2022 року в справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватися питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26 січня 2022 року у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).

Поняття «заміна сторони виконавчого провадження» та «заміна стягувача у виконавчому листі» не є тотожними. Необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Отже, цивільний процесуальний закон передбачає можливість розгляду двох окремих, самостійних, процесуальних питання щодо: заміни сторони виконавчого провадження; заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що: «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) зазначено, що: «на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України».

Тобто, необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документа на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 724/188/16-ц (провадження № 61-8339св24).

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Матеріали справи свідчать про те, що заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 року по справі № 645/6120/19, яким позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3487,66 грн. боргу за кредитом, 122490,29 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом з 28.01.2014 року по 02.04.2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору /а.с. 48-51/.

Із матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, АТ КБ «ПриватБанк» передало ТОВ «Капіталресурс» права вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 , що випливають із кредитного договору б/н від 28.01.2014 року.

У постановах від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та від 30 червня 2022 року у справі № 276/1706/14-ц Верховний Суд зазначив: «…вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни».

Судом не встановлено, що договір факторингу оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним, тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

В силу частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановивши наведені обставини та дослідивши надані заявником докази на підтвердження переходу права вимоги, суд дійшов висновку про доведеність факту правонаступництва, у зв`язку з чим вважає наявними підстави для заміни первісного стягувача його правонаступником ТОВ «Капіталресурс».

Відповідно до п. 17.4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суд має дотримуватися порядку вирішення питання про видачу дубліката виконавчого з`ясовувати підстави за якими стягувач звертався за отриманням дубліката виконавчого листа, обставини втрати виконавчого листа, перевіряти дані про існування виконавчих проваджень за цими виконавчими листами, а також інформацію про будь-які дані щодо виконання судових рішень, перевіряти чи не переривався строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є: 1) його втрата, зокрема, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та у органу державної виконавчої служби свідчить про те, що такий документ було втрачено; 2) звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012 (провадження № 61-2884св18), від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц (провадження № 61-894св17), від 21 березня 2018 року № 6-676/10 (провадження № 61-5166св18), від 24 квітня 2018 року № 161/1441/14-ц (провадження № 61-835св18), від 15 серпня 2018 року № 2-1976/10 (провадження № 61-22036св18), від 24 жовтня 2018 року у справі N 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі N 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі N 1003/6035/12, які є обов`язковими для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

На теперішній час, згідно з Інформацією з сайту Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень з виконання зазначеного вище рішення Немишлянського районного суду міста Харкова - не знайдено.

Відсутність виконавчого листа відносно боржника позбавило заявника можливості повторно пред`явити його до примусового виконання, у порядку передбаченому чинним законодавством.

Видача дубліката цього виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Отже, з викладеного слідує висновок що оригінал виконавчого листа втрачений внаслідок форс-мажорних обставин.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі N 2-1316/285/11 (провадження N 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є зверненню із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Відповідно, сам по собі факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13 (провадження № 61-17590 св 20), від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34 св 21), від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111 св 20), від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21 (провадження № 61-7673 св 22), від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц (провадження № 61-12614 св 22), від 17 травня 2023 року у справі № 565/1888/19 (провадження № 61-1030 св 23).

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по - перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по - друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Факт втрати виконавчого листа є свідченням неможливості виконання рішення суду, а обставини, за яких це сталось, не обмежують права боржника та не покладають на нього додаткових зобов`язань з огляду на те, що дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

В даному випадку наявні підстави для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки судом встановлено факт його втрати.

Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Оскільки строк пред`явлення виконавчого листа переривався відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», то строк пред`явлення виконавчого листа до виконання по справі № 645/6120/19, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова не закінчився і може бути пред`явлений до виконання.

Відповідно до пп. 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан, який продовжено відповідними нормативно-правовими актами.

Строк пред`явлення виконавчого листа № 645/6120/19, виданого Фрунзенським районним судом міста Харкова перервався у зв`язку з його поверненням стягувачу та станом на момент звернення до суду із даною заявою воєнний стан в Україні не скасований, а відтак строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 645/6120/19 виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» не закінчився.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі N 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року N 3-рп/2010 у справі N 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) звертав увагу, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до § § 51 - 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява N 40450/04) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 645/6120/19, підлягає задоволенню.

Керуючись п. 17.4 ч. 1 розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12-13, 81, 247, 442, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ПАТ КБ "Приватбанк", Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові ХМУ МЮ України про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа у справі №645/6120/19 - задовольнити.

Замінити стягувача у виконавчому листі № 645/6120/19 від 08.04.2020 року, виданому на виконання судового рішення у цивільній справі № 645/6120/19 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923).

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43513923) дублікат виконавчого листа № 645/6120/19 від 0.04.2020 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором.

Надіслати учасникам справи протягом двох днів з дня її складення копію ухвали в електронній формі у порядку, визначеному законом, а боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сиди після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2026 року.

Суддя О.В. Федорова

Часті запитання

Який тип судового документу № 141473401 ?

Документ № 141473401 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141473401 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141473401 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141473401, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Судове рішення № 141473401, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова) було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 141473401 відноситься до справи № 645/6120/19

Це рішення відноситься до справи № 645/6120/19. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141473398
Наступний документ : 141473406