Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокуСправа № 160/8608/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
07.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050035413 від 12 березня 2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.03.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи визначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 12.07.1984.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 березня 2026 року ОСОБА_1 по досягненню 60-ти річного віку звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, долучивши обсяг необхідних документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050035413 від 12 березня 2026 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, що стало підставою звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 28.04.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
Відповідач станом на 11.11.2026 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в його електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає його належним чином повідомленого про розгляд цієї справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не надано витребувані судом матеріали, які були на розгляді при прийнятті спірного рішення, причини неподання цих доказів не повідомлено, суд вважає необхідним розглянути справу за наявними в ній доказами.
Згідно ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 04.03.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050035413 від 12 березня 2026 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Пенсійним органом у рішенні від 12.03.2026 №047050035413 встановлено, що вік заявника 60 років 1 місяць 1 день, страховий стаж особи становить 27 років 0 місяців 27 днів.
При цьому, зазначено, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 33 роки.
За результатом розгляду документів, доданих до заяви, ГУ ПФУ в Рівненській області у рішенні від 12.03.2026 №047050035413 зазначило наступне:
- за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 від 01.10.1985), видану на дошлюбне прізвище ОСОБА_2 . До заяви додано свідоцтво про шлюб, відповідно до якого після реєстрації шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_3 (рос. мова), що не відповідає паспортним даним ОСОБА_3 (рос. мова);
- за доданими документами до страхового стажу не враховано період навчання згідно диплому ( НОМЕР_2 від 12.07.1984) з 01.09.1983 по 12.07.1984, оскільки не підтверджене дошлюбне прізвище.
Відтак, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи, такі дії відповідача протиправними, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами абз. 1 ст. 1 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч.3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Разом з цим суд наголошує, що статтею 62 Закону №1788-XII та частиною першою статті 48 Кодексу Законів про працю України визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма міститься у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок), згідно якої основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи.
Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі №560/3734/22.
Суд звертає увагу, що до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.10.1985 внесені всі записи щодо трудової діяльності та навчання ОСОБА_1 .
Трудова книжка позивача вперше заповнювалась 08.10.1985. На той час діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
(З прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412, не застосовується.)
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому, відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Також, недотримання правил ведення трудової книжки, якщо є такі факти, може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2026 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV у віці 60 років.
При оформленні пенсії за віком ОСОБА_1 надала необхідний пакет документів для призначення пенсії.
Заперечення відповідача проти задоволення цього позову мотивовані тим, що за доданими документами не підтверджено дошлюбне прізвище.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 27.02.1966 Дніпровським районним ЗАГС м. Дніпродзержинська, позивач отримала прізвище при народженні « ОСОБА_2 ».
За відомостями диплому серії НОМЕР_2 (реєстраційний номер - 1184), виданого 12.07.1984 Державним комітетом Української РСР по професійно-технічній освіті, ОСОБА_4 01.09.1983 вступила до середнього професійно-технічного училища 24 м. Дніпродзержинська та 12.07.1984 закінчила повний курс і склала випускні кваліфікаційні іспити за професією оператор пульта управління. До вказаного диплому додано виписку підсумкових відомостей (оцінок) успішності.
30.04.1988 ОСОБА_4 уклала шлюб та змінила прізвище на чоловікове « ОСОБА_3 » (прізвище записано російською мовою), про видано 30.04.1988 Міськвідділом ЗАГС м. Дніпродзержинська свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .
20.07.1994 позивачці ДАІ МВС-УВС видано посвідчення водія серії НОМЕР_5 , у якому російською мовою записано її дані: « ОСОБА_1 ».
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 30.12.1999 Дніпровським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України у Дніпропетровській області, прізвище позивача українською мовою зазначено за правилами українського правопису « ОСОБА_3 ».
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 , виданого 13.07.2004 відділом РАЦС Дніпровського РУЮ м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 2004 року липня місяця 13 числа зроблено запис №208. Прізвище після розірвання шлюбу громадянки « ОСОБА_3 ».
Суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 08.10.1985 містить відповідні записи щодо зміни прізвища, зокрема виправлення прізвища та дати народження з російської « ОСОБА_3 » і « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на українську мову «Гайдар» і « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що перехід прізвища позивача з дошлюбного « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » (внесеного російською мовою) та подальше його написання українською мовою відповідно до правил українського правопису як « ОСОБА_3 », повністю підтверджується наявними у матеріалах справи офіційними документами.
При цьому, відповідальною посадовою особою належним чином внесено відповідні зміни до трудової книжки позивача щодо зміни прізвища, що свідчить про належність їй як трудової книжки серії НОМЕР_1 , так і диплому серії НОМЕР_2 та свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .
Отже, позивач підтвердила належність їй вказаних документів про освіту та трудову діяльність, а записи у них відповідають вимогам законодавства та підлягають врахуванню відповідачем при обчисленні страхового стажу.
Доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії за віком.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Окрім того, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У постанові Верховного Суду від 19.02.2019 по справі №575/530/17 також вказано про заборону допущення відповідачами (органами пенсійного фонду) певного формалізму при зверненні осіб про призначення чи перерахунку пенсії.
Відтак, формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, суд доходить висновку, що пенсійний орган формально підійшов до виконання своїх обов`язків щодо вирішення питання призначення пенсії позивачу, без врахування в сукупності наявних в матеріалах заяви про призначення пенсії документів.
Отже, органом Пенсійного фонду України неправомірно не зараховано до страхового стажу позивача спірний період її роботи із зазначених відповідачем підстав.
Щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 12.07.1984 суд зазначає, що, як уже встановлено вище, дошлюбне прізвище позивача « ОСОБА_2 » та його подальша зміна на « ОСОБА_3 » підтверджуються наявними в матеріалах справи документами (зокрема свідоцтвом про народження та свідоцтвом про укладення та розірвання шлюбу), копії яких були долучені позивачем до заяви про призначення пенсії.
А отже, у відповідача були відсутні підстави для неврахування вказаного періоду навчання за дипломом серії НОМЕР_2 від 12.07.1984, а період з 01.09.1983 по 12.07.1984 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Інші доводи сторін не спростовують вказані вищі висновки суду.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Підсумовуючи викладене, належним способом захисту порушених прав позивача суд вважає визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050035413 від 12 березня 2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.03.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи визначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 12.07.1984, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною першою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією № 7649-7884-7625-4880 від 06.04.2026.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33608, м.Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050035413 від 12 березня 2026 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 04.03.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи визначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 12.07.1984, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33608, м.Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) сплачений судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець
Судове рішення № 141473299, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/8608/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: