Єдиний державний реєстр судових рішень ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 рокуСправа № 160/16528/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні страхової виплати, викладеного у постанові від 19.03.2026 №1157539621/1157539621-2026-2.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2026 року та призначити страхову виплату, передбачену частиною першою статті 35 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що чоловік позивача працював на ПрАТ "Суха Балка" з 1978 по 2002 рік. Внаслідок професійного захворювання, яке прогресувало, чоловік позивача мав втрату працездатності в обсязі 90% станом на 2022 рік. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер у віці 66 років внаслідок професійного захворювання - Хронічного обструктивного захворювання легень, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.08.2024 та довідкою про причини смерті від 13.08.2024р. 11.03.2026р. позивач звернулась із заявою до відділу обслуговування громадян Головного »управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про призначення їй страхових виплат у разі смерті потерпілого передбачених статтею 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), у зв`язку із смертю члена родини -- її чоловіка. В подальшому Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області надало постанову про відмову позивачу від 19.03.2026 №1157539621/1157539621-2026-2, якою постановлено, відмовити у здійсненні страхових виплат і надання соціальних послуг, на підставі інших випадків, а саме відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату. Позивач вважає, що як дружина потерпілого внаслідок професійного захворювання має право на призначення їй страхових виплат у разі смерті потерпілого передбачених частиною першою статті 35 Закону - «У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого»
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що рішення щодо відмови, в призначенні страхових виплат Головним управлінням не приймалося. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на звернення позивача від 15.01.2026 № 0400-010318-8/8142, щодо призначення страхових виплат, повідомило що для розгляду питання призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника необхідно додати докази щодо перебування позивача на утриманні. Факт перебування на утриманні встановлюється виключно в судовому порядку. Позивачка на момент смерті чоловіка не є пенсіонеркою, не працювала саме з власного бажання що не підтверджує наявність у позивачки права на момент смерті потерпілого на одержання від нього утримання у розумінні п.3 ч.2 статті 35 ЗУ Закону №1105-XIV. Вказана обставина в ході судового розгляду має бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як-то довідка про розмір пенсії, довідка про доходи як позивача так і особи яка надавала утримання, тощо. Законних підстав очікувати застосування до позивача іншого регулювання, ніж передбачено вищезазначеними актами, та у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 19 Конституції України, не було, відтак докази порушення прав позивача, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (позивач) ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.08.1980р.
Згідно довідки №29 щодо складу осіб, що значаться зареєстрованими за адресою, станом на 26.09.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.08.2024 року.
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/10/В від 06.01.2026 року, щодо ОСОБА_2 , встановлено причинний зв`язок смерті із професійним захворюванням хронічне обструктивне захворювання легень, а саме хронічний бронхіт, емфізема легень, дифузний пневнофіброз з явищами пневмоконіозу, бронхоектази. Захворювання ускладнилось розвитком легеневого декомпенсація явилася безпосередньо причиною смерті.
11.03.2026 року позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника - ОСОБА_2 .
До заяви додано: акт П-4 (акт розслідування професійного захворювання №20, виписка з акту огляду МСЕК №125/26/10/В, довідка про відкритий рахунок в банку, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідка про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом №73, заява, код годувальника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про шлюб.
19.03.2026 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийнято постанову №1157539621/1157539621-2026-2 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг.
Так, постановою від 19.03.2026 №1157539621/1157539621-2026-2 ОСОБА_1 відповідно до заяви з документами, які до неї було додано, статті 39 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відмовлено у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг, з підстави: в інших випадках, передбачених законом: відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні страхової виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV в редакції на час спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров`я.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 1 Закону № 1105-XIV професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.
За змістом частини першої статті 30 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частина третя статті 30 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до частини сьомої статті 30 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону №1105-XIV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
У частині другій та третій статті 35 Закону №1105-XIV визначено, що непрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України (частина перша статті 37 Закону № 1105-XIV).
За приписами частини другої статті 37 Закону № 1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Cудом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач була дружиною померлого - ОСОБА_2 , який мав хронічне професійне захворювання, яке відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання №20 від 27.06.2001 виникло через тривалу роботу в шкідливих умовах праці на ПрАТ "СУХА БАЛКА" (23 роки). Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/10/В від 06.01.2026 встановлено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, в якості відмови у виплаті щомісячної страхової виплати особі, яка має на неї право в разі втрати годувальника, зазначено, що про відсутність інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).
У відзиві на позов відповідачем вказано, що для розгляду питання призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника необхідно додати докази щодо перебування на позивача утриманні. Факт перебування на утриманні встановлюється виключно в судовому порядку.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача в обґрунтування підстав прийняття рішення, що оскаржується.
Стаття 39 Закону №1105-XIV встановлює чіткі підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що викладене у постанові від 19.03.2026 №1157539621/1157539621-2026-2, яким відмовлено у виплаті страхових виплат, не містить підстав для відмови, визначених у статті 39 Закону №1105-XIV.
Поряд з цим, положенням статті 35 Закону №1105-XIV визначено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, до яких відносяться, в тому числі особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.
Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), Відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 була прийнята на роботу 01.01.2004 та 31.03.2007 звільнено з роботи; 18.02.2013 прийнято на роботу до ОККО "Криворізька загальноосвітня санаторна школа-інтернат №8 І-ІІ ступенів" та звільнено з роботи 01.07.2014.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
За таких обставин, позивач як дружина померлого потерпілого ОСОБА_2 , яка на час звернення до відповідача із заявою від 11.03.2026 про виплату щомісячної страхової виплати для осіб, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, досягла 66-річного віку, була непрацездатною особою у розумінні пункту 3 частини другої статті 35 Закону №1105-XIV, тому має право на одержання щомісячних страхових виплат.
Щодо посилань відповідача на відсутність доказів перебування позивача на утримані потерпілого ОСОБА_2 , суд звертає увагу, що визначене у статі 35 Закону №1105-XIV право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого чоловіка не пов`язане з фактом перебування на його утриманні.
У Постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №360/1239/19, суд зазначив, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить визначення сім`ї та її членів.
Верховний Суд дійшов висновку, що Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватися при визначенні поняття сім`ї та її членів під час вирішення питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 23.09.2021 по справі №204/6931/20, під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.
У рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/26/10/В від 06.01.2026 про причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням, зазначено адресу місце проживання померлого ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , яка відповідає адресі місце проживання позивача.
Згідно довідки №29 щодо складу осіб, що значаться зареєстрованими за адресою, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, оскільки чоловік позивача помер внаслідок хронічного професійного захворювання і вони перебували у шлюбі, мали однакове місце проживання, крім того позивач досягла пенсійного віку та не працює, суд вважає, що позивач має право на отримання щомісячної страхової виплати відповідно до положень частини першої статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відмовляючи позивачеві в призначенні та виплаті страхових виплат, відповідач діяв протиправно.
Враховуючи зазначене, постанова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №1157539621/1157539621-2026-2 про відмову ОСОБА_1 у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг є протиправною та підлягає скасуванню.
З метою ефективного захисту права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 11.03.2026 року щомісячну страхову виплату для осіб, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, відповідно до частини першої статті 35 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, на користь позивача сплачену ним суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.
Визнати протиправною постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1157539621/1157539621-2026-2 про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати для осіб, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, відповідно до частини першої статті 35 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 11.03.2026 року щомісячну страхову виплату для осіб, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, відповідно до частини першої статті 35 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова
Судове рішення № 141473287, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 160/16528/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: