Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
12 листопада 2026 року ЛуцькСправа № 140/3902/25Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Стецика Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження звіт Державної установи Луцький слідчий ізолятор про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Луцький слідчий ізолятор про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у даній справі, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Державної установи Луцький слідчий ізолятор щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов`язано Державну установу Луцький слідчий ізолятор здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (з урахуванням раніше виплачених сум) із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року їх виплати.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2026 встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного судового рішення та зобов`язано Державну установу «Луцький слідчий ізолятор» подати до суду звіт про виконання рішення суду.
02.11.2026 до суду надійшли письмові пояснення (звіт) державної установи «Луцький слідчий ізолятор», в яких відповідач просить врахувати, що установа вживала та вживає усіх можливих дій з метою виконання судових рішень аналогічного змісту. Відповідач вказує, що ним неодноразово надсилалися листи до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо потреби додаткового фінансування, на що 02.04.2026 отримано відповідь про поінформування Міністерства юстиції України щодо необхідності виділення додаткових коштів. Крім того, відповідач зазначає, що установою готується відповідний лист до Західного міжрегіонального управління щодо потреби додаткового фінансування безпосередньо на виконання ухвали суду від 19.10.2026.
Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Розгляд звіту про виконання судового рішення здійснено судом в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про прийняття поданого звіту, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Тлумачення положень Основного Закону щодо обов`язковості виконання судових рішень неодноразово здійснювалося Конституційним Судом України у прийнятих ним рішеннях.
Так Конституційний Суд України зокрема зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, крім іншого, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р (II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні приписи містять положення частин другої та третьої статті 14 та статті 370 КАС України.
Отже, обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України, статтею 13 Закону №1402-VIII. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Як установлено частиною першою статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що інститут судового контролю за виконанням судових рішень є механізмом забезпечення реального поновлення порушених прав особи.
Метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є не формальне інформування суду про наміри чи листування суб`єкта владних повноважень, а досягнення кінцевого результату - факту його повного та належного виконання.
Як вбачається зі змісту рішення суду від 19.05.2025, суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити конкретні дії, які складаються з двох етапів: здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 01.02.2020 по 18.07.2022 та провести відповідну виплату (з урахуванням раніше виплачених сум).
Водночас у поданому звіті відповідач не наводить жодних відомостей про здійснення навіть першого етапу виконання рішення суду - проведення перерахунку належних позивачу сум грошового забезпечення, а посилається виключно на відсутність бюджетного фінансування та здійснення листування з розпорядником коштів вищого рівня.
Всупереч вимогам частини першої статті 77 КАС України відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, про які зазначено у поданому звіті. Зокрема, до пояснень не долучено ані копій заяв чи листів, які, за твердженням відповідача, неодноразово надсилалися до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, ані копії листа-відповіді від 02.04.2026, ані доказів звернення щодо виділення коштів безпосередньо на виконання рішення у справі №140/3902/25 (оскільки відповідач лише повідомляє про підготовку такого листа).
Суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої орган державної влади не може посилатися на брак коштів як на виправдання невиконання грошових зобов`язань за судовим рішенням (рішення у справах «Бурдов проти Росії», «Шмалько проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
З огляду на те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 не виконане, доказів вжиття реальних і дієвих заходів для його виконання відповідачем не надано, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті звіту державної установи «Луцький слідчий ізолятор» та необхідність встановлення нового двомісячного строку для подання звіту про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у прийнятті звіту державної установи «Луцький слідчий ізолятор» про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №140/3902/25.
Встановити державній установі «Луцький слідчий ізолятор» новий строк два місяці з дня отримання копії цієї ухвали для подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення суду від 19.05.2025 у справі №140/3902/25 (з наданням належних доказів на підтвердження його повного виконання).
Попередити керівника державної установи «Луцький слідчий ізолятор», що у разі неподання звіту у встановлений судом строк або невиконання судового рішення без поважних причин на нього може бути накладено штраф у розмірі від двадцяти до сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Н. В. Стецик
Судове рішення № 141473104, Волинський окружний адміністративний суд було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 140/3902/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: