Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 629/3421/26
Номер провадження 2/629/1560/26
РIШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Смірнової Наталії Андріївни діючої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію по інвалідності, середнього заробітку за час затримки розрахунку, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки, -
встановив:
Представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача: матеріальну допомогу при звільненні працівників з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група) у розмірі трьох середньомісячних заробітків у сумі 59468,85 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група) за період з 25.03.2025 року по день ухвалення рішення; матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік у сумі 5277,50 грн., судові витрати за послуги адвоката у сумі 5000 грн. В обґрунтування позову зазначає, що позивач з 05.02.2015 по 24.03.2025 рік перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця». Стаж роботи складає 10 років 1 місяць 20 днів. Згідно наказу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №163/ОС від 24.03.2025 року ОСОБА_1 звільнено24.03.2025 з посади інженера з нормування трудових процесів 1 категорії відділу організації праці та заробітної плати, управління по роботі з персоналом та соціальних питань за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група). Вищевказаним наказом також передбачено виплату матеріальної допомоги у розмірі 3 (трьох) середньомісячних заробітків, згідно Колективного договору, які в день звільнення виплачені не були. В той же час згідно зазначеного наказу виплату повинні провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Так, між адміністрацією і профспілковим комітетом ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ДП «Укрспецвагон» укладено Колективний договір, зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 6.30 якого при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки. Відповідно до довідки сума одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків складає 59468,85 грн. Роботодавець станом на день подання позовної заяви так і не виплатив належну позивачу при звільненні з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група) вказану матеріальну допомогу. Таким чином не виконав свої зобов`язання за Колективним договором, заборгувавши вказані кошти. 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути призупинена за ініціативною роботодавця. Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року управління АТ «Укрзалізниця» не було. Положень про зворотну дію Закону в часі він не містить. Окрім цього, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 25.03.2025, тобто з дня, наступного за днем звільнення, по день прийняття рішення судом. Суму середнього заробітку за час затримки розрахунку розрахувати за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Також, згідно довідки наданої на адвокатський запит, відповідачем не було виплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки за 2023 рік у сумі 5277,50 грн.
Представник позивача адвокат Смірнова Н.А. надала до суду клопотання про поновлення позивачу ОСОБА_1 пропущеного тримісячного строку звернення до суду для подання позовної заяви та визнання причин його пропуску поважними, посилаючись на те, що позивач неодноразово зверталася до відповідача з вимогою усунути причини виникнення заборгованості по заробітній платі та здійснити її виплату. У відповідь на зазначені звернення відповідач запевняв, що заборгованість буде погашена у повному обсязі найближчим часом, наполягав на відсутності підстав для занепокоєння та переконливо стверджував, що всі належні виплати будуть здійснені, як тільки правлінням АТ «Укрзалізниці» буде ухвалене окреме рішення. З огляду на такі запевнення, позивач добросовісно очікував виконання відповідачем своїх обов`язків та утримувався від звернення до суду, розраховуючи на добровільне врегулювання ситуації. Однак, всупереч наданим обіцянкам, відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив, чим порушив трудові права позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було пропущено встановлений законом строк звернення до суду. Водночас зазначені обставини свідчать про наявність поважних причин такого пропуску, оскільки позивач обґрунтовано розраховував на добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань. На даний час відповідно до наказу (розпорядженню) №163/ОС від 24.03.2025 щодо строків проведення виплат, окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» досі не видано.
Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Мельник К.О. надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України). Дана норма неконституційною не визнавалась. Отже, строк звернення до суду особи, яка звільнена та не погоджується із виплаченими їй при звільненні сумами, обмежується трьома місцями, відлік якого розпочинається з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні. Ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11.12.2025 № 1- р/2025 на застосування ч.2 ст.233 КЗпП України не впливає. Письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні позивач фактично отримав 24.03.2025, тобто тримісячний строк звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати при звільненні розпочав свій відлік з 25.03.2025, а закінчився 25.06.2025, тобто позивач пропустив строк на звернення до суду, оскільки звернувся до суду лише 24.04.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року. Позивачкою до позовної заяви не надано обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Між адміністрацією філії «ПВРЗ» АТ «Українська залізниця» і профспілковим комітетом філії «ПВРЗ» ПАТ «Українська залізниця» укладено Колективний договір на 2013-2015 роки, пролонгований на 2025 рік. Відповідно до наказу при припинення трудового договору від 24.03.2025 №163/ОС позивача було звільнено з 24.03.2025. Умовами колективного договору передбачені виплати працівникам інших додаткових виплат та матеріальної допомоги, але з 14.03.2022 Правлінням АТ «Укрзалізниця» на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, керуючись ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», було прийнято рішення про призупинення інших додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів. Таким чином, з березня 2022 року інші додаткові виплати, передбачені колективними договорами, були призупинені, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. Тобто, дія призупинення виплат, була здійснена на легітимних підставах і у встановлений спосіб. Виплата інших додаткових виплат саме призупинена, а не відмінена. І той факт, що додаткові виплати позивач отримає після окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця», підтверджується проставленням позивачем підпису в наказі про припинення трудового договору від 24.03.2025 № 163/ОС в графі «З наказом ознайомлений». Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, акцентувала увагу на тому, що у постанові від 11.10.2021 у справі № 757/1997/20-ц Верховний Суд визнав можливим стягнення на користь колишнього працівника АТ «Укрзалізниця» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 1 % від заявленої позовної вимоги. При цьому, станом на 2021 рік в Україні не було введено воєнний стан та не здійснювалась широкомасштабна збройна агресія рф щодо України, а інфраструктура АТ «Укрзалізниця» не зазнавала таких руйнувань. Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а Товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо. Загальновідомою є інформація, що АТ «Укрзалізниця» за 9 місяців 2025 року отримало чистий збиток 7,3 млрд грн. В умовах збройної агресії рф проти України усі витрати мають бути орієнтовані на підтримку забезпечення спроможності Товариства виконувати завдання Міністерства оборони України щодо перевезення військових вантажів та захисту критичної інфраструктури, підтримки працівників, які безпосередньо здійснюють оборону країни, або постраждали від війни, що повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду. Передбачена ст.117 КЗпП України компенсаційна виплата не повинна бути спрямована на збагачення одного працівника. Якщо допущені роботодавцем порушення у проведенні повного розрахунку при звільненні все-таки будуть встановлені судом, то суд має право зменшити розмір середнього заробітку, передбаченого ст.117 КЗпП України або відмовити у його стягненні з огляду на форс мажорні обставини в яких опинилось Товариство. Крім того вказала, що виробничий підрозділ «ПВРЗ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця» не є самостійним суб`єктом права, тобто юридичною особою, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не має ідентифікаційного коду. Тому не зрозуміло, на якій підставі позивач в своїй позовній заяві зазначив третьою особою (без визначення «яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору» або «яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору») виробничий підрозділ «ПВРЗ» філії «УЗ Вагон-сервіс» АТ «Укрзалізниця».
Представник позивача надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що посилання представника відповідача щодо пропущеного строку звернення позивача до суду за даним позовом є законодавчо необмеженим, відповідачем не дотримано норми КЗпП України. Посилання представника відповідача на протокол засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, як на законну підставу для невиплати ОСОБА_1 належних їй сум при звільненні в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Законом України «Про правовий режим воєнного стану», є безпідставним, оскільки правових підстав для ухвалення такого рішення у правління відповідача не було. На теперішній час розрахунок з ОСОБА_1 , щодо належних їй при звільненні сум, не проведений.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, її представник адвокат Смірнова Н.А. надала заяву розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягають з наведених у позові підстав.
Представник відповідача Мельник К.О. в судове засідання не з`явився, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без участі відповідача та його представника. Позовні вимоги не визнає та підтримує заперечення, які викладені у відзиві.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з виробничим підрозділом «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» з 05.02.2015 по 24.03.2025.
Згідно наказу №163/ОС від 24.03.2025 року ОСОБА_1 з 24.03.2025 звільнено з посади інженера з нормування трудових процесів 1 категорії відділу організації праці та заробітної плати, управління по роботі з персоналом та соціальних питань за ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група).
Вищевказаним наказом також передбачено виплати позивачу згідно колективного договору, у розмірі 3 середньомісячних заробітків.
Зазначено про проведення вказаних виплат після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця».
З наказом позивача було ознайомлено 24.03.2025, про що в наказі міститься її особистий підпис.
Згідно Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 24.03.2025, позивачу було нараховано та виплачено при звільнені 13211 грн.
Вказане повідомлення позивач отримала 24.03.2025, про що вказує її особистий підпис.
Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ч.1 ст.2 ЦПК України/.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст.47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 підтверджено, що відповідно до ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст. 117 КЗпП відповідальність.
Відповідно ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивача вказує, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою усунути причини виникнення заборгованості по заробітній платі та здійснити її виплату. У відповідь на зазначені звернення відповідач запевняв, що заборгованість буде погашена у повному обсязі найближчим часом, наполягав на відсутності підстав для занепокоєння та переконливо стверджував, що всі належні виплати будуть здійснені, як тільки правлінням АТ «Укрзалізниці» буде ухвалене окреме рішення. З огляду на такі запевнення, позивач добросовісно очікував виконання відповідачем своїх обов`язків та утримувався від звернення до суду, розраховуючи на добровільне врегулювання ситуації. Однак, всупереч наданим обіцянкам, відповідач своїх зобов`язань не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив, чим порушив трудові права позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було пропущено встановлений законом строк звернення до суду. Водночас зазначені обставини свідчать про наявність поважних причин такого пропуску, оскільки позивач обґрунтовано розраховував на добровільне виконання відповідачем своїх зобов`язань. На даний час відповідно до наказу (розпорядженню) № 163/ОС від 24.03.2025 щодо строків проведення виплат, окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця» досі не видано.
Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Річний строк, установлений ст.234 КЗпП України, є граничним (перклюзивним) і поновленню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з роботи 24.03.2025 року на підставі наказу (розпорядження) №163/ОС у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група). Копію наказу та повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільнені позивач отримала особисто під підпис безпосередньо в день звільнення - 24.03.2025 року. Оскільки виплата матеріальної допомоги не відбулася, саме 24.03.2025 року позивач достеменно дізналася про порушення своїх прав. Отже перебіг строку звернення до суду почався з 25.03.2025.
Разом з тим, позивач звернулася до суду з позовом лише 24.04.2026, тобто тоді коли з дня отримання позивачем наказу про звільнення та повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільнені минуло більше одного року, що унеможливлює поновлення строку на підставі ст.234 КЗпП України та стягнення з відповідача на користь позивача одноразової матеріальної допомоги при звільненні працівника з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію по інвалідності (ІІІ група) в розмірі 3 середньомісячних заробітків, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати відповідно до ст.141 ЦПК України покладаються на позивача.
Оскільки позивач відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при звернені до суду, на підставі ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_2 діючої в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третьої особи: виробничого підрозділу «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», про стягнення матеріальної допомоги при звільненні на пенсію по інвалідності, середнього заробітку за час затримки розрахунку, матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки відмовити.
Судовий збір в розмірі 1048,96 грн., компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Смірнова Наталія Андріївна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000342 від 25.08.2021, адреса робочого місця адвоката: вул.Свято-Миколаївська, б.11, прим.5, м.Лозова, Харківська область.
Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.
Представник відповідача: адвокат Мельник Ксенія Олександрівна, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3096 від 22.10.2019, адреса робочого місця адвоката: пров.Джерельний, б.8, прим.5, м.Лозова, Харківська область.
Третя особа: виробничий підрозділ «Панютинський вагоноремонтний завод» філії «УЗ вагон-сервіс» Акціонерного товариства «Українська залізниця», місцезнаходження за адресою: Харківська область, Лозівський район, с-ще Лиманівка, вул.Заводська, буд.5, код ЄДРПОУ 40081305.
Суддя Олександр ТКАЧЕНКО
Судове рішення № 141472753, Лозівський міськрайонний суд Харківської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 629/3421/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: