Єдиний державний реєстр судових рішень
Провадження № 2/641/2528/2026Справа № 641/2732/26ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Собченко В.С.,
прокурора Соболевої Т.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (далі Департамент, позивач) 27.03.2026 звернувся до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), третя особа: ОСОБА_4 , в якому просить позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідачів на користь опікуна дитини ОСОБА_4 аліменти в розмірі однієї чверті заробітку платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до повноліття дитини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на первинному обліку Служби у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області. У 2023 році дитина перебувала на обліку Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту як така, що перебуває у складних життєвих обставинах. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 малолітнього ОСОБА_3 відібрано від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав. Рішенням виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 25.02.2025 № 74/25 дитині надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, а рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 30.04.2025 № 113 опікуном над дитиною призначено ОСОБА_4 . За інформацією Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради, на території якої проживає опікун разом із дитиною, мати дитини неодноразово телефонувала до служби, цікавилась місцем перебування сина та процедурою зустрічей з ним, однак жодного разу не приїхала, речей, коштів, іграшок та іншого необхідного для дитини не передавала. Батько дитини до служби не звертався, життям та здоров`ям сина не цікавився, матеріально його не забезпечував, зустрічей з дитиною, опікуном або представником служби не шукав. Опікун повідомив, що за весь період перебування дитини під його опікою батьки жодного разу не відвідали сина, не телефонували, не цікавилися його долею, станом здоров`я, умовами проживання та розвитком, матеріальної допомоги не надавали. До суду чи до органу опіки та піклування з питання повернення дитини на виховання батьки не зверталися. Оскільки протягом року після ухвалення судом рішення про відібрання дитини причини, які перешкоджали її належному вихованню батьками, не усунуто, питання про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради 09.03.2026, яка визнала таке позбавлення доцільним. Позивач вважає, що відповідачі свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення їх батьківських прав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а позбавлення батьківських прав надасть дитині можливість отримати державні гарантії соціального захисту як дитині, позбавленій батьківського піклування.
Виклад позиції відповідачів
Відповідачі правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, заперечень щодо позовних вимог до суду не подали.
Позиція третьої особи
Третя особа ОСОБА_4 , який є опікуном малолітнього ОСОБА_3 , подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачі жодного разу не відвідували дитину, не брали участі в її житті, не піклувалися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, та просив проводити судові засідання без його участі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 01.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 01.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Пояснила, що з моменту ухвалення рішення суду про відібрання дитини у відповідачів був достатній час для того, щоб змінити свою поведінку, усунути причини, які перешкоджали належному вихованню сина, та звернутися з питанням про повернення дитини, однак відповідачі цього не зробили, долею дитини фактично не цікавляться, участі в її вихованні та утриманні не беруть. Не заперечувала проти ухвалення у справі заочного рішення.
Прокурор Соболева Т.В. у судовому засіданні надала усний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судові засідання не з`являлися. Судові повістки, які направлялися відповідачам за зареєстрованими місцями їх проживання, повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, відповідачі викликалися до суду шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає відповідачів належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання. Про причини неявки відповідачі суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності не подавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 280 ЦПК України у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Оскільки всі зазначені умови у цій справі наявні, протокольною ухвалою суду вирішено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Мечебилівською сільською радою Барвінківського району Харківської області 21.07.2020 (актовий запис № 02).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 у справі № 641/8423/23, ухваленим за участю відповідачів, малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав та передано органу опіки та піклування для подальшого влаштування. Вказаним рішенням встановлено, що 12.12.2023 дитину було вилучено з небезпечного середовища, оскільки мати, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, залишила її з малознайомою особою, яка вчинила щодо дитини фізичне насильство; рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2023 № 662 дитину негайно відібрано від батьків; малолітній ОСОБА_3 з 21.07.2021 має статус дитини з інвалідністю підгрупи «А», має низку захворювань, у зв`язку з чим потребує постійного догляду, лікування та реабілітаційних заходів; жоден із батьків не довів спроможності створити для дитини належні та безпечні умови проживання й догляду.
Рішенням виконавчого комітету Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області від 25.02.2025 № 74/25 малолітньому ОСОБА_3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 30.04.2025 № 113 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.05.2025 призначено опікуном над малолітнім ОСОБА_3 .
Відповідно до листа Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 04.11.2025 № 01-41/598 мати дитини ОСОБА_2 неодноразово телефонувала до служби, цікавилась місцем перебування сина, запитувала про процедуру зустрічі з дитиною на території селища Краснокутськ у присутності працівника служби, але жодного разу не приїхала, речей, коштів, іграшок та іншого необхідного для дитини не передавала.
Згідно з листом Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 03.12.2025 № 01-41/678 мати дитини, неодноразово телефонуючи до служби, жодного разу не приїхала на зустріч із сином та нічого для дитини не передавала, а батько дитини ОСОБА_3 до служби не звертався, життям та здоров`ям свого сина не цікавився, матеріально не забезпечував, зустрічей з дитиною, опікуном або представником служби не шукав.
У заяві від 03.12.2025, адресованій начальнику Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради, опікун ОСОБА_4 повідомив, що за період перебування дитини під його опікою батьки жодного разу не відвідали сина, не телефонували та не цікавилися його долею, станом здоров`я, умовами проживання чи розвитком, матеріальної допомоги або будь-якої іншої підтримки від них не надходило.
Листом від 04.02.2026 № 43 Служба у справах дітей Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області звернулася до Служби у справах дітей по Слобідському району Департаменту з клопотанням порушити питання про позбавлення батьківських прав батьків дитини.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.03.2026 № 7 Комісія, розглянувши надані документи та враховуючи інтереси дитини, ухвалила вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доручила Службі у справах дітей по Слобідському району Департаменту підготувати позовну заяву до суду.
Доказів звернення відповідачів до суду з позовом про повернення їм дитини, до органу опіки та піклування з питань повернення дитини на виховання, а також доказів участі відповідачів у вихованні та утриманні сина після ухвалення рішення про його відібрання матеріали справи не містять.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ст. 14 цього Закону діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства; ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, орган опіки та піклування.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини батьками, суд за їхнім позовом може постановити рішення про повернення їм дитини.
Пунктом 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, передбачено обов`язок служби у справах дітей вжити заходів до позбавлення батьків батьківських прав, якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунено причини, які перешкоджали належному вихованню дитини батьками.
Суд зазначає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, і допускається тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, та лише за наявності їх вини.
Вирішуючи такі спори, суд має враховувати положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», відповідно до якого суд має з`ясувати, чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків такого заходу для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі та чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання. У рішенні від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у якнайкращих інтересах дитини є, з одного боку, збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а з іншого забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
Суд ураховує встановлені рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.12.2024 обставини неналежного виконання ними батьківських обов`язків, відсутності у них належних і безпечних умов для проживання та догляду за дитиною з інвалідністю. Також суд ураховує, що відповідачі заперечували проти відібрання дитини, кожен із них окремо зазначав про можливість здійсненя догляду за дитиною.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.
Оскільки орган опіки та піклування в особі Департаменту є позивачем у справі, питання про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав розглянуто Комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, рішення якої від 09.03.2026 № 7 ґрунтується на документах, що стосуються дитини та її батьків, і узгоджується з іншими доказами у справі, а тому суд враховує його при ухваленні рішення.
Оцінюючи поведінку відповідачів, суд виходить з того, що після відібрання дитини рішенням суду від 23.12.2024 відповідачі мали можливість змінити своє ставлення до виховання сина, усунути причини, які стали підставою для відібрання, підтримувати з ним зв`язок і звернутися до суду з позовом про повернення дитини в порядку ч. 3 ст. 170 СК України. Однак упродовж більше ніж одного року відповідачі таких дій не вчинили. Батько дитини ОСОБА_3 після призначення опікуна жодного разу не звертався до служби у справах дітей, сином не цікавився, матеріально його не забезпечував та зустрічей з ним не шукав. Мати дитини ОСОБА_2 , хоча й телефонувала до служби у справах дітей та цікавилась місцем перебування сина і порядком зустрічей з ним, жодного разу не приїхала до дитини, не передавала їй речей, коштів чи інших необхідних засобів, не брала участі в її лікуванні та вихованні. Такі наміри суд не може розцінити як належне виконання батьківських обов`язків та прояв свідомого піклування про дитину. Суд також враховує, що малолітній ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, яка потребує постійного догляду, лікування та реабілітації, однак відповідачі участі у забезпеченні цих потреб дитини не беруть, тягар піклування про неї повністю покладено на опікуна.
Доказів того, що відповідачі не виконують своїх батьківських обов`язків унаслідок тяжкого захворювання чи з інших не залежних від них причин, матеріали справи не містять. Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, у судові засідання не з`явилися, своєї позиції щодо позову не висловили та жодних доказів на спростування доводів позивача не надали, що також свідчить про їх байдужість до долі сина та до вирішення питання про їхні батьківські права.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі свідомо, тривалий час та без поважних причин ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина, їх поведінка після відібрання дитини не змінилася, а заходи впливу, застосовані до них раніше, зокрема відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, виявилися безрезультатними. Позбавлення відповідачів батьківських прав у цьому випадку відповідає найкращим інтересам дитини, оскільки забезпечить стабільність її правового статусу, сприятиме реалізації її права на виховання в сімейному середовищі та на отримання державних гарантій соціального захисту, а тому є необхідним і пропорційним заходом.
Суд також роз`яснює, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Щодо вимог позову про стягнення аліментів суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини; при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч. 2 ст. 242 ЦК України опікун є законним представником малолітньої особи. Оскільки малолітній ОСОБА_3 проживає разом з опікуном ОСОБА_4 , аліменти підлягають стягненню на його користь.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Враховуючи вік та стан здоров`я дитини, яка має інвалідність і потребує постійного догляду та лікування, відсутність відомостей про наявність у відповідачів інших утриманців чи обставин, що перешкоджають сплаті аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з кожного з відповідачів аліменти в заявленому позивачем розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому суд не встановлює верхньої межі розміру аліментів у десять прожиткових мінімумів, про яку зазначено у позовній заяві, оскільки чинна редакція ст. 182 СК України такого обмеження не передбачає, а мінімальний гарантований розмір аліментів визначений законом імперативно.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 27.03.2026, та підлягають стягненню до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Висновки суду
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради є обґрунтованим і підлягає задоволенню: відповідачів необхідно позбавити батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з кожного з них аліменти на його утримання на користь опікуна ОСОБА_4 .
Розподіл судових витрат
Відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання цієї позовної заяви не справлявся. Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог. Ставка судового збору за кожну з вимог (про позбавлення батьківських прав і про стягнення аліментів) становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2026 становить 3328 грн, тобто 1331,20 грн. Таким чином, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 2662,40 грн у рівних частках, тобто по 1331,20 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 1013, 7682, 89, 128, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 280284, 288, 354, 430 ЦПК України, статтями 7, 19, 150, 155, 164166, 169, 170, 180183, 191 СК України, статтею 242 ЦК України, статтями 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», суд
УХВАЛИВ:
Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 (двадцять) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Учасники справи:
позивач: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання як ВПО: АДРЕСА_2 .: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2026.
Суддя Г.В.Кожихова
Судове рішення № 141472373, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова) було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 641/2732/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: