Рішення № 141471954, 13.11.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
619/3766/26
Номер документу
141471954
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

справа № 619/3766/26

провадження № 2/619/2237/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 листопада 2026 року м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/3766/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: Дергачівська міська рада,

представник відповідача: Суржкова Вікторія Володимирівна,

вимоги позивача: про визнання права власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівської міської ради про визнання за ОСОБА_1 , права власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,1 кв.м., житловою площею 41,7 кв.м..

В обґрунтування позову зазначив, що 08.05.2026 р. позивачем було зареєстровано право власності 2/3 частки на квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою реєстрації права власності на квартиру є: - 1/4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1994 р., видане Комісією по приватизації державного житлового фонду радгоспу «Дергачівський»; -1/12 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2026 р., яка відкрилась після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , посвідчене приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., зареєстровано в реєстрі за №1211; -1/3 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30.07.2024 р. по справі №619/3486/24 Проте 1/3 частка квартири залишається у власності брата позивача, ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1994 р. Згідно Свідоцтва право власності було зареєстровано в рівних частинах за ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 29.01.2009 р.), ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджуєтеся Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 10.02.2022 р.). Після смерті ОСОБА_3 (батька родини), спадщину прийняли ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_1 (син) оскільки згідно домової книги вони були реєстровані та проживали разом з померлим. Таким чином, ОСОБА_4 , належить 1/3 частка квартири. Після смерті ОСОБА_4 спадщина не відкривалась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру. Останнє відоме місце проживання брата було АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 на день своєї смерті проживав сам. Таким чином, будь яких спадкоємців не має. З 1995 по теперішній час позивач зареєстрований та мешкає в зазначеній квартирі. Після смерті ОСОБА_4 він продовжив піклуватися про квартиру, підтримувати її в належному стані, сплачувати комунальні послуги повністю тощо.

Позивач вважає, що він добросовісно заволодів даним майном, продовжує відкрито та безперервно володіти ним більше 10 років, тому вважає, що в нього виникло право на набуття права власності на це майно за набувальною давністю.

Виклад позиції відповідача.

В позовній заяві позивач зазначає, що 1/3 частина квартири, належить на праві власності його брату ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про права власності на житло від 20.01.21994 року, виданого комісією з приватизації державного житлового фонду радгоспу «Дергачівський», вищезазначена квартира належить на праві спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та позивачу. Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Відповідно до вищезазначеного свідоцтва, кожному із членів сім`ї належить 1/4 частина квартира. Позивачем в позовній заяві не зазначено та не надано доказів, за рахунок чого збільшено частину ОСОБА_4 з 1/4 до 1/3 частини, не надано доказів про вступ ОСОБА_4 у спадщину після смерті батька ОСОБА_3 . Крім того, з наданих позивачем документів не вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований разом із батьком ОСОБА_3 на день його смерті. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Позов про право власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника або завжди знала, хто є власником. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17, у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 справа 3201/12550/16-ц та від 01.11.2023 справа №369/1290/23. Крім того, відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку. Не можна вважати володіння позивачем часткою квартири, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , добросовісним, у розумінні статті 344 ЦК України. Смерть ОСОБА_4 не надає Позивачу підстав вважати користування чужим майном правомірним. Таким чином представник відповідача вважає, що відсутні, визначені статтею 344 ЦК України правові підстави для задоволення позову, оскільки власником спірної квартири був померлий ОСОБА_4 , а позивач, в свою чергу, завжди знав хто є власником спірного майна, і законодавством визначена процедура набуття власності на спадкове майно.

Таким чином, представник відповідача вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру частки на яку позивач просить визнати право власності після брата ОСОБА_4 .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

03.06.2026 року позивачем подано до суду позовну заяву.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 11 год 00 хв. 07.07.2026 року , задоволено клопотання позивача про витребування доказів та :

1. витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву (61007, м. Харків, вул. Бібіка, 18) інформацію:

- чи зверталися спадкоємці до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ?;

- чи був складений ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповіт та на чию користь?

- чи видавалося свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ?.

Витребувано з Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження м. Харків, вул. Маліновського, 10/14) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану (ДРАЦС) щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ?

29.06.2026 від Харківського обласного державного нотаріального архіву надійшла відповідь на ухвалу суду від 08.06.2026 року .

02.07.2026 від Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла відповідь на ухвалу суду від 08.06.2026 року. Надсилано повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 4802 від 29.03.2007, складеного Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості даного актового запису про смерть, внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян за № 00129114904 від 29.10.2015 року, відповідають відомостям паперового носія актового запису про смерть.

Ухвалою суду 07.07.2026 клопотання представника позивача задоволено. Витребувано з Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61007, м. Харків, майдан Павлівський, 4) інформацію щодо осіб, які були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 , разом із ОСОБА_4 станом на дату його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 .

31.07.2026 від Департаменту реєстрації Харківської міської ради надійшла відповідь.

За результатом розгляду ухвали суду в межах повноважень повідомлено, що відповідно до змін до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» № 888-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 888), виконавчим органам сільських, селищних, міських рад делеговані повноваження у сфері реєстрації зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб з 04.04.2016. Картотека з питань реєстрації фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 передана до Департаменту реєстрації Харківської міської ради відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 888, проте інформація відносно ОСОБА_4 в переданій картотеці, відсутня. Додатково повідомлено, що в Реєстрі територіальної громади міста Харкова відомості стосовно реєстрації зняття з реєстрації місця проживання відносно ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , відсутні. Таким чином, Департамент реєстрації Харківської міської ради запитуваною інформацією не володіє.

Ухвалою суду 12.08.2026 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду на 12 год. 00 хв. 14 вересня 2026.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивач в судове засідання не прибув. З урахування присутності в судовому засіданні його представника, суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримала викладені в заяві позовні вимоги, просила суд їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Дергачівської міської ради не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №476687733 від 11.05.2026р. позивачем 08.05.2026 р. було зареєстровано право власності 2/3 частки на квартиру яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про права власності на житло від 20.01.1994 року, виданого комісією з приватизації державного житлового фонду радгоспу «Дергачівський», вищезазначена квартира належить на праві спільної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , видане Виконавчим комітеторм Дкргачівської селищнох ради Хврківської області.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 29.01.2009 р. , місце смерті г. Аркадак Аркадакский район, Саратовская область РФ.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджуєтеся витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть , актовий запис складений відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №4 Харківського міського управління юстиції.

Після смерті ОСОБА_3 (батька родини), спадщину прийняли ОСОБА_5 (дружина), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_1 (син) оскільки згідно домової книги вони були зареєстровані та проживали разом з померлим. Оскільки зі штампу пропискок вбачається, що прописані всі четверо були 03.05.1995 року , а помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже зазначене підтверджує факт реєстрації на момент смерті спадкодавця разом з ними у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_4 , належить 1/3 частка квартири, яка складається з яка належала йому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1994 р., та частка після смерті батька 1/12 (оскільки батькові належала , яка після його смерті відійшла трьом спадкоємцям дружині та двом синам кожному по 1/12) .

Після смерті ОСОБА_4 спадщина не відкривалась, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, а також відповіді від Харківського обласного державного нотаріального архіву від 29.06.2026. За результатами пошуку працівник Архіву повідомив, що інформація щодо заведення спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 та посвідчених ним заповітів в Спадковому реєстрі відсутня (Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №85626391 від 15.06.2026 року, Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №85626357 від 15.06.2026 року). На виконання п. 3.3 Положення про Спадковий Реєстр, затвердженого Наказом № 1810/5 Міністерства юстиції України 07.07.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2011 року за № 831/19569, надано інформаційні довідки зі Спадкового реєстру №№85626391,85626357.

Підставою реєстрації права власності позивача на квартиру є:

-1/4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1994 р., видане Комісією по приватизації державного житлового фонду радгоспу «Дергачівський»;

-1/12 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2026 р., яка відкрилась після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , посвідчене приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., зареєстровано в реєстрі за №1211;

-1/3 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30.07.2024 р. по справі №619/3486/24.

Спадщину після померлого брата позивача, ОСОБА_4 , ніхто не прийняв, отже наразі власник 1/3 частка квартири відсутній.

Останнє відоме місце проживання ОСОБА_4 було АДРЕСА_2 .

Відповідачем Дергачівською міською радою як органом місцевого самоврядування процедура визнання спадщини (частини спадщини - 1/3 частки квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .) ОСОБА_4 відумерлою відповідно до ст. 1277 ЦК України та ст.334-338 ЦПК України на час розгляду справи судом не ініціювалася.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК, статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.

Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності; володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном; водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено ( правової позиції , викладена у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 року у справі № 552/1354/18 ).

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б із ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду у цій справі наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому, безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених вище висновків, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21 (провадження № 61-4347св22), від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20 (провадження № 61-5539св23) та від 27 березня 2024 року у справі № 462/2756/18 (провадження № 61-15779св20), від 10 січня 2023 року у справі № 278/2443/18 (провадження № 61-19963св21), від 01 листопада 2023 року у справі № 369/2190/22 (провадження № 61-3246св23), від 29 травня 2025 року у справі 127/38548/23 (провадження № 61-12612св24).

Згідно інформаційного листа № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» в ч. 6 зазначено, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах, і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

З постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 539/1605/16-ц вбачається , що «позивач не набула права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю, оскільки не могла не знати про те, що спірний житловий будинок належить на праві вланості її сину; позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦК України».

На переконання суду, усі ознаки (умови) набувальної давності у спірних правовідносинах не мають місця з огляду на відсутність добросовісності володіння позивачем спірним нерухомим майном (квартирою), оскільки він не міг не знати, що 1/3 частка квартири належить його брату, а відкритість і безперервність користування ним спірним нерухомим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами набувальної давності, передбаченими ст. 344 ЦК України.

Отже, визнати право власності на 1/3 частку квартири за набувальною давністю за позивачем неможливо, оскільки позивач не є «безтитульним» володільцем частки, яка має відомого власника (брата).

Інститут набувальної давності має чіткі обмеження:

-наявність відомого власника: набувальна давність не застосовується, якщо майно має власника, чиє право зареєстроване або відоме, і який від нього не відмовлявся,

-володіння часткою у спільній власності: співвласник спільного майна не може набути право власності на частку іншого співвласника за набувальною давністю, оскільки володіння часткою базується на праві спільної часткової власності. Фактичне проживання, сплата комунальних послуг та утримання квартири є обов`язком співвласника, а не підставою для відібрання чужої частки через набувальну давність,

-смерть співвласника: те, що після смерті ОСОБА_4 спадщина нібито «не відкривалася» або немає спадкоємців за заповітом/законом, означає лише те, що спадщина має бути визнана відумерлою (ст. 1277 ЦК України), а не переходить автоматично у власність іншого співвласника за давністю. Після того як територіальна громада оформлює право на відумерлу спадщину, позивач може звернутися до місцевої ради щодо викупу цієї 1/3 частки або вирішувати питання спільного майна відповідно до норм цивільного права.

Оскільки брат ОСОБА_4 помер, правовідношення мають вирішуватися в межах спадкового права, а не набувальної давності.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Доводи позову про те, що ОСОБА_1 більше десяти років добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним майном, сплачуває комунальні послуги, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на 1/3 частку спірної квартири за набувальною давністю є безпідставними, оскільки сам по собі факт користування позивачем спірною квартирою не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю та не свідчить про добросовісність володіння майном.

Отже суд дійшов висновку про відсутність умов, визначених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на 1/3 частину спірного нерухомого майна за набувальною давністю.

Таким чином, у задоволенні позову про визнання права власності за набувальною давністю слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: Дергачівська Міська Рада, 62303 Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, пл. Перемоги, буд. 5, код ЄДРПОУ 04059496, е-mail:derradadergachi@ukr.net.

Суддя Н. В. Коваленко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141471954 ?

Документ № 141471954 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141471954 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141471954 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141471954 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141471954, Дергачівський районний суд Харківської області

Судове рішення № 141471954, Дергачівський районний суд Харківської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141471954 відноситься до справи № 619/3766/26

Це рішення відноситься до справи № 619/3766/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141471944
Наступний документ : 141471955