Рішення № 141471920, 13.11.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
619/5808/26
Номер документу
141471920
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

справа № 619/5808/26

провадження № 2/619/3268/26

Рішення

іменем України

13 листопада 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/5808/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представниця позивача: Танцуріна Є.В.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у системі «Електронний суд» 28.08.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 586850001 про надання кредиту від 11.03.2026 у розмірі 22640,00 грн. У обґрунтування позову зазначено, що 11.03.2026 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 586850001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 586850001 про надання кредиту від 11.03.2026 становить 22640,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 9040,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 4000,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 1600,00 грн.

Відповідачем надано суду заяву, у якій він зазначає, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що 10.03.2026 ОСОБА_2 украв у нього телефон, після чого здійснив шахрайські дії з його картками, документами та особистими даними, оформлював кредити на його ім`я та використовував його персональні дані. Зазначив, що після цього він звернувся до поліції із заявою, за якою було відкрито кримінальне провадження, у межах якого його визнано потерпілим. Також повідомив, що 07.07.2026 судом було винесено вирок у справі щодо ОСОБА_2 .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України 01.09.2026 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 3242514 щодо місця перебування (проживання) відповідача та відповідь №3265611 від 03.09.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу є Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Ухвалою суду від 03.09.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.10.2026, яке було відкладено на 09.11.2026 у зв`язку з витребуванням доказів та у якому здійснено перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення якого призначено на 13.11.2026.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву, у якій він просить здійснити розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за номером телефону, який міститься в матеріалах справи, про що свідчить довідка про доставку СМС у додаток «Viber».

За змістом ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, подав відзив до суду, причину неявки суду не повідомив, суд розглядає справу без його участі.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Із наданого позивачем договору № 586850001 про надання кредиту від 11.03.2026 вбачається, що його оформлено в електронній формі від імені ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», за умовами зазначеного договору розмір кредиту становить 8000,00 грн, процентна ставка за користування кредитними коштами -1% за кожен день користування кредитом.

У договорі зазначено персональні дані відповідача, номер мобільного телефону НОМЕР_1 та реквізити банківської картки № НОМЕР_2 .

Згідно з наданим позивачем документом про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 586850001 від 11.03.2026, електронний договір підписано одноразовим ідентифікатором UA-8434, направленим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Із візуальної форми послідовності дій клієнта та товариства щодо укладення електронного договору вбачається, що 11.03.2026 о 13:18:13 за допомогою зазначеного номера телефону здійснено вхід до особистого кабінету в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

Надалі в інформаційній системі відображено дії щодо формування кредитної пропозиції, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, направлення одноразового ідентифікатора та акцептування умов договору.

Зокрема, 11.03.2026 о 13:19:18 товариством направлено одноразовий ідентифікатор UA-8434 для підписання договору, а о 13:19:43 у системі зафіксовано його підписання.

Відповідно до анкети клієнта, сформованої ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», як фінансовий номер телефону ОСОБА_1 зазначено НОМЕР_1 , а як банківську картку для перерахування кредитних коштів -№ НОМЕР_2 .

Згідно з підтвердженням здійснення переказу грошових коштів, наданим позивачем, 11.03.2026 на банківську картку № НОМЕР_3 здійснено переказ коштів у розмірі 8000,00 грн із призначенням платежу, пов`язаним із видачею кредитних коштів за договором № 586850001 від 11.03.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 06.08.2026 за договором № 586850001 обліковується заборгованість у розмірі 22640,00 грн.

Водночас відповідач заперечує факт особистого укладення зазначеного договору та отримання кредитних коштів за власним волевиявленням.

На підтвердження обставин заволодіння його мобільним телефоном відповідачем надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 1202622640000177 від 18.03.2026.

Із зазначеного витягу вбачається, що 17.03.2026 до правоохоронних органів надійшла заява ОСОБА_1 щодо заволодіння його мобільним телефоном марки «Tecno Spark 10», яке мало місце 10.03.2026.

Відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2026 за попередньою правовою кваліфікацією за частиною першою статті 190 КК України.

Крім того, відповідачем надано копію вироку Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026, щодо ОСОБА_2 . Із зазначеного вироку встановлено, що ОСОБА_2 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою заволодів 10.03.2026 мобільним телефоном, який належав ОСОБА_1 . Зокрема, судом у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_1 , попросив у ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Tecno Spark 10» об`ємом пам`яті 128 Gb нібито для здійснення телефонного дзвінка, хоча від початку не мав наміру повертати зазначений телефон власнику, а мав намір заволодіти ним та розпорядитися на власний розсуд. ОСОБА_1 , повіривши у правдивість намірів ОСОБА_2 , передав останньому належний йому мобільний телефон. Після цього ОСОБА_2 10 березня 2026 року, у невстановлений точний час, доводячи свій злочинний умисел до кінця, утримуючи при собі зазначений мобільний телефон та розуміючи, що ОСОБА_1 не слідкує за ним, заволодів вказаним майном шляхом зловживання довірою. Надалі ОСОБА_2 розпорядився зазначеним майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 матеріальних збитків на загальну суму 3927,00 грн.

Вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема передбаченого частиною другою статті 190 КК України щодо потерпілого ОСОБА_1 . Зазначений вирок набрав законної сили 14.08.2026.

Отже, вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт заволодіння ОСОБА_2 мобільним телефоном, який належав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що спірний кредитний договір № 586850001 оформлено 11.03.2026, тобто наступного дня після заволодіння мобільним телефоном відповідача.

З метою перевірки доводів відповідача та встановлення зв`язку між його номером мобільного телефону і банківською карткою судом витребувано відповідну інформацію в АТ «Перший Український Міжнародний Банк».

На виконання ухвали суду АТ «ПУМБ» повідомило, що 17.10.2023 на ім`я ОСОБА_1 випущено банківську платіжну картку № НОМЕР_2 до рахунку № НОМЕР_4 .

Банком підтверджено, що за ОСОБА_1 закріплено фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , на який направлялася інформація для підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 .

Крім того, АТ «ПУМБ» повідомило, що 11.03.2026 о 13:19:55 за вказаною карткою здійснено операцію із зарахування грошових коштів у сумі 8000,00 грн через сервіс іншого банку.

Таким чином, відповіддю АТ «ПУМБ» підтверджено, що номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який використовувався під час оформлення спірного кредитного договору, був фінансовим номером відповідача та використовувався для підтвердження банківських операцій за карткою, на яку перераховано кредитні кошти.

Крім того, відповідачем надано виписки АТ «ПУМБ» про рух коштів за належними йому банківськими рахунками за періоди з 03.03.2026 по 22.03.2026, з 09.03.2026 по 22.03.2026 та з 10.03.2026 по 20.03.2026.

Із зазначених виписок убачається здійснення численних фінансових операцій, зокрема зарахування грошових коштів, переказів між власними рахунками, списання коштів через сервіс Money Transfer, а також надходження коштів від фінансових установ.

Зокрема, з виписки за банківським рахунком, до якого відкрито платіжну картку відповідача, вбачається зарахування грошових коштів у розмірі 8000,00 грн, що узгоджується з відповіддю АТ «ПУМБ» від 15.10.2026 щодо надходження 11.03.2026 кредитних коштів на банківську картку № НОМЕР_2 .

Крім того, у виписках відображено численні операції зі списання коштів через сервіс Money Transfer, перекази коштів між власними рахунками, а також надходження грошових коштів від інших фінансових установ.

Суд звертає увагу, що зазначені виписки охоплюють період, протягом якого 10.03.2026 ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном відповідача, а 11.03.2026 було оформлено спірний кредитний договір.

Водночас надані виписки підтверджують факт здійснення фінансових операцій за відповідними банківськими рахунками, однак самі по собі не містять відомостей, які дозволяють встановити особу, що фактично ініціювала відповідні операції.

При цьому належність банківських рахунків відповідачу та здійснення операцій за такими рахунками не є безумовним підтвердженням того, що зазначені операції особисто здійснював ОСОБА_1 .

Наведені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026, яким встановлено факт заволодіння мобільним телефоном відповідача напередодні оформлення спірного кредиту.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та може звернутися до суду за захистом свого права або інтересу.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, необхідною умовою вчинення правочину є наявність волевиявлення особи, спрямованого на виникнення відповідних цивільних прав та обов`язків. Саме волевиявлення є зовнішнім проявом внутрішньої волі особи на вчинення певної юридично значущої дії.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначаються Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Разом із тим застосування такого способу підписання договору не усуває необхідності встановлення факту волевиявлення особи, від імені якої цей договір укладено.

Суд зазначає, що електронна форма договору не змінює загальних вимог цивільного законодавства щодо вільного волевиявлення учасника правочину та не створює безумовної презумпції того, що будь-які дії, вчинені з використанням номера мобільного телефону чи персональних даних особи, здійснені безпосередньо цією особою.

При цьому використання одноразового ідентифікатора є способом електронного підписання правочину, проте за наявності обґрунтованих заперечень щодо належності такого волевиявлення конкретній особі суд повинен перевірити обставини його використання та встановити, чи дійсно відповідна особа вчиняла дії, спрямовані на укладення договору.

Так, суд виходить із того, що наявність у кредитодавця електронних документів, сформованих із використанням персональних даних відповідача, не є безумовною підставою для висновку про те, що саме відповідач вчинив дії, спрямовані на укладення договору.

Використання правильного одноразового ідентифікатора підтверджує факт проходження відповідної процедури електронної авторизації, однак за встановлених у справі обставин не дає можливості беззаперечно ідентифікувати особу, яка фактично отримала цей ідентифікатор та використала його.

Суд бере до уваги, що спірний договір оформлено наступного дня після заволодіння мобільним телефоном відповідача, а тому можливість доступу сторонньої особи до повідомлень, які надходили на зазначений номер телефону, має істотне значення для правильного вирішення спору.

У постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 викладено правовий висновок щодо необхідності встановлення обставин, які свідчать про сприяння користувача незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Аналогічні правові підходи щодо оцінки обставин несанкціонованого використання платіжних засобів наведені у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 552/2819/16-ц, від 14.02.2018 у справі № 127/23496/15-ц та від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16-ц.

Зокрема, у постанові від 03.07.2019 у справі № 537/3312/16-ц Верховний Суд виходив із того, що сам по собі факт коректного введення даних для ініціювання банківської операції не є достатнім підтвердженням того, що користувач сприяв незаконному використанню відповідної інформації.

Суд ураховує наведені правові висновки в частині необхідності належної оцінки обставин використання персональних даних та платіжних інструментів особи.

Вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення факту особистого волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору № 586850001 від 11.03.2026.

За змістом статей 202, 203, 626, 638 ЦК України виникнення договірного зобов`язання передбачає наявність волевиявлення сторін, спрямованого на встановлення відповідних цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, використання номера мобільного телефону, одноразового ідентифікатора та реквізитів банківської картки відповідача підлягає оцінці у сукупності з установленими вироком суду обставинами заволодіння його мобільним телефоном напередодні оформлення спірного кредитного договору.

Окремого значення для вирішення спору набувають обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, за умови набрання вироком законної сили встановлені ним факти вчинення відповідних дій засудженою особою враховуються судом у межах, визначених наведеною нормою процесуального закону.

При цьому вирок суду не має наперед встановленої сили щодо всіх обставин цивільного спору, зокрема щодо наявності або відсутності кредитного зобов`язання між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 .

Водночас встановлені вироком обставини заволодіння мобільним телефоном відповідача 10.03.2026 мають істотне доказове значення для перевірки доводів відповідача про відсутність його волевиявлення на укладення кредитного договору 11.03.2026.

Суд звертає увагу, що вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026 встановлено факт заволодіння ОСОБА_2 мобільним телефоном ОСОБА_1 10.03.2026.

Водночас 11.03.2026 із використанням номера мобільного телефону НОМЕР_1 було оформлено кредитний договір № 586850001.

При цьому з відповіді АТ «ПУМБ» убачається, що зазначений номер телефону був закріплений за банківською карткою відповідача та використовувався для підтвердження банківських операцій.

Таким чином, номер мобільного телефону, який використовувався під час оформлення спірного кредиту, був фінансовим номером відповідача, що має істотне значення для оцінки обставин використання засобів електронної ідентифікації.

Суд ураховує, що з матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів того, що після заволодіння мобільним телефоном відповідач відновив фактичний контроль над відповідним засобом зв`язку до моменту оформлення кредитного договору.

Також позивачем не надано доказів, які б у сукупності з іншими матеріалами справи переконливо підтверджували, що саме відповідач особисто здійснив вхід до інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця 11.03.2026, отримав одноразовий ідентифікатор UA-8434 та використав його для акцептування кредитної пропозиції.

Надані позивачем анкета клієнта, електронний договір та візуальна форма послідовності дій у системі кредитодавця підтверджують технічну фіксацію відповідних операцій, проте не спростовують можливості їх здійснення сторонньою особою.

При цьому суд не ставить під сумнів саму можливість укладення електронного кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора та не вважає такий спосіб підписання неналежним.

Вирішальним у цій справі є те, що за конкретних установлених обставин використання одноразового ідентифікатора не доводить належності відповідного волевиявлення саме відповідачу.

Оцінюючи надане підтвердження переказу коштів, відповідь АТ «ПУМБ» та банківські виписки, суд виходить із того, що зазначені документи підтверджують факт зарахування 8000,00 грн на банківську картку, відкриту на ім`я ОСОБА_1 .

Разом із тим сам по собі факт зарахування грошових коштів на банківський рахунок особи не є тотожним установленню факту особистого укладення нею кредитного договору.

З огляду на обставини заволодіння мобільним телефоном відповідача напередодні оформлення кредиту зарахування коштів на банківську картку не може розглядатися як безумовний доказ вільного волевиявлення відповідача на отримання кредиту.

Водночас суд не встановлює факту оформлення спірного кредитного договору саме ОСОБА_2 , оскільки відповідні обставини безпосередньо не встановлені вироком та не підтверджені іншими доказами в обсязі, достатньому для такого висновку.

Проте відсутність доказів встановлення конкретної особи, яка фактично здійснила електронне оформлення кредиту, не звільняє позивача від обов`язку довести факт укладення договору саме відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведені норми процесуального закону саме позивач, звертаючись із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, повинен довести факт виникнення відповідного зобов`язання у відповідача.

При цьому суд виходить із того, що надані позивачем документи підтверджують факт оформлення електронного кредитного договору з використанням персональних даних відповідача, однак за встановлених у справі обставин не є достатніми для висновку про особисте вчинення відповідачем відповідного правочину.

Суд ураховує, що відповідач послідовно заперечує факт укладення кредитного договору та надав докази на підтвердження обставин заволодіння його мобільним телефоном до моменту оформлення кредиту.

За встановлених обставин суд не може ототожнювати технічне підтвердження електронної операції із доведеністю вільного волевиявлення конкретної фізичної особи на укладення кредитного договору.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 586850001 від 11.03.2026.

Відповідно до статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним за умови досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.

За відсутності доведеного факту виникнення між сторонами договірного кредитного зобов`язання відсутні правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо сплати заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та нарахуваннями відповідно до статті 625 ЦК України.

Суд також зазначає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є похідним від умов кредитного договору, факт укладення якого саме відповідачем належним чином не доведено, а тому сам по собі не може бути достатньою підставою для задоволення позову.

Крім того, вимога про стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України є похідною від наявності грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, виникнення якого на заявлених договірних підставах у цій справі не доведено.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості саме за кредитним договором № 586850001 від 11.03.2026, а не вимоги про повернення безпідставно набутого майна з інших правових підстав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 586850001 від 11.03.2026 та виникнення у нього зобов`язань за цим договором.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, судові витрати залишаються за рахунок позивача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Надіслати позивачу копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачу надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 .

Суддя І. М. Нечипоренко

Часті запитання

Який тип судового документу № 141471920 ?

Документ № 141471920 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141471920 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141471920 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141471920 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141471920, Дергачівський районний суд Харківської області

Судове рішення № 141471920, Дергачівський районний суд Харківської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 141471920 відноситься до справи № 619/5808/26

Це рішення відноситься до справи № 619/5808/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141471918
Наступний документ : 141471921