Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №613/888/26 Провадження № 2/613/905/26 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Богодухів
Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Сеник О.С.,
за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/888/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить: 1) стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3768995 від 19.07.2020 у розмірі 45990 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19.07.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 3768995 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на номер мобільного телефону позичальника, вказаний ним при укладенні договору. Відповідно до умов договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань), а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. В якості підтвердження підписання договору (вчинення електронного правочину) про надання кредиту позичальнику надсилаються кошти та електронне повідомлення, в якому зазначається інформація про кредитодавця, основна сума кредиту, процентні ставки та міститься активне посилання на Правила, якими регулюються порядок надання паперових копій електронних документів та інші аспекти виконання вимог ч.11 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
За цим договором позичальником було отримано на картковий рахунок кредитні кошти в сумі 7000 грн. Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є порушенням вимог ст.ст.526, 527 ЦК України.
На підставі ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України 29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» було укладено договір факторингу № 29/10-2025 із ТОВ «Секвоя Капітал», а 31.10.2025 останнім було укладено договір факторингу № ДФ-31102025, в результаті чого право вимоги за кредитним договором № 3768995 від 19.07.2020 перейшло від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «ФК «Солвентіс».
Сума заборгованості відповідачки перед новим кредитором (позивачем) становить 45990,00 грн, з яких : заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн, заборгованість за відсотками 38990,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк, що зумовило звернення ТОВ «ФК «Солвентіс» до суду з цим позовом.
Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 04.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відстуності на підставі наявних доказів та матеріалів, повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання повторно не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, відзиву на позов не подала.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичніобставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 19.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (далі - ТОВ «Алекскредит») та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір про надання кредиту №3768995, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом (п.1.2-1.5 договору).
Відповідно до п.1.6 договору розрахунок зобов`язань позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки зобов`язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування та Загальними умовам кредитування.
Згідно з п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку :
1.7.2. У випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п.1.3 договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 19.07.2020 по 18.08.2020 (включно) (Базовий період) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,19% (Акційна ставка або Ставка за програмою лояльності).
1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають : в Базовий період з 19.07.2020 по 18.08.2020 (включно) 1,70% за один день користування кредитом (Базова процентна ставка); в Спеціальний період з 19.08.2020 по 14.02.2021 (включно) 3% за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка).
Використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом Кредитодавця. Кредитодавець без погодження з Позичальником може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом (п.1.7.4 договору).
Відповідно до п.2.2.2 договору Позичальник відповідно до цього договору та Правил має право звертатись до Кредитодавця із заявою про продовження строку дії Базового періоду, Строку дії договору, зміну кінцевої дати виконання договору на умовах, визначених у р. 12 Правил.
Згідно з п.3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладененя Договору 19.07.2020 до кінцевої дати виконання договору 14.02.2021 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у т.ч. сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору. Якщо Позичальник виконає зобов`язання/сплатить заборгованість за договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію в дату повернення /погашення кредиту.
Відповідно до п.4.7 Договору кредит вважається простроченим при наявності заборгованості після закінчення Кінцевої дати виконання договору, зазначеної у п.3.1 цього договору, якщо вона не була змінена шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно з п.7.2 Договору, уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з цим Договором і Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися своїх обов`язків та виконувати їх.
Сторони підтверджують, що даний Електронний договір (договір, укладений у вигляді електронного документу), всі додатки до нього, додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, є вчиненими виключно в письмовій формі у порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію» (п.7.3 Договору).
Відповідно до п.7.5.1-7.5.3 договору, укладаючи цей договір, Позичальник заявляє та гарантує Кредитодавцю, що він усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; під час укладення цього Договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин; надав інформацію, відомості та документи для укладення цього договору, які є достовірними та відповідають дійсності.
Сторони погодили, що Договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документу на Сайті Кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст.ст.207, 639 Цивільного кодексу України, із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання Позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним Оферти (пропозиції укласти електронний договір), яка відповідно до п.2.30 Правил містить, зокрема, усі істотні умов договору. Акцептування Оферти здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 7.9 Договору).
Договір підписано позичальником одноразовим ідентифікатором «PS3768995».
Крім того, відповідачкою ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому також зазначені основні умови кредитування.
Факт перерахування коштів відповідачці підтверджується листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» від 26.11.2025, відповідно до якого між ТОВ ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Алекскредит» укладено угоду на переказ коштів №ВП-220817-1 від 22.08.17. В рамках виконання вказаного договору 19.07.2020 було успішно здійснено переказ коштів на суму 7000,00 грн на картку клієнта № 5168757354016224.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3768995 від 19.07.2020, складеним ТОВ "Алекскредит", заборгованість відповідачки становить 45990,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 38990,00 грн. Відповідачкою всього було сплачено заборгованість у розмірі 6664,00 грн.
29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секвоя Капітал» було укладено Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «Секвоя Капітал» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою.
Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №АК-29/10-2025 від 29.10.2025 до ТОВ «Секвоя Капітал» від ТОВ «Алекскредит» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3768995 від 19.07.2020 на суму 45990,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 38990,00 грн.
31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого ТОВ «Секвоя Капітал» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою.
Відповідно до даних витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-31102025 від 31.10.2025 до ТОВ «ФК «Солвентіс» від ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 3768995 від 19.07.2020 на суму 45990,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 38990,00 грн.
Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «ФК «Солвентіс» до суду за захистом своїх прав.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України,статтею 36 Господарського процесуального кодексу Українита статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідност. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно достатті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно зі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитору зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною першою статті 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд зазначає, що між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 19.07.2020 укладено кредитний договір №3768995 в електронній формі, шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Алекскредит» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачці грошові кошти у кредит в розмірі 7000,00 грн.
Доказів сплати коштів на погашення заборгованості на адресу ТОВ «Алекскредит» та позивача відповідачкою не надано, відзив на позовну заяву відповідачка не подала.
Разом з тим, надаючи оцінку розміру заборгованості, заявленої до стягнення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статей 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 45990,00 грн, яка складається із : заборгованості за тілом кредиту - 7000 грн, заборгованості за відсотками - 38990,00 грн.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №3768995 від 19.07.2020, відсотки за користування кредитними коштами відповідачці нараховувалися за акційною процентною ставкою 1,19% (з 19.07.2020 по 07.10.2020 включно), за базовою процентною ставкою 1,70% (з 08.10.2026 по 17.10.2020 включно), за спеціальною процентною ставкою 3,00% (з 18.10.2020 по 15.04.2021 включно).
Разом з цим, суд зауважує, що кредитним договором визначено строк, на який надається кредит та нараховуються відсотки, а саме до 14.02.2021 включно (п.п. 1.7.3, 3.1 Договору).
Однак, після 14.02.2021 кредитодавцем було продовжено нарахування відсотків, які нараховувалися до 15.04.2021 включно, тобто поза межами строку кредитування.
Щодо стягнення відсотків за період після закінчення строку дії договору №3768995 від 19.07.2020 суд зазначає, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки процентів за період з 15.02.2021 по 15.04.2021 включно задоволенню не підлягають.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3768995 від 19.07.2020, яка виникла станом на 14.02.2021, у розмірі 33390,00 грн, з яких : 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 26390,00 грн заборгованість за відсотками.
Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування розміру понесених позивачем ТОВ «ФК «Солвентіс» витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн до матеріалів справи надано наступні документи:
копія договору про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026, укладеного між ТОВ «ФК «Солвентіс» та Адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери»; копію Акту надання послуг №43657029 на підтвердження факту надання правової допомоги від 27.03.2026, відповідно до якого виконавцем АБ «Анна Литвин і партнери» надано клієнту, а клієнтом ТОВ «ФК «Солвентіс» прийнято послуги згідно договору про надання правової допомоги №43657029 від 02.01.2026 на суму 6000,00 грн; детальний опис наданих послуг, відповідно до якого надано наступні послуги : усна консультація клієнта щодо обставин спірних правовідносин (0,5 год.); письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 год.); правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» (1 год.); складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 год.); формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 год.).
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, суд зазначає, що розмір пред`явлених ТОВ «ФК «Солвентіс» до відшкодування витрат на надання правової допомоги є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховуючи складність справи, яка не є складною, входить до категорії справ з усталеною судовою практикою, складність виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 72,60%, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1932,90 грн (2662,40 грн*72,60/100).
Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.263-265, 268, 273-283, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором № 3768995 від 19.07.2020 в розмірі 33390,00 грн (тридцять три тисячі триста дев`яносто гривень 00 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 1932,90 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві грн 90 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).
В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», місцезнаходження за адресою: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 13.11.2026.
Суддя О.С. Сеник
Судове рішення № 141471850, Богодухівський районний суд Харківської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 613/888/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: