Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №949/230/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне рішення)
13 листопада 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Кузьменка М.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 30.08.2023-100003620 від 30 серпня 2023 року в загальному розмірі 9 083,93 гривень, що складається з: 6 000,00 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 2 183,93 гривень - заборгованості за процентами; 900,00 гривень - заборгованості за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, а також покласти на відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 серпня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір (оферти) № 30.08.2023-100003620, за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 6 000,00 гривень строком на 28 днів зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1,3 % за день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 900,00 гривень. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку відповідача. Надалі цей договір переоформлено шляхом укладення між сторонами кредитного договору (оферти) № 13.09.2023-010000008 від 13 вересня 2023 року на суму 6 000,00 гривень з датою повернення кредиту 10.10.2023 на аналогічних умовах. Відповідач своїх зобов`язань не виконала, жодного платежу не здійснила, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.
Щодо комісії позивач зазначає, що вона пов`язана з наданням послуги з перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, та посилається на пункт 4 частини першої статті 1, частину другу статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17. Також позивач вказує, що як небанківська фінансова установа він не може надати первинні банківські документи, а тому наданий ним розрахунок є належним доказом розміру заборгованості.
У позовній заяві позивач просить розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що 30 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) укладено кредитний договір (оферти) № 30.08.2023-100003620 (далі - Первісний договір), а 13 вересня 2023 року - кредитний договір (оферти) № 13.09.2023-010000008 (далі - Договір). Обидва правочини укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця. Кожен із них складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, що є її невід`ємною частиною, та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).
За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній формі.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Частина друга статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що підписання кредитного договору за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора свідчить про укладення між сторонами правочину в електронній формі. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Згідно з пунктом 15 заявки позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ. З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ (банк-абонент - АТ «СЕНС БАНК»), вбачається, що дані про прізвище, ім`я та по батькові позичальника, її РНОКПП, дату народження, адресу реєстрації місця проживання та документ, що посвідчує особу, збігаються з даними позичальника, зазначеними в заявці та акцепті, а зазначений у цій інформації номер телефону вказаний позичальником у додатку до анкети як додатковий контактний.
Матеріали справи містять докази того, що відповідач здійснила акцепт оферти за Первісним договором шляхом підписання додатка до анкети, заявки та відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) 30.08.2023 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «P269», а акцепт оферти за Договором - 13.09.2023 шляхом підписання Паспорта споживчого кредиту, додатка до анкети, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, заявки та акцепту електронним підписом одноразовим ідентифікатором «A748». Одноразові ідентифікатори надсилалися у смс-повідомленнях на фінансовий номер телефону відповідача 0683101216. З боку кредитодавця документи підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ТОВ «Споживчий центр». У заявці та акцепті зазначено дані документа, що посвідчує особу відповідача, її РНОКПП, адресу, адресу електронної пошти, номер телефону та номер електронного платіжного засобу 4028-08XX-XXXX-0195.
Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочинів сторонами дотримано.
За умовами Первісного договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 6 000,00 гривень 30.08.2023 строком на 28 днів з датою повернення 26.09.2023, зі сплатою процентів за фіксованою незмінною ставкою 1,3 % за один день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 900,00 гривень.
Пунктом 4.1 оферти визначено спосіб надання кредиту - перерахування коштів з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4028-08XX-XXXX-0195, а пунктом 4.3 оферти, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця.
Факт отримання відповідачем кредиту підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (ID операції 2358479735), згідно з якою 30.08.2023 на платіжну картку VISA 402808*95 перераховано 6 000,00 гривень з призначенням платежу «Видача за договором №30.08.2023-100003620», платник - «Швидкий кредит» (sgroshi.com.ua). Перші шість та останні цифри номера картки збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеними в договорі, а час переказу відповідає часу укладення договору. Переказ здійснено через систему LiqPay на підставі Договору № 4507 від 01 листопада 2020 року про надання послуг в системі LiqPay, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «Споживчий центр», копія якого наявна в матеріалах справи.
13 вересня 2023 року сторони переоформили Первісний договір. Відповідач тим самим ідентифікатором «A748» підписала додаткову угоду до Первісного договору, за умовами якої вся несплачена частина суми кредиту, проценти за період, у якому укладено угоду, та комісія підлягали сплаті в дату її укладення, а також заяву про перекредитування/зарахування. На підставі цієї заяви вимогу позичальника про видачу кредиту в сумі 6 000,00 гривень за Договором зараховано в рахунок вимоги кредитора про повернення кредиту в сумі 6 000,00 гривень за Первісним договором; зобов`язання кредитора з видачі кредиту за Договором та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за Первісним договором вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Отже, кошти за Договором відповідачу фактично не перераховувалися, а її зобов`язання з повернення 6 000,00 гривень, отриманих 30.08.2023, перейшло з Первісного договору до Договору.
За умовами Договору позичальнику надано кредит у сумі 6 000,00 гривень 13.09.2023 строком на 28 днів з датою повернення 10.10.2023. Продовження строку кредитування не передбачене (пункт 6 заявки). Сторони погодили фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1,3 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування (пункт 7 заявки) та комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 900,00 гривень, яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту (пункт 9 заявки). Відповідно до пункту 8 заявки проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (її залишку) на кількість днів користування кредитом та на процентну ставку. Згідно з пунктом 11 заявки кредитодавець супровідних послуг не надає.
Отже, сторони погодили розмір кредиту, грошову одиницю, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на таких умовах.
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 13.09.2023-010000008 заборгованість відповідача становить 9 083,93 гривень, з яких: 6 000 гривень - основний борг; 2 183,93 гривень - проценти; 900 гривень - комісія за надання. За даними розрахунку проценти нараховано за період з 13.09.2023 по 10.10.2023; після цієї дати проценти не нараховувалися. Платежів за Договором відповідач не здійснювала.
Відповідач зазначених обставин не спростувала, доказів неотримання коштів чи їх повернення не надала.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування від 13.09.2023 здійснено за згодою обох сторін щодо однорідних грошових вимог у рівних сумах, строк виконання яких настав у день укладення додаткової угоди, тому зобов`язання відповідача з повернення кредиту за Первісним договором припинилося, а зобов`язання кредитодавця з видачі кредиту за Договором вважається виконаним.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути заборгованість за Первісним договором, тоді як розрахунок заборгованості складено за Договором. Водночас у фактичних підставах позову позивач послався на переоформлення Первісного договору шляхом укладення Договору та виклав умови саме Договору, а склад і розмір заявлених сум відповідають розрахунку за Договором. Оскільки зобов`язання за Первісним договором припинено зарахуванням, а заборгованість існує за Договором, суд розглядає позовні вимоги як вимоги про стягнення заборгованості за Договором, укладеним на переоформлення Первісного договору, не виходячи за межі заявлених вимог.
Відповідач своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконала: жодного платежу згідно з графіком не здійснила і у встановлений договором строк, 10.10.2023, кредит не повернула. Наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 гривень підтверджується розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростований.
Тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 2 183,93 гривень, суд виходить з такого.
Відповідно до розрахунку заборгованості проценти нараховано за період з 13.09.2023 по 10.10.2023, тобто лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - 28 днів. За цей період позивач заявив до стягнення 2 183,93 гривень, тобто суму, що не перевищує розрахункової. Після 10.10.2023 нарахування процентів не здійснювалося, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, за якими припис частини першої статті 1048 ЦК України щодо сплати процентів за користування позикою може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після його спливу права та інтереси кредитодавця охороняються положеннями статті 625 ЦК України.
Пунктом 8 заявки прямо визначено, що проценти нараховуються на суму кредиту (її залишок) за кожен день користування. Оскільки відповідач жодної частини тіла кредиту не повернула, база нарахування протягом усього строку становила 6 000,00 гривень. Застосована позивачем формула та ставка відповідають умовам договору.
Оскільки проценти в сумі 2 183,93 гривень нараховано в межах строку кредитування відповідно до умов договору та за ставкою, що не суперечить закону, а строк повернення кредиту настав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір у частині стягнення комісії у розмірі 900,00 гривень, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі. Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначено, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у договорі комісії, а нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 цього Закону є умова лише в частині встановлення плати за послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.
У пункті 9 заявки до Договору комісію визначено як плату, «пов`язану з наданням Кредиту», яка нараховується та обліковується в день видачі кредиту. Сам позивач у позовній заяві визначив її економічний зміст як плату за послугу з перерахування кредитодавцем коштів на рахунок позичальника з використанням інтернет-еквайрингу, а пунктом 4.3 оферти днем надання кредиту визначено день списання коштів з рахунку кредитодавця.
Тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 900 грн. слід задовольнити.
Отже, позов підлягає задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 30.08.2023-100003620 від 30 серпня 2023 року (за переукладеним кредитним договором № 13.09.2023-010000008 від 13.09.2023) в загальній сумі 9083,93 гривень, з яких 6 000,00 гривень - тіло кредиту, 2 183,93 гривень - проценти за користування кредитом, 900 гривень - комісія.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з платіжною інструкцією № СЦ00076089 від 05 лютого 2026 року позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 599, 600, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд-
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 13.09.2023-010000008 від 13 вересня 2023 року, укладеним на переоформлення кредитного договору № 30.08.2023-100003620 від 30 серпня 2023 року, в загальному розмірі 9083,93 грн. (дев`ять тисяч вісімдесят три гривні 93 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,4 грн (дві шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Саксаганського, будинок 133-А, місто Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833, реквізити IBAN НОМЕР_1 , МФО 305299.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор
Судове рішення № 141471473, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 949/230/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: