Єдиний державний реєстр судових рішень Справа №949/1845/26
Провадження №1-кс/949/282/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
12 листопада 2026 року слідчий суддя Дубровицького районного суду Рівненської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах досудового розслідування №12026181110000167, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, інваліда 3-ї групи загального захворювання, раніше не судимого, громадянина України,
В С Т А Н О В И В:
Заступник начальника слідчого відділення ВП №1 Сарненського районного відділу поліції ГУНП в Рівненській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням у Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор», з можливістю внесення застави у розмірі 265 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 881 920 грн.
Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим введено обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, діючи умисно, за попередньою змовою з іншою встановленою досудовим розслідуванням особою, відносно якої скеровано обвинувальний акт до Дубровицького районного суду Рівненської області у кримінальному провадженні №42026182220000034 від 14 травня 2026 року за ч.3 ст.332 КК України, та невстановленою органом досудового розслідування особою, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, переслідуючи корисливий мотив і мету, спрямовані на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, організував незаконне переправлення через державний кордон України громадян України призовного віку, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску, у воєнний час, за грошову винагороду в розмірі 10 000 доларів США з кожного, незважаючи на діючі обмеження воєнного стану.
Так, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 на виконання раніше розробленого спільно з іншою встановленою досудовим розслідуванням особою та невстановленою органом досудового розслідування особою плану, 07 червня 2026 року у вечірню пору доби, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, повідомив по телефону ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про необхідність прибуття останніх на ділянку місцевості неподалік с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, на якій вони зустрічалися напередодні, де останніх вже чекали з іншою встановленою досудовим розслідуванням особою та невстановлена органом досудового розслідування особа, котрі прибули туди близько 22 години 15 хвилин на мотоциклах «Loncin LX300GY», номер рами НОМЕР_1 , та «Loncin LX300GY», номер рами НОМЕР_2 .
У подальшому, на виконання спільного з ОСОБА_4 умислу, інша встановлена досудовим розслідуванням особа та невстановлена органом досудового розслідування особа забрали на мотоциклах, котрими приїхали раніше, підшуканих ОСОБА_4 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та, керуючи вказаними мотоциклами, повезли останніх із с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області ґрунтовими лісовими дорогами у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь.
Доїхавши до с. Заслуччя Сарненського району Рівненської області, вони зупинилися, після чого інша встановлена досудовим розслідуванням особа вказав жестом про необхідність передачі грошових коштів як оплати за послугу переправлення через державний кордон України, на що ОСОБА_7 погодився та передав останньому грошові кошти у сумі 20 000 доларів США, після отримання яких 08 червня 2026 року о 00 год. 10 хв. іншу встановлену досудовим розслідуванням особу було затримано працівниками правоохоронних органів.
Протиправні, умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.332 КК України.
12 листопада 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Обґрунтовуючи необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на іншого підозрюваного та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
На обґрунтування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду слідчий зазначає, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. На думку слідчого, усвідомлення тяжкості покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим, може спонукати ОСОБА_4 до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий посилається на те, що інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення безпосередньо пов`язане з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а матеріали досудового розслідування, за твердженням сторони обвинувачення, свідчать про його обізнаність з особливостями прикордонної місцевості, порядком несення служби підрозділами Державної прикордонної служби України, розміщенням пунктів контролю, а також ландшафтними особливостями місцевості, придатної для незаконного перетину державного кордону України. У зв`язку із цим слідчий вважає, що, перебуваючи на свободі, підозрюваний може використати такі знання для незаконного залишення території України та подальшого переховування від органів досудового розслідування і суду.
На обґрунтування ризику незаконного впливу на іншого підозрюваного слідчий зазначає, що в рамках розслідування кримінального провадження №42026182220000034 від 14 травня 2026 року за ч.3 ст.332 КК України, з якого здійснено виділення матеріалів у кримінальне провадження №12026181110000167, іншій встановленій досудовим розслідуванням особі було повідомлено про підозру та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, яку останній у подальшому вніс та на даний час під вартою не утримується.
На думку слідчого, характер взаємовідносин ОСОБА_4 із іншою встановленою досудовим розслідуванням особою, їх спільна участь, за версією органу досудового розслідування, в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України та перебування останнього на свободі створюють можливість незаконного впливу на нього з метою схиляння до надання показань, які свідчитимуть про непричетність ОСОБА_4 до організації незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
На обґрунтування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий зазначає, що ОСОБА_4 діяв за попередньою змовою із іншою встановленою досудовим розслідуванням особою та невстановленою на даний час органом досудового розслідування особою, яка не була затримана та перебуває на свободі.
На переконання слідчого, перебуваючи на свободі та маючи відповідні знайомства і зв`язки з особами, причетними до організації незаконного переправлення через державний кордон України, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, слідчий посилається на те, що ОСОБА_4 офіційно не працює, офіційного заробітку не має та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з корисливих мотивів, що, на думку слідчого, свідчить про можливість вчинення ним інших корисливих кримінальних правопорушень.
При вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу слідчий також просить врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів щодо причетності ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, його вік та стан здоров`я, а також розмір неправомірного доходу, який підозрюваний, за версією органу досудового розслідування, мав намір отримати за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у сумі 20 000 доларів США.
З огляду на наведені обставини та заявлені ризики слідчий вважає, що застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання, особистої поруки, застави як основного запобіжного заходу чи домашнього арешту, не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе достатньою мірою запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у зв`язку із чим просить застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав, застосувавши до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 265 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Додатково зазначила, що обґрунтованість підозри підтверджується сукупністю зібраних матеріалів досудового розслідування, у тому числі виділених із іншого кримінального провадження, оскільки інкриміновані зазначеним особам дії вчинені за попередньою змовою та об`єднані єдиним умислом. Також звернула увагу на значення для встановлення обставин кримінального правопорушення банківської картки, вилученої під час обшуку за місцем проживання підозрюваного. Прокурор вважала заявлені у клопотанні ризики обґрунтованими та доведеними, посилаючись, зокрема, на те, що інша встановлена досудовим розслідуванням особа, обвинувальний акт щодо якої вже скеровано до суду, ще не допитано судом, а також на наявність у підозрюваного права на законний перетин державного кордону України. Наголосила, що ризики полягають у ймовірності вчинення підозрюваним відповідних дій у майбутньому, а не у фактичному їх вчиненні. Необхідність визначення застави у запропонованому слідчим розмірі прокурор обґрунтовувала корисливим характером інкримінованого кримінального правопорушення та розміром обумовленої грошової винагороди у сумі 20 000 доларів США, вважаючи зазначені обставини такими, що свідчать про виключність даного випадку. Обґрунтовуючи запропонований розмір застави, прокурор посилалася на корисливий характер інкримінованого кримінального правопорушення та розмір обумовленої грошової винагороди у сумі 20 000 доларів США, вважаючи ці обставини такими, що свідчать про виключність даного випадку та необхідність визначення застави у розмірі, зазначеному у клопотанні.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на недостатню вагомість доказів щодо причетності ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення, недоведеність заявлених ризиків та необґрунтованість запропонованого розміру застави. Зокрема, зазначила, що частина долучених доказів стосується іншого кримінального провадження, досудове розслідування відносно якого завершено, а обвинувальний акт скеровано до суду. Просила врахувати дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою з інвалідністю III групи та потребує продовження лікування. Крім того, підозрюваний здійснює догляд за матір`ю, яка внаслідок отриманої травми потребує сторонньої допомоги, оскільки його батько проходить військову службу. Наголосила на належній процесуальній поведінці підозрюваного, який після проведення обшуку не переховувався, не залишав територію України, хоча має право на законний перетин державного кордону, з`являвся за викликами слідчого, а після повідомлення про підозру добровільно прибув до суду. Вважала запропонований розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, зазначивши, що стороною обвинувачення не доведено наявності виключних обставин для визначення застави понад межі, встановлені ст.182 КПК України. На підтвердження наведених доводів захисником долучено документи щодо особи підозрюваного, його стану здоров`я, сімейного та майнового стану, стану здоров`я матері та проходження батьком військової служби. З огляду на викладене просила відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби за місцем його проживання по АДРЕСА_1 , з покладенням відповідних процесуальних обов`язків, у тому числі обов`язку здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Пояснив, що потребує продовження власного лікування, а також надає допомогу матері, яка у зв`язку зі станом здоров`я потребує стороннього догляду, тоді як його батько проходить військову службу. Зазначив, що не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, після повідомлення йому про підозру добровільно з`явився до суду для участі у розгляді клопотання.
Заслухавши учасників та дослідивши матеріали клопотання, якими слідчий, прокурор обґрунтовують його доводи, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування №12026181110000167, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, що підтверджується витягом з ЄРДР та постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 30 липня 2026 року (а.с.9-12).
12 листопада 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України (а.с.37-38).
Наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, на цій стадії кримінального провадження підтверджується сукупністю матеріалів, доданих до клопотання.
Так, із протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 15 травня 2026 року вбачається виклад обставин, пов`язаних із досягненням домовленостей щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України до Республіки Білорусь поза встановленими пунктами пропуску, визначенням розміру грошової винагороди у сумі 10 000 доларів США з особи та порядку подальших дій. При цьому свідок зазначив, що з приводу організації такого переправлення спілкувався за номером телефону НОМЕР_3 з особою, яка представилася ОСОБА_9 (а.с.14).
Протоколами огляду та видачі грошових коштів від 06 та 07 червня 2026 року зафіксовано видачу ОСОБА_7 грошових коштів у сумі 20 000 доларів США та 17 000 грн для документування обставин кримінального правопорушення (а.с.15-16).
Із протоколу огляду місця події від 08 червня 2026 року вбачається, що виявлено два мотоцикли марки «Loncin LX300GY», які, за матеріалами клопотання, використовувалися для перевезення осіб у напрямку державного кордону України (а.с.17).
Копіями квитанцій підтверджується здійснення 07 червня 2026 року грошових переказів на банківські картки, реквізити яких повідомлялися для забезпечення перевезення, зокрема на банківську картку № НОМЕР_4 , отримувачем коштів за якою зазначено ОСОБА_4 (а.с.18).
Із протоколів допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від 08 червня 2026 року вбачається виклад обставин отримання вказівок щодо місця та часу зустрічі, здійснення грошових переказів у загальній сумі 17 000 грн, зустрічі з двома особами на мотоциклах неподалік с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, подальшого перевезення у напрямку державного кордону України та передачі грошової винагороди у сумі 20 000 доларів США одному з учасників подій, якого після цього було затримано (а.с.19-22).
Крім того, матеріали клопотання містять протокол про результати проведення спеціального слідчого експерименту від 08 червня 2026 року (а.с.23-24), а також протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо-, відеоконтролю особи від 01 липня 2026 року (а.с.25-34).
Наведені матеріали містять відомості, що стосуються спілкування між учасниками подій, погодження умов незаконного переправлення через державний кордон України, здійснення грошових переказів, визначення часу та місця зустрічі, а також координації дій осіб, які здійснювали подальше перевезення свідків у напрямку державного кордону України.
Із протоколу обшуку від 09 жовтня 2026 року вбачається, що за місцем проживання ОСОБА_4 виявлено та вилучено банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , на яку здійснювалися грошові перекази 07 червня 2026 року (а.с.35-36).
Також до матеріалів клопотання долучено відомості щодо особи підозрюваного, відповідно до яких його контактним номером телефону є НОМЕР_3 , тобто номер, за яким ОСОБА_7 здійснював первинне спілкування щодо організації незаконного переправлення через державний кордон України (а.с.42).
Доводи захисника щодо отримання частини доказів в іншому кримінальному провадженні та передачі грошових коштів іншому учаснику подій слідчий суддя враховує.
Разом з тим зазначені матеріали виділені в окреме кримінальне провадження постановою прокурора від 30 липня 2026 року та стосуються одних і тих самих подій. При цьому досліджені матеріали містять відомості не лише про передачу грошових коштів, а й про можливу участь підозрюваного у погодженні умов незаконного переправлення, отриманні грошових переказів та координації дій інших осіб.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо його причетності до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Разом з тим, обставиною, яка враховується слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, є наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
При оцінці заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 23 липня 2026 року у справі «Дерев`янко та Тарасова проти України». У зазначеному рішенні ЄСПЛ наголосив, що ризик переховування не може оцінюватися лише на підставі суворості покарання, яке загрожує особі, а має оцінюватися з урахуванням інших відповідних обставин. Висновок про ризик незаконного впливу на свідків має ґрунтуватися на переконливих обставинах, а загальне формулювання ризиків без урахування істотних обставин конкретної справи не є достатнім для обґрунтування тримання особи під вартою.
Слідчий суддя вважає реальним ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду.
Він підтверджується не лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим, оскільки санкцією ч.3 ст.332 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна, але й іншими конкретними обставинами.
Зокрема, інкриміноване діяння безпосередньо пов`язане з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску.
За матеріалами клопотання ОСОБА_4 , за версією сторони обвинувачення, не лише повідомляв про можливість незаконного перетину державного кордону України, а й визначав час та місце зустрічі, надавав вказівки щодо подальших дій, координував дії інших осіб, які забезпечували перевезення свідків лісовими та польовими дорогами у напрямку державного кордону України.
Крім того, підозрюваний проживає у Сарненському районі Рівненської області, який межує з Республікою Білорусь, та, за матеріалами клопотання, обізнаний з особливостями прикордонної місцевості, способами та маршрутами незаконного перетину державного кордону України.
Наведені обставини у сукупності свідчать не лише про теоретичну можливість залишення підозрюваним території України, а й про наявність у нього відповідних знань та зв`язків з особами, які можуть сприяти незаконному перетину державного кордону України поза офіційними пунктами пропуску.
Слідчий суддя враховує доводи захисту про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, після проведення обшуку не переховувався, не залишав територію України, з`являвся за викликами слідчого та після повідомлення про підозру добровільно прибув до суду. Зазначені обставини враховуються як такі, що певною мірою зменшують ризик переховування, однак у сукупності з наведеними вище обставинами не усувають його.
При цьому слідчий суддя також враховує наявність у підозрюваного чинного паспорта громадянина України для виїзду за кордон та право на законний перетин державного кордону України, на яке посилалися учасники судового розгляду.
Запропонована стороною захисту здача паспорта громадянина України для виїзду за кордон обмежує можливість законного виїзду за межі України, однак за конкретних обставин цього кримінального провадження не усуває повністю ризику переховування, оскільки предметом повідомленої підозри є саме організація незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску.
Разом з тим повідомлення про підозру було здійснено 12 листопада 2026 року, тобто безпосередньо перед розглядом даного клопотання, у зв`язку з чим відсутність фактично реалізованої спроби переховування до повідомлення про підозру сама по собі не спростовує існування відповідного ризику.
За таких обставин слідчий суддя вважає ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, реальним та достатньо обґрунтованим.
Слідчий суддя також вважає обґрунтованим ризик незаконного впливу на осіб, показання яких мають істотне значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.
При цьому матеріали клопотання свідчать не лише про можливість підозрюваного встановити контакт із зазначеними особами, а й про фактично існуючі до цього контакти, пов`язані з організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Зокрема, із протоколів допитів свідка ОСОБА_7 та результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій вбачається, що останній безпосередньо спілкувався з підозрюваним з приводу умов незаконного переправлення через державний кордон України, розміру грошової винагороди, здійснення грошових переказів та порядку подальших дій.
Особливе значення має також характер взаємовідносин підозрюваного з іншими учасниками інкримінованих подій, дії яких, за матеріалами клопотання, були узгодженими та спрямованими на реалізацію спільного плану незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Слідчий суддя враховує доводи захисника про те, що досудове розслідування щодо одного з учасників зазначених подій завершено, а обвинувальний акт скеровано до суду.
Водночас, як зазначила прокурор у судовому засіданні, вказану особу судом ще не допитано. Показання цієї особи щодо обставин організації незаконного переправлення, розподілу ролей між його учасниками та отримання грошових коштів мають значення і для встановлення обставин даного кримінального провадження.
Таким чином, завершення досудового розслідування щодо іншого учасника подій не усуває можливості підозрюваного шляхом безпосереднього спілкування або через інших осіб впливати на зміст показань свідків, узгоджувати відомості щодо обставин інкримінованого кримінального правопорушення з метою покращення свого процесуального становища.
При цьому відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, передбаченого ст.23 КПК України, суд під час судового розгляду безпосередньо отримує показання свідків, а відповідно до ч.4 ст.95 КПК України не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому або прокурору, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Тому проведення допитів свідків під час досудового розслідування не усуває необхідності запобігання незаконному впливу на них до моменту безпосереднього отримання їх показань судом.
За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає реальним та достатньо обґрунтованим.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя також вважає достатньо обґрунтованим.
З матеріалів клопотання вбачається, що інкриміновані дії здійснювалися із використанням мобільного зв`язку та месенджера «WhatsApp», а до організації незаконного переправлення, за версією сторони обвинувачення, були залучені й інші особи.
Зокрема, після прибуття ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до визначеного місця їх зустріли двоє осіб на мотоциклах, які забезпечили подальше перевезення у напрямку державного кордону України. При цьому один із водіїв мотоциклів з місця події втік та на даний час органом досудового розслідування не встановлений.
Отже, на час розгляду клопотання органом досудового розслідування не встановлено повного кола осіб, які, за версією сторони обвинувачення, були залучені до реалізації інкримінованого плану.
Перебуваючи на свободі та маючи можливість дистанційного зв`язку, ОСОБА_4 може повідомити іншим учасникам подій про відомі йому обставини досудового розслідування, узгодити з ними подальшу поведінку, сприяти приховуванню відомостей щодо невстановленого учасника кримінального правопорушення або його переховуванню від органу досудового розслідування.
Слідчий суддя враховує, що органом досудового розслідування вже допитано свідків, проведено негласні слідчі (розшукові) дії та обшук за місцем проживання підозрюваного.
Разом із тим зазначені обставини не усувають ризику перешкоджання кримінальному провадженню шляхом узгодження підозрюваним своїх дій з іншими учасниками подій та сприяння приховуванню відомостей, які ще не встановлені органом досудового розслідування.
Тому ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя також вважає достатньо обґрунтованим.
Такий підхід узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 23 липня 2026 року у справі «Колесник і Смельницький проти України», у якому ЄСПЛ зазначив, що національні суди, встановлюючи наявність ризиків, посилалися на клопотання слідчого, які містили факти, специфічні для справ заявників та такі, що підтверджували відповідні ризики. Європейський суд з прав людини не вбачав підстав критикувати оцінку національних судів щодо існування цих ризиків.
До матеріалів клопотання слідчим долучено характеризуючі дані щодо підозрюваного, зокрема відомості про відсутність судимості від 04 листопада 2026 року, характеристику за місцем проживання від 10 листопада 2026 року №12/08-201 та відомості щодо його особи (а.с.40-42).
Стороною захисту на підтвердження обставин, на які захисник посилалася у судовому засіданні, долучено відомості щодо реєстрації шлюбу та народження дитини (а.с.46-49), довідку про встановлення підозрюваному інвалідності III групи (а.с.50), медичні документи щодо його лікування та реабілітації (а.с.51-54), медичні документи щодо стану здоров`я його матері (а.с.55-57), довідку військової частини НОМЕР_6 від 11 червня 2025 року №790 щодо проходження його батьком військової служби (а.с.58), відомості щодо родинних зв`язків підозрюваного та витяг з реєстру територіальної громади (а.с.59-61).
Із досліджених документів вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, є особою з інвалідністю III групи та потребує продовження лікування і реабілітації.
Слідчим суддею також взято до уваги пояснення сторони захисту щодо надання підозрюваним допомоги матері, яка у зв`язку зі станом здоров`я проходила лікування та реабілітацію, а також відомості щодо проходження його батьком військової служби.
Наведені обставини характеризують особу підозрюваного, свідчать про наявність у нього міцних сімейних та соціальних зв`язків, а тому відповідно до ст.178 КПК України підлягають врахуванню при вирішенні питання про вид запобіжного заходу, визначенні розміру застави та обсягу процесуальних обов`язків у разі її внесення.
Разом з тим наявність у підозрюваного постійного місця проживання, сім`ї, малолітньої дитини та позитивної характеристики, хоча й зменшує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, однак не усуває його з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення та встановлені слідчим суддею обставини.
Що стосується стану здоров`я підозрюваного, необхідності продовження його лікування та надання допомоги матері, то зазначені обставини мають істотне значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу. Водночас долучені стороною захисту медичні документи не містять висновку про неможливість перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я, а також відомостей про потребу його матері у постійному сторонньому догляді, який може забезпечувати виключно підозрюваний.
Згідно зі ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, а тому законодавчі умови для можливості застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному випадку наявні.
Вирішуючи питання про можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя виходить не лише з тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує підозрюваному, а й з конкретних обставин його можливого вчинення, характеру участі підозрюваного у ньому та можливостей реалізації встановлених ризиків.
Зокрема, за матеріалами клопотання ОСОБА_4 виконував організаційну роль у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, погоджував умови такого переправлення, визначав місце та час зустрічі, координував дії інших осіб, які безпосередньо здійснювали перевезення свідків у напрямку державного кордону України.
Особливе значення має те, що інкриміновані підозрюваному дії здійснювалися переважно з використанням засобів мобільного зв`язку та не потребували його безпосередньої присутності під час перевезення осіб. При цьому один із безпосередніх учасників зазначених подій на даний час органом досудового розслідування не встановлений, а тому перебування підозрюваного на свободі створює можливість підтримання ним зв`язку з цією особою, узгодження подальшої поведінки та перешкоджання встановленню обставин її участі у кримінальному правопорушенні.
За таких обставин запропонований стороною захисту домашній арешт у нічний час доби не забезпечить належного запобігання встановленим ризикам, оскільки у денний час підозрюваний матиме можливість залишати місце проживання, зустрічатися зі свідками та іншими учасниками кримінального правопорушення, а незалежно від часу доби - підтримувати з ними дистанційний зв`язок.
Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів та покладення на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків також не забезпечать достатнього запобігання встановленим ризикам, оскільки обмеження свободи пересування підозрюваного та контроль за його місцезнаходженням не виключають можливості незаконного впливу на свідків, узгодження дій з іншими учасниками подій та перешкоджання встановленню повного кола осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, покладення на підозрюваного обов`язку здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон хоча й обмежує можливість законного виїзду за межі України, однак з огляду на його обізнаність зі способами незаконного перетину державного кордону України, наявність зв`язків з особами, які можуть сприяти такому переправленню, та проживання у прикордонному районі не буде достатнім для запобігання ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, сукупність встановлених обставин, зокрема характер організаційної ролі підозрюваного, спосіб інкримінованих йому дій, наявність зв`язків з іншими учасниками кримінального правопорушення, невстановлення одного з них та обізнаність підозрюваного зі способами незаконного перетину державного кордону України, свідчить про те, що на даному етапі досудового розслідування встановлені ризики не можуть бути достатньою мірою нейтралізовані шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, а застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та виправданим конкретними обставинами даного кримінального провадження.
Крім того, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
За приписами ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, за приписами п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, згідно з абз.5 ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути визначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, визначення розміру застави у кожному конкретному випадку потребує індивідуальної оцінки обставин кримінального провадження, встановлених ризиків, даних про особу підозрюваного та його майнового і сімейного стану. При цьому розмір застави повинен, з одного боку, бути достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а з іншого - не перетворювати заставу на фактично недоступну альтернативу триманню під вартою.
У цьому контексті слідчий суддя враховує положення пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року (заява №23312/15), у якому Суд, посилаючись, зокрема, на рішення у справах «Корбан проти України», «Мангурас проти Іспанії», «Гафа проти Мальти» та «Хрістова проти Болгарії», зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування шкоди, завданої внаслідок передбачуваного кримінального правопорушення, а присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та інші обставини, які дають змогу оцінити, чи буде перспектива втрати застави достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки. При цьому тяжкість пред`явленого обвинувачення не може бути вирішальним фактором для обґрунтування розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі спроможності особи сплатити визначений розмір застави, та не надавши задовільного пояснення, чому заставу було визначено у такому значному розмірі, національні суди не виконали обов`язку навести відповідне та достатнє обґрунтування визначення розміру застави, як того вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Слідчий суддя також враховує Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року №9-р(ІІ)/2026, відповідно до якого застава має залишатися реальною альтернативою триманню під вартою, а її розмір повинен бути достатньо відчутним для особи та мати належний стримувальний характер, водночас не перетворюючись на фактичну перешкоду для звільнення особи з-під варти.
Застава за своєю правовою природою не є покаранням за інкриміноване особі діяння. Її призначення полягає у забезпеченні виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а розмір застави повинен бути таким, щоб перспектива її втрати у разі порушення цих обов`язків була достатнім стримуючим чинником для належної процесуальної поведінки.
Сторона обвинувачення просила визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 265 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 881 920 грн.
Вирішуючи питання про розмір застави, слідчий суддя враховує характер та обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його корисливий характер, розмір обумовленої грошової винагороди у сумі 20 000 доларів США, організаційну роль підозрюваного, залучення до реалізації інкримінованих дій інших осіб, а також встановлені ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Сукупність зазначених обставин, зокрема обізнаність підозрюваного зі способами незаконного перетину державного кордону України, наявність зв`язків з особами, які можуть сприяти такому переправленню, та невстановлення одного з безпосередніх учасників інкримінованих подій, на переконання слідчого судді, свідчить про необхідність визначення застави у максимальному розмірі в межах, встановлених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, оскільки застава у меншому розмірі не матиме достатнього стримувального ефекту з огляду на характер та ступінь встановлених ризиків.
При цьому розмір обумовленої грошової винагороди у сумі 20 000 доларів США може враховуватися при визначенні розміру застави лише у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та встановленими ризиками і сам по собі не може бути визначальним критерієм для встановлення її розміру.
Водночас стороною обвинувачення не наведено достатніх даних щодо майнового стану ОСОБА_4 та не обґрунтовано, чому саме застава у розмірі 881 920 грн є необхідною для забезпечення його належної процесуальної поведінки та не буде для нього завідомо непомірною. Сама по собі обставина, що у матеріалах кримінального провадження фігурує грошова винагорода у сумі 20 000 доларів США, яка була передана іншому учаснику подій, не свідчить про належність ОСОБА_4 таких коштів чи про його спроможність внести заставу у запропонованому стороною обвинувачення розмірі.
Крім того, при визначенні розміру застави слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, є особою з інвалідністю III групи та потребує продовження лікування і реабілітації, а також надає допомогу матері у зв`язку зі станом її здоров`я. Слідчим суддею також взято до уваги належну попередню процесуальну поведінку підозрюваного, який після проведення обшуку за місцем його проживання не переховувався від органу досудового розслідування та після повідомлення про підозру добровільно прибув до суду.
Таким чином, визначення застави у розмірі 881 920 грн за відсутності достатніх даних, які б підтверджували співмірність такого розміру майновому стану підозрюваного та конкретним встановленим ризикам, не відповідало б вимозі індивідуального підходу при визначенні застави та могло б нівелювати її призначення як реальної альтернативи триманню під вартою.
Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, слідчий суддя не вбачає виключних обставин, які б обумовлювали необхідність визначення застави понад межі, встановлені п.2 ч.5 ст.182 КПК України, та виходить із необхідності визначення такого розміру застави, який, з одного боку, відповідатиме характеру та обставинам інкримінованих дій, розміру обумовленої винагороди і ступеню встановлених ризиків, а з іншого - враховуватиме майновий та сімейний стан підозрюваного, стан його здоров`я та збереже реальне призначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн, є співмірною з конкретними обставинами цього кримінального провадження, достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, матиме належний стримувальний характер та водночас не нівелюватиме її призначення як реальної альтернативи триманню під вартою.
У разі внесення застави на підозрюваного необхідно покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, зазначені у клопотанні слідчого, строк дії яких слід визначити до 10 січня 2027 року включно.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193-194, 196, 197, 202, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Сарненського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дубровицького відділу Сарненської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по матеріалах досудового розслідування №12026181110000167, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 липня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задоволити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого, громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який обчислювати з моменту взяття його під варту, до 10 січня 2027 року включно.
Взяти ОСОБА_4 під варту в залі суду негайно.
Визначити місцем утримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою Державну установу «Рівненський слідчий ізолятор» за адресою: вул. Дворецька, 116, м. Рівне.
Одночасно визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26259988;
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ;
Код банку отримувача (МФО): 820172;
Рахунок отримувача: UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:
- негайно після звільнення повідомити слідчого, прокурора, суд про своє місце перебування та номери засобів зв`язку;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та засобів зв`язку;
- не відлучатися за межі с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім випадків явки до ВП №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та/або Дубровицького районного суду Рівненської області для участі у процесуальних діях та/або судових засіданнях;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення за відсутності іншого судового рішення, яке прямо передбачає тримання ОСОБА_4 під вартою, має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти, повідомивши усно та письмово слідчого, прокурора та Дубровицький районний суд Рівненської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що у разі невиконання заставодавцем своїх обов`язків, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду без поважних причин або не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.
Строк дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити до 10 січня 2027 року включно.
Виконання даної ухвали в частині контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов`язків доручити Відділенню поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, що перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 13 листопада 2026 року о 12 год. 00 хв.
Слідчий суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1
Судове рішення № 141471471, Дубровицький районний суд Рівненської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 949/1845/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: