Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 545/3329/26
Провадження № 2/545/2779/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді Стрюк Л.І.,
з участю секретаря Гаврися В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за договором №562307-КС-002 про надання кредиту від 19.11.2025, що становить 90918,64 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 24196 грн., суми прострочених платежів по процентах 40922,64 грн., суми заборгованості по відсотках до ст.625 ЦК України 20000 грн., суми прострочених платежів за комісією 5800 грн.
В обґрунтування зазначив, що 19.11.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 08.06.2026 утворилась заборгованість за договором в розмірі 90918,64 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 20 000,00 грн є неправомірним, оскільки на період дії воєнного стану згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та відповідною практикою Верховного Суду діє мораторій на стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання кредитних зобов`язань, а норми ЦК України мають пріоритет над спеціальним законом, на який посилається позивач. Крім того, сторона захисту вказала на неправомірність стягнення заборгованості за комісією в сумі 5 800,00 грн, оскільки в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які вона встановлена, та не надано доказів їх погодження зі споживачем, що відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» робить такі умови договору нікчемними, а отже, вже сплачені відповідачем 2 200,00 грн у рахунок погашення цієї комісії мають бути зараховані у зменшення тіла кредиту (до 21 996,00 грн) на підставі ст. 216 ЦК України.
У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, заяв про розгляд справи від них ненадходило.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 через веб-сайт Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», шляхом введення логіна та пароля, увійшов до свого особистого кабінету та через інформаційно-телекомунікаційну систему подав заявку на отримання кредиту, в якій зазначив власні анкетні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_1 та номер поточного карткового рахунку.
Того ж дня, 19 листопада 2025 року, після прийняття рішення про можливість надання кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» розмістило в особистому кабінеті позичальника пропозицію (оферту) укласти Договір № 562307-КС-002 про надання кредиту та направило на зазначений у заявці абонентський номер мобільного телефону СМС-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-5701.
ОСОБА_1 прийняв зазначену пропозицію (здійснив акцепт) та підписав Договір № 562307-КС-002 у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом введення та відправлення через інформаційно-телекомунікаційну систему отриманого одноразового ідентифікатора UA-5701, що за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, та свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов правочину.
Відповідно до пункту 1 Кредитного договору та Правил про надання грошових коштів у кредит, які згідно з пунктом 10 договору є його невід`ємною частиною, позивач зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник - повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування ним у строки й порядку, визначені договором та графіком платежів. Пунктом 2 Кредитного договору та пунктом 5.1 Правил сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою і становить 1 процент за кожен день фактичного користування кредитними коштами, нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, наявну на початок календарного дня, з першого дня перерахування коштів до закінчення терміну дії договору включно, розмір якої відповідає встановленому законом максимальному розміру денної процентної ставки на дату укладення правочину.
Крім того, умовами Кредитного договору та Правилами передбачено включення до загальних витрат за кредитом комісії за надання кредиту, суму нарахувань за якою було відображено у графіку платежів, погодженому сторонами. На виконання умов укладеного правочину ТОВ «Бізнес Позика» 19 листопада 2025 року перерахувало кредитні кошти у розмірі 40 000,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , зазначену ним при заповненні анкети в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.
Отримавши кредитні кошти, відповідач свої зобов`язання за Договором № 562307-КС-002 належним чином та у визначені графіком платежів строки не виконав, вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору шляхом здійснення часткової оплати на загальну суму 19 722,00 грн, однак решту заборгованості не погасив, внаслідок чого станом на 08 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 90 918,64 грн, яка складається з: суми прострочених платежів за тілом кредиту в розмірі 24 196,00 грн; суми прострочених платежів за процентами за користування кредитом у розмірі 40 922,64 грн; суми прострочених платежів за комісією в розмірі 5 800,00 грн; суми заборгованості за відсотками, нарахованими відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, у розмірі 20 000,00 грн, при цьому штрафні санкції не нараховувалися, а нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору позивачем не здійснювалося.
Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, між сторонами у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» укладено електронний договір та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало 19.11.2025 відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_3 в розмірі 40000 грн. згідно з випискою з карткового рахунку, що належить відповідачу, наданою АТ КБ «ПриватБанк», на рахунок вказаний ОСОБА_1 в анкеті-заяві 19.11.2025 було зараховано 40000 грн (а.с. 100).
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
На спростування позовних вимог відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за договором щодо повернення кредитних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що позичальником умови кредитного договору належним чином не виконувались внаслідок чого виникла заборгованість.
Відповідно до довідки про стан заборгованості за договором №562307-КС-002 про надання кредиту від 19.11.2025 та розрахунку заборгованості, станом на 12.06.2026 сума заборгованості становить 90918,64 грн., з яких: 24196 грн. - заборгованість за кредитом, 40922,64 грн. - за відсотками, 5800 грн. по комісії, 20000грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст.. 625 ЦК України.
Щодо нарахування відсотків.
Відповідно до договору №562307-КС-002 про надання кредиту від 19.11.2025, термін дії договору до 06.05.2026, стандартна процента ставка становить 1 %, яка є фіксованою.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що відсотки за кредитом нараховані згідно умов договору в межах строку кредиту.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту.
У Договорі сторони визначили, що комісія за надання кредиту становить 8000 гривень, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, залишок заборгованості за комісією становить - 5800 грн.
Підписавши договір, відповідач погодився із вказаною умовою отримання кредиту, а отже повинен сплатити комісію за його надання.
Не можуть бути взяті до уваги доводи представника відповідача щодо нікчемності пункту договору щодо нарахування комісії, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Так, згідно з пунктом 2.5 підписаного відповідачем кредитного договору вбачається, що комісія за видачу кредиту: 8000 грн.
Вказаний пункт прописаний чітко, без неоднозначного трактування, виділений жирним шрифтом та погоджений з позичальником, про що свідчить проставлення останнім свого електронно-цифрового підпису (а.с. 41).
Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗПОЗИКА», встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіка платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.
Відтак, посилання представника відповідача на постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №202/5330/19 та від 10.01.2024 у справі №727/5462/23 є нерелевантними, оскільки в даних постановах йдеться про не включення даних послуг до переліку наданих послуг банком у кредитних договорах, а також стосується комісії з обслуговування кредитної заборгованості, яка стягується з позичальника щомісячно за надання інформації про поточний стан заборгованості, оскільки у даній справі комісія за надання кредиту є погоджена, прописана у кредитному договорі, стягується одноразово за видачу кредитних коштів.
Також, суд не приймає доводи представника відповідача з приводу виключення з суми заборгованості за тілом кредиту, сплаченої позичальником комісії у розмірі 2200 грн, з підстав вищенаведених, оскільки комісія нарахована правомірно.
Щодо стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суд зазначає наступне.
Згідно п. 7.5 Договору зазначено, що у разі прострочення виконання позичальником зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісіїі за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України (а.с.48).
Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18, відповідно до якого визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 зазначив, що з аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом № 5029-IX про затвердження Указу Президента України № 1060/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (з відповідними змінами), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року на 90 діб, тобто до 05 години 30 хвилин 29.01.2027.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №562307-КС-002 про надання кредиту від 19.11.2025, вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України за кредитним договором становить 20000 грн.
Водночас стягнення процентів річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суперечить вимогам вищенаведеного законодавства, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №562307-КС-002 про надання кредиту від 19.11.2025 у розмірі 70918,64грн., що складається з наступного: прострочених платежів по тілу кредиту у сумі 24196 грн., суми прострочених платежів по процентах 40922,64 грн., суми прострочених платежів за комісією 5800 грн.
В частині позовних вимог про стягнення процентів річних на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України суд відмовляє.
Щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Ціна позову 90918,64 грн., позов задоволений на суму 70918,64 грн., тобто на 78 %.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 2076,67 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», (ЄДРПОУ 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411) заборгованість за договором про надання кредиту №562307-КС-002 про надання кредиту від 19.11.2025 у розмірі 70918,64 грн., а також судовий збір в розмірі 2076,67 грн, що разом становить - 72995,31 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк
Судове рішення № 141471357, Полтавський районний суд Полтавської області було прийнято 10.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 545/3329/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: