Єдиний державний реєстр судових рішень Дата документу 09.11.2026Справа № 554/10827/26Провадження № 2/554/5206/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09.11.2026 року м.Полтава
Суддя Шевченківського районного суду м. Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання Рябченко В.В. розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом адвоката Портянко Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ,, -
УСТАНОВИВ:
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Портянко Є.В. звернулась до суду з позовом до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та прохав суд визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 рідного брата ОСОБА_2 громадянина російської федерації за законом строком у 2 (два) місяця, з дня набрання судовим рішенням законної сили.
24.07.2026 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави відкрито провадження по справі.
28.09.2026 року ухвалою Шевченківського районного суду м.Полтави закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представником відповідача на адресу суду подано відзив на позовну заяву в якому вказали, що проти задоволення позову заперечують.
Представником відповідача по справі на адресу суду надано відзив на позовну заяву. У відзиві представник вказав, що постановою Державного нотаріуса Першої полтавської державної нотаріальної контори Вербецькою Т.М. 29.01.2026 було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії в зв`язку із відсутність підтвердження факту смерті рідного брата позивачки - ОСОБА_2 , законні підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину заявлені ОСОБА_1 на нерухоме майно - відсутні. Відповідно нотаріус немає можливості ознайомитися з матеріалами спадкової справи, яка відкрита у країні де було останнє місце проживання спадкодавця (визначення кола спадкоємців та з`ясування інших необхідних обставин) та отримати через компетентні органи іншої держави (країни учасниці Конвенції або ж сторони міжнародного договору) відповідні відомості чи документи, необхідні для оформлення спадщини. Роз`яснено, що згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Дослідивши наявні обставини цивільної справи, Полтавська міська територіальна громада в особі Полтавської міської ради заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.
До відносин спадкування будуть застосовуватися положення Закону України «Про міжнародне приватне право» за наявності хоча б однієї із ознак вираження іноземного елемента: 1) спадкодавець або спадкоємець є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; 2) спадщина знаходиться на території іноземної держави; 3) юридичний факт, який створює, змінює чи припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави (наприклад, смерть спадкодавця на території іншої держави чи народження дитини, спадкові права якої захищалися до її народження в іншій державі, тощо). Також підпунктом 1.12 пункту 1 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, передбачено, що якщо спадкодавець, якому належить майно на території України, мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається на підставі Закону України «Про міжнародне приватне право». Відповідно до ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає реєстрації в Україні правом України. Згідно правової позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 №398/1796/20 зазначено, що спадкування права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України регулюється правом України. У випадку, коли спадкодавець на час смерті проживав за межами України, і до складу спадщини входять права на нерухоме майно, яке знаходиться на території України, прийняття спадщини відбувається у спосіб звернення спадкоємця з відповідною заявою до компетентного органу, уповноваженого на вчинення нотаріальних дій, за місцем знаходження нерухомого майна, тобто, в Україні; подання заяви про прийняття спадщини за законодавством російської федерації не звільняє спадкоємця від подання заяви про спадкування за місцем знаходження нерухомого майна, як це передбачено ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст. 1269 ЦК України; якщо спадкоємець не подав у визначений законом строк нотаріусу за місцем знаходження нерухомого майна заяву про прийняття спадщини, він не може вважатись таким, що прийняв спадщину. Спадкування права на нерухоме майно, розташованого за межами України, не свідчить про прийняття спадщини, яка знаходиться в Україні. Такий факт не має юридичного значення для успадкування іншої частини права не нерухоме майно, розташованого на території України, оскільки як міжнародним, так і національним законодавством задекларована незалежність та самостійність відповідних спадкових процесів. Обставини прийняття спадщини за кордоном можуть лише підтверджувати обізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця. Таким чином, прийняття у спадщину нерухомого майна, що належало спадкодавцю, який помер на території іншої країни спадкоємцю необхідно подати__ відповідну заяву за місцем знаходження нерухомого майна, тобто в Україні та за законодавством місцезнаходження цього майна, законодавством України. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації та республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї. Постановою КМУ № 107 від 4 лютого 2023 року «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» ухвалено рішення про те, що документи, видані на території Російської Федерації до 24.02.2022 року приймаються в Україні без апостилю. Відповідно документи видані в Російській Федерації після 24.02.2022 року для використання в Україні мають містити апостиль. Згідно Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, витребувати документи про смерть з органів влади, що діють на території росії неможливо за відсутності правових підстав. Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» регулюються відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, закон визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 2 вказаного Закону визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Позивачем подано заяву про розгляд справи за її відсутності, прохала позовні вимоги задовольнити
Представник відповідача Полтавської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Третя особа Перша полтавська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказала, що при вирішення справи покладається на розсуд суду.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Врахувавши думки учасників справи, викладені у поданих до суду письмових заявах, вивчивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , який на момент смерті був громадянином Російської Федерації та проживав у місті Нижній Новгород Російської Федерації, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.
Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, розташоване на території України, а саме: 3/10 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , та 3/10 частини земельної ділянки площею 0,0738 га, кадастровий номер 5310137000:15:016:0058, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Зазначене майно належало спадкодавцю на праві власності внаслідок спадкування після його батьків. З матеріалів справи вбачається, що частину спадкового майна ОСОБА_2 успадкував після матері ОСОБА_3 , а іншу частину прийняв після смерті батька ОСОБА_4 шляхом подання відповідної заяви до Першої полтавської державної нотаріальної контори, проте належним чином право власності на неї не оформив.
Загальний розмір частки спадкодавця у зазначеному нерухомому майні становив 3/10 частини житлового будинку та земельної ділянки.
Співвласниками зазначеного нерухомого майна також є ОСОБА_5 , якій належить 3/10 частини, та ОСОБА_6 , якому належить 2/5 частини.
Позивачка ОСОБА_1 є рідною сестрою спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємицею за законом другої черги відповідно до статті 1262 ЦК України.
Як убачається з матеріалів справи, заповіт спадкодавцем не складався, а інших спадкоємців, які претендують на спадкування після його смерті, не встановлено.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб спадкоємців.
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо останнє місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності нерухомого майна місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Разом із тим, оскільки спадкодавець був громадянином Російської Федерації та на момент смерті проживав за межами України, а до складу спадщини входить нерухоме майно, розташоване на території України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до статті 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, правом України.
Отже, спадкування нерухомого майна, розташованого на території України, здійснюється відповідно до законодавства України незалежно від громадянства спадкодавця та місця його останнього проживання.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20, відповідно до якої спадкування права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, регулюється правом України.
Таким чином, для прийняття спадщини на нерухоме майно, розташоване на території України, позивачка повинна була звернутися із заявою про прийняття спадщини до компетентного нотаріуса України за місцем відкриття спадщини у встановлений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або, у сільських населених пунктах, уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Разом із тим, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що для визначення спадкоємцю додаткового строку необхідна наявність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали своєчасному поданню заяви про прийняття спадщини.
При цьому сам по собі факт пропуску встановленого законом строку не є достатньою підставою для його поновлення. Суд повинен установити конкретні обставини, які перешкоджали спадкоємцю реалізувати своє право на прийняття спадщини, та оцінити їх поважність у сукупності з іншими доказами.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 494/498/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 332/1434/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 332/3796/19.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця щодо вчинення відповідних дій.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску строку, суд повинен ураховувати конкретні обставини справи, поведінку спадкоємця, характер перешкод та їх тривалість.
Судом установлено, що позивачка після смерті свого брата звернулася до Першої полтавської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав на нерухоме майно, розташоване на території України.
29 січня 2026 року державним нотаріусом Першої полтавської державної нотаріальної контори було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Як убачається зі змісту зазначеної постанови, підставою для відмови стало неподання документів, які підтверджують факт смерті спадкодавця, а також відсутність необхідних документів для встановлення обставин спадкування та оформлення спадкових прав.
При цьому нотаріусом роз`яснено позивачці право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд бере до уваги, що спадкодавець помер на території Російської Федерації, а документи, необхідні для оформлення спадщини, мають іноземне походження.
Зазначені обставини об`єктивно ускладнювали отримання позивачкою документів, необхідних для оформлення спадкових прав в Україні, з огляду на відсутність належного механізму взаємодії з компетентними органами Російської Федерації та обмеження міжнародного співробітництва між державами.
Водночас суд зазначає, що сам факт смерті спадкодавця за межами України або його іноземне громадянство не є безумовною підставою для визначення додаткового строку.
Однак у цій справі зазначені обставини оцінюються судом у сукупності з іншими встановленими фактами, зокрема необхідністю отримання документів про смерть спадкодавця, зверненням позивачки до нотаріуса та постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Суд також ураховує, що позивачка та її донька ОСОБА_5 у період з 02 лютого 2026 року по 01 червня 2026 року здійснювали судове оформлення спадкових прав на земельну ділянку площею 0,0738 га, кадастровий номер 5310137000:15:016:0058, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини підтверджують, що позивачка вживала заходів щодо оформлення прав на спадкове майно та реалізації своїх спадкових прав.
При цьому суд не ототожнює зазначені судові провадження з процедурою прийняття спадщини після ОСОБА_2 , оскільки сам факт звернення до суду з питань оформлення іншого спадкового майна не звільняє спадкоємця від необхідності подання заяви про прийняття спадщини у встановленому законом порядку.
Разом із тим, наведені обставини враховуються судом як такі, що характеризують поведінку позивачки та підтверджують її намір оформити спадкові права.
Суд також бере до уваги, що позивачка є рідною сестрою спадкодавця, а отже, належить до кола спадкоємців за законом другої черги.
Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Таким чином, родинні відносини між позивачкою та спадкодавцем підтверджують наявність у неї права на спадкування за законом.
Доводи відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на неможливість нотаріуса отримати документи з компетентних органів Російської Федерації суд оцінює критично.
Відповідач посилається на те, що нотаріус не має можливості ознайомитися з матеріалами спадкової справи, відкритої за останнім місцем проживання спадкодавця, а також отримати через компетентні органи іноземної держави необхідні відомості та документи.
Разом із тим, зазначені обставини стосуються передусім можливості нотаріального оформлення спадкових прав та не спростовують права позивачки на звернення до суду з вимогою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Предметом розгляду у цій справі є не законність постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та не питання видачі свідоцтва про право на спадщину, а наявність передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України підстав для визначення позивачці додаткового строку.
Тому доводи відповідача щодо необхідності оскарження постанови нотаріуса в порядку статті 50 Закону України «Про нотаріат» не є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачка звернулася до суду з іншою за змістом та правовою природою вимогою.
Суд також ураховує положення постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», відповідно до якої визначено особливості прийняття документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав.
При цьому питання належності, допустимості та достатності документів, поданих позивачкою, суд вирішує відповідно до положень ЦПК України та з урахуванням конкретних обставин справи.
Посилання відповідача на необхідність апостилювання документів, виданих на території Російської Федерації після 24 лютого 2022 року, саме по собі не спростовує обставин, установлених судом, щодо наявності перешкод для своєчасного оформлення спадкових прав.
Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду особою, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти.
Разом із тим, у цій справі позивачка не заявляє вимог про скасування постанови нотаріуса, а просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Отже, предметом доказування у справі є наявність поважних причин пропуску строку, а не правомірність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Оцінюючи доводи позивачки щодо обставин воєнного стану та повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, суд зазначає, що такі обставини можуть бути враховані як фактор, що ускладнює реалізацію спадкових прав, однак не звільняють спадкоємця від обов`язку довести конкретні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини.
У цій справі суд ураховує не лише загальні обставини воєнного стану, а й те, що спадкодавець помер на території Російської Федерації, документи про його смерть та інші необхідні документи мали бути отримані з іноземної держави, а позивачка звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини та отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Таким чином, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність істотних труднощів, які перешкоджали позивачці своєчасно оформити спадкові права.
Суд також бере до уваги, що відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов`язаний повідомити спадкоємців про відкриття спадщини, якщо місце їх проживання або роботи відоме, а також може здійснити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Водночас обов`язок нотаріуса щодо повідомлення спадкоємців не усуває встановленого законом обов`язку спадкоємця подати заяву про прийняття спадщини у визначений строк.
Відповідно до пунктів 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус при заведенні спадкової справи перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору та заповіту, а також роз`яснює спадкоємцям їхні права щодо прийняття спадщини або відмови від її прийняття.
Однак відсутність повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини або неповідомлення його нотаріусом не є самостійною та безумовною підставою для визначення додаткового строку, якщо спадкоємець був обізнаний про смерть спадкодавця та мав можливість подати відповідну заяву.
У цій справі суд оцінює зазначені положення з урахуванням конкретних обставин, установлених у ході розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що правова позиція Верховного Суду щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини ґрунтується на необхідності встановлення об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали спадкоємцю своєчасно подати заяву.
Водночас суд не вважає, що будь-яка обставина, пов`язана з проживанням спадкодавця за кордоном, автоматично є поважною причиною пропуску строку.
У цій справі поважність причин пропуску строку встановлюється на підставі сукупності доказів, які підтверджують смерть спадкодавця за межами України, необхідність отримання документів іноземного походження, звернення позивачки до нотаріуса та наявність перешкод для оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оцінивши надані сторонами докази відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено наявність обставин, які об`єктивно ускладнювали своєчасне подання заяви про прийняття спадщини.
Суд ураховує, що надання додаткового строку не вирішує питання про визнання за позивачкою права власності на спадкове майно, не визначає остаточного складу спадкоємців та не встановлює розмір їхніх часток.
Рішення суду лише надає позивачці можливість у визначений судом період звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, після чого питання оформлення спадкових прав вирішуватиметься у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у резолютивній частині рішення суд повинен зазначити певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату.
Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України.
З огляду на встановлені обставини, характер перешкод, які виникли у позивачки, необхідність звернення до нотаріуса та отримання документів, а також з урахуванням принципу пропорційності, суд вважає, що додатковий строк тривалістю два місяці є достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.
Такий строк є співмірним із характером встановлених перешкод та забезпечує позивачці реальну можливість реалізувати право на прийняття спадщини, не порушуючи прав та законних інтересів інших осіб.
При цьому суд зазначає, що визначення додаткового строку не означає автоматичного прийняття спадщини та не звільняє позивачку від необхідності подання відповідної заяви нотаріусу.
Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачкою доведено наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає необхідним визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її рідного брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст. 1217, 1220, 1222-1233, 1269-1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 200, 211, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву адвоката Портянко Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа: Перша полтавська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини ,- задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 рідного брата ОСОБА_2 громадянина російської федерації за законом строком у 2 (два) місяця, з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач Полтавська міська рада, місце знаходження: м.Полтава, вул.Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285.
Третя особа Перша полтавська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції України, м.Полтава, вул.Гоголя, 11, код ЄДРПОУ 02900156.
Суддя О.І.Шевська
Судове рішення № 141471201, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави) було прийнято 09.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 554/10827/26. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: