Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 530/1451/25
2/530/155/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
11.11.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Тараненко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зіньків цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Споживчий центр звернулося до суду із зазначеним позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Вимоги обгрунтовують тим, що 30.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Споживчий центр та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) №30.01.2023-100001990. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 6000,00 грн., строком на 70 днів, дата повернення (виплати) кредиту 09.04.2023 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 10715,16 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5801,49 грн., заборгованості по процентах у розмірі 4913,67 грн. В зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся з позовом до суду і просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Споживчий центр заборгованість за кредитним договором №30.01.2023-100001990 від 30.01.2023 року у розмірі 10715,16 грн. та судовий збір.
Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 01.08.2025 року було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр » в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника та у разі неявки відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та надання строку для залучення адвоката.
Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Як було встановлено відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання не з`явилася ,справа перебуває у провадженні суду з 23.07.2025 року судове засідання 23.02.2026 року надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим що вона має заперечення щодо позову та перебуванням її у відрядженні,15.09.2026 року надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з робочим відрядженням, але доказів не надала, 11.11.2026 року не з`явилася надіслала клопотання про відкладення для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що систематична неявка відповідача ОСОБА_1 на розгляд справи судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи, який триває з 23.07.2025 року за цей час відповідач могла ознайомитися з матеріалами справи і надати свої заперечення щодо позову, а тому суд дійшов висновку проводити розгляд справи за наявними матеріалами справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Судом встановлено, що 30.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Споживчий центр та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір (оферти) №30.01.2023-100001990. Відповідно до його умов ТОВ "Споживчий центр" надало відповідачеві кредит у розмірі 6000,00 грн., строком на 70 днів, дата повернення (виплати) кредиту 09.04.2023 року.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка позичальника ОСОБА_1 , паспорт споживчого кредиту містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Р883, що надсилався на фінансовий номер позичальника 0666808849 (а.с. 15-25).
Відповідно до умов договору №30.01.2023-100001990 від 30.01.2023 кредит надається шляхом перерахування коштів на вказаний позичальником його електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 .
На виконання вимог кредитного договору позивач здійснив перерахування коштів у розмірі 6000 грн 30.01.2023 о 16:26 на номер картки№ НОМЕР_1 , номер транзакції в системі Liqpay 2204369088, призначення платежу: видача за договором кредиту №30.01.2023-100001990 від 30.01.2023, що підтверджується квитанцією Liqpay, ідентифікатор еквайра: АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікатор платіжного пристрою І02203Р9 (а.с. 14).
З наданої позивачем довідки-розрахунку, у відповідача ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 10715,16 грн., яка складається з: 5801,49 грн. - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 4913,67 грн. - заборгованість за процентами ( а.с.11).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною четвертою статті 14 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.
Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.01.2021 р. у цивільній справі № 524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом».
Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Як було встановлено під час розгляду справи в матеріалах справи маються докази укладення між сторонами договору в електронній формі, зокрема, пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), заявкою позичальника ОСОБА_1 , паспортом споживчого кредиту, які містять електронний підпис позичальника одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Р883, що надсилався на його фінансовий номер 0666808849, який вказаний нею у додатку до анкети позичальника та заявці на отримання кредиту.
Доказів того, що вказаний номер телефону відповідачу не належить, матеріали справи не містять.
Таким чином, між відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами.
Відповідно до пункту 4.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом перерахування на рахунок споживача на банківський рахунок споживача.
Вищевказаний номер банківського рахунку для отримання кредитних коштів також вказаний у заявці споживача ОСОБА_1 .
До матеріалів справи приєднано квитанцію LIQPAY №2204369088 від 30.01.2023 про електронний переказ коштів в сумі 6000 грн. з призначенням платежу видача за договором №30.01.2023-100001990 від 30.01.2023, платник швидкий кредит, сайт платника sgroshi.com.ua на карта/рахунку отримувача: № НОМЕР_1 .
Довідка-розрахунок заборгованості сумнівів у суду не викликає та відповідачем не спростована.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
В пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.
Отже, позивачем доведений факт перерахування коштів на картку позичальника за Договором №30.01.2023-100001990 від 30.01.2023.
Суд погоджується з наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами та комісією, оскільки вони проведені відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» та умов пунктів 2-7 кредитного договору в межах строку його дії.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2024 року у справі № 487/6342/18 (провадження № 61-2433св24) зазначено, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконує, доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, на день винесення судом рішення, жодного доказу оплати відповідачем на рахунок позивача заборгованості за тілом кредиту чи простроченими відсотками у повному розмірі чи у частково надано не було, тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» щодо стягнення заборгованості у розмірі 10715,18 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути понесені позивачем судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 527, 530, 549, 551, 1049, 1050, 1054, ЦК України, ст.12,13,19, 81, 210, 247, 258-259, 263-268,274-279, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського,133А, ЄДРПОУ 37356833,р/р НОМЕР_3 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № 30.01.2023-100001990 від 30.01.2023 року у розмірі 10715 (десять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 18 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Споживчий центр, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського,133А, ЄДРПОУ 37356833,р/р НОМЕР_3 , МФО 305299 судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. В. Ситник
Судове рішення № 141471013, Зіньківський районний суд Полтавської області було прийнято 11.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 530/1451/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: