Рішення № 141470087, 13.11.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Дата ухвалення
13.11.2026
Номер справи
165/993/26
Номер документу
141470087
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 165/993/26

Провадження № 2/165/777/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю: секретаря судового засідання Степанець Т.В.

представника позивача Герасимчук Л.Р.

представників третіх осіб:

органу опіки та піклування Думич І.О.

Волинської обласної прокуратури прокурора Левчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, Волинська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Герасимчук Людмила Романівна звернулася до Нововолинського міського суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, Волинська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син ОСОБА_3 . Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 03 вересня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. Фактично сторони не підтримували подружніх обов`язків з 2018 року, про що і зазначено у рішенні. Після розірвання шлюбу відповідач виїхала проживати за межі України, де й знаходиться по даний час, та має іншу сім`ю.

Зазначає, що з моменту розірвання шлюбу і по даний час мати дитини ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню сина, зокрема, не цікавиться розвитком та вихованням дитини? його навчанням, не відвідує останнього у школі, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, не спілкується з ним взагалі, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не цікавиться його станом здоров`я.

В той же час, дитина залишається зареєстрованою за місцем проживання матері, оскільки зареєструвати місце проживання дитини з батьком, де він фактично проживає, без згоди матері неможливо.

Фактично відповідач самоухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а тому є необхідність у позбавленні її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , з огляду на що сторона позивача просить постановити рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 25 березня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

25 травня 2026 року до Нововолинського міського суду Волинської області надійшла нотаріально засвідчена з перекладом з польської мови заява гр. ОСОБА_2 від 24.02.2026 року, якою остання заявляє, що її син ОСОБА_4 постійно проживає зі своїм батьком ОСОБА_5 , який самотужки піклується про нього, виховує його та повністю покриває витрати на його утримання. З 2022 року вона постійно проживає за межами України та наразі має іншу сім`ю. Заявляє, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав над її сином ОСОБА_6 (а.с. 52-55).

Разом з тим, вищевказану заяву відповідача про фактичне визнання позовних вимог відповідачем не прийнято судом до уваги, як підставу для задоволення позовної заяви у підготовчому засіданні, у зв`язку з тим, що таке визнання вимоги про позбавлення батьківських прав суперечить приписам діючого законодавства, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини. Вищевказані дії відповідачкиа самі по собі є неправозгідними, суперечать моральним засадам суспільства та не відповідають інтересам дитини (що підтверджується висновками, викладеними у постановах КЦС Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22 та від 29 грудня 2025 року у справі № 361/11889/24 ).

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 25 травня 2026 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 13.07.2026 року задоволено клопотання представника позивача та зобов`язано орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області надати Нововолинському міському суду Волинської області акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та документи, що посвідчують контактування представників органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області з відповідачем ОСОБА_2 ; Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надати Нововолинському міському суду Волинської області інформацію стосовно перетинання державного кордону України (в`їзд/виїзд) громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з лютого 2022 року по теперішній час.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві та встановлені під час судового розгляду справи факти та обставини.

Відповідач ОСОБА_2 правом подати відзив не скористалася, будучи повідомленою належним чином про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилася.

Представник третьої особи органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нововолинської міської ради в судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог та посилаючись на встановлені органом опіки та піклування обставини, вважала, що позбавлення матері дитини відповідача у справі батьківських прав, якнайкраще відповідає інтересам малолітньої дитини.

Прокурор не заперечувала щодо задоволення позовних вимог та позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини, вважала, що під час судового розгляду знайшли підтвердження викладені стороною позивача факти та обставини, які свідчать про самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, вважала, що таке рішення суду буде прийнято в інтересах дитини, яка фактично позбавлена батьківського піклування.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення свідків та з`ясувавши у судовому засіданні позицію дитини ОСОБА_3 , суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 липня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 301 (а.с. 8).

У відповідності до заочного рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 03 вересня 2021 року у цивільній справі № 165/950/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірвано шлюб, зареєстрований між ними 22 лютого 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 27 (а.с. 9).

Актами перевірки, затвердженими головою правління ОСББ «ЛЮКС-14» 02 серпня 2024 року та 25 лютого 2026 року, встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 1 вересня 2023 року (а.с. 11, 12).

Згідно довідки директора Нововолинського ліцею № 8 від 25.02.2026 року № 53/01-40, зі слів класного керівника ОСОБА_3 , учня 7-А класу ОСОБА_7 , батько дитини ОСОБА_1 цікавиться шкільним життям дитини, відвідує батьківські збори, забезпечує шкільним приладдям, вчасно сплачує кошти за друковані матеріали, передбачені програмою «Інтелект України»; мати ОСОБА_2 проживає за кордоном, життям дитини не цікавиться (а.с. 13).

Із довідки в.о. начальника Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06.03.2026 року № 33092/19.1-21 вбачається, що виконавчі документи про стягнення аліментів у користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у Володимирському відділі державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України станом на 05.03.2026 року не перебувають (а.с. 14).

Крім того, суд вважає, що твердження сторони позивача про те, що відповідач не цікавиться життям та здоров`ям дитини, не дбає про її добробут, належні умови проживання, забезпечення гармонійного розвитку також підтверджені дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

З висновку виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 471 від 07 травня 2026 року, вбачається, що на запит служби у справах дітей дирекцією Нововолинського ліцею № 8 надано інформацію щодо емоційного стану ОСОБА_3 та дитячо-батьківських відносин у сім`ї. Практичним психологом проведено діагностичне обстеження дитини із застосуванням відповідних методик, зокрема, за методикою «Незакінчене речення» ОСОБА_8 не зміг дати відповіді на окремі запитання, а саме: «Я люблю маму, а…», «Я думаю, що мама найчастіше…», «Дитина в сім`ї…». Це він пояснив тим, що мало часу проводить із матір`ю і не має що сказати. За висновком психолога, хлопчик до членів сім`ї відносить батька та бабусю, а матір емоційно відторгає, зазначаючи, що вона з ними не проживає та не проявляє ініціативи у спілкуванні.

Під час обстеження умов проживання дитини, проведеного працівниками служби у справах дітей 23.04.2026 року, встановлено, що ОСОБА_8 разом із батьком проживає у приватизованій однокімнатній квартирі, яка на праві власності належить ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання створено належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Для хлопчика облаштовано місце для сну, навчання, зберігання речей та дозвілля. Дитина забезпечена сезонним одягом і взуттям.

Під час обстеження проведено бесіду з ОСОБА_8 , який повідомив, що його батьки розлучені з 2021 року. Мати з початку 2022 року проживає у Республіці Польща, має іншу сім`ю та не підтримує з ним стосунків. Хлопчик постійно проживає з батьком, який займається його вихованням та утриманням. З лютого 2026 року батько проходить військову службу у Збройних Силах України, у зв`язку з чим, на даний час дитина проживає разом із бабусею ОСОБА_9 . Давид не заперечує щодо позбавлення матері батьківських прав.

З урахуванням встановлених обставин органом опіки та піклування наданий висновок, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 41-43).

Крім того, на виконання ухвали суду органом опіки та піклування надано скріншоти листування з матір`ю дитини (а.с. 116-117), з яких вбачається, що остання була обізнана про звернення позивача з питанням про позбавлення її батьківських прав, відповідачу було роз`яснено її право надати пояснення та висловити свою позицію, проте остання проігнорувала усі наміри органу опіки та піклування залучити її до участі у з`ясуваннї усіх обставин та спілкування.

Також на виконання ухвали суду від 13.07.2026 року Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України 16.07.2026 року за № 19.5.1/54256-26-вих надано інформацію про перетин державного кордону України гр. ОСОБА_10 за перід з 01.02.2022 по 16.07.2026 року (а.с. 111). Дослідженням наданої інформації встановлено, що відповідач у вищевказаний період неодноразово прибувала на територію України, проте її візити мали короткочасний характер (у деяких випадках упродовж кількох годин). При цьому, після 24.08.2025 року відповідач на територію України не в`їжджала взагалі. Вищевказані обставини, на переконання суду свідчать про відсутність у матері дитини об`єктивної можливості, а саме достатньо часу для забезпечення належного спілкування, участі у догляді та вихованні дитини, а також підтверджують факт свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками та невиконання їх.

У судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив суду, що не підтримує зв`язків із матір`ю, остання йому не телефонує та не цікавиться його життям, інтересами та навчанням, йому відомо, що вона має за кордоном іншу родину; матір не бачив кілька років, остання його не провідує, не утримує. Також пояснив, що після розлучення батьків постійно проживав разом із батьком, який ним опікувався, забезпечував, із батьком в нього дружні теплі стосунки. Матір забирала його за кордон у 2022 році після початку воєнних дій, проте через деякий час повернула його батькові. Після мобілізації батька на військову службу він залишився проживати у своїй квартирі сам, але його постійно, по кілька разів на день провідує та контролює його бабуся, яка проживає у сусідньому будинку. Не заперечував проти позбавлення матері батьківських прав, вважав, що вона не виконує своїх обов`язків відносно нього.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що є бабусею ОСОБА_3 та матір`ю позивача, який розлучений із відповідачем з 2021 року та питанням виховання дитини займається сам. У 2022 році відповідач виїхала до Польщі із дитиною, а потім у серпні 2023 року повернула сина та сказала, що «можете забрати свого онука». З цього часу відповідач не займається вихованням дитини, не приймає будь-якої участі в утриманні дитини, має іншу сім`ю; ОСОБА_3 не має бажання спілкуватися із матір`ю, проживати у Польщі з нею для нього некомфортно, з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, дитина перебуває із бабусею.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що є класним керівником ОСОБА_3 з 5-ого класу, знайома з батьком останнього, який бере участь у вихованні дитини, приходить до школи та цікавиться шкільним життям сина; з матір`ю дитини ОСОБА_11 ніколи не спілкувалася та остання до школи ніколи не телефонувала, знає, що остання за кордоном. За три роки дитина ніколи не розповідала про матір, усі розмови дитина пов`язує з батьком, який для нього становить авторитет та завжди підтримує.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначили, що є сусідами позивача, який мешкає разом зі своєю дитиною ОСОБА_3 упродовж трьох років; матір дитини не бачили, відомо, що вона перебуває за кордоном. І до війни дитина постівйно перебувала з бьатьком, який займався вихованням та доглядом за сином.

На переконання суду, вказані обставини свідчать про доведення факту ухилення відповідача від належного виконання обов`язку стосовно виховання дитини.

При врахуванні озвученої у судовому засіданні думки дитини, суд приймає покази ОСОБА_3 та разом з тим зазначає, що така думку не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. В даному випадку, суд також ураховує показання свідків, які не суперечать один одному, є логічними, послідовними та в сукупності підтверджують, що саме позивач протягом останніх трьох років самостійно здійснював виховання сина, в той час як відповідач, маючи безперешкодну можливість бачитися з дитиною, від спілкування з сином ухилялась.

При розгляді справи про позбавлення батьківських прав суд виходить з положень Конвенції про права дитини, Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства».

Статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 9 вказаної Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтями 8 та 12 Закону України «Про охорону дитинства» регламентовано, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно законодавству України.

Згідно вимог статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, зокрема пунктом 2 цієї статті визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки, передбачені статтею 166 СК України, як для батька так і для дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд, з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати, як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

У пункті 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини виснував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

У відповідності до частин четвертої, п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З огляду на положення частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).

В даному випадку як істотну обставину на користь висновку суду про доцільність позбавлення батьківських прав суд ураховує те, що після мобілізації позивача до лав ЗСУ відповідач мала можливість проявити свої батьківські почуття, почати опікуватися дитиною. При цьому, на думку суду, після призову позивача на військову службу, відповідач не тільки мала таку можливість, але й була зобов`язана здійснити опіку над дитиною, оскільки фактично дитина залишилася без батьківського піклування. Водночас, наявними в матеріалах справи доказами, показаннями свідків безспірно та достаменно встановлено, що після мобілізації позивача дитина залишилась проживати у квартирі позивача та нею опікується бабуся, в той же час матір не змінила своєї поведінки щодо сина.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному випадку існує доцільність позбавлення батьківських прав відповідача стосовно сина, оскільки за фактичної відсутності матері в житті дитини, дитиною має опікуватися батько, а не бабуся. Відтак, рішення у справі суд приймає виходячи з найкращих інтересів дитини, з метою створення дитині найкращих умов проживання з батьком, який займається вихованням та розвитком дитини.

Водночас, суд приймає до уваги та враховує, що позивач батько дитини є військовослужбовцем та відповідно до ст. 65 Конституції України зобов`язаний приймати участь у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та відбувати військову службу відповідно до закону. При цьому, виконання конституційного обов`язку щодо захисту батьківщини, на переконання суду, не звільняє позивача від обов`язків, визначених ст. 150 СК України щодо виховання дитини, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, тощо. Ухвалюючи рішення у вказаній справі, суд вважає за необхідне забезпечити дотримання справедливого балансу між конституційним обов`язком позивача щодо захисту Вітчизни та принципом найкращих інтересів дитини, визначених у ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, в той же час унеможливити використання захисту прав дитини у якості штучного інструменту для уникнення мобілізації.

Виконуючи вказані завдання, встановивши, що матір дитини свідомо ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків, не опікується та не спілкується із дитиною кілька років, а позивач є військовослужбовцем, внаслідок чого дитина фактично залишилася без батьківського піклування, суд дійшов переконання, що у вказаній ситуації повинен діяти виключно з метою забезпечення як найкращих інтересів дитини та саме права і інтереси дитини мають перевагу, в той же час, держава не має права залишати дитину без належного батьківського піклування, в тому числі у зв`язку із призовом одного з батьків. Ухвалення такого рішення за наслідками судового розгляду слугує належним способом захисту прав та інтересів дитини, в той же час не призводить до автоматичного звільнення позивача від його обов`язків.

Оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у їх взаємозв`язку, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області про доцільність та відповідність інтересам дитини позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини, приймаючи до уваги позицію прокурора, висловлену у судовому засіданні, суд дійшов переконання про доведеність стороною позивача факту свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач, не маючи будь-яких об`єктивних перешкод, з власної волі не спілкується з сином, не відвідує його, не цікавиться станом його здоров`я, не проявляє материнської турботи, уваги та жодного інтересу, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

За таких обставин, враховуючи права та інтереси дитини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної заяви у повному обсязі та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с. 17) у розмірі 1 331,20 грн. на сплату судового збору, оскільки його позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 150, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 10-11, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Нововолинської міської ради, Волинська обласна прокуратура, про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники провадження:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Представник позивача адвокат Герасимчук Людмила Романівна (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Третя особа Виконавчий комітет Нововолинської міської ради, як орган опіки та піклування, представник Думич Іванна Олегівна (код ЄДРПОУ 04051342, місцезнаходження юридичної особи: проспект Дружби, буд. 27, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область, 45408).

Третя особа Волинська обласна прокуратура, представник прокурор Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Левчук Олена Петрівна (код ЄДРПОУ 02909915, місцезнаходження юридичної особи: вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська область, 43000).

Повне судове рішення складено 13.11.2026 року.

Головуючий суддя А.В. Рибас

Часті запитання

Який тип судового документу № 141470087 ?

Документ № 141470087 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141470087 ?

Дата ухвалення - 13.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141470087 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141470087 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 141470087, Нововолинський міський суд Волинської області

Судове рішення № 141470087, Нововолинський міський суд Волинської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.

Судове рішення № 141470087 відноситься до справи № 165/993/26

Це рішення відноситься до справи № 165/993/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141461268
Наступний документ : 141470090