Ухвала суду № 141466102, 12.11.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
306/1793/26
Номер документу
141466102
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1793/26

Провадження № 1-кп/306/333/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №1 у м. Свалява, клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу тримання під вартою щодо,-

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

обвинуваченого у кримінальному провадженні №12026071040000330 від 16 квітня 2026 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Свалявського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Прокурор Мукачівської окружної прокуратури звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленою особою, з корисливих мотивів організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_7 (анкетні дані змінено) через державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду в розмірі 5000 доларів США. Зокрема, за версією органу досудового розслідування, 22.07.2026 року ОСОБА_4 на автомобілі «Renault Megan» перевозив ОСОБА_7 з м. Тернопіль до Закарпатської області, надавав йому вказівки щодо обходу контрольного пункту «Нижні Ворота» та подальших дій. Цього ж дня в готелі «Hostel house svalyava» у м. Свалява ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 4900 доларів США, після чого його протиправну діяльність було припинено правоохоронними органами. 23.07.2026 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Ухвалою слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду від 24.07.2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 665 600 грн. Надалі ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 18.09.2026 року строк тримання під вартою продовжено на 60 днів, а саме до 16.11.2026 року.

У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу підтримав та просив його задовольнити. Зазначив, що обвинувачення ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні доказах, які на даному етапі дають достатні підстави вважати обвинувачення обґрунтованим. Вказав, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та подальшого продовження запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. На думку прокурора, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, прокурор зазначив, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможуть запобігти існуючим ризикам, з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, які характеризують ОСОБА_4 як особу, що не стає на шлях виправлення, суспільно-небезпечну, що схильна продовжувати свої злочинні дії. Також враховуючи відсутність постійного джерела доходів у ОСОБА_4 та можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, з підстав, що санкція кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання від семи до дев`яти років, просив продовжити строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник-адвокат ОСОБА_5 , позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у заявленому вигляді. В обґрунтування заперечень зазначив, що обвинувачений визнає свою вину, співпрацює з правоохоронними органами та має намір і надалі сприяти кримінальному провадженню. Звернув увагу суду на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше не судимий, а його мати, якій виповнилося 82 роки, за станом здоров`я не може самостійно пересуватися та обслуговувати себе, потребує постійного стороннього догляду, який до затримання здійснював саме ОСОБА_4 . Також просив врахувати стан здоров`я обвинуваченого, який страждає на хронічні захворювання. Вказав, що визначений раніше розмір застави у сумі 665 600 грн є непомірним для обвинуваченого з огляду на його скрутне матеріальне становище, відсутність постійного доходу та достатнього майна. Водночас обвинувачений має намір внести заставу, розмір якої буде співмірним його майновому стану та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки. З огляду на викладене просив суд врахувати наведені обставини та зменшити раніше визначений розмір застави.

Заслухавши доводи сторін обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали клопотання, оцінивши наведені докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК УКраїни під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ухвали слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів із застосуванням застави у розмірі в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665600 грн. до 20.09.2026 року (т. 1 а.с.26-29).

Надалі ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2026 року, строк дії даного запобіжного заходу продовжено на 60 днів, а саме до 16.11.2026 року. (т.1 а.с. 61-63).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; майновий стан; наявність судимостей.

Обвинувачений немає постійного місця роботи, не має міцних соціальних зв`язків, ризики, які були враховані слідчим суддею, судом при обранні та продовженні дії запобіжного заходу не зменшилися. Вказані ризики, які встановлені під час застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 залишаються реальними і триваючими, продовжують об`єктивно існувати, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, пов`язаного із сприянням у незаконному переправлені осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що свідчить про неможливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, яка би в повній мірі забезпечила запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території України запроваджено воєнний стан.

Аналізуючи надані прокурором матеріали клопотання на обґрунтування продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 в обсязі, долученому до клопотання, зважаючи на тяжкість інкриминованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, а також враховуючи можливу міру покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання його винуватим, з урахуванням положень ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд дійшов висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що перебування ОСОБА_4 під вартою є доцільним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час проведення судового провадження та запобігання ризикам при здійсненні процесуальних дій для завершення судового провадження.

Суд встановив, що за станом здоров`я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо необхідності зменшення раніше визначеного розміру застави, суд виходить із наступного.

Частиною четвертою статті 182 КПК встановлено, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава у жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов?язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Кримінальний процесуальний закон саме на суд покладає обов?язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для обвинуваченого.

Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Застосовані загальні принципи щодо обгрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена завданої пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенії, органи джої лади вина докладати максимум зусиль як встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність обвинувачень, пред явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року (заява 23312/15) суд вважав, що зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов?язання навести відповідне та достатнє обгрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.

У рішенні Конституційного суду України від 21 липня 2026 року N? 9-р (II/2026 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_8 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п?ятого частини п?ятої ст. 182 КПК України (про забезпечення альтернативності застави триманню під вартою) констатовано, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обгрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені Кодексом, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи; водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно особи в межах кримінального провадження.

У цьому рішенні Суд констатував, що застава не є покаранням, способом відшкодування шкоди чи «викупом» із-під варти. Її єдина мета - гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного та забезпечити його участь у кримінальному провадженні.

Право на свободу та особисту недоторканність, гарантоване статтею 29 Конституції України і є одним із фундаментальних прав людини. Саме тому будь-яке його обмеження можливе лише за наявності переконливих підстав, у порядку, визначеному законом, та виключно на підставі мотивованого судового рішення.

Суд окремо наголосив, що Конституція не допускає перетворення арешту на стандартний запобіжний захід. За принципом in dubio pro libertate («у разі сумніву на користь свободи») особиста свобода є природним станом людини, а тримання під вартою - винятком, який повинен застосовуватися лише тоді, коли жоден м?якший захід не може забезпечити цілі кримінального провадження. Саме тому законодавство має гарантувати існування реальної альтернативи арешту, а такою альтернативою і є застава.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, не має постійного місця роботи та стабільного джерела доходів. Крім того, суд бере до уваги доводи сторони захисту про наявність у обвинуваченого хронічних захворювань, а також його сімейні обставини, зокрема те, що його мати похилого віку за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, який до затримання здійснював обвинувачений. Суд також враховує позицію сторони захисту щодо визнання обвинуваченим своєї вини, його співпраці з правоохоронними органами та наміру надалі сприяти здійсненню кримінального провадження.

Наведені обставини у своїй сукупності мають істотне значення для визначення розміру застави, оскільки свідчать про необхідність індивідуального підходу до оцінки фінансової спроможності обвинуваченого та забезпечення реальної можливості застосування застави як альтернативи триманню під вартою.

При цьому суд не залишає поза увагою тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, характер та обставини його ймовірного вчинення, корисливий мотив, можливу міру покарання, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не втратили своєї актуальності.

З огляду на зазначене суд вважає, що раніше визначений розмір застави у сумі 665 600,00 грн, з урахуванням наведених відомостей про особу обвинуваченого та його матеріальне становище, є надмірним і таким, що істотно обмежує можливість скористатися заставою як альтернативою триманню під вартою.

За таких обставин, дотримуючись принципів розумності, співмірності та індивідуалізації запобіжного заходу, враховуючи положення ч. 4, абзацу п`ятого ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вбачає наявність підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави з 665 600,00 грн до 332 800,00 грн, що становить 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання суду, застава у розмірі 332 800,00 грн (триста тридцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок) є співмірною з обставинами кримінального провадження, даними про особу обвинуваченого та характером установлених ризиків, становитиме для нього достатній стримувальний чинник у разі порушення процесуальних обов`язків і водночас забезпечуватиме реальну альтернативність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 з одночасним зменшенням раніше визначеного розміру застави до 332 800,00 грн, який суд вважає необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 199, 318, 331, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Мукачівської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 10 січня 2027 року включно.

Змінити раніше визначений ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2026 року розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України, зменшивши таку до 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800,00 гривень (триста тридцять дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент після винесення ухвали, внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із місця свого постійного проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання (перебування);

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали до 10 січня 2027 року включно.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Закарпатська установа виконання покарань" (№9) (адреса: м. Ужгород, вул. Довженка, буд. 8 а, Закарпатської області).

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали оголошено 13 листопада 2026 року о 13 год 30 хв.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ

СВАЛЯВСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ ОСОБА_9

12.11.2026 року.

Часті запитання

Який тип судового документу № 141466102 ?

Документ № 141466102 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 141466102 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141466102 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141466102 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 141466102, Свалявський районний суд Закарпатської області

Судове рішення № 141466102, Свалявський районний суд Закарпатської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.

Судове рішення № 141466102 відноситься до справи № 306/1793/26

Це рішення відноситься до справи № 306/1793/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141466101
Наступний документ : 141466103