Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 496/7160/26
Провадження № 1-кс/496/1954/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - ОСОБА_5 , яка приймає участь в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вакулівка Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 01.06.2026 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 263 КК України до п`яти років позбавлення волі, і на підставі ст.75, 76 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком на два роки,
по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12026163250000281 від 02.09.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Старший слідчий СВ ВП № 2 Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в якому просить продовжити раніше обраний до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 03.12.2026 року, в межах строку досудового розслідування.
При цьому посилається на те, що ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно та протиправно, без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», незаконно придбав, шляхом отримання в якості подарунку від невстановленої досудовим розслідуванням особи, гранату типу Ф1 (запал УЗРГМ з корпусом гранати типу Ф1), гранату типу РГД-5 (запал УЗРГМ з корпусом гранати типу РГД-5), два боєприпаси 40 мм типу «М-430», сто дев`яносто один патрон, калібру 5*45 мм та один патрон, калібру 7*62 мм, два реактивні протитанкові гранати іноземного виробництва, типу РПГ-76 після чого почав їх незаконно зберігати за місцем свого проживання.
Так, 02.09.2026 року, в період часу з 06 години 23 хвилини по 07 годину 43 хвилини, під час проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , в приміщенні вітальні в середині дивану було виявлено гранату типу Ф1 (запал УЗРГМ з корпусом гранати типу ф1), гранату типу РГД-5 (запал УЗРГМ з корпусом гранати типу РГД-5), сто дев`яносто один патрон, калібру 5*45 мм та один патрон, калібру 7*62 мм, два реактивні протитанкові гранати іноземного виробництва, типу РПГ-76 та також в шафі коридору виявлено два боєприпаси 40 мм типу «М-430». 02.09.2026 року о 14 годині 00 хвилин ОСОБА_4 затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
За результатами досудового розслідування, 03.09.2026 року по даному факту ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. 03.09.2026 року слідчим суддею Біляївського районного суду Одеської області обрано запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком до 01.11.2026 року. 28.10.2026 року постановою керівника Біляївської окружної прокуратури Одеської області строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до 3- місяців, тобто до 03.12.2026 року. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Ризики, які були встановлені при обранні виду запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зникли та не зменшились, а тому запобіжний захід підлягає продовженню, у зв`язку з чим, старший слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.
Прокурор у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на обставини викладені у письмовому клопотанні щодо подовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, наголошуючи, що заявлені ризики безпідставні, залишила на розсуд суду питання доцільності задоволення клопотання.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
На підставі п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину та до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя керується положеннями ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод за змістом яких, обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, та враховує, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч.4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 177 КПК України під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, які унеможливлюють застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Згідно із ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Тому, продовжуючи підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано підозрюваному запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали, усі докази в судовому засіданні не перевірені й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована підозрюваному, останній може переховуватись від суду. Також знайшов своє підтвердження ризик впливу на свідків, оскільки підозрюваному відомі анкетні дані свідків, місця їх проживання та засоби зв`язку, у зв`язку з чим він може здійснювати на них вплив з метою зміни або спотворення їх показань, у тому числі шляхом переконання, підкупу або залякуванням. Слідчий суддя також вважає доведеним існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити обраний до підозрюваного запобіжний захід та вважає, що обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на вищевикладені обставини, обрання більш м`якого запобіжного заходу наразі не сприятиме розслідуванню злочину та завданням КПК України.
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 03.09.2026 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, в межах строку досудового слідства, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту взяття під варту, та до 01.11.2026 року.
Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування.
Постановою керівника прокуратури вирішено питання щодо продовження строків даного досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 03.12.2026 року.
Залишаючи раніше визначений розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно з п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 182 КПК України та практики Європейського суду з прав людини згідно яких уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого та ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява №54335/14, пункт 70, від 22.05.2018 року).
Таким чином, слід констатувати, що положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; даних про особу підозрюваного; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров`я, майнового стану, обставин злочину, а також «професійне середовище» підозрюваного, враховуючи, що злочин скоєно групою осіб, масштаби злочинних фінансових операцій, специфіку інкримінованого злочину, його корисливу спрямованість, слідчий суддя вважає за необхідне залишити раніше визначену суму застави у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, слід звернути увагу, що запобіжний захід застосовується на визначений строк, а питання доцільності продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розміру застави буде перевірена слідчим суддею чи судом через нетривалий час.
На теперішній час поведінка підозрюваного ОСОБА_4 продовжує вимагати виняткового контролю, який здатний забезпечити лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в той же час не є для підозрюваного безальтернативним з урахуванням визначення застави.
У разі внесення застави на підозрюваного покласти обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Підсумовуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для задоволення клопотання про продовження дії раніше обраного запобіжного заходу, а заперечення захисника залишити без уваги з огляду на стадію на якій перебуває кримінальне провадження, а також обставини його скоєння.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 392 КПК України, слідчий суддя -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання старшого слідчого СВ Відділення поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» з 29.10.2026 року до 03.12.2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Одночасно обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.
Розмір застави визначити у межах 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава згідно з ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29.10.2026 року у справі № 496/7160/26 (провадження № 1-кс/496/1954/26) відносно ОСОБА_4 ).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу протягом її дії. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
Покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки:
-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
-не відлучатися з міста проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для
-виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
-заборонити спілкуватися зі свідками та учасниками кримінального провадження.
Термін дії обов`язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити - два місяця з дня внесення застави.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, та зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, визначені в цій ухвалі.
Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Вручити копію цієї ухвали учасникам провадження негайно після її оголошення.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 03.11.2026 року о 09:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 141465055, Біляївський районний суд Одеської області було прийнято 29.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 496/7160/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: