Рішення № 141464819, 06.11.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Дата ухвалення
06.11.2026
Номер справи
495/5953/26
Номер документу
141464819
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 рокуСправа № 495/5953/26Номер провадження 2/495/4416/2026Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача АТ «Українська залізниця» адвоката Нікогосян О.С.

представника третьої особи, яка не заявляє своїх вимог на предмет спору з боку позивача Одеської дорожної організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України Костовської В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Білгород-Дністровський у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональна філія «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє своїх вимог на предмет спору з боку позивача Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію у розмірі п`яти середніх заробітних плат, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію у розмірі п`яти середніх заробітних плат, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Позивач обґрунтовує позов тим, що Позивач вперше був прийнятий на роботу в залізничну галузь 11.06.2002 року в Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 служби будівельно-монтажних робіт цивільних споруд Державного підприємства «Одеська залізниця» водієм автотранспортних заходів. В подальшому Позивач весь час до звільнення працював на залізниці в вищевказаному підрозділі. Позивач звільнений у зв`язку з виходом на пенсію за віком 04.07.2025 наказом від 01.07.2025 №88/ос з посади сторожа дільниці з утримання, ремонту та обслуговування будівель та споруд ст. Одеса, регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Укрзалізниця». На момент звільнення загальний стаж роботи на залізничному транспорті склав 23 роки, 00 місяців і 24 дня, що підтверджується записами в трудовій книжці. У наказі про звільнення зазначена виплата компенсації за 19 календарних днів невикористаної відпустки за попередні роки, яка Позивачу була нарахована та виплачена при звільненні, а також зазначена виплата одноразової матеріальної допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з звільненням на пенсію, відповідно до умов п.4.17 колективного договору, укладеному між адміністрацією Одеської залізниці і дорожнім комітетом профспілки на 2011-2015 роки, який пролонгований на наступні роки, в тому числі на 2026 рік. По умовам колективного договору (п.4.17) у разі звільнення працівника з залізничної галузі за власним бажанням у зв`язку з виходом пенсію вперше йому виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі. Крім того, у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців з дня виникнення такого права (не враховуючи тимчасової непрацездатності і часу дії воєнного стану в Україні), працівнику виплачується додаткова матеріальна допомога, яка передбачена частиною другою п. 4.17 колдоговору. Позивач вказує, що розмір матеріальної допомоги, яка повинна бути йому виплачена при звільненні на пенсію становить 5 середньомісячних заробітків. Середній заробіток Позивача за наданими адміністрацією документами, на час звільнення складав 8 787,23 грн. Матеріальна допомога, яку Позивачу повинні виплатити при звільненні становить 8 787,23 грн. ? 5 = 43936,15 грн. Також, Позивачу не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується працівникам залізниці відповідно до умов п 4.16 колективного договору один раз на рік у розмірі не менше, як 50% від місячної тарифної ставки (посадового окладу) за 2023. В 2023 році матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу не була надана, при тому, що право на її виплату у нього було. Така сума матеріальної допомоги на оздоровлення мала б бути виплачена при наданні відпустки в розмірі не менше як 50% від тарифної ставки (посадового окладу) -посадовий оклад - 5314 грн. - 50% - 2657 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення в 2024 році надавалась у розмірі 30% в сумі 1283,33 грн. при праві на отримання такої матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до умов п.4.16 колективного договору, у розмірі не менше, як 50% в сумі 2657 грн., тобто недоплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік становить 1374 грн. Позивач зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення є частиною заробітної плати і входить до її структури (ст.2 Закону України?про оплату праці»), обов`язок відповідача, як роботодавця щодо виплати заробітної плати позивачу, як працівнику підприємства, передбачений ст. 21 К3пП України і не може залежати від наявності чи відсутності заяви працівника на її виплату. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, передбачена п.4.16 колдоговору, є безумовною і не може залежати від формальної відсутності чи наявності заяви працівника на її виплату. В наказі про звільнення зазначено, що виплату одноразової основної матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат провести після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця», (витяг з протоколу від 14.10.2024 №Ц-82/63 Ком.т.). Вказане рішення правління АТ«Укрзалізниця» відтерміновує дану виплату на невизначений термін, тому як в ньому вказано, що виплату матеріальної допомоги проводити в хронологічній послідовності відповідно до дати звільнення працівника вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, починаючи з листопада 2024 року згідно з графіком погашення, але такого графіку немає. Також, Позивач вказує, що роботодавець при звільненні повинен письмово повідомити Позивача про всі нараховані суми в день звільнення, що з його сторони зроблено не було, так як сума одноразової матеріальної допомоги при звільненні, яка передбачена умовами колективного договору, не була розрахована, а також не було зазначено сум виплат на оздоровленняза 2023, і повної суми виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік. Позивач звертає увагу, що протокольне рішення правління АТ«Укрзалізниця» від 14.10.2024 року (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т.), щодо призупинення виплат матеріальної допомоги при звільненні на пенсію, якою встановлюється черга, при тому що ця черга є багатомісячною, та адміністрація її не дотримується, суперечить вимогам ст. 116 КЗпП України. Невиконання умов колективного договору та невиплата заробітної плати, на яку Позивач розраховував, з боку роботодавця є порушенням його трудових прах.

1.2. Представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат Нікогосян О.С. 16.07.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається наступне. Щодо позовних вимог про стягнення одноразової допомоги у розмірі п`яти середньомісячних заробітних плат у зв`язку з виходом на пенсію вперше в сумі 43936,15 грн. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі Указ Президента України № 64/2022) у зв`язку із військовою агресією російської федерації на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ регламентовано, що під час дії воєнного стану, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені цим законом. Отже, положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України (далі КЗпП України), мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Відповідно до ст. 11 Закону № 2136-ІХ в редакції станом до 13.09.2025 на період

воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена

за ініціативою роботодавця. З 13.09.2025 набули чинності зміни до ст. 11 Закону № 2136-ІХ, внесені Законом України «Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 4582-IX) відповідно до яких, частину 1 статті 11 Закону № 2136-ІХ викладено у наступній редакції «у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором». При цьому, відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»

Закону № 4582-IX протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом сторони колективного договору зобов`язані почати переговори про можливості та строки поновлення дії його положень, зупинених без взаємної згоди його сторін. Порядок та строки поновлення дії таких положень визначаються сторонами колективного договору. Таким чином у період з 24.03.2022 (дата набрання чинності Законом № 2136-ІХ) до 13.09.2025 (дата набрання чинності змінами до ч. 1 ст. 11 Закону № 2136-ІХ) АТ «Укрзалізниця» як роботодавець мало право зупинити дію окремих положень колективного договору за власної ініціативи (в односторонньому

порядку без згоди іншої сторони колективного договору). Право позивача на отримання одноразової матеріальної допомоги у зв`язку із звільненням на пенсію визначене умовами Колективного договору між адміністрацією та дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці (далі колективний договір). Зазначений колективний договір має статус колективного договору структурного підрозділу АТ «Укрзалізниця». Так, відповідно до пункту 4.17 колективного договору при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію вперше передбачено виплату одноразової основної грошової допомоги у розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків в залежності від стажу роботи у галузі. Зокрема, при стажі роботи в галузі понад 15 років (позивач має стаж роботи у галузі 23 роки і 24 дні) розмір допомоги при

звільнені на пенсію складає п`ять середньомісячних заробітків. При цьому, на підставі вищезазначених, передбачених ч. 1 ст. 11 Закону № 2136-ІХ повноважень (права) роботодавця на зупинення окремих положень колективного договору за власної ініціативи, відповідачем було зупинено дію положень колективних договорів своїх структурних підрозділів, зокрема

положень щодо виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію. Так, пунктом 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно із рішеннями правління. 06.09.2022 працюючим та звільненим працівникам спільним листом адміністрації АТ «Укрзалізниця» та профспілки залізничників і транспортних будівельників № Ц/3-91/1459/ЦПроф/30-22 від 06.09.2022 надано роз`яснення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Після припинення або скасування режиму воєнного стану, а також у разі покращення фінансового стану АТ «Укрзалізниця», що дасть змогу змінити рішення правління, працівники, звільнені вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію отримають суму одноразової та додаткової матеріальної допомоги, що їм належить. В подальшому, в моменти покращення фінансового стану відповідача, зобов`язання по виплаті такої матеріальної виконувались поетапно, здійснено виплати працівникам, які звільнились в період 2022, 2023, 2024 роках згідно ухвалених окремо рішень правління АТ «Укрзалізниця», зокрема, оформлених протоколами від 24.10.2022 № Ц-54/90 Ком.т., від 14.10.2024 № Ц-82/63 Ком.т. На підставі вищевикладеного відповідач заперечує проти заявленої вимоги щодо стягнення на користь позивача одноразової матеріальної допомоги при звільнені у зв`язку із виходом на пенсію вперше у розмірі п`яти середньомісячних заробітків у сумі 43936,15 грн, оскільки виплата матеріальної допомоги в зв`язку з виходом на пенсію була призупинена в рамках повноважень, наданих роботодавцю Законом № 2136-ІХ та на теперішній час дія призупинених положень колективних договорів щодо виплати такої допомоги не відновлена. При стабілізації фінансового стану відповідача, зазначені виплати будуть відновлені першочергово, що також підтверджується в листі від 04.04.2025 № Ц-5-1.5- 25/122-25. Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної допоміг на оздоровлення за 2023 рік у сумі 2657 грн та за 2024 рік у сумі 1374 грн. Підставою заявлених позивачем вимог щодо стягнення з АТ «Укрзалізниця» сум матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік (2675 грн) та за 2024 рік (1374 грн) є приписи пункту 4.16 колективного договору, відповідно до якого передбачене

надання працівникам за письмовою заявою протягом року одноразової допомоги на

оздоровлення, як правило при наданні чергової відпустки у розмірі не менше 50%

тарифної ставки або посадового окладу. Як було зазначено вище, пунктом 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України № 64/2022, ухвалено призупинити виплату працівникам інших додаткових виплат, передбачених Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги. На момент прийняття вищезазначеного рішення правління ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», діяла в наступній редакції: «На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця» (редакція закону від 24.12.2023). Таким чином рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 № Ц-82/39 про зупинення окремих положень колективних договорів та нарахування виплат матеріальної допомоги в єдиному розмірі мінімальної норми, а саме 30% місячної тарифної ставки було прийнято у відповідності до вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». З огляду на вищевикладене, враховуючи призупинення відповідачем виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, а також виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році згідно визначеного на момент виплати розміру, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, є необґрунтованими та безпідставними. Щодо строків звернення до суду. Згідно з ч. 2. ст. 233 Кодексу законів про працю України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Позивач був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на підставі наказу від 01.07.2025 № 88/ос. У день звільнення, 04.07.2025, Позивач отримав письмове повідомленням про нараховані і виплачені їй суми, про що свідчить підпис позивача на такому повідомленні (копія додана до позовної заяви). У спорі, що стосується виплати всіх сум, належних особі при звільненні, перебіг тримісячного строку звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, починається з дня отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Особа повинна діяти добросовісно та активно реалізовувати своє право на судовий захист, а час, необхідний для отримання додаткової інформації, включається до загального тримісячного строку звернення до суду. Таким чином, строк на звернення до суду з вимогами про стягнення сум,

що належать позивачеві при звільненні (в тому числі невиплаченої суми одноразової матеріальної допомоги при звільнені у зв`язку із виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення), почав свій перебіг з 05.07.2025 (перший день після отримання позивачем письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні) року та сплив 05.07.2026 року. Проте позивач, в порушення приписів ч. 2 ст. 233 КЗпП України, звернувся з позовними вимогами лише 07 липня 2026 року тобто після спливу більш ніж 1 року з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Представник відповідача, звертає увагу, що з початком війни акціонерне товариство «Українська залізниця» відчутно продемонструвала свою роль як об`єкт критичної інфраструктури, взявши на себе головний тягар із безкоштовної евакуації мільйонів українських громадян (а також

великої кількості бізнесів), що опинились в зоні бойових дій, а також по доставці критично важливих матеріалів та обладнання у ці регіони. Акціонере товариство «Українська залізниця» стала активною мішенню для російських обстрілів та атак, в результаті чого залізнична інфраструктура понесла чималі прямі і непрямі втрати. Військова агресія російської федерації проти України призвела до значних руйнувань залізничної інфраструктури, втрати активів та майна Товариства, які з кожним місяцем військової агресії тільки зростають (пошкодження, а також повне знищення залізничної інфраструктури, рухомого складу, будівель та споруд, інженерних споруд тощо). З огляду на вищевикладене, оскільки призупинення виплат, передбачених колективним договором, було вимушеним рішенням, ухваленим в результаті понесення значних збитків через військову агресію проти України, враховуючи фінансове важке становище, в якому опинився відповідач, а також той факт, що виплати будуть якнайшвидше відновлені у разі покращення фінансового стану відповідача, у випадку відхилення судом доводів відповідача щодо відсутності підстав для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та прийняття рішення про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, представник відповідача просить зменшити його розмір на 95% або до будь-якого іншого розміру, який суд вважатиме розумним, пропорційним та справедливим. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. У разі задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку просить зменшити його розмір на 95% або до будь-якого іншого розміру, який суд вважатиме розумним, пропорційним та справедливим на підставі доводів, викладених у п. 5.2. цього відзиву на позовну заяву.

2. Рух справи у суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026, цивільна справа №495/5953/26 передана на розгляд судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишка В.В.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

3. Короткий виклад позиції сторін

У судовому засіданні 06.11.2026 позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача одноразову матеріальну допомогу при звільненні на пенсію, матеріальну допомогу на оздоровлення, а також середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

У судовому засіданні 06.11.2026 представник відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат Нікогосян О.С. підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У разі ж встановлення судом підстав для задоволення позовних вимог просив зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням принципу співмірності та сталої судової практики. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що виплату одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію було призупинено рішенням правління АТ «Укрзалізниця» ще у березні 2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану. Аналогічне рішення стосувалося і виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Водночас у 2024 році було прийнято рішення про часткове відновлення таких виплат у розмірі 30 %, що й було здійснено відповідачем. Крім того, представник відповідача вказував на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду, оскільки останній був звільнений у 2025 році, отримав трудову книжку та відповідні виплати, а отже, мав можливість звернутися до суду в межах встановленого законом строку. Натомість із позовом звернувся лише влітку 2026 року. Також представник відповідача зазначив про наявність у АТ «Українська залізниця» фінансових збитків у зв;язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 06.11.2026 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України Костовська В.І. повністю підтримала позовні вимоги позивача та просила їх задовольнити. На обґрунтування своєї позиції зазначила, що позивач присвятив значну частину свого життя роботі на залізниці, розраховуючи на гідну оплату праці як під час трудової діяльності, так і на належне матеріальне забезпечення після виходу на пенсію. Вважала рішення АТ «Укрзалізниця» про призупинення відповідних виплат незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду зазначила, що такий строк позивачем не пропущено, оскільки під час звільнення йому не було належним чином повідомлено про всі належні суми та виплати. Крім того, позивача запевняли, що відповідні кошти будуть виплачені в подальшому. Про порушення своїх прав позивач дізнався лише після звернення до третьої особи Одеської державної організації профспілки залізничників і транспортних будівельників України. Також зазначила, що відділ кадрів відмовив позивачу в наданні необхідних документів для підготовки та звернення до суду. Стосовно посилань представника відповідача на збитковість АТ «Укрзалізниця» представник третьої особи зауважила, що незважаючи на дію воєнного стану, товариством було збільшено заробітну плату працівникам, а його діяльність приносить прибуток. У зв`язку з викладеним просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4. Судом у справі встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судо м встановлено, що Позивач ОСОБА_1 вперше був прийнятий на роботу в залізничну галузь 11.06.2002 року в Одеське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1 служби будівельно-монтажних робіт цивільних споруд Державного підприємства «Одеська залізниця» водієм автотранспортних заходів.

У подальшому, Позивач весь час до звільнення працював на залізниці в вищевказаному підрозділі.

Наказом регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 83/ОС від 01.07.2025 позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України з 04.07.2025.

Протоколом № НБС-53/09 від 01.07.2025 комісії з установлення трудового стажу у залізничній галузі встановлено стаж роботи позивача на залізниці 23 роки 00 місяці 24 дні, що також підтверджується трудовою книжкою позивача.

Відповідно до Наказу регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» № 83/ОС від 01.07.2025 про припинення трудового договору зазначена виплата компенсації за 19 календарних днів невикористаної відпустки за попередні роки, яка Позивачу була нарахована та виплачена при звільненні та встановлено право позивача на одноразову грошову допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків відповідно до п. 4.17 Колективного договору між адміністрацією та дорожнім комітетом профспілки Одеської залізниці на 2011-2015 роки (зареєстрованого Департаментом праці і соціальної політики Одеської міської ради за № 02/548-04 від 31.12.2010), дія якого продовжена на 2026 рік спільною постановою керівництва АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» і Президії Дорпрофсожу від 16.12.2025 № Н-02/77 пр-62/24

По умовам колективного договору (п.4.17) у разі звільнення працівника з залізничної галузі за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію вперше йому виплачується одноразова матеріальна допомога в залежності від стажу роботи в галузі.

Крім того, у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію, при виникненні права на пенсію, але не пізніше трьох місяців з дня виникнення такого права (не враховуючи тимчасової непрацездатності і часу дії воєнного стану в Україні), працівнику виплачується додаткова матеріальна допомога, яка передбачена частиною другою п. 4.17 колдоговору.

Позивач вказує, що розмір матеріальної допомоги, яка Позивачу повинна бути виплачена при звільненні на пенсію становить 5 середньомісячних заробітків. Середній заробіток Позивача, за наданими адміністрацією документами, на час звільнення складав 8 787,23 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят сім грн. та 23 коп.). Матеріальна допомога, яку Позивачу повинні виплатити при звільненні становить 8 787,23 грн. ? 5 = 43936,15 грн.

Також, Позивач звертає увагу, що йому не надавалась матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується працівникам залізниці відповідно до умов п 4.16 колективного договору один раз на рік у розмірі не менше, як 50% від місячної тарифної ставки (посадового окладу) за 2023. В 2023 році матеріальна допомога на оздоровлення Позивачу не була надана, при тому, що право на її виплату у нього було. Така сума матеріальної допомоги на оздоровлення мала б бути виплачена при наданні відпустки в розмірі не менше як 50% від тарифної ставки (посадового окладу) - посадовий оклад 5314 грн. - 50% - 2657 грн. Матеріальна допомога на оздоровлення в 2024 році надавалась у розмірі 30% в сумі 1283,33 грн. при праві на отримання такої матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до умов п.4.16 колективного договору, у розмірі не менше, як 50% в сумі 2657грн., тобто недоплата становить матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік 1374 грн.

Сам факт існування права позивача на цю виплату відповідачем не заперечується: у наказі про звільнення № 88/ОС зазначено про необхідність виплати одноразової та матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі п`яти середньомісячних заробітків «після окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця»; аналогічне визнання міститься й у відзиві відповідача на позовну заяву.

Нормативно-правове обґрунтування та висновки суду.

Щодо вимоги позивача щодо стягнення одноразової матеріальної допомоги з виходом на пенсію.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

У відповідності до частини 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України).

Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі.

Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зміни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги.

Крім того з матеріалів справи вбачається, відповідач не попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

За вимогами ст. 116 КЗпП Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статті 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналiз наведених норм матерiального права дає пiдстави для висновку, що передбачений частиною 1 статтi 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови не виплати з його вини належних звільненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такi юридично значимi обставини, як невиплата належних працiвниковi сум при звiльненнi та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Статтею 27 Закону № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів / годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Товариство призупинило виплати коштів, передбачених Колективним договором в односторонньому порядку, не повідомивши позивача про ухвалення вказаних рішень.

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №211/7338/23 залишено в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи, що правових підстав для призупинення виплати позивачу одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією і профспілковим комітетом з цього приводу внесено не було, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь одноразової допомоги, у зв`язку з виходом на пенсію за віком та одноразової матеріальної допомоги є обґрунтованою.

Щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення.

Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, яка передбачена п.4.16 колективного договору, гарантується, що така допомога виплачується один раз на рік, як правило при наданні щорічної відпустки.

В тих випадках, коли працівнику по умовам виробництва не надається відпустка, то йому матеріальна допомога на оздоровлення надається по його заяві, погодженій з профспілковим комітетом один раз на рік. Така допомога, по умовам колективного договору не може бути менша 50% тарифної ставки чи посадового окладу на момент звернення за допомогою, а працівникам, яким встановлена інвалідність, така матеріальна допомога встановлюється у розмірі 100% посадового окладу чи тарифної ставки. Рішення про виплату 100% матеріальної допомоги на оздоровлення може прийняти комісія по іншим працівникам залізниці.

В даному випадку виплата цієї допомоги була призупинена одноосібним рішенням правління АТ «Укрзалізниця» (протокол від 14.03.22 №Ц-54/31), яке є незаконним і це рішення прийнято всупереч норм діючому законодавству.

Відповідно до пункту 4.16 Колективного договору матеріальна допомога на оздоровлення підлягала виплаті позивачу при наданні щорічної відпустки в розмірі не менше 50 % тарифної ставки (посадового окладу).

Як убачається з матеріалів справи, посадовий оклад позивача у 2023 році становив 5 314 грн, а відтак розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, з урахуванням положень зазначеного пункту Колективного договору, мав становити не менше 2 657 грн.

Разом із тим у 2024 році позивачу було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 30% посадового окладу, що в грошовому вираженні становило 1 283,33 грн, тобто в меншому розмірі, ніж передбачено умовами Колективного договору.

Таким чином, з огляду на встановлений Колективним договором мінімальний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, позивачу не було доплачено 1 374 грн за 2024 рік.

При цьому, у відповідності до Порядку та умов виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, який є додатком № 7 до Колективного договору передбачено, що розрахунок суми на оздоровлення проводиться із розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановлених на дату звернення за допомогою.

Крім того зазначеним вище Порядком та умовами надання матеріальної допомоги передбачено, що матеріальна допомога надається працівникам один раз на рік при наданні щорічної відпустки, окрім виробничої необхідності, коли працівнику така відпустка не надавалась.

В цьому випадку працівник має право отримати таку допомогу на підставі заяви, узгодженої профспілковим комітетом.

Позивач просив стягнути на його користь матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 2 657 грн, за 2024 рік в розмірі 1374 грн, так як відповідач незаконно позбавив його цих виплат в період дії воєнного стану, обмеживши його права незаконними рішеннями правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 року.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, надавши вище оцінку вказаним рішенням правління АТ «Укрзалізниці» в частині припинення виплат в умовах воєнного стану працівникам відповідно до умов Колективного договору, в тому числі і матеріальної допомоги на оздоровлення зокрема в 2023 -2024 роках суд дійшов висновку про безпідставну невиплату відповідачем АТ «Укрзалізниця» передбачених Колективним договором нарахувань позивачу, а також про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд вважає, що з урахуванням наданих суду відповідачем доказів належить стягнути з відповідача на користь позивача передбачену п. 4.16 Колективного договору та на підставі заяв позивача - матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 50% відсотків від посадового окладу в сумі 2657 грн. (50% від тарифної ставки 5314 грн.), недоплату за 2024 рік в розмірі 1374 грн., всього загалом до стягнення підлягає матеріальна допомога на оздоровлення за 2023, 2024 роки в розмірі 4 031 грн.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Судом встановлено, що на день звільнення (04.07.2025) повний розрахунок з позивачем проведено не було, що є порушенням ст. 116 КЗпП України. Середньоденний заробіток позивача на день звільнення складав 8 787,23 грн.

Статті 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов`язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналiз наведених норм матерiального права дає пiдстави для висновку, що передбачений частиною 1 статтi 117 Кодексу законів про працю України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такi юридично значимi обставини, як невиплата належних працiвниковi сум при звiльненнi та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Статтею 27 Закону № 108/95-ВР передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р., передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Відповідно до п.8. Постанови №100 Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, як було встановлено, середній заробіток позивача на день звільнення складав 8787,23 грн., тобто за час затримки повного розрахунку адміністрація зобов`язана виплатити позивачу середній заробіток за всі дні затримки, але не більше як за шість місяців затримки до повного розрахунку, Загальна виплата за час затримки розрахунку складає наступну суму: 8787,23 х 6 = 52 723,38 грн.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, згідно з якою відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний характер, а суд за певних умов може зменшити його розмір, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Суд не вбачає підстав для зменшення визначеного розміру середнього заробітку.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки належність позивачу спірних сум, а саме одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік та доплати за 2024 рік прямо випливає з умов чинного колективного договору та фактично не заперечується самим відповідачем, який обмежився посиланням виключно на правомірність відтермінування цих виплат. Оскільки правова підстава такого відтермінування протокольне рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т вже визнана незаконною та скасованою у судовому порядку постановою Верховного Суду від 05.02.2025, а інші підстави призупинення виплат (рішення «штабу з ефективності») не підтверджені належними доказами й компетенцією органу, який мав право їх ухвалювати, суд доходить висновку про відсутність у відповідача правомірних підстав для невиплати позивачу зазначених сум.

Щодо строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

У Рішенні від 05 жовтня 2013 року №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025зроблено наступні висновки. законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Отже, установлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

У даній справі судом встановлено, що з 01.07.2025 року позивача було звільнено з роботи, 04.07.2025 видано повідомлення про нараховані та виплачені суми. Проте, таке повідомлення не містить сум одноразової та матеріальної допомоги, з приводу яких виник спір, а тому дата вручення такого повідомлення не може братися до уваги при розрахунку тримісячного строку для звернення до суду із даним позовом.

Одночасно суд враховує, що порушені права та інтереси позивача за наслідком невиплати усіх сум при звільненні, перебувають у прямому взаємозв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку з їх виплати та подальшими діями відповідача з відтермінування їх виплати на невизначений строк та не виключенням позивача до графіку виплат, що призвело до перебування позивачки у статусі невизначеності, що на думку суду взагалі не свідчить про підстави вважати, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом має обраховуватися від дати звільнення.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, вимог ст.233 КЗпП України, конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, суд вважає, що строк звернення до суду з цим позовом не пропущено, а письмові пояснення відповідача щодо застосування наслідків пропуску строку на звернення до суду шляхом відмови у позові, є необґрунтованими.

Розподіл судовий витрат

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а позовні вимоги задоволені судом. Загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1 331 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональна філія «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє своїх вимог на предмет спору з боку позивача Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України про стягнення одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію у розмірі п`яти середніх заробітних плат, матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за віком в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 43 936,15 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 50% посадового окладу і виплачену не у повному розмірі матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік в сумі 4 031 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні в сумі 52 723,38 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 10.11.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональна філія «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», адреса: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ: 40075815.

Третя особа, яка не заявляє своїх вимог на предмет спору з боку позивача Одеська дорожна організація профспілки залізничників і транспортних будівельників України, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄРПОУ: 02659507.

Суддя Віталій МИШКО

Часті запитання

Який тип судового документу № 141464819 ?

Документ № 141464819 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141464819 ?

Дата ухвалення - 06.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141464819 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141464819 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141464819, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Судове рішення № 141464819, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 141464819 відноситься до справи № 495/5953/26

Це рішення відноситься до справи № 495/5953/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141464816
Наступний документ : 141464841