Єдиний державний реєстр судових рішень
У к р а ї н а
Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
13.11.2026 2/394/813/26
394/1147/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області
в складі: головуючого судді Запорожець О.М.
при секретарі: Лясковській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідач 04.03.2026 року уклали кредитний договір (оферти) №04.03.2026-100000609.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн.
Відповідно до умов договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору № 04.03.2026-100000609 від 04.03.2026 року позичальнику надається кредит на наступних умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 04/03/2026;
2. Сума кредиту: 5000 грн.
3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.07.2026;
5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.
6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит;
7. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1000 грн.;
8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором.
9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
10. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту;
11. Проценти (економічна сутність плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
23.03.2026 року між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) № 04.03.2026-100000609 від позичальника.
Акцептовані кредитодавцем умови додаткового договору до кредитного договору №04.03.2026-100000609 від 04.03.2026 містяться у вказаній оферті, а також вказуються нижче:
1. Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору:
1.1. Сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 6000 грн., яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в договорі (1-й транш) та в укладених сторонами додаткових договорах (чергові транші) .
1.2. За даним додатковим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальнику 2-й транш у розмірі 1000 грн. ; дата надання/видачі кредиту (2-го траншу) - 23/03/2026. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-3453.
1.3. Сторони домовились, що позичальник відповідно до даного додаткового договору зобов`язаний сплатити комісію, пов`язану з наданням 2-го траншу 20% від суми 2-го траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 200 грн.;
1.5. В зв`язку зі збільшенням суми кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного додаткового договору становлять: 0.81%. При цьому РРПС 10020.39%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 11911 грн. 49 коп., загальні витрати за споживчим кредитом - 5911 грн. 49 коп.
1.6. Сторони домовились внести зміни в договір та з дати укладення даного додаткового договору викласти норми, які встановлюють строк, на який надається кредит за договором, та дату повернення (виплати) кредиту, в наступній редакції:
- Строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1-го траншу. - Дата повернення (виплати) кредиту - 21.07.2026.
1.7. Сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного додаткового договору викласти пункт договору, який встановлює розмір та порядок нарахування процентів річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, в наступній редакції: Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.
2. Процентна ставка, проценти, комісія за надання, встановлені договором, порядок їх нарахування не змінюються даним додатковим договором. Базою розрахунку для нарахування процентів є сума кредиту (усіх наданих траншів), яка надана та не повернута позичальником кредитодавцю. При цьому надання траншу не змінює процентну ставку, яка застосовується у тому черговому періоді, в якому надається транш, і проценти у відповідному черговому періоді рахуються шляхом множення залишку суми кредиту (усіх наданих траншів) на процентну ставку відповідного чергового періоду, у якому надається транш, яка у цьому черговому періоді є однаковою як до, так і після надання траншу.
3. Сторони домовились, що у випадку, якщо станом на час укладення даного додаткового договору наявна ініційована позичальником платіжна операція зі сплати будь-якого (их) платежу (ів) за договором, сума якої ще не зарахована на рахунок кредитодавця, відповідний платіж вважається сплаченим позичальником в момент зарахування цього платежу (ів) на рахунок кредитодавця, тобто вже після укладення даного додаткового договору.
4. Інші умови договору, не змінені даним додатковим договором, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені.
Згідно з п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-3453.
Відповідно до договору від 04.03.2026 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., відповідач 04.03.2026 отримав кредитні кошти у розмірі 6000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі.
Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 20298.63 грн., що складається з: тіла кредиту - 6000 грн.; процентів - 7510 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 788,63 грн. відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 6000 грн.
Позивач звертає увагу суду на тому, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2222,74 грн. від 17.03.2026 року.
Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ "Про споживче кредитування".
Кредитодавцем документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.
Відповідачем документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий 0733056836.
Відповідач використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 04.03.2026 року підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн., а отже акцептовано умови договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.
Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанції про перерахунок коштів від 04.03.2026 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Відповідач під час укладення кредитного договору № 04.03.2026-100000609 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.
Під час ідентифікації позичальник- ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» являється абонентом системи BankID Національного банку з 26 жовтня 2020 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 04.03.2026-100000609 від 04.03.2026 у розмірі 20298.63 грн., а також понесені судові витрати /а.с.1-23/.
Відповідач скориставшись своїм правом надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що він заперечує проти задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі з огляду на наступні підстави.
Згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 20298,63 грн., яка складається з: тіла кредиту 6000 грн.; процентів за користування кредитом 7510 грн.; комісії за надання/обслуговування кредиту 788,63 грн.; відсотків/нарахувань за ст. 625 ЦК України 6000 грн.?
Відповідач вважає вимоги позивача в частині стягнення комісії (788,63 грн.) та нарахувань за ст. 625 ЦК України (6000 грн.) повністю незаконними та необґрунтованими, а вимоги щодо нарахування процентів за договором (7510 грн.) значно перебільшеними, розрахованими з порушенням імперативних норм законодавства України та правових позицій Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, відповідачем вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору шляхом направлення позивачу письмової претензії від 21.10.2026 року щодо неправомірного нарахування процентів та комісій, яка була залишена позивачем без належного реагування та перерахунку.
Позивач вимагає стягнути з відповідача комісію у розмірі 788,63 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які передбачають сплату споживачем платежів за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону (чимось, що надається споживачу як окрема додаткова послуга), є нікчемними.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8352/21 (провадження № 14-215цс21): Встановлення комісії за надання, обслуговування або ведення обліку заборгованості за кредитним договором є неправомірним, якщо такі дії не є окремою послугою, що надається споживачу... Видача кредиту та його обслуговування є обов`язком кредитодавця за договором кредиту, а не окремою фінансовою послугою, яка надається позичальнику. Запровадження комісій за такі дії суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідні умови договору є нікчемними».
Позивачем не надано суду жодних доказів того, що за вказану комісію відповідачу надавалася будь-яка окрема та самостійна послуга, яка б не була пов`язана з виконанням самого кредитного договору.
Отже, умова договору щодо нарахування комісії є нікчемною в силу закону, а вимога про стягнення 788,63 грн. комісії задоволенню не підлягає.
Заперечення щодо процентів за користування кредитом (7510 грн.)
Відповідно до умов кредитного договору та Додаткового договору до нього, кредит надано на строк 140 днів, а кінцева дата повернення кредиту визначена 21 липня 2026 року.
Проте позивач продовжує нараховувати проценти за фіксованою платіжною ставкою (1% на день) поза межами строку кредитування (після 21.07.2026 року).
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12: «Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (дати повернення кредиту). Після закінчення цього строку права та обов`язки сторін щодо нарахування процентів за користування кредитом припиняються. Обов`язок позичальника повернути суму кредиту залишається, однак подальші правовідносини сторін щодо відповідальності за прострочення виконання регулюються нормами статті 625 ЦК України, а не умовами договору щодо нарахування процентів за користування кредитом».
Таким чином, позивач позбавлений права нараховувати договірні відсотки (1% на день) після 21.07.2026 року. Проценти, нараховані поза межами строку кредитування, підлягають виключенню з розрахунку заборгованості.
Крім того, позивачем не враховано належним чином здійснений відповідачем платіж від 17.03.2026 року у розмірі 2222,74 грн. З урахуванням нікчемності умов про комісію, вказаний платіж відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» підлягав першочерговому зарахуванню на погашення основного боргу (тіла кредиту), що мало пропорційно зменшити базу для подальшого нарахування відсотків.
Заперечення щодо стягнення 6000 грн. за ст. 625 ЦК України.
Позивач вимагає стягнути 6000 грн. як проценти річних за ст. 625 ЦК України, застосувавши спеціальну договірну умову про нарахування «170000% річних» за кожен день прострочення.
Зазначена вимога суперечить імперативним нормам чинного законодавства: звільнення від відповідальності під час воєнного стану: Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (внесеного Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 р.), у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором за прострочення.
Завуальована штрафна санкція: умова про нарахування «170000% річних» (обмежених 78 грн/день) за своєю правовою природою є прихованою штрафною санкцією (неустойкою) за порушення грошового зобов`язання, стягнення якої прямо заборонено імперативними нормами в період воєнного стану. Така умова суперечить загальним засадам цивільного законодавства добросовісності, розумності та справедливості (ст. ст. 3, 509 ЦК України).
З огляду на це, вимога про стягнення 6000 грн. за ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.
Щодо спроб досудового врегулювання спору.
Відповідач діяв добросовісно та вживав заходів для позасудового розв`язання даного спору.
21 жовтня 2026 року відповідачем на адресу ТОВ «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) було направлено офіційну Претензію щодо неправомірного нарахування процентів та інших платежів за кредитним договором № 04.03.2026- 100000609 від 04.03.2026 року, перерахунку заборгованості й досудового врегулювання спору.
Відправлення здійснювалось цінним листом з описом вкладення через AT «Укрпошта» (поштова накладна/трек-номер R203020019733 від 21.10.2026 р.).
У претензії відповідач вимагав здійснення коректного перерахунку заборгованості з урахуванням імперативних норм законодавства періоду воєнного стану та пропонував врегулювати спір шляхом сплати дійсної суми основного боргу та законно нарахованих відсотків. Однак позивач проігнорував можливість досудового врегулювання спору, наполягаючи на стягненні безпідставно нарахованих сум у судовому порядку.
Щодо судових витрат.
Заперечує проти заявленого позивачем орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу (6000 грн.) та поштових витрат (150 грн.) за відсутності належних, допустимих та первинних доказів їх фактичного понесення, співмірності та обґрунтованості. Розподіл судового збору та інших витрат має здійснюватися судом строго пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ЦПК України).
Відповідач просив суд відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 788,63 грн. у зв`язку з нікчемністю даної умови договору (постанова ВП ВС у справі № 199/8352/21); відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків/відповідальності за ст. 625 ЦК України у розмірі 6000 грн. на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; відмовити у стягненні процентів за користування кредитом, нарахованих після 21 липня 2026 року (після закінчення встановленого договором строку кредитування), згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12; зобов`язати позивача надати детальний поденний розрахунок заборгованості з урахуванням перерахування часткової сплати від 17.03.2026 року у розмірі 2222,74 грн. в першу чергу в рахунок погашення тіла кредиту; здійснити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, щодо формули денної процентної ставки положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України «Про споживче кредитування» мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником.
Щодо процентів за кредитним договором.
Загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування.
Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.
Крім того, відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору.
Законом України «Про споживче кредитування» передбачено пункт 5 статті 8, що визначає максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Також, законом України «Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки.
Матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв..
Комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.
Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив позивача у якому просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 6000 грн процентів за ст. 625 ЦК України, 788,63 грн комісії за надання кредиту, а також у частині надмірно нарахованих процентів і основного боргу без урахування повного платежу від 17.03.2026 р. (2222,74 грн) а також обмежити розмір задоволення позовних вимог виключно обґрунтованою сумою заборгованості згідно з контррозрахунком відповідача (9821,98 грн.), а судові витрати розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Розгляд справи відповідно до ухвали від 14.10.2026 року про відкриття провадження у справі проводиться за відсутності сторін цивільного провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч. 1 ст. 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ч. 1 ст. 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до позову до відповідача заявлено матеріально правові вимоги стягнення заборгованості за кредитом.
Суд розглядає дану цивільну справу тільки в межах заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та відповідач 04.03.2026 року уклали кредитний договір (оферти) № 04.03.2026-100000609.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 5000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 04.03.2026 року.
Відповідно до умов договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
23.03.2026 року між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до договору:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення додаткового договору (оферту) до кредитного договору (кредитної лінії) № 04.03.2026-100000609 від позичальника.
Відповідно до договору від 04.03.2026 та квитанції про перерахунок коштів кредитором надано позичальнику кредит у розмірі 6000 грн., відповідач 04.03.2026 отримав кредитні кошти у розмірі 6000 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі.
Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову (виходячи змісту позову), утворилась заборгованість у розмірі 20298,63 грн., що складається з: тіла кредиту - 6000 грн.; процентів - 7510 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 788.63 грн. відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 6000 грн.
Позивач звернув увагу суду на те, що відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2222,74 грн. від 17.03.2026 року.
Відповідач використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 04.03.2026 року підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн., а отже акцептовано умови договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.
Вирішуючи даний спір, суд зважує на наступні норми матеріального права.
Відповідно до частин 1, 3, 4 та 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором . Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Ст. 638 ЦК України вказує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 Закону України «Про електрону комерцію»).
У ст. 11 Закону України « Про електрону комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг. Момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов`язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством. У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов`язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством. Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов`язань між сторонами. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов`язання та інформація про інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено. Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов`язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. Пропозиція укласти електронний договір (оферта), текст електронного договору, електронні повідомлення укладаються державною мовою. За бажанням покупця електронний договір може укладатися іншою мовою за згодою сторін.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти.
Зазначені умови договору є публічною пропозицією у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України.
Ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « та «, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір та надсилаються іншій стороні цього договору.
З пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) слідує, що відповідач підписав її електронним підписом одноразовим ідентифікатором «Е473» а тому суд доходить до висновку, що факт укладення зазначеного кредитного договору підтверджується матеріалами справи та узгоджується із ст. ст. 6, 627 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Уклавши зазначений договір на умовах, викладених в ньому відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
За змістом ст. ст. 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість.
Стосовно нарахування позивачем відсотків на підставі ст. 625 ЦК України суд вказує, що згідно із Законом України № 2120-IX (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ), у період воєнного стану та впродовж 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності за прострочення зобов`язання за споживчим кредитом.
Тобто кредитори не мають права нараховувати та стягувати штрафи, пеню, а також 3% річних та інфляційні втрати за ст. 625 ЦКУ, якщо прострочення виникло під час воєнного стану, а тому сума заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України не підлягає стягненню, оскільки була нарахована позивачем всупереч закону.
Стосовно нарахування позивачем надмірних процентів за користування кредитом суд вказує, що сам відповідач підписуючи кредитний договір погодив розмір процентів, які він сплатить за користування кредитом, суд не вправі зменшувати або скасовувати суму нарахованих позивачем процентів. Нараховані позивачем проценти суд визнає співмірними.
Суд не знаходить правових підстав для відмови в стягненні заборгованості по комісії, оскільки це прямо передбачено кредитним договором та і сам відповідач не просив визнати положення в цій частині договору недійсними.
А тому суд з урахуванням наведеного приходить до висновку стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 14298,63 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн.; процентів 7510 грн.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 788,63 грн.
Стосовно судових витрат понесених позивачем на звернення до суду суд зважує на наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
З урахуванням зазначених норм процесуального права з відповідача на користь позивача підлягають стягненню в повному обсязі судові витрати понесення при зверненні до суду у виді судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрат пов`язаних з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130,98 грн.
Стосовно клопотання відповідача, щодо реструктуризації заборгованості та врегулювання спору мирним шляхом, суд зауважує наступне.
Так суд дійсно відповідно до положень ст. ст. 201-208 ЦПК України здійснює заходи, щодо врегулювання виниклого між сторонами спору, але виключно у випадку надходження від обох сторін цивільного провадження відвідних заяв, як вбачається з матеріалів справи позивач до суду не надсилав до суду відповідного змісту заяв, а тому в цій частині клопотання не підлягає задоволенню.
Щодо реструктирізації заборгованості суд вказує, що суд розглядає це питання у межах справи про банкрутство або під час судового розгляду справи по суті.
В поданому клопотанні відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на підставі ст. 435 ЦПК України, суд приймаючи до уваги те, що боржник знаходиться у скрутному матеріальному становищі, має недостатній дохід, тяжко хворіє що ускладнює виконання ним рішення суду, однак має намір виконати та сплатити заборгованість, суд приходить до висновку про розстрочення виконання даного судового рішення.
Приймаючи до уваги викладене та, керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 612 ч.1, 625, 629, 1049 ч.1, 1054 ЦК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №04.03.2026-100000609 від 04.03.2026 року в розмірі 14298,63 грн.
Розстрочити строком на 12 місяців виконання рішення суду від 30 жовтня 2026 року у справі за цивільним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом сплати щомісячно ОСОБА_1 коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» в розмірі 1191 /одна тисяча сто дев`яносто одна/ грн. 55 коп., починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір в сумі 2662,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 130 /сто тридцять/ грн. 98 коп.
Ідентифікаційні дані учасників:
ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження вул. Саксаганського 133-А м. Київ, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 37356833.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: а рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.
Суддя:
Судове рішення № 141463615, Новоархангельський районний суд Кіровоградської області було прийнято 13.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 394/1147/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: