Рішення № 141462832, 12.11.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
12.11.2026
Номер справи
740/7338/24
Номер документу
141462832
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 740/7338/24

Провадження № 2/740/46/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.

за участю секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача адвокатів Музики А.І., Лук`яненко Р.В.,

представників відповідача Ситника В.О., Шпака К.В.,

третьої особи ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Терещенко Л.В. (в режимі відеоконференції), Гречаника О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, -

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області на її користь моральну шкоду у розмірі 1000 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що 01.11.2022 її син - ОСОБА_3 о 23-35 год у непритомному стані був доставлений до КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького». В подальшому о 05-10 год ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у цій лікарні. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть причиною смерті ОСОБА_3 зазначено інтоксикацію, отруєння невідомою речовиною. Встановлено, що лікуючим лікарем, який протягом 01.11.2022-02.11.2022 оглядав ОСОБА_3 , призначав та проводив лікування, був лікар ОСОБА_2 . Черговим медичним братом, який приймав участь у проведенні лікування ОСОБА_3 , був ОСОБА_4 . Відповідно до Витягу з Наказу по КНП «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області № 77-к/тр від 29.04.2022 лікаря-невропатолога неврологічного відділення ОСОБА_2 переведено постійно на 0,5 основної посади лікаря-невропатолога неврологічного відділення та на 0,5 посади лікаря-невропатолога відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги з 02.05.2022. Згідно Витягу з Наказу по КНП «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області № 195-к/тр від 09.11.2021 переведено брата медичного стаціонару палатного онкологічного хірургічного відділення № 2 ОСОБА_4 , який тимчасово переведений на посаду брата медичного палат для лікування психічно хворих та осіб, які страждають хронічним алкоголізмом і наркоманією неврологічного відділення на посаду брата медичного палат для лікування психічно хворих та осіб, які страждають хронічним алкоголізмом і наркоманією неврологічного відділення по заміні сестри медичної ОСОБА_5 , яка знаходиться у відпустці без збереження по догляду за дитиною до 3-х років до дати фактичного виходу основного працівника з 17.11.2021.

У межах кримінального провадження № 42022272180000099 встановлено наступне. З метою встановлення причин смерті ОСОБА_3 , а також в частині дотримання вимог Протоколів лікування, слідчим у кримінальному провадженні призначено судово-медичні експертизи, зокрема, комісійну. Відповідно до висновку експерта № 167 від 16.01.2023 Ніжинського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи, при дослідженні трупа ОСОБА_3 будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Підтверджено попередній діагноз «Геморогічний панкреатит. Ерозивний гастрит». Згідно висновку експерта № 25 від 17.10.2023 КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» зазначено, що на момент лікування ОСОБА_3 була доцільність в його госпіталізації до відділення інтенсивної терапії. Враховуючи, що в медичній документації відсутні записи про виконання медичних призначень, можна стверджувати, що заходи з лікування не вживалися. На адвокатський запит Управлінням охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації надано відповідь № 07-06/2406 від 02.05.2023, відповідно до якої було проведено засідання клініко-експертної комісії за фактом надання медичної допомоги ОСОБА_3 в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня». За результатами проведення засідання підготовлено висновок, з якого вбачається, що при огляді хворого лікарем встановлено, що стан хворого є важким, проте у шифрі діагнозу не зазначено важкість перебігу захворювання. Діагностичні обстеження не проведені у повному обсязі. Відповідно до висновку експерта № 426/23 за результатами проведення експертами ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 судово-медичної (комісійної) експертизи вбачається наступне: причиною смерті ОСОБА_3 стало запально-некротичне захворювання підшлункової залози геморогічний панкреонекроз. Встановлений лікарями КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» діагноз ОСОБА_3 , а саме «Алкогольна інтоксикація. Отруєння невідомими речовинами. Набряк головного мозку. Хронічна виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки» є таким, що встановлений неправильно.

При наданні ОСОБА_3 медичної допомоги лікарями КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» мали місце наступні дефекти:на момент госпіталізації ОСОБА_3 не були зібрані на клінічний аналіз біологічні рідини, не виконано ЕКГ; на момент госпіталізації пацієнт не оглядався лікарем реаніматологом анестезіологом; пацієнт підлягав негайній госпіталізації до відділення реанімації, що не було зроблено; не виконані заходи із промивання шлунку, не встановлено сечовий катетер, не проведено дослідження сечі на наявність (відсутність) наркотичних, психотропних речовин; не проведено дезінтоксикаційна інфузійна терапія, направлена на видалення отрути; не проведено динамічне спостереження за пацієнтом, моніторинг основних життєвих функцій. Відповідно до зроблених висновків вказані недоліки обумовили настання смерті ОСОБА_3 . Крім того, відсутність на тілі ОСОБА_3 слідів від дії дефібрилятора та медичної голки ставить під сумнів факт проведення реанімаційних заходів пацієнту.

Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що саме з вини відповідача їй спричинена моральна шкода, завдана смертю ОСОБА_3 , через надання некваліфікованої (неякісної) медичної допомоги лікарем ОСОБА_2 . Моральна шкода полягає у тому, що померлий підтримував постійні відносини з нею, багато спілкувався, допомагав у побуті. Враховуєчи її вік, вона потребувала постійної моральної та матеріальної підтримки з боку сина. Його смерть мала вплив на її душевний стан, що спричинено переживаннями, хвилюваннями та мало негативний вплив на загальний душевний настрій, на стан здоров`я, звички. Смерть сина призвела до стресу на грунті переживань і психологічного перевантаження, що викликало нервове виснаження, при цьому негативний процес душевних хвилювань продовжується і на даний час. Оцінює розмір моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

На виконання ухвали судді від 25.12.2024 з Ніжинського міжрайонного відділення судово-медичної експертизи надійшов завірений належним чином висновок експерта № 167 від 16.01.2023 щодо експертизи трупу ОСОБА_3 ; від ДСУ«Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» надійшли завірені належним чином копії висновку експерта № 25 від 17.10.2023 та висновку експерта № 167 від 16.01.2023; від ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» надійшла копія висновку експерта № 426/23 від 10.10.2024.

31.01.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що позивач у позовній заяві вказує, що ознайомилася у порядку ст.221 КПК України з матеріалами кримінального розслідування та зробила фото копії висновків судово-медичної експертизи, такими діями вона порушила вимоги ст.222 КПК України, яка передбачає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. З урахуванням ст.ст.78, 89, 110 ЦПК просить суд не брати до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Також, зазначає, що у даному випадку, позивач повинна заявляти про відшкодування моральної шкоди виключно у порядку ст.128 КПК України, шляхом пред`явленння цивільного позову у кримінальному провадженні, а не в порядку цивільного судочинства. Окремо вказує, що у позові вибірково зазначено абзаци експертиз, які вказують на певні недоліки в роботі лікаря ОСОБА_2 , що не дає змогу комплексно подивитися на висновки експертизи які були проведені у кримінальному провадженні об`єктивно та всебічно і встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями лікаря та смертю ОСОБА_3 . Щодо розміру моральної шкоди, то позивач має довести належними доказами факт завдання такої шкоди за участі відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того що відповідач є заподіювачем моральної шкоди. Розмір моральної шкоди не повинен приводити до безпідставного збагачення потерпілої особи. Судові витрати понесені позивачем на правничу допомогу вважає завищеними та такими, що не підтверджуються жодним документом. Просив відмовити у задоволенні позову.

14.02.2025 від представника позивача адвоката Музики А.І. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: з СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області медичної картка стаціонарного хворого № 794 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2025 від представника позивача адвоката Музики А.І. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій зазначив, що не погоджується з твердженнями відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву. Так, на думку відповідача, долучені до позовної заяви докази, а саме висновки експертів були отримані позивачем під час реалізації її прав, передбачених ст.221 КПК України, а тому є такими, що не відповідають вимогам ст.78 ЦПК України, тобто є недопустимими. Також зазначив, що позивач безпідставно подала позов в порядку цивільного судочинства і такий позов мав бути поданий лише в кримінальному провадженні. Відповідач також відхиляє доводи позивача про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями лікаря ОСОБА_2 та смертю ОСОБА_3 . Крім того, відповідач вважає, що у позовній заяві відсутні належні обгрунтування наявності моральної шкоди у позивача, а розмір моральної шкоди не відповідає характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань позивача внаслідок втрати сина, є несправедливим та непомірно завищеним. Із вказаними доводами відповідача сторона позивача не погоджується. Зокрема, відповідно до ст.221 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Так, ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42022272180000099 визнано потерпілою, і її клопотання про ознайомлення із матеріалами кримінального провадження слідчим СВ Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області було задоволено. Після реалізації прав, передбачених ст.221 КПК України, ОСОБА_1 виготовила фотокопії експертиз, які наявні в матеріалах кримінального провадження. Таким чином, виготовлення копій документів під час ознайомлення з матеріалами провадження є правом потерпілого і жодним чином не суперечить нормам КПК України. Окрім того, вказані копії експертиз подані в порядку ст.95 ЦПК України, як письмові докази, а саме документи. Вказані документи містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. На підставі копій вказаних документів судом задоволено клопотання позивача та витребувано із відповідних органів СМР завірені належним чином копії експертиз. Окрім того, доведення вини особи, за результатами дії чи бездіяльності якої настали відповідні збитки, може відбуватися не лише в кримінальному процесі, але і в цивільному. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022272180000099 триває більше двох років, але процесуальне рішення в порядку ст.283 КПК України досі не прийнято. Вказане пов`язано із відсутністю строків проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні до повідомлення особі про підозру. У зв`язку з цим, доводи відповідача щодо відсутності підстав звернення до суду саме в порядку цивільного судочинства є не обґрунтованими.

17.02.2025 від представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Терещенко Л.В. надійшли письмові пояснення в яких зазначає про недопустимість доказів, наданих позивачем, а саме: висновків експерта № 25 від 17.10.2023 та № 426/23 від 10.10.2024, які отримані в порядку ст.221 КПК України, проте не надано письмового підтвердженя про надання органом досудового розслідуваннґ дозволу на розголошення даної інформації. Також вважає, що подання цивільного позову до лікарні під час незавершеного кримінального провадження може бути передчасним, оскільки відсутність встановленої вини ускладнює доведеність відповідальності медичного закладу. Щодо суми позову заявленої позивачем, то розмір має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, покладення обов`язку відшкодувати моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної особи. Щодо витрат позивача на правничу допомогу, то вважає, що заявник має право на їх компенсацію лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У задоволенні позову просила відмовити у повному обсязі.

18.03.2025 від представника позивача адвоката Музики А.І. надійшло клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

27.03.2025 від представника позивача адвоката Музики А.І. надійшло клопотання про витребування від Міністерства оборони України матеріалів службового розслідування

31.03.2025 від представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Гречаника О.В. надійшло клопотання про призначення судово-психологічної експертизи з метою встановлення наявності моральної шкоди та розміру завданої моральної шкоди ОСОБА_1

16.04.2025 від представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Терещенко Л.В. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022272180000099 за ч.1 ст.140 КК України.

Ухвалою суду від 02.05.2025 витребувано у СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області завірену належним чином копію медичної картки стаціонарного хворого № 794 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 42022272180000099 від 25.11.2022.

02.05.2025 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Терещенко Л.В. про зупинення провадження у справі відмовлено.

13.05.2025 від СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області надійшла належним чином завірена копія історії хвороби №794 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Ухвалою суду від 11.06.2025 витребувано від Міністерства оборони України (військової частини НОМЕР_1 ):матеріали службового розслідування за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобілізованого ІНФОРМАЦІЯ_3 09.03.2022, проведеного відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 та Інструкції про розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у ЗСУ затвердженої наказом Міністерства оборони України № 332 від 27.10.2021.

Ухвалою суду від 11.06.2025 у задоволенні клопотань представника позивача адвоката Музики А.І. про призначення судово-медичної експертизи та представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Гречаника О.В. про призначення судово-психологічної експертизи - відмовлено. Провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за № 740/3220/25, провадження № 1-кп/740/401/2025, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

28.07.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення письмових пояснень та доказів.

31.07.2025 від військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про заміну неналежного відповідача на належного військову частину НОМЕР_2 .

29.03.2026 у справі № 740/3220/25 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, постановлено ухвалу, яка набрала законної сили 03.04.2026.

Ухвалою суду від 07.04.2026 провадження у справі поновлено.

30.04.206 від представника відповідача Шпака К.В. надійшла заява про виклик у судове засідання експертів.

13.05.2026 від представника позивача адвоката Лук`яненко Р.В. надійшло клопотання про витребування з канцелярії Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022272180000099 від 25.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, які дослідити в якості доказів у межах цієї справи.

Ухвалою суду від 14.05.2026 підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду по суті. Витребувано від Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області матеріали справи № 740/3220/25, провадження № 1-кп/740/115/26, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити з підстав зазначених у позові. Вважає, що якби її сину надали належну медичну допомогу, то можна було б запобігти його смерті. Від медичних працівників вона дізналася, що її сину не проводили першочергові медичні заходи. Також їй відомо, що коли його доставили до відділення, то його просто поклали до палати та нічого не робили. У сина був жетон на якому був зазначений її номер телефону, але їй не дзвонили, що означає, що його ніхто не оглядав. Зателефонували тільки після його смерті. Одяг з сина знімали вже після його смерті, коли тіло вже захололо, тому коли їй віддавали речі, то вони були розрізані. Обсяг завданої їй моральної шкоди неможливо оцінити у грошовому еквіваленті, оскільки смертю сина їй завдана непоправна шкода та страждання. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник позивача адвокат Лук`яненко Р.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав зазначених у позові та згідно наданих доказів. Покази свідка та надані докази підтверджують, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок недбалого ставлення медичного працівника, зокрема лікаря ОСОБА_2 , до своїх професійних обов`язків. Вважає, що у судовому засіданні доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями працівника КНП «Ніжинська ЦМЛ», внаслідок недбалого до них ставлення до своїх обов`язків, та смертю ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_10 позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити за недоведеністю, вважає, що позивач не довів встановлення завданої шкоди відповідачем.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні скористався своїм процесуальним правом та відмовився від надання пояснень по суті позовних вимог та надати пояснення як свідок згідно ст.63 Конституції України.

Представник третьої особи адвокат Терещенко Л.В. у судовому засіданні пояснила, що смерть особи не є підставою для покладення цивільно-правової відповідальності на заклад охорони здоров`я. Для вирішення питання цього спору обов`язкове значення має встановлення протиправності саме конкретних дій чи бездіяльності медичних працівників, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між цими відповідними діями і наслідками які сталися. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрите у зв`язку з закінченням строків притягнення до відповідальності, обвинувального акту фактично немає і його винуватість не встановлена. Наявність недоліків при наданні медичнї допомоги, навіть якщо такі були, чи будуть встановлені судом, не означає що могло бути по іншому, оскільки пацієнт мав тяжкий діагноз і мабуть не вчасно звертався до лікарні. Втрата дитини це важкі та складні страждання, але заявлена сума не може бути присуджена автоматично тому що настали тяжкі наслідки, але судом має бути встановлено чи доведені правові підстави для покладення відповідальності на відповідача. Причинно-наслідкового зв`язку не встановлено, тому у задоволенні позову просила відмовити.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що у ніч з 01.11.2022 на 02.11.2022 перебував на чергуванні у медичному закладі та виконував свої службові обов`язки у відділенні. Приблизно о 22-00 год до відділення було доставлено пацієнта ОСОБА_3 . Його привезли на кушетці санітарки у супроводі лікаря ОСОБА_2 . Після доставки, ОСОБА_3 помістили до палати. Він безпосередньо брав участь у переміщенні пацієнта та спостерігав за його станом. Зазначив, що на момент надходження ОСОБА_3 був притомним. Такий висновок він зробив із того, що під час перекладання, пацієнт певним чином реагував на дії медичного персоналу, рухався, видавав окремі звуки. На його суб`єктивне сприйняття, стан пацієнта був схожим на стан особи у алкогольному сп`янінні. Після доставки пацієнта, лікар йому повідомив, що ОСОБА_3 притомний, що з ним «все нормально», та не висловив будь-яких застережень щодо критичного або тяжкого стану пацієнта. Конкретного діагнозу, або попереднього діагнозу лікар ОСОБА_2 йому не повідомляв, спеціальних вказівок щодо посиленого чи постійного спостереження за ОСОБА_3 лікар також не надавав. Він здійснював звичайний нагляд за пацієнтами відповідно до своїх посадових обов`язків. Через певний час, приблизно ближче до 23-00 год, до відділення була передана медична документація на ОСОБА_3 з якою він ознайомлювався. На той момент вона фактично містила лише титульну сторінку з анкетними даними пацієнта. Записів про первинний огляд, стан пацієнта, показники артеріального тиску, свідомість, діагноз, лікарські призначення, або проведене лікування він у ній не бачив. Уже після того, як вранці було виявлено смерть пацієнта, до історії хвороби почали вноситися додаткові записи. Зокрема, вносилися відомості про стан пацієнта, його надходження, огляд та інші медичні обставини, однак за своїм змістом відображали події так, начебто вони були зафіксовані або мали місце раніше у момент надходження ОСОБА_3 до лікарні чи відділення. Оскільки будь-яких лікарських призначень щодо ОСОБА_3 в медичній документації, яку він бачив уночі, не було, самостійно здійснювати будь-які лікувальні заходи без призначення лікаря він не мав права. Також він не бачив, щоб такі заходи в його присутності проводили інші медичні працівники. Щодо лабораторних досліджень пояснив, що за звичайним порядком у разі надходження пацієнта через приймальне відділення там відбираються аналізи, зокрема кров, а за необхідності проводяться інші дослідження, призначені лікарем. Результати таких аналізів, як правило, у подальшому мають бути отримані та долучені до медичної документації. Разом із тим, він безпосередньо не перебував з ОСОБА_3 у приймальному відділенні та не бачив, чи відбиралися в нього аналізи або чи проводилися інші обстеження до його доставки у палату, тому достовірно стверджувати, що аналізи взагалі не проводилися, він не може, але припускає, що ОСОБА_3 могли фактично провести повз приймальне відділення та не оформити там належним чином. Такі відомості він почув із розмов працівників приймального відділення. Також зазначив, що якщо лабораторні дослідження проводилися у приймальному відділенні, то їх результати могли певний час перебувати саме там і не обов`язково одразу передавалися разом з історією хвороби. Він самостійно вранці до приймального відділення за результатами аналізів ОСОБА_3 не ходив. Протягом ночі він декілька разів заходив до палати Демченка В.В. Один із таких оглядів відбувся приблизно о 02-30 год і на той момент він не помітив будь-яких очевидних ознак різкого погіршення стану пацієнта. Він орієнтувався на зовнішній вигляд та положения ОСОБА_3 , а також на те, що не спостерігав змін, які б одразу викликали у нього занепокоєння. Водночас під час нічних перевірок він не здійснював систематичного контролю пульсу, дихання, артеріального тиску або інших об`єктивних життєвих показників ОСОБА_3 , тому точний момент погіршення стану пацієнта або настання смерті визначити не міг. Він не бачив, щоб лікар ОСОБА_2 після поміщення ОСОБА_3 до палати протягом ночі повторно заходив до нього. Близько 06-00 год ранку під час планового огляду пацієнтів він знову підійшов до ОСОБА_3 та звернув увагу на відсутність очевидних ознак життєдіяльності. За його словами, стан пацієнта вже суттєво відрізнявся від того, який він спостерігав уночі. Зазначив, що побачив певні зміни однієї половини тіла, зокрема зміни кольору та інші зовнішні ознаки, які, на його думку, могли свідчити про смерть, водночас він не мав повноважень самостійно констатувати смерть. Після виявлення такого стану ОСОБА_3 він повідомив лікаря ОСОБА_2 . Лікар та анестезіолог прийшли до палати. У певний момент лікар попросив інших осіб вийти з палати, тому він не знає, які саме дії здійснювалися після того, як він вийшов із палати. Разом з тим, підтвердив, що особисто реанімаційних заходів щодо ОСОБА_3 не проводив. Пояснив це тим, що, виходячи із зовнішніх ознак стану пацієнта та обставин, які він спостерігав, вважав, що смерть уже настала. Крім того, питання щодо проведення відповідних медичних заходів мало вирішуватися лікарем. Положення тіла ОСОБА_3 було таким самим або близьким до того, в якому пацієнта раніше розмістили у палаті. Він лежав переважно на боці. Зазначав, що таке положения могло ускладнювати виконання окремих маніпуляцій, однак остаточне рішення щодо огляду, та проведення реанімації належало до компетенції лікаря. Також повідомив, що за вказівкою лікаря ОСОБА_2 була виконана електрокардіограма, але її результати не належали ОСОБА_3 , оскільки проводилась іншому пацієнту. Після констатації смерті тіло ОСОБА_3 певний час залишалося у відділенні, оскільки за звичайною процедурою після встановлення факту смерті тіло не відразу переміщується, а певний час залишається у відділенні. Надалі його підготували, довелося зрізати одяг, та перевезли у кримінальний морг.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_9 суду пояснив, що під час проведення комісійного дослідження безпосередній огляд тіла померлого ОСОБА_3 членами комісії не здійснювався, оскільки на той час тіло вже було поховане протягом приблизно п`яти місяців. Висновки комісії ґрунтувалися на дослідженні наданої медичної документації, матеріалів справи та раніше складених висновків судово-медичних експертів.

Щодо можливого здійснення ОСОБА_3 ін`єкцій експерт пояснив, що комісією досліджувалися наявні з цього приводу відомості, однак самостійного спеціального дослідження шкірних покривів померлого члени комісії не проводили. Відомості про відсутність на тілі будь-яких слідів дії ін`єкційної медичної голки були взяті комісією з висновку попереднього експерта № 167, який безпосередньо досліджував тіло померлого.

Причиною смерті ОСОБА_3 експерт назвав геморагічний панкреонекроз. Пояснив, що це саме по собі є вкрай тяжким патологічним станом із високою летальністю. За словами експерта, навіть за умови своєчасного та належного надання медичної допомоги при такому стані збереження життя пацієнта не може бути гарантоване.

Водночас, відповідаючи на питання щодо встановлених комісією дефектів надання медичної допомоги, експерт пояснив, що такі дефекти враховувалися комісією при формуванні висновку та оцінці перебігу патологічного стану померлого. При цьому експерт не підтвердив можливості зі стовідсотковою вірогідністю стверджувати, що виконання всіх необхідних медичних маніпуляцій гарантовано забезпечило б збереження життя ОСОБА_3 враховуючи тяжкість геморагічного панкреонекрозу.

Разом з тим, зазначив по те, якщо б ОСОБА_3 надавалася медична допомога за всіма протоколами, то у нього було б більше шансів вижити, але ніхто не може надати 100% гарантії.

Експерт ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що основний нормативно правовий документ, яким вони керувалися при виготовленні висновку експерта № 25 від 21.08.2023 є Наказ № 6. Перелік документів, який був наданий для проведення експертизи, зазначений у фабулі висновку експерта. Причиною смерті ОСОБА_3 визначено отруєння невідомою речовиною. Експертизою не встановлювалося, якою саме речовиною було спричинено отруєння, коли саме та при яких обставинах. Вони допускають, що встановлений лікарем діагноз міг відповідати клінічній картині пацієнта на момент його огляду. Під час експертизи не ставилося питання щодо причинно-наслідкового зв`язку дій будь якого лікаря та смертю ОСОБА_3 . Щодо 8 питання, то це припущення і вони остаточно не розуміють, якщо б надавалася допомога у повному обсязі чи був би інший результат. Щодо того чи вірно поставлені діагнози основний та супутні зазначив, що інколи лікарі стикаються з такими патологіями коли не можуть визначити точність цієї патології, у даному випадку оцінювалася сукупність стану потерпілого, враховуючи те що речовину яка призвела до такого стану не було встановлено, тому те призначення лікування яке зазначено в історії хвороби не суперечить здоровому глузду при лікуванні ОСОБА_3 . Те що не були здійснені діагності дослідження це вказує на недоліки які були виявлені при наданні медичної допомоги. Зазначив, що для проведення експертизи їм було надано достатньо матеріалів для надання висновку і відповідей на всі поставлені запитання. Щодо питання № 5 зазначив, що є певний стан людини, яка не контактна, не може відповісти на питання, без свідомості і задача лікаря розпочати лікування, яке б зберегло йому життя і пришвидшить одужання. Не було зроблено діагностичні обстеження у повному обсязі. Прогноз міг би бути сприятливішим це висновок, але категорично стверджувати як би все закінчилося у даному випадку немає об`єктивних даних які б підтверджували, що якщо б якусь із процедур було зроблено, то у такому випадку людина залишилася живою. Якби виконувалося те що зазначено у призначеннях, то результат був би сприятливішим. Надання медичної допомоги це краще ніж її ненадання. Якщо б виконання призначеного лікування було здійснено та проведено всі додаткові діагностичні заходи, то це могло б бути сприятливим для потерпілого. Вони не мали даних чи були виконані призначення.

Експерт Коваль Л.В. пояснила, що згідно висновку причиною смерті ОСОБА_3 було встановлено отруєння невідомою речовиною, речовину не було встановлено. Діагноз встановлений згідно клінічних даних та даних отриманих при розтині трупу, тому такий діагноз має право на існування. Будь яких даних, щодо черепно-мозкової травми чи інших захворювань не виявлено експертизою, тому ці зміни цілком можливі при отруєнні речовиною. Щодо питання № 8 пояснила, що є такі поняття як призначене лікування і надане лікування. Те що лікування було призначено не означає, що воно було надано. І в одному випадку і в іншому, більш сприятливий був би прогноз, було б покращення стану, але категорично не можна стверджувати про те, що наступило б одужання або був би невідворотний смертельний наслідок. У даному випадку відповідь про реалізацію лікування, яке було призначено лікарем, що воно було призначене та надане (у чому вони сумніваються), можливо б стан покращився. Висновком експертизи № 25 не встановлювалася пичина смерті, а вони виходили лише з висновку первинної медичної експертизи № 167. Експертами ставилося під сумнів реалізація призначеного лікування. Так, встановлено недоліки стосовно маршрутизації хворого, тобто до якого відділення його мали покласти, не виконано загальні діагностичні заходи, однак вони не вважали, що ці недоліки стали безпосередньою причиною тих наслідків, які настали. Недоліки є, але причинного зв`язку з настанням смерті не встановлено. Їхнє медичне припущення: якщо б пацієнт отримав лікування то наслідки були б сприятливіші. Відомостей про те, що йому надавалася медична допомога немає, документи не підтверджують введення препаратів, які були призначені лікарем і в експертизі трупа експертом не описано слідів від медичних маніпуляцій. Щодо питання № 5, пояснила, що стан ОСОБА_3 було оцінено, як інтоксикація, хоча не було визначено кількість алкоголю, але було потьмарення свідомості, сильний запах алкоголю, розширені зіниці, особа була непритомна, тобто клінічні ознаки інтоксикації були, тому призначене лікування відповідало стану хворого. У такому стані неможливо було провести комплекс заходів інтоксикаційної терапії (неможливо провести промивання шлунку і кишківника у стані потьмареності), тому було призначено медикаментозну терапію. Висновок № 25 було здійснено на наданих документах і висновку експертизи № 167.

У судовому засіданні експерт Ровний О.П. суду пояснив, що висновком експертизи № 25 причина смерті не встановлювалася, причина смерті була встановлено експертом, який проводив первинну експертизу ОСОБА_3 . Щодо того чи є висновки експертизи № 25 вірними за умови встановленої причини смерті згідно висновку № 167, пояснив, що оцінку експертизам може надавати лише суд, оскільки експерти не наділені такими повноваженнями. Відносно питання № 5 пояснив, що між призначеним лікуванням та наданим лікуванням є різниця. Призначене лікування відповідає наказу МОЗ, але чи було воно надане з матеріалів кримінального провадження зрозуміти неможливо. Формулювання прогноз міг би бути більш сприятливим, означає лише медично допустиму можливість покращення прогнозу, воно не означає гарантованого одужання, більшої ймовірності виживання порівняно зі смертю, або доведеної можливості відвернення смерті. Кількісно оцінити шанс виживання за наданими матеріалами не можливо. За матеріалами експертизи запобіжність смерті не встановлено.

Експерт ОСОБА_7 пояснив, він вважає, що між дефектами надання медичної допомоги, які ними встановлені, та причиною настіння смерті ОСОБА_3 , є причинно-наслідковий зв`язок, оскільки ці дефекти не тільки унеможливили встановлення правильного діагнозу, а і обумовили смерть настання ОСОБА_3 , при цьому було враховано наявність супутного діагнозу, який був встановлений комісією при мікроскопічному дослідженні - геморагічний панкреонекроз. Вислів «за умови встановлення правильного діагнозу та виконання всіх заходів медичного планування» - це імовірне припущення.

Суд, заслухавши сторони, свідка, експертів, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши кожний окремо та у їх сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.

Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право кожного на життя охороняється законом, а згідно статті 13 - кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь та гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Вiдповiдно до ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням вiдповiдних соціально-економічних, медико-санітарних i оздоровчо-профiлактичних програм.

Держава створює умови для ефективного i доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних i комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безкоштовно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів ycix форм власності.

Згідно ст.ст. 6, 42, 78, 80 Основ законодавства України про охорону здоров`я, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу. Медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров`ю пацієнта. Медичні працівники зобов`язані сприяти охороні та зміцненню здоров`я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу. Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров`я, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством.

Вiдповiдно до загальних підстав вiдповiдальностi за завдану моральну шкоду, передбачених ст 1167 ЦК України, заподіяна шкода відшкодовується особою за наявності її вини.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством

Згідно ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Розмір відшкодування моральної шкоди законодавством не встановлений.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Крім того, рішення суду повинно бути і справедливим.

Справедливе рішення - це рішення, яке є правильним по суті та по формі вирішення справи і відповідає як правовим нормам так і моральним принципам.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у непритомному стані був доставлений до КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М.Галицького».О 23-35 год 01.11.2022

02.11.2022 близько 5-10 год у палаті неврологічного відділення КНП «Ніжинська ЦМЛ» ОСОБА_3 помер.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 164 від 02.11.2022 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у стаціонарі Ніжинської ЦМЛ, неврологія. Смерть настала внаслідок нещасного випадку поза виробництвом. Причина смерті встановлена патологоанатомом ОСОБА_12 шляхом розтину. Хвороба, що прзвела до смерті: інтоксикація, отруєння невідомою речовиною, випадкове отруєння та дія інших хімічних отруйних речовин. Інші суттєві стани, які сприяли смерті, але не пов`язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті алкогольне сп`яніння. Дата отруєння 01.11.2022, місце отруєння - з`ясовуєтьяс слідством.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 від 08.11.2022, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 33 роки.

Відповідно до наказу головного лікаря Ніжинської ЦМЛ ім. М. Галицького №1 від 11.02.2013 ОСОБА_2 прийнятий на посаду лікаря невропатолога поліклініки, та з 02.05.2022 відповідно до наказу генерального директора КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» (далі - КНП «Ніжинська ЦМЛ») № 77-к/тр від 29.04.2022 обіймає «0,5» посади лікаря-невропатолога неврологічного відділення та «0,5» посади лікаря-невропатолога відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.

Згідно зі зведеним графіком чергувань та відповідальних за обслуговування лікарів терапевтичного профілю по відділенню екстреної (невідкладної) допомоги КНП «Ніжинська ЦМЛ» на листопад 2022 року ОСОБА_2 був відповідальним лікарем по відділенню екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Ніжинська ЦМЛ» з 20-00 год 01.11.2022 по 08-00 год 02.11.2022.

Перебуваючи на чергуванні у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Ніжинська ЦМЛ», лікар ОСОБА_2 оглянув пацієнта ОСОБА_3 , встановивши останньому діагноз «Алкогольна інтоксикація. Отруєння невідомою речовиною», та направив пацієнта до неврологічного відділення.

25.11.2022 за заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42022272180000099 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

З висновку експерта № 167 від 02.11.2022 судово-медичного експерта Гурман Л.І. вбачається, що судово медичну експертизу проведено відносно трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначено, що із наданої карти стаціонарного хворого № 7940 встановлено, що пацієнта госпіталізовано 01.11.2022 о 23-35 год, без направлення. Діагноз при госпіталізації: Алкогольна інтоксикація. Отруєння невідомими речовинами. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 о 05-10 го. Оглянутий черговим лікарем невропатологом, який встановив на момент огляду стан хворого важкий. В листку лікарських призначень є призначення препаратів. Експертом встановлено, що будь яких тілесних ушкоджень на тілі не виявлено. Зважаючи на клінічні дані, вказані в історії хвороби, дані встановлені під час розтину та результати додаткових методів дослідження, смерть ОСОБА_3 настала в наслідок отруєння невідомою речовиною (речовинами).

Згідно висновку експерта № 25 від 21.08.2023 КЗ «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» встановлено, що згідно до «висновку експерта» № 167 складеного завідувачем Ніжинським МРВ СМЕ Гурман Л.1., смерть ОСОБА_3 настала внаслідок «отруєння невідомою речовиною (речовинами)». Під час проведення судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не виявлено. Надана слідчим медична документація також не містить дані про наявність у нього тілесних ушкоджень. Проведеною судово-медичною експертизою не отримано даних, які б дали змогу однозначно вважати встановлені медичними працівниками основний та супутній діагнози такими, що не мають право на існування. Зазвичай алгоритм дій лікарів при надходженні будь-якого пацієнта на лікування є наступним: вивчення «направлення» на лікування, обстеження хворого в приймальному відділенні (зібрання анамнезу, фізікальне обстеження, призначення діагностичних процедур (лабораторні та інструментальні методи), встановлення попереднього діагнозу та призначення лікування. Згідно до наданої слідчим «Медичної карти стаціонарного хворого № 7940 КЗР Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького на ім`я ОСОБА_3 , дії медичних працівників відповідали даному алгоритму. Погоджуючись з висновками, складеними експертами Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації комісія судово-медичних експертів вважає, що у зв`язку із анамнестичними даними про вживання алкоголю та клінічними ознаками стану сп`яніння внаслідок отруєння невідомою речовиною (речовинами) хворого доцільно було госпіталізувати до відділення інтенсивної терапії. Діагностичні обстеження не проведені в повному обсязі, не проведено загального аналізу сечі, визначення рівня глюкози в крові, пульсоксиметрії та токсикологічних прижиттєвих аналізів біологічних середовищ на вміст алкоголю та наявність наркотичних речовин. Хворому призначено загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії, затверджений наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія», Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ який передбачений клінічними настановами, не був проведений через високий ступінь потьмарення свідомості хворого, що при неможливості виконання хворим інструкцій, здійснюється в умовах відділення інтенсивної терапії. При огляді хворого 02.11.2022 о 04-00 год лікарем оцінена ступінь вираженості порушення свідомості (за шкалою Глазго 4 бали) що свідчить про середній або важкий ступінь отруєння алкоголем чи іншими речовинами. Був викликаний до хворого черговий лікар-анестезіолог). Отже лікування що було призначене хворому в цілому відповідало його стану. Що в наданій медичній документації (Листок лікарських призначень) відсутні відмітки про виконання середніми медичними працівниками призначень лікаря, що дає змогу судово-медичним експертам ставити під сумнів те, що медикаментозна терапія ними (середніми медичними працівниками) здійснювалась. Дану тезу також підтверджує відсутність описання слідів медичних маніпуляцій в описовій частині згаданого вище «висновку експерта», складеного в процесі проведення судово-медичної експертизи трупу. Відомості про проведення призначеної лікарем медичної допомоги середнім медичним персоналом відсутні. На нашу думку відсутність такої допомоги вкрай негативно впливало на стан хворого. Вирішення питань щодо того «ким конкретно, хто за дані порушення повинен нести відповідальність» виходить за межі компетенції судово-медичної експертної комісії. На нашу експертів навіть у разі реалізації призначеного лікарем (але не виконаноко середніми медичними працівниками) медикаментозного лікування, прогноз щодо життя ОСОБА_3 міг би бути більш сприятливим.

У межах кримінального провадження № 42022272180000099 від 25.11.2022 ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» було проведено судово-медичну (комісійну) експертизу, висновком експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження) № 426/23 встановлено наступне, зокрема: причиною смерті громадянина ОСОБА_3 стало запально-некротичне захворювання підшлункової залози геморагічний панкреонекроз. При судово-медичній експертизі трупа («Висновок експерта» №167) тілесні ушкодження не були виявлені. Діагноз заключний клінічний «Алкогольна інтоксикація. Отруєння невідомими речовинами. Набряк головного мозку. Хронічна виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки» не був підтверджений за життя пацієнта клініко-лабораторними та інструментальними даними і не знайшов свого підтвердження при судово-медичній експертизі трупа. Тобто, вказаний діагноз ОСОБА_3 був встановлений не правильно. Виходячи з даних викладених вище, з урахуванням встановленого лікарями клінічного діагнозу («Алкогольна інтоксикація. Отруєння невідомими речовинами. Набряк головного мозку. Хронічна виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки»), у наданні медичної допомоги громадянину ОСОБА_3 мали місце наступні дефекти:

- на момент госпіталізації у приймальному відділенні не були забрані на клінічний аналіз біологічні рідини (кров, сеча), не виконано ЕКГ (дія, яка показана, але не зроблена);

- на момент госпіталізації пацієнт не оглядався лікарем реаніматологом анестезіологом (дія, яка показана, але не зроблена);

- пацієнт підлягав негайній госпіталізації до відділення реанімації, що не було зроблено (дія, яка показана, але не зроблена);

- не виконані заходи з промивання шлунку (дія, яка показана, але не зроблена);

- не встановлено сечовий катетер (дія, яка показана, але не зроблена);

- не проводилось дослідження сечі на наявність відсутність наркотичних та/або психотропних речовин (дія, яка показана, але не зроблена);

- не проводилось лабораторне клінічне / біохімічне дослідження крові та сечі (дія, яка показана, але не зроблена);

- не проводилась дезінтоксикаційна інфузійна терапія, направлена на видалення отрути, що не всмокталася і циркулює у крові (дія, яка показана, але не зроблена);

- не проводилися: динамічне спостереження за пацієнтом, моніторинг основних життєвих функцій (неінвазивне вимірювання артеріального тиску (НВАТ), сатурації (SpO2), електрокардіографії тощо) (дія, яка показана, але не зроблена);

- окрім вказаного, відсутність слідів від дії дефібрилятора та медичної голки, ставить під сумнів сам факт проведення реанімаційних заходів пацієнту.

Зазначено, що вищевказані дефекти, у своїй сукупності, не тільки унеможливили встановленнч правильного діагнозу, але й обумовили настання смерті ОСОБА_3 .

Концентрація алкоголю у крові, яка може викликати тяжке отруєння та призвести до смерті, дорівнює не менше 3,5 проміллє; судово-медичні дані, які б свідчили про те, що у даному випадку мало місце екзогенне (від вживання отруйних речовин) отруєння відсутні; стверджувати, що важкий стан пацієнта на момент госпіталізації був обумовлений вживанням алкоголю немає підстав; відсутність слідів від дії ін`єкційної (медичної) голки ставить під сумнів факт інфузійного чи болюсного введення медичних препаратів пацієнту. Таким чином, у експертної комісії відсутні дані, які б дозволяли встановити/допустити скливість перебування ОСОБА_3 на момент госпіталізації «... в стані алкогольної коми» та становити точну концентрацію алкоголю в його крові. У той же час, якщо взяти до уваги, що в момент смерті в крові ОСОБА_3 концентрація алкоголю склала 0,6%%, то можна пустити, що на момент госпіталізації, за 5 годин до смерті, цей показник міг дорівнювати більше 1.2%. Зазначено, що навіть за відсутності правильного діагнозу, у разі негайної госпіталізації громадянина ОСОБА_3 до відділення реанімації (ВРЙФ), де лікування є посиндромним, направленим на відновлення та підтримку вітальних (життєвих) показників, незалежно від встановленого діагнозу, прогноз для збереження його життя міг бути позитивним. Таким чином, враховуючи те, що причиною смерті громадянина ОСОБА_3 став геморагічний панкреонекроз, вважаємо, що уникнення (недопущення) вищевказаних дефектів могло запобігти настанню його смерті.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 26.03.2026 було звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.140 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження закрито, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.

У вказаній ухвалі, зазначено, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України за таких обставин. ОСОБА_2 неналежно виконав свої професійні обов?язки, внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки пацієнту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді настання смерті останнього, за наступних обставин. Близько 23-00 години 01.11.2022 невстановленою особою було повідомлено працівників відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Ніжинська ЦМЛ» про знаходження біля території лікарні особи без свідомості. У подальшому медичними сестрами відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було виявлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який лежав біля паркану лікарні без свідомості, про що в телефонному режимі повідомлено лікаря ОСОБА_2 . Перебуваючи на чергуванні у відділенні екстреної (невідкладної) медичної допомоги КНП «Ніжинська ЦМЛ», будучи відповідальним лікарем по всій лікарні, ОСОБА_2 , недооцінивши стан тяжкості здоров?я пацієнта ОСОБА_3 з урахуванням встановленого останньому ОСОБА_2 діагнозу «Алкогольна інтоксикація. Отруєння невідомою речовиною», маючи всі можливості, допустив невиконанням своїх професійних обов`язків (ч.3 ст.34, п. «а» ч.1 ст.78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.6. 2.7., 2.8. та 2.12. посадової інструкції лікаря-невропатолога неврологічного відділення) внаслідок недбалого ставлення до них, а саме: 1) не направив ОСОБА_3 до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, 2) не організував роботу медичного персоналу приймального відділення з відібрання на клінічний аналіз біологічних рідин (кров, сеча) зазначеного пацієнта та виконання його електрокардіограми (ЕКГ), 3) не забезпечив огляд ОСОБА_3 лікарем реаніматологом-анестезіологом; 4) не забезпечив госпіталізацію ОСОБА_3 до реанімаційного відділення чи відділення реанімації та інтенсивної терапії (ВРІТ), натомість усно (по телефону) надав вказівку медичній сестрі приймального відділення ОСОБА_13 доставити пацієнта до неврологічного відділення, в умовах якого неможливо було надати належну медичну допомогу згідно зі встановленим ОСОБА_3 діагнозом; 5) не забезпечив проведення належного лікування ОСОБА_3 (не забезпечив вжиття заходів щодо виведення токсинів, що не всмоктались у шлунково-кишковий тракт (ШКТ), заходів щодо видалення з організму токсинів, що всмоктались, ситуаційної та коригувальної терапії), порушивши локальний протокол надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння етанолом, затверджений генеральним директором КНП «Ніжинська ЦМЛ» від 16.01.2020, та протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія», затверджені Наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435. На фоні неналежного лікування, близько 5-10 години 02.11.2022 у палаті неврологічного відділення КНП «Ніжинська ЦМЛ», констатовано смерть ОСОБА_3 .

Цивільний позов в межах кримінального провадження № 42022272180000099 від 25.11.2022 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, потерпілою ОСОБА_1 не пред`являвся.

Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 398/571/15ц зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Виправдувального вироку у кримінальному провадженні немає, а закриття справи у зв`язку з закінченням строку давності не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 № 3. Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 185/442/16-к, 15.05.2019 у справі № 617/609/15-к, 19.11.2019 у справі № 345/2618/16-к, 10.06.2021 у справі № 640/11750/17, 11.11.2020 у справі № 455/229/17, 27.05.2021 у справі № 577/977/19 тощо.

У цій справі обов`язок щодо спростування доводів позивача та доведення відсутності вини відповідача у завданні позивачу шкоди покладається на сторону відповідача та третю особу (оскільки вони заперечували проти позовних вимог), які будь-яких належних та допустимих доказів на спростування презумпції вини заподіювача шкоди та позиції позивача не надали.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому за змістом ч.6 ст.82 ЦПК України: вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На переконання суду, визначальним для вирішення цієї справи є не лише тяжкість стану пацієнта ОСОБА_3 , характер діагностованого у нього захворювання, зокрема панкреонекрозу, та висока ймовірність настання летального наслідку навіть за умови належного лікування, а насамперед оцінка виконання лікарем ОСОБА_2 своїх професійних обов`язків із моменту надходження пацієнта до медичного закладу.

Суд виходить із того, що тяжкість захворювання та несприятливий прогноз його перебігу самі по собі не звільняють медичного працівника від обов`язку своєчасно вживати необхідних заходів щодо обстеження, діагностики та лікування пацієнта відповідно до встановлених медичних стандартів. Відтак неможливість гарантованого запобігання смерті пацієнта не може слугувати виправданням неналежного виконання лікарем своїх професійних обов`язків.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне оцінити не лише наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю медичного працівника та смертю ОСОБА_3 , а й обставини надання йому медичної допомоги, зокрема дотримання вимог щодо її своєчасності, повноти та належної якості.

При цьому суд враховує, що позивач пов`язує заподіяну їй моральну шкоду не лише з непоправною втратою сина, а й з усвідомленням того, що під час перебування у медичному закладі йому не було забезпечено належної медичної допомоги, а лікар, на якого покладався професійний обов`язок щодо збереження життя та здоров`я пацієнта, не вжив необхідних для цього заходів. Такі обставини здатні спричинити самостійні моральні страждання, пов`язані з почуттям безпорадності, несправедливості та усвідомленням неналежного ставлення до життя і здоров`я близької людини.

Отже, суд вважає, що відсутність доведеного причинно-наслідкового зв`язку між неналежним наданням медичної допомоги та смертю ОСОБА_3 сама по собі не виключає можливості відшкодування моральної шкоди, якщо встановлено протиправність дій чи бездіяльності медичного працівника, факт заподіяння позивачу моральних страждань та причинний зв`язок між відповідним порушенням і такими стражданнями.

На переконання суду наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами, показаннями свідків та поясненнями судових експертів доведено наявність причинного зв`язку між неналежним виконанням професійних обов`язків працівником КНП «Ніжинська ЦМЛ» лікаря ОСОБА_15 та завданою позивачу моральною шкодою.

Відповідно до ст.ст.23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, підлягає відшкодуванню за наявності передбачених законом підстав.

Отже, згідно з вимогами ст.ст.1167, 1168, 1172 ЦК України, Комунальне некомерційне підприємство «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області повинно відшкодувати шкоду, завдану позивачу працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Враховуючи тяжкість та обсяг душевних страждань, тяжкість несприятливих вимушених змін у життєвих стосунках, необхідність докладати додаткових зусиль для організації життя, ступінь вини працівника відповідача, характер його дій, обставини заподіяння шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди в сумі 500 000 грн.

Посилання сторони відповідача та третьої особи у відзиві та письмових поясненнях на порушення позивачем вимог ст.222 КПК України, неврахування судом в якості доказів висновків експертів, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки експертів, за результатами проведення експертизи в рамках кримінального провадження, є належними доказами, стосуються обставин, що входять до предмету доказування в межах цієї цивільної справи. До того ж, досдіжені у судовому засіданні висновки експертиз були надані суду експертними установами на виконання ухвали суду та оригінали експертиз були дослідженні у ході розгляду справи при огляді матеріалів кримінального провадження № 42022272180000099. Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз підтверджено Верховним Судом у постановах від 17.10.2019 у справі № 678/364/15, від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17, від 10.03.2020 у справі № 9901/740/18.

У постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц (провадження № 61-32980св18) та від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17 (провадження № 61-10929св20) зазначено, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Якщо експертиза, яка проведена у кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, то незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений така експертиза може бути допустимим доказом.

Висновок, підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, відповідає положенням ст.102 ЦПК України.

Верховний Суд неодноразово робив висновок про допустимість висновку експерта, який проведений в рамках кримінального провадження.

Зокрема, такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 761/12898/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 461/3675/17, від 25.03.2021 у справі № 752/21411/17, від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18.

Згідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу(групи доказів).

Європейський суд з прав людини зазначав, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18.07.2006 № 63566/00, § 23).

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 50 % (500 000: 1000000 х 100), з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 5 000 грн (10 000 х 50 %).

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.1, 2 ст.137 ЦПК України). Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що обсяг наданих послуг та розмір витрат понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, яку надавав адвокат Музика А.І., підтверджується договором №12/12/2024 від 12.12.2024, ордером серія АІ №1768983 від 12.12.2024, додатком № 1 до Договору від 12.12.2024 згідно якого вартість послуг за збір доказів, підготовчку та подання позовної заяви становить 40 000 грн, участь у судових засіданнях становить 2 500 грн за кожне судове засідання.

Враховуючи співмірність їх із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 30 000 грн в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, ЄДРПОУ 02774125, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , моральну шкоду у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, ЄДРПОУ 02774125, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, ЄДРПОУ 02774125, судовий збір на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області, ЄДРПОУ 02774125, адреса: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Станіслава Прощенка, 21.

Суддя Т.О. Гагаріна

Часті запитання

Який тип судового документу № 141462832 ?

Документ № 141462832 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 141462832 ?

Дата ухвалення - 12.11.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 141462832 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 141462832 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 141462832, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Судове рішення № 141462832, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області було прийнято 12.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.

Судове рішення № 141462832 відноситься до справи № 740/7338/24

Це рішення відноситься до справи № 740/7338/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 141462830
Наступний документ : 141462834