Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер: 379/2061/25
Провадження № 2/379/121/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2026 рокум.Тараща
Таращанський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Невгада О.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бакал О.А.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката - Дахна І.М.,
представника третьої особи - органу опіки - Палько Т.Д.,
третьої особи - ОСОБА_2
прокурора - Бузинного В.С.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду № 3 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ «Служба у справах дітей та сім`ї» Таращанської міської ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та призначення опікуна,
УСТАНОВИВ:
Позивач 11.11.2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Відділ «Служба у справах дітей та сім`ї» Таращанської міської ради, після чого 23.02.2026 подав до суду позовну заяву в новій редакції, в якій просив суд позбавити відповідачку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над малолітнім ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на у тримання її сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
Обґрунтування позиції позивача
Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у його дочки - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які перебували у шлюбі, народився син ОСОБА_4 . Батько дитини ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідачка по справі - ОСОБА_3 протягом тривалого часу неналежно виконує свої батьківські обов`язки та ухиляється від їх виконання, життям сина не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись з ним та приймати участь у його вихованні. З листопада 2024 року ОСОБА_4 - малолітній внук позивача постійно проживає з ним, відтак саме він займається його вихованням, розвитком та матеріальним утриманням. Через злісне ухилення відповідачки від батьківських обов`язків, позивач звернувся до органу опіки та піклування для надання висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав у відношенні сина ОСОБА_4 . Рішенням виконавчого комітету Таращанської міської ради № 478-VІІІ від 27.10 2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_6 .
З метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів малолітнього ОСОБА_4 вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідачки батьківських прав в судовому порядку.
Процесуальній дії у справі
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 головуючим суддею в справі визначено суддю Невгада О.В.
19.11.2025 судом з відділу реєстрації місця проживання управління «ЦНАП» виконкому Таращанської міської ради, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачки.
Ухвалою суду від 20.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24.12.2025.
Протокольною ухвалою суду від 24.12.2026, у зв`язку з неявкою відповідачки, відкладено підготовче судове засідання до 14.01.2026.
14.01.2026 відповідачка ОСОБА_3 через систему "Електронний суд" подала заяву, в якій просила перенести судове засідання на інший день через її захворювання на ГРЗ. Просила судове засідання не проводити без її участі.
Ухвалою суду від 14.01.2026 за заявою відповідачки відкладено підготовче судове засідання до 11.02.2026, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.
Ухвалою суду від 11.02.2026 відкладено підготовче судове засідання до 03.03.2026, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
23.02.2026 року до суду надійшла позовна заява в новій редакції.
Протокольною ухвалою суду від 03.03.2026, у зв`язку з неявкою відповідачки, відкладено підготовче судове засідання до 26.03.2026.
Протокольною ухвалою суду від 26.03.2026, у зв`язку з неявкою відповідачки, відкладено підготовче судове засідання до 21.04.2026.
Ухвалою суду від 21.04.2026 залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків. В підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2026.
Ухвалою суду від 03.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2026.
25.06.2026 протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено до 06.08.2026 у зв`язку з неявкою відповідачки.
06.08.2026 протокольною ухвалою суду судове засідання відкладено до 08.09.2026 для залучення до участі у справі прокурора.
08.09.2026, 05.10.2026 та 28.10.2026 протокольними ухвалами суду оголошувались перерви в судовому засіданні для забезпечення відповідачці можливості скористатись своїми процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідачка ОСОБА_3 жодного разу в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належно повідомлена, про причини неявки до суду не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, правом подати відзив на позовну заяву не скористалась.
Позивач ОСОБА_1 пояснив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити. Відповідачка ОСОБА_3 його донька, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 його внук, який протягом останніх двох років з осені 2024 року проживає з ним в його помешканні. Де протягом цього часу проживає його донька відповідачка у справі йому невідомо. Батько ОСОБА_7 був військовослужбовцем та загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . Дід і баба ОСОБА_7 по батьківській лінії онуком взагалі не цікавляться, можливо бачили його 1 раз в житті. Вони живуть в іншому населеному пункті (Богуславі), свого сина (батька ОСОБА_7 ) також не виховували той жив у своїх діда і баби. Стосовно відповідачки може сказати, що не знає де вона проживає, але одного разу до нього звертались власники будинку в м. Тараща, які його здавали відповідачці для проживання. Вони повідомили, що відповідачка пошкодила оздоблення будинку, меблі, вікна та двері, тому хотіли, щоб він відшкодував їх збитки, але він відмовився. Донька отримує від держави компенсацію, як дружина загиблого військовослужбовця, а також як законний представник ОСОБА_7 отримує належну йому частину компенсації. Вона відсудила по 2,5 млн. гривень на себе та на ОСОБА_8 , отримає кошти щомісячними платежами, але перерахувала йому на утримання ОСОБА_7 кошти чотири рази на загальну суму 50000 грн., решту коштів витрачає на власні потреби, вживає наркотичні речовини та алкогольні напої, ніде не працює. Тобто відповідачка свої кошти на сина взагалі не витрачає, а навпаки, лишає собі кошти, які держава сплачує на ОСОБА_8 . Для ОСОБА_7 в його будинку створені належні умови, він має окрему кімнату з меблями, має одяг та іграшки. Цього року ОСОБА_9 пішов у школу в перший клас. Його дружина ОСОБА_2 не заперечує проти того, щоб він був опікуном, вона сама має проблеми з здоров`ям, часто лікується, тому не може бути опікуном. Інших осіб, бажаючих бути опікуном ОСОБА_7 немає.
Представник позивача - адвокат Дахно І.М. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, прохав його задовольнити з підстав вказаних у позовній заяві. Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , стягнути з неї аліменти на його утримання та призначити ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_4 .
Представник третьої особи - Відділу «Служба у справах дітей та сім`ї» Таращанської міської ради Палько Т.Д. підтримала позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_4 та стягнення аліментів на його утримання, по питанню призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 не заперечувала, залишила на розсуд суду. Пояснила, що позивач звернувся до Таращанської міської ради з наміром позбавити доньку батьківських прав та оформити на себе опіку над малолітнім онуком ОСОБА_4 . Після цього органом опіки була проведена відповідна робота, зібрана інформація, отримані свідчення сусідів та родичів. З`ясовано, що ОСОБА_9 з листопада 2024 року проживає з дідом (позивачем). Мати (відповідачка) сином взагалі не займається. До цього сім`я відповідачки була під наглядом служби у справах дітей, так як був випадок, коли вона маленького ОСОБА_8 залишила самого у дитячому візочку в парку. Відповідачка притягувалась до адміністративної відповідальності за невиконання обов`язків по вихованню дітей. В 2022 році була судима за ст. 296 КК України, перебувала під пробаційним наглядом. На виклик до служби у справах дітей відповідачка не з`явилась, лише в телефонній розмові повідомила, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав. За результатами проведеної роботи були зроблені висновки про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та доцільність призначення позивача опікуном. Інші особи не виявили бажання бути опікунами. Дружина позивача має проблеми з здоров`ям, онук ОСОБА_9 хлопчик активний, тому вона фізично не може з ним справитись та належно виконувати обов`язки опікуна. Позивач зареєстрований ФОПом, здоровий, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, не має судимостей, створив для онука належні умови проживання.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні прохала позов задовольнити в повному обсязі. Надала суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви та поясненням її чоловіка - позивача ОСОБА_1 .
Прокурор Бузинний В.С. у судовому засіданні прохав позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 та призначити ОСОБА_1 опікуном малолітньої дитини.
Представник треті особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся щоразу належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надсилав, письмових пояснень чи заперечень проти позову до суду не надав.
У зв`язку з неявкою відповідачки в судове засідання та ненаданням нею відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявним матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи та третю особу, показання свідків, перевіривши викладені у позовній заяві обставини, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані докази, судом встановлено наступні фактичні обставини та визначено зміст спірних правовідносин.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Позивач ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 є батьками відповідачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.11.2002 Відділом реєстрації актів громадянського стану Таращанського районного управління юстиції в Київській області (а.с. 16).
Позивач та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 03.10.1992, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 03.10.1992 відділом ЗАГС Таращанської районної державної адміністрації Київської області (а.с.119).
Відповідачка ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 31.01.2020 Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.17).
Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданим 12.03.2020 Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 12.03.2020 перебували у шлюбі (а.с. 15).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 14.07.2023 Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18).
Як вбачається з матеріалів справи та показів свідків ОСОБА_3 протягом тривалого часу - близько двох років неналежно виконує свої батьківські обов`язки та ухиляється від їх виконання, життям сина ОСОБА_4 не цікавиться, не виявляє бажання спілкуватись та приймати участь у його вихованні, а дитина практично не пам`ятає матері.
Відповідачка ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться успіхами навчання у школі (а до цього в садочку), станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовкою до самостійного життя. Зокрема, відповідачка не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, у тому числі в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною освіти, тим самим створені умови, які шкодять інтересам дитини.
Всі питання щодо виховання та матеріального утримання ОСОБА_4 вирішуються позивачем та його дружиною самостійно без участі та підтримки з боку відповідачки.
ОСОБА_4 має статус дитини військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 виданим 09.02.2024 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 19).
Дитина військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, має право на соціальний статус члена сім`ї загиблого захисника чи захисниці України та відповідні державні гарантії, пільги й виплати.
За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається, що ОСОБА_3 , як представник неповнолітнього ОСОБА_4 , є отримувачем його частки одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (а.с. 227), однак матеріально дитину не утримує. З пояснень позивача вбачається, що відповідачка, частину коштів сина ОСОБА_4 перераховувала позивачу на початку 2026 року після його звернення до суду з цим позовом.
ОСОБА_4 з листопада 2024 року постійно проживає з позивачем - дідом ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому позивач проживає разом з онуком належить йому на праві приватної власності, що вбачається з свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7 від 26.03.2015.
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 22.12.2025 за результатами обстеження житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що за даною адресою зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Умови проживання в будинку добрі, будинок електрифікований, газифікований, є можливість опалення твердим паливом, водопостачання та водовідведення індивідуальне. Житлово-побутові умови проживання сім`ї відповідають встановленим нормам. Для виховання та розвитку дитини створені такі умови: виділена окрема кімната де є місце для сну, відпочинку та ігор, розміщення та зберігання особистих речей та іграшок, робоче місце для малювання, ліплення, конструювання. У випадку встановлення опіки над малолітньою дитиною наявні всі необхідні умови та можливості для його проживання та виховання (а.с. 114).
Відповідно до довідки № 37/14-02 від 15.09.2025 виданої Таращанським закладом дошкільної освіти «Барвінок» Таращанської міської ради Київської області Відділу освіти Таращанської міської ради, ОСОБА_4 з осені 2024 року проживає під опікою своїх родичів - бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_1 (а.с. 24).
Відповідно до довідки № 12 виданої 17.09.2025 Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги», ОСОБА_3 вихованням і піклуванням свого сина не займається. При зверненні з хворою дитиною - ОСОБА_4 чи на щеплення приходить тільки бабуся (а.с. 25).
Як вбачається з довідки № 15-23102026/32022 від 26.10.2026, ОСОБА_3 неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності та відносно неї встановлювався пробаційний нагляд (а.с. 228-229).
Зокрема, вироком Таращанського районного суду Київської області від 11.09.2025 по справі № 357/131718/25 ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (а.с. 20-23).
Згідно висновку, затвердженого рішенням виконавчого комітету Таращанської міської ради від 27.10.2025 № 478-VIII, виходячи з інтересів дитини, орган опіки і піклування виконавчого комітету Таращанської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стосовно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.28-31).
Позивач має статус фізичної особи-підприємця, на підтвердження чого надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 16).
Відповідно до витягів з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», відомості щодо наявності незнятої чи непогашеної судимості відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні ( а.с. 26, 122).
Позивач ОСОБА_1 за станом здоров`я практично здоровий, що підтверджується медичним висновком щодо особи яка виявила взяти дитину під опіку виданого 15.02.2025 Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги», довідкою № 333 від 07.11.2025, виданою лікарем психіатром КНП ТМР «Таращанська МЛ», довідкою № 273 від 07.11.2025 виданою лікарем наркологом КНП ТМР «Таращанська МЛ». (а.с.27,115).
Відповідно до довідок № 380 від 19.12.2025 виданою лікарем психіатром КНП ТМР «Таращанська МЛ» та № 320 від 19.12.2025 виданою лікарем наркологом КНП ТМР «Таращанська МЛ» ОСОБА_2 за медичною допомогою до лікарів нарколога та психіатра не зверталась (а.с.124).
Водночас, згідно з медичним висновком щодо особи яка виявила бажання взяти дитину під опіку виданого 19.12.2026 Комунальним некомерційним підприємством Таращанської міської ради «Таращанський центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги», ОСОБА_2 за даними дослідження має остеохондроз поперекового відділу хребта (а.с. 121).
ОСОБА_2 посилається на те, що стан її здоров`я не дозволяє в повній мірі виконувати функції опіки над малолітнім онуком ОСОБА_4 . В той же час, вона не заперечує, щоб таку опіку здійснював її чоловік - позивач ОСОБА_1 , що вбачається з її нотаріально посвідченої заяви серія НОМЕР_8 від 17.12.2025 (а.с. 120).
Відповідно до висновку Служби у справах дітей та сім`ї Таращанської міської ради від 24.12.2025 № 27/02-09 служба вважає за можливе призначення позивача опікуном малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.69-71).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 та його дружини, знайома з ними тридцять п`ять років, а також є хрещеною матір`ю відповідачки ОСОБА_3 . Повідомила, що позивач разом із дружиною дочку ОСОБА_12 удочерили. Відповідачку вона останні два роки не бачила, а її син ОСОБА_9 проживає з дідом ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_2 . Відповідачка веде аморальний спосіб життя, кошти які отримує від держави у зв`язку з загибеллю батька дитини витрачає на себе, траплялись випадки, коли відповідачка не забирала сина із дитячого садка. Проблеми у батьків з відповідачкою були протягом усіх вісімнадцяти років, вона крала з дому коштовності та гроші. Вважає, що відповідачка вже не виправиться та про дитину піклуватись не буде. З листопада 2024 року дитиною опікуються дід і баба, однак у баби є проблемі зі здоров`ям. За місцем проживання позивача наявні всі умови для проживання дитини, у нього є своя кімната з меблями та дитячими речами. З дідом ОСОБА_13 у ОСОБА_7 хороші стосунки, вони часто проводять час разом. Про інших діда та бабу їй нічого не відомо. Дитина про матір не згадує, оскільки відповідачка за місцем його проживання не з`являлась. У відповідачки є власний будинок, який їй придбали батьки на вісімнадцятиріччя. Відповідачка була одружена з батьком сина, однак він загинув, перебуваючи на військовій службі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що у неї з позивачем ОСОБА_1 суміжні будинки. Відповідачку не бачила дуже давно, рік тому вона з відповідачкою зустрілась у магазині, але остання зробила вигляд, що вони незнайомі. Син відповідачки - ОСОБА_9 проживає з дідом та бабою, хлопчик дуже хороший, слухняний, ходить до першого класу. Дід водить онука до школи, оскільки баба нездорова. Онук діда обожнює. ОСОБА_9 завжди доглянутий, оскільки про нього піклуються дід та баба. У дитини є власна кімната в будинку позивача, власні речі та іграшки. До цього він проживав з матір`ю, як було раніше сказати не може, оскільки де вони проживали та як - їй невідомо. Батька дитини вона бачила лише раз, нічого сказати про нього не може. Останній раз вона спілкувалась з відповідачкою коли та проживала з сином окремо, причин зміни ставлення відповідачки до дитини їй не відомо. Чи є у відповідачки якісь поважні причини не піклуватись про сина вона не знає. Зараз відповідачка до дитини не з`являється, матеріально його не утримує, відтак свідок вважає, що відповідачка і раніше була поганою матір`ю та вихованням дитини не займалась. Їй відомо, що позивач з дружиною свою дочку ОСОБА_3 удочерили. Відповідачка з дитинства крала гроші вдома, здійснювала крадіжки в магазинах, билась з іншими дівчатами.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що з позивачем вони знайомі близько сорока років. Відповідачку знає з півторарічного віку, з моменту, як вона з`явилась у сім`ї позивача, оскільки її чоловік (свідка) є хрещеним батьком ОСОБА_12 . В дитинстві у відповідачки все було добре, вона ходила до садочку та до школи, але потім у неї змінився світогляд. Останній раз з відповідачкою вони бачились три роки тому. В ОСОБА_12 був день народження і вона придбала їй подарунок, однак остання зателефонувала їй та попросила подарувати кошти. Через деякий час відповідачка у телефонній розмові знову попросила дати гроші у борг, на той час у неї вже була дитина. Тоді вона неодноразово бачила її в парку з алкогольними напоями, де на той час була дитина їй не відомо. Мати ОСОБА_12 повідомляла, що вона краде та веде аморальний спосіб життя. Зараз її син знаходиться на утриманні діда та баби. Весь час ОСОБА_16 займається дід та баба. ОСОБА_17 хворіє тому переважну більшість часу дитиною опікується дід. Хлопчик про матір не згадує, на її думку дитина її не пам`ятає. Вважає, що якби відповідачка бажала змінитись то це було б видно.
Через малолітній вік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому виповнилось повних 6 років, його рівень розвитку та розуміння, особливості його стану здоров`я, з врахуванням думки учасників справи, які вважали за недоцільне з`ясування думки дитини, та з метою уникнення психотравмуючого фактору, суд при вирішенні даного спору не заслуховував дитину щодо вирішення цього спору.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.п. 57, 58).
У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18.12.2008, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН .20.11.1959 (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020, справа № 227/2272/18).
Верховний Суд у постанові від 06.05.2020, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».
Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.
Аналізуючи вимоги та положення вищезазначеного законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її матері, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ч.ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Стаття 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
В силу ст. 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.
Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (ст. 55 ЦК України).
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Згідно ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ст. 64 ЦК України опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.
Відповідно до ст.ст. 67, 69 ЦК України, опікун або піклувальник зобов`язані дбати про свого підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Враховуючи, що матеріалами справи доведено неналежне виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, та свідоме ухилення від їх виконання, оскільки вона не створює належних умов для утримання дитини, не піклується про його здоров`я, фізичний та моральний розвиток, з 2024 року жодного разу з дитиною не спілкувалася та не виявляла бажання спілкуватись, і по суті позовних вимог пояснення не надала, будучи повідомленою про судовий розгляд до суду не з`являлась, відношення до виконання своїх батьківських обов`язків не змінила навіть після пред`явлення даного позову, а також враховуючи характер її поведінки та те, що відповідачка неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, суд вважає, що ОСОБА_3 веде асоціальний спосіб життя, є суспільно небезпечною, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, що негативно впливає на розвиток дитини, та несе загрозу його здоров`ю та життю, суд не вважає можливим обмежитися попередженням про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а вважає, що вона повинна бути позбавлена батьківських прав.
В той же час, позивачем доведено спроможність виконувати обов`язки опікуна щодо малолітнього ОСОБА_4 .
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку учасників судового процесу, заслухавши показання свідків, врахувавши наведені вище правові норми, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Одночасно суд роз`яснює відповідачці, що у відповідності до ст. 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення, якщо зміниться поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає сплаті сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 354 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , опікуном малолітнього онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , аліменти на утримання її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку відповідачки щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Треті особи:
1. Відділ «Служба у справах дітей та сім`ї» Таращанської міської ради, ЄДРПОУ 43940137, місцезнаходження: вул. Героїв Чорнобиля, буд. 1, м. Тараща, Білоцерківський район, Київська область, 09501.
2. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_12 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складено 12.11.2026.
Суддя О.В. Невгад
Судове рішення № 141462297, Таращанський районний суд Київської області було прийнято 06.11.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 379/2061/25. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: